Аннотация: Щойно збиралась викласти один вiрш i задумалась над назвою. Хотiла дати цю, та щось сказало - нi. А в пiдсвiдомостi уже новi слова. Новi слова, нового вже вiрша.
У темрявi цiєi ночi
Я чую тихий шепiт твiй:
"Кохай мене, так, як кохає фенiкс!"
I поцiлунок твiй, тво§ нiжнi вуста...
Про все я забуваю i лиш потiм
Пригадую i стримуючи плач
Шепочу в вiдповiдь коханню ночi:
"Ти знаєш, як кохає фенiкс?
НАВIТЬ НЕ ПРОСИ!
Бо любов його - розлука,
Дотик - опiк, крок - вогонь, обiйми - смерть.
Не витримаєш ти його обiймiв, ноче,
Згориш, як у вогнi горить вiн сам!"
Шепочу цi з слова з надiєю й любов"ю,
А ти - мовчки стаєш i йдеш.
Бо ти не знаєш,
Лиш тодi кохає фенiкс -
Коли у вiдповiдь отримує вогонь!