Ти пам'ятаєш, як робив тi кроки,
Тi першi кроки у сво§м життi?
Як простягав маленькi рученятки
До материнських теплих, нiжних рук?
Ту неньчину турботу i пiдтримку,
Що не давала тобi впасти вниз,
Ту щиру усмiшку, одну таку
На цiлий свiт. Пригадуєш чи нi?
Згадай ту матiр, що тепер одна,
Вернись до не§ й мiцно обiйми
Та прошепчи на вушко:"Ненька."
Вона одна така у тебе є.