Це трапилось одного холодного вечора, коли Карл повертався з магазину додому. Він ніс в руках пакет з продуктами і насвистував приємну мелодію. На вулиці падав дрібний дощ. Жовтий косинець місяця визирнув у зоряному небі. Він пройшов дорогою між сірими будинками і піднявся на багнистий пагорб. Земля під ногами була волога і слизька. Карл помітив ворона, що сидів на гілках соснового дерева. Птах змахнув крилами і полетів увись.
Карл піднявся на пагорб і став на тверду асфальтну дорогу. Він пройшов крізь арку і опинився на знайомому подвір’ї, яке оточувало три п’ятиповерхових будинки. За ними починалося поле, на якому паслись коні та інша худоба. Далі був ліс.
Будинок, в якому жив Карл, знаходився праворуч. Чоловік оглянув ігровий майданчик: гойдалки були пустими і жодної дитини не було видно навколо. Розірваний плюшевий ведмедик валявся на лавці. Поряд лежали порожні склянки від алкоголю.
Раптом увагу Карла відволікли голоси. На вулиці було дуже темно і ліхтарі слабо освітлювали шлях. Він намагався роздивитися щось у напівтемряви, але на жаль мав поганий зір. Голоси змінилися на крик, який поступово наростав. Кричала жінка. Карл вирішив пройти мимо, бо він вже майже дійшов до свого під’їзду. Проте до жіночих криків додалися прохання про порятунок. Наскільки б не було сильним бажання повернутися додому, але чоловік вирішив допомогти бідній дівчині, бо окрім нього на вулиці нікого не було.
Благання доносилися з темних кущів, що росли біля самого дому. Карл залишив пакет і увімкнув ліхтарик на телефоні, щоб краще роздивитись, що трапилось. Він обійшов кропиву і побачив силует жінки, що лежала в траві. Поряд нікого більше не було. Вона лежала у брудному порваному одязі. Її обличчя було вимазане губною помадою, а розпатлане волосся прикривало обличчя. Коли Карл підійшов ближче, жінка перестала кричати, лише тихо схлипувала.
- З вами все гаразд? – запитав Карл, освітлюючи телефоном її постать.
Жінка не відповіла. Вона обхопила руками коліна і притиснула їх до живота. Така поведінка налякала Карла. Він відчув дискомфорт у животі, а по спині пробігли мурашки. Йому так хотілося повернутись назад, але він не міг покинути її на самоті. Нарешті Карл насмілився і підійшов до жертви на відстань простягнутої руки.
- Я допоможу вам стати.
Карл взяв її за руку і побачив бліде перелякане обличчя дівчини. Воно було вкрите синцями і подряпинами. Чорна туш розмастилась на очах огидними потьоками. Холодні безбарвні губи тремтіли. Чоловік поклав телефон у кишеню. Він підняв її за тендітну руку з сирої землі. На мить здалося, що дівчина пручається. У чоловіка майнула думка, що вона забагато випила і тепер намагається прийти до тями. В такому разі треба провести її до дому, в якому вона живе або викликати таксі.
Коли Карл запитав у дівчини, що з нею трапилось, вона промовчала. Їй хотілось відсмикнути руку і сховатися у темряві. В кінці кінців вона спромоглася звільнитися, проте Карл і не намагався тримати її насильно. Силует дівчини у брудному платті, тіні дерев і рослинність перемішались у одному нічному образі. Позаду почувся шелест трави. Не встиг чоловік обернутися, як його вдарили чимось важким по потилиці. Світ перед ним перевернувся і він упав на землю.
Прийшовши до тями, Карл помітив, що дівчина і нападник зникли. Його кишені виявилися порожніми: хтось витяг його гаманець і телефон. Пакет з продуктами теж зник. Злий і голодний з розбитою головою Карл ледве дійшов до під’їзду. Вдома його дружина викликала лікаря і Карл дякував Богові, що залишився живим.
Після цього інциденту чоловік звернувся до поліції і написав заяву про зниклі речі. На листу паперу він детально описав подію, що трапилася з ним того злощасного вечора. Як пояснили співробітники поліції, такий випадок не один. Вони розповіли, що містечком ходить пара злодіїв – чоловік і жінка. Для скоєння злочину вони вибирають темне місце або вуличку. Дівчина вдає з себе «постраждалу жертву», а добрий перехожий, який відгукнувся на благання, намагається допомогти. Тим часом чоловік підкрадається з тилу і б’є тупим предметом перехожого по потилиці. Після того, як справжня жертва непритомніє, спільники забирають свою здобич і тікають з місця злочину. Бували в практиці і випадки з летальними кінцями. Після цієї історії Карл ніколи не ходив самий темними місцями і остерігався дивних незнайомців.
22 листопада 2017 р.
Примітка автора
Ця розповідь заснована на реальних подіях. Я написав її зі слів мого друга, який розповів про чоловіка і жінку зі свого міста, що заманювали жертв у темні хащі, а потім лишали їх з пустими кишенями. Остерігайтеся незнайомих людей, коли повертайтеся пізно додому. Якщо ви почули незрозумілі крики, краще викликати поліцію. Будьте обережними і бережіть своє життя, бо воно у вас тільки одне.