Ти йдеш собi по вулицi i йдеш. I знаєш - ти одна. I нiкого поруч нема. Тiльки ти. Проти всього свiту. Одна. Ти не боїшся сказати всiм їм:
"Нi! Я не буду така, як ви! Сiра, беземоцiйна. Нi, я не буду дотримуватись правил - вони створенi для того, щоб їх порушувати! Нi, я не буду частинкою сiрої маси - натовпу! Нi! Я буду сама собою i мене не змiнить нiхто! Вам не вдасться мене зламати!"
I вони не зламають. Не зможуть. Ти будеш їм не пiд силу. Тобою захоплюватимуться, зневажатимуть, любитимуть. як кумира i ненавидiтимуть, як страшний сон.
А ти будеш йти i боротись. Йти, з високо пiднятим пiдборiддям, дивитись поперед себе. а не пiд ноги i завжди бачитимеш частинку небе, твого персонального неба. Ти будеш сильна. Тебе боятимуться без винятку всi. За твою силу. Силу духу.
А ти, ти будеш мрiяти вже не про свободу, свободу слова i душi - нi, ти будеш мрiти про полiт. Полiт, який звiльнить тебе вiд самої себе, вiд стандартiв, якi нав"язала сама собi - бути сильною, не здаватись. завжди йти до мети. Тiльки так. Ти боролась проти стандартiв, а сама... А сама просто боялась зупинитись i озирнутись... Ти була такою рiзною зовнi i такою однаковою всерединi... Не слабкою, не м*якотiлою.... Нi.... Ти просто хотiла любовi... Хотiла знайти свою половинку... Такого, хто прийняв тебе такою, якою ти є i не намагався б змiнити...
Стiльки розчарувань... В минулому....I рiшення йти i не зважати нi на кого. Бути собою i не думати про те, що скажуть iншi. Ти така як є. I колись, знайдеться той, хто прийме тебе такою, як ти є. I ти приймеш його таким, як ти є. I не намагатимешся змiнити. Бо ви - двi половинки одного цiлого i не можете iснувати окремо одне вiд одного. Ви суцiльнiсть - роздiлена вiками, яка колись зусрiнеться i з*єднається. I тодi.... I тодi iснуватимуть тiльки очi. Очi в яких ти удеш басити себе. Очi, яким ти не побоїшся показати себе. Очi, яким ти вiдкриєш себе. Очi, якi приймуть тебе такою, як ти є.