Легенда про зорянi мандри.
Де небо чуже i важке,
Близький горизонт, серед скель
Простерта людина в скафандрi.
А сонце - далеке й похмуре -
Горить, мов замерзла свiча.
В погашених мертвих очах
Вiдгомiн космiчної бурi.
Вчепiрилась пальцями в камiнь
I каменем стала рука.
Ми будемо снитись зiркам,
Ми будемо снитись зiрками.