***
Заросли ковилою камiннi потрiсканi плити,
Сизо мрiє бур'ян, мов туман свiтанковий пливе.
Це дорога з дорiг, по яких вже не треба ходити,
Це дорога до мiста, в якому нiхто не живе.

Вже  багато столiть не торкався до неї стопою
Подорожнiй, що йшов вiдкривати далекi свiти.
Ця дорога давно перестала вже бути собою,
Це - колись повнолюдний, давно пересохлий потiк.

Тiльки iнодi кроки її серед ночi розбудять,
I дорога зiтхне, наче мертвi вiтри пролетять.
То з далеких країн повертаються стомленi люди,
Що забули вернутись додому тодi, за життя.