Ви знаєте, якого терпить болю
                         Людиною спаплюжена земля?
                         Я Господа щодня невпинно молю,
                         Її, беззахисну, мов немовля,

                         З ледь чутним вже, уривчастим диханням,
                         Яка не бачить сонця за слiзьми,
                         Зiгрiй, сердешну, дай вогонь кохання,
                         Любов"ю лагiдною обiйми,

                         Дозволь,  скалiченiй,  перепочити,
                         Не дай пiзнати холод небуття.
                         Хай сором згарища укриють квiти.
                         Навчи згадати нас про каяття.