|
||
Это не мои стихи. Предыстория такова: мое школьное образование набирало обороты, когда в стране началось стихийное бедствие под названием "Перестройка". Свеженезависимая Украина так тщательно насаждала свои национальные атрибуты, что надолго отбила у многих русскоязычных детей любовь к украинскому языку. И все-таки красивые стихи по ходу школьной программы были, мне многое нравилось и... я переводила их на русский. Не дословно, литературно, и, по молодости лет, может, местами коряво. А теперь, случайно найдя старые записи, я подумала - а может не зря? Как вы думаете? | ||
|
|
І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти? |
|
|
З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім'я. Минуле -- сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж не орда завзята і кривава Нежданно появилася в степах, Щоб у сплюндрованих і спалених містах Шуміли оргії і варварські забави. То встала Русь в кольчузі і шоломі, Щоб їй стихія покорилась дика, І вів її у далі невідомі Син Перуна Олег-владика... І Візантія снила крізь туман -- Підводив голову народжений титан. II Підводив голову народжений титан, І йшли назустріч вічності і смерті Нездолані, гарячі і уперті Дружини непокірливих слов'ян. Русь не дрімала, стомлена і млява, Забившися ведмедем у барліг, Бо відчували грек і печеніг Відлуння кроків князя Святослава. Цвіли хоругви руські на Дунаї, І Доростол навіки записав, Що мертвий воїн сорому не має. І ворог знав, підступний і лукавий, Що витязь тут не здобичі шукав І війни йшли не тільки ради слави. III І війни йшли не тільки ради слави, Бо іншій все корилося меті -- Меч Святослава прокладав путі Для мудрості ясної Ярослава. Коли була Європа в забутті Та істина у вогнищах палала, Антична мудрість гордо оживала В твоїм, о Русь, допитливім житті. За ясні зорі і за тихі води Ішли в бої сини твого народу І гинули, слабіючи від ран. Але тебе ця кров не зупиняла, Бо ти й тоді, хай підсвідомо, дбала За кращу, світлу долю всіх слов'ян. |
|