Орлиний клекiт i ведмежий рев,
Травневих крон вечiрнiй шелест мрiйний,-
Я знаю мову звiрiв i дерев,
А от людей - не дуже розумiв я.

I шурхiт хвиль, змиваючих  слiди,
Струмка дзюрчання в  березнi  блiдому -
Я знаю гомiн вiтру i води,
А от людський - здавався невiдомим.

Сузiр'їв  шепiт,  свiтло неземне,
I Мiсяця  вечiрня колискова -
Я  знаю мову Сонця i планет,
Людська ж - була чужа для мене мова.


 Стерiг туман зелений сон полiв,
Простерла нiч над нами теплi крила -
Мене забрали вири дивослiв,
Коли зi мною ти заговорила.