Аннотация: Глава ХХХ-3 из неоконченного романа, работа над которым продолжается
Глава ХХХ-3
(варiант 1 для друку)
Закiнчивши три курси унiверситету i поздававши останнi залiки та екзамени, Пу заходилася шукати тимчасову роботу на час канiкул, бо її давно дратувала цiлковита матерiальна залежнiсть вiд батькiв. Ще й за рiк до того вона намагалася знайти собi заробiток , але завжди було якось обмаль часу.
Тепер вже цiлу недiлю вона вперто бiгала по спiвбесiдах та кастiнгах, шукаючи тимчасову роботу.
Знаючи про це, Барбосс одного разу у обiдню перерву купив у вестибулi метро товсту збiрку об"яв та поїдаючи полуничний йогурт з пластмасової мисочки, заходився її листати та читати об"яви у цiлком зрозумiлому напрямку.
Бiльше за все Барбосс не хотiв, щоб його талановита донечка десь працювала друкаркою або клеїла об"яви - знаючи про її вiдьмовську вдачу, вiн наполегливо шукав для неї вiдповiдної роботи, яка в разi удачi могла б пiдняти її над рiвнем звичайних людей, поставити її
"над натовпом".
Змалку Пу вiдрiзнялася вiд iнших дiтей вельми важким характером. В нiй жила потреба брутально домiнувати
над iншими людьми, притому вона не робила винятку нi для кого - батькiв та найближчих родичiв вона намагалася "пресувати" так же, як i своїх товаришiв -
малюкiв у дитячому садку.
Люблячими Дiдом i Бабою вона просто помикала. Особливо дiставалося вiд неї Добрiй Матусi. На славного воїна Дiда Миколу вона взагалi дивилася як на прислугу.
Єдиною людиною, що спроможна була якось утримувати у рамках пристойностi її несамовитi iнстинкти, був Барбосс. Не зважаючи на свою зовнiшню мякотiлiсть та лiбералiзм, Барбосс сам внутрiшнє недалеко пiшов вiд Пу, хоча завжди старанно це скривав.
Пiсля декiлька безумних припадкiв насильства та бiйок, що їх зненацька мiг вчинити завжди чемний, усмiхнений та витриманий Барбосс, Пу почала його побоюватись та внутрiшнє тихо ненавидiти.
Зато у нее рано проснулись паранормальные способности. Едва научившись разговаривать, она почти каждый день выходила в Нижний Астрал и, по её рассказам, постоянно встречала там трёх домовых, живших в старом дубовом шкафу в доме деда Коли в лесничестве.
Они были маленького роста, очень некрасивые. Один был похож на мышу, другой на осу, а третий - на муху. Домовые её не обижали, но с непривычки Пу чувствовала себя не в своей тарелке, ей было жутковато.
Переехав в Первую Столицу, она в новой квартире постоянно встречала домового-маленькую некрасивую худую девочку в коротенькой зелёной юбочке, которая вела себя вполне дружелюбно.
По просьбе Барбосса Пу просматривает мозги папы, мамы и братца Сержа.
Пу говорит:
-'У Сережи мозг не похожи на ваши мозги. У вас с мамой мозги похожи - у вас обоих мозг кругленький, похож на грецкий орешек, правильной формы.
А у Сережи - мозг сверху как бы разделен посредине на две половины широкой красной полосой, а если смотреть сзади - похоже, что нижние края мозга подвёрнуты вверх.
И вообще - когда смотришь на мозг бодрствующего человека - видно, как мысль его шевелится и прорастает вглубь мозга, как червь в куске то ли гриба то ли белого сыра,- веревочками сиреневого цвета с сизым грязноватым налётом, уходящими в глубину мозга'.
Просматривала она и повреждения мышц, разрыв сухожтилий и другие травмы, полученные Братцем Сержем в результате судорожных приступов, и даже рисовала на бумажке схему, где, собственно был порыв мышц.
Iнодi Добра Матуся бiдкалася чоловiковi на цю проблему, але у вiдповiдь Барбосс говорив їй:
- "Наша Пу - iстота значно досконалiша, нiж бiльшiсть людей. Еволюцiя продовжується, тому моливо, що наша донька - представниця особливого виду, може єдина у своєму родi iстота, новый виток еволюцiї. Я не знаю всiх її здiбностей. Гадаю, що їх не знає й вона сама", - неодноразово говорив вiн у розмовах з дружиною...
"Продивившись" Пу на астральному планi, Барбосс дiйшов до висновку - на жаль, основнi магiчнi здiбностi Пу знаходяться у зловiснiй та печальнiй площинi некромантiї.
Разом з тим його непокоїла можливiсть ( цiлком ймовiрна) в разi успiху розкриття найгiрших рис характеру Пу - притаманних їй егоїзму, безжальностi, легковажностi, та й iнших . Але вiн рiшуче вiдкидав цi думки, як батько вважаючи, що краще нехай його дочка буде панувати над iншими, нiж все життя проживе, будучи чиєюсь служницею.
Згадуючи iнодi своє життя, Барбосс останнiм часом став вже гiрко жалкувати, що був у молодi роки не досить жорстким, жалкував навiть, що був надто люблячим сином i взагалi вихованою, чемною людиною.
Тепер вiн розумiв, що його люба божевiльна Матуся Аля все його життя була поруч з ним потужним енергетичним вампiром, який безжально висмоктував його молодiсть, вмiло грала на його доброму до себе вiдношеннi, жила його життям, бо не мала досить свого.
Дуже пiзно вiн це зрозумiв, але не надто пiзно, бо чудом встиг хоч дещо в житi зробити для себе.
Часто вiн думав - було б вiдразу пiсля армiї, навiть не заїжджаючи додому, рвонути проста до сонячного Анiжану разом з армiйськими друзями - Халiлом Абдулхаковим та Маннабом Iбрагiмовим.
Через рiк загорiв би до чорноти, прийняв би чесно iслам - вiру пророка, оженився б на чорноокiй узбецькiй дiвчинi, став би керiвником райвиконкому - це ж за часiв СРСР у Середнiй Азiї була велика людина!
Мав би свою юрту у горах у передмiстi Анiжану, у вiльний час вiдпочивав би там на природi... Ходив би вдома у строкатому халатi, а якi хабарi брав би...
Брав би просто цiлими отарами овець,верблюдiв,
валiзками з долярами...
Тепер би, пiсля розпаду Союзу взагалi був би "баєм", товстою, багатою та поважною людиною.
Iнодi у розмовах з друзями Барбосс дiлився з ними своїми думками на цю тему, але друзi його нiколи не розумiли - однi вважали, що вiн не змiг би там прижитись, iншi вiдверто з нього смiялися. Але вiн був впевнений, що прижився б - адже вiн мав намiр чесно перетворитися на правовiрного мусульманина, а не тiльки вдавати з себе такого. А те, що очi сiрi - це нiчого, можна темнi лiнзи кольоровi купити та вставити.
Думаючи про своє, Барбосс раптом спiймав себе на тiм, що читає об"яву в газетi, яка безумовно могла його зацiкавити (далi - мовою оригiналу):
"Эзотерическому центру требуется парапсихолог".
Виписавши з об"яви телефон, вiн мерщiй зателефонував Пу i подiлився iнформацiєю.
Пу зрадiла, вiдразу подзвонила i домовилася з референтом керiвника центру про зустрiч для спiвбесiди.
Наступного дня Пу надiла своє найкраще вбрання -
рожеву мiнi-спiдничку, босонiжки "на платфi" i у супроводi Доброї Матусi вирушила на спiвбесiду.
Офiс "Центру Парапсихологiї" не довелося довго шукати
- виявилось, що вiн розташований у самiсiнькому центрi Першої Столицi, на першому поверсi старовинного п"ятиповерхового будинку на тихiй вуличцi в районi мiської лiкарнi.
Вiдчинивши прозорi склянi дверi, з палаючого лiтнього повiтря вулицi Пу опинилася у моторошнiй прохолодi напiвтемного вестибулю. У лiвому освiтленому кутку вона побачила сучасну стойку, за якою перед комп"ютером сидiла молода жiнка неймовiрної краси - дуже бiлолиця свiтлоока брюнетка, виразом обличчя трохи схожа на лисичку. Темне її волосся було стягнуто на потилицi
у зачiску на зразок розкiшного кiнського хвоста.
- "Ви когось шукаєте?" професiйно посмiхнувшись,
першою звернулася вона до Пу. Незважаючи на ввiчливiсть,красуня дивилася на невеличку молоденьку Пу дещо зверхньо.
- "Керiвник центру призначила менi зустрiч на 12-00!"
вiдповiла Пу. Почувши це, красуня пiднялася зi свого крiсла та жестом запросила Пу йти за нею.
Пiднявшись на другий поверх, вони зайшли до просторої приймальнi, де панувала ще одна красуня, але меншого зросту , не така поважна i з бiльш людяним виразом обличчя.Виявилось, що це, власне, й була референт Ольга Володимирiвна, з якою Пу домовлялася про зустрiч.
-"Керiвник жде на вас!" мовила вона з приємною посмiшкою, вiдкривши перед Пу дверi кабiнету керiвника.
У просторому кабiнетi з важкими крiслами, обитими темно - коричньовою шкiрою, Пу зустрiла сама керiвниця центру.
(описать, це i є Наталiя - жена царька, жриця Вуду).
Керiвниця центру виявилася високою молодою жiнкою на вигляд рокiв тридцяти, з бездоганною атлетичною фiгурою колишньої гiмнастки, яку трохи псували надмiрно широкi плечi, i красивим круглим бiлим обличчям, яке трохи псувало надмiрне вживання косметики.
Тонке бiляве волосся було ретельно зачесане назад.
Вдягнена вона була у яскраво-червону сукню строго крою, яка контрастувала з темним колоритом офiсу.
За її виразну зовнiшнiсть Пу про себя вiдразу ж дала їй прозвисько "Жриця".
- "Який учбовий заклад ви закiнчили, яка ваша теоретична база? Чи маєте Ви досвiд практичної роботи?" дивлячись Пу проста у очi, спитала Жриця .
-"Я маю незакiнчену вищу освiту, бо навчаюся у державному унiверситетi. Паралельно чотири роки я навчалася у одному приватному учбовому закладi, який Вам, як професiоналу, повинен бути вiдомий.
Внаслiдок цього менi присвоєно шостий ступiнь квалiфiкацiї за шкалою оцiнки, що прийнята в нашому учбовому закладi.
Наступної зими я маю надiю пройти останнiй ступiнь навчання, щоб одержати Сертифiката про освiту.
Побачивши об"яву, я вирiшила звернутися до Вас з метою одержати тимчасову роботу, бо я маю нужду у грошах."
- "Так Ви вiдноситесь до тiєї самої Школи?" повiльно мовила Жриця, i в її голосi Пу iнстинктивно вловила виклик, -"I на що ви здатнi? Якими, на ваш погляд, магiчними прийомами ви володiєте? Ви хотiли б у нас займатися цiлительством, прорицанням, Таро, чи може чимось iще?"
- Дозвольте спочатку Вас спитати - чим займається ваш Центр i якi, власне, послуги з мого боку вам потрiбнi?" нерiшуче мовила Пу.
- Створений мною центр призваний служити благородним цiлям лiкування та реабiлiтацiї офiцерiв, що постраждали вiд радiоактивного випромiнювання або були пораненi у ходi трагiчних подiй, що вiдбулися у нашiй країнi кiлька рокiв тому.
Починали ми з малого, але завдяки моїм особистим зусиллям за кiлька рокiв iснування мiй Центр, одержавши останнiм часом значну фiнансову пiдтримку як вiд держави, так i вiд приватних благодiйних фондiв, значно вирiс, i я хотiла б мати квалiфiкованих помiчникiв, якi могли б проводити
зайняття з пацiєнтами.
Тому зараз менi потрiбнi спiвробiтники, якi впевнено володiли б методиками сублiмацiї енергiй, особливо реферiнгом та могли б займатися ними з нашими пацiєнтами.
- Хоча я володiю деякими прийомами з тих, що можна охарактеризувати як цiлительскi, i навiть iнодi лiкую своїх родичiв, однак я не маю бажання цим займатись. Буду з вами вiдверта, чому цей напрямок дiяльностi мене не привертає.
Хоча до програмi Школи не входив курс з вивчення культу Вуду, я зi своєї iнiцiативи трохи ним займалася, i випадково надибала там на один їхнiй цiкавий постулат:
"Не допомагай пiднятися iншому, бо той, кому
ти допомiг пiднятися, допоможе тобi впасти".
Цей вислiв надовго запав менi у душу. Тепер ви розумiєте, чому я прохолодно вiдношуся до такого напрямку дiяльностi, як цiлительство?
Щодо Таро та iнших методик прорицання - я маю велику повагу до тих, хто цими методиками дiйсно володiє, i сама дещо вмiю. Але займатися тiльки прорицанням, особливо для себе особисто - протирiчить менталiтету Школи!
Ми, гудейцi, працюючи на ментальному рiвнi, вважаємо, що задача справжнього мага - формувати реальнiсть пiд себе, а не пасти заднiх, намагаючись щось "розвiдати"
у туманному майбутньому. Для нас це надто дрiбна, принизлива задача!
Те, що мене дiйсно цiкавить у нашiй справi - так це "пресування" дiйсностi, пiдкорення собi людей i оволодiння iнiцiативою у конфлiктних ситуацiях.
Окрiм цього, я володiю (правда, у рiзнiй мiрi)
Такими методами магiчного впливу:
-"пресовка" людей та формування ситуацiй, пов"язаних
з їхньою дiяльностю;
-"розмолекулювання" неприємностей, що вiдбуваються з людиною (навiть її можливої смертi);
-"утримання" вмираючої людини у життi (але протягом не бiльше девяти дiб);
-дiагностика енергетичних центрiв людини та
оптимiзацiя їх стану;
-затримання течiї часу, або, при необхiдностi, її прискорення;
- та багато iншого, що довго перераховувати. Наприклад,
я володiю досить цiкавою методикою збiльшення зросту людини на 5 - 7 сантиметрiв за пiвроку, без використання будь-яких медикаментiв.
Щодо проведення зайнять з не пiдготовленими пацiєнтами по методиках сублiмацiї та реферiнга - вiдверто кажучi, я вважаю такi намiри за небезпечну авантюру!"
По мiрi того, як Пу все це говорила, обличчя Жрицi поступово втрачало свою показну приязнiсть, на ньому
проступало щось хиже, звiряче. Шкiра туго обтягувала вилицi, чемна посмiшка перетворювалась на гримасу.
-" Те, що ти зараз говориш, дiвчинко,- просто зухвальство!
Де це видано, щоб всього за п"ять рокiв дiстатись до шостого рiвня квалiфiкацiї, i все це у твої 20 рокiв!
Це я тобi кажу, маг вищої категорiї, що бачила в життi таке, що тобi навiть не присниться у страшному снi!"
Пу , не ожидавшая такой реакции Жрицы на её слова, медленно поднялась с кресла и обиженно, но с достоинством произнесла:
-"Я могу использовать многоплановость мира, в отличие от вас. А вы смотрите на меня, слушаете и при этом меня даже не понимаете. Я глубоко разочарована".
-"Вы, гудэйцы, все до одного наглые и эгоцентричные!" с внезапно вспыхнувшей яростью вскричала Жрица и так резко вскочила со стула, что Пу невольно подалась назад, чтобы "сохранить лицо" и избежать возможного физического воздействия взбесившейся ведьмы.
Но вместо этого Жрица приблизила своё круглое, красивое, набеленное как карнавальная маска лицо почти вплотную к лицу Пу и с ненавистью прошептала:
-"Если ты такая умная, как говоришь, то просмотри меня прямо сейчас и скажи, что ты видишь".
Пу, кивком приняв ее вызов, перевела свой взгляд на кончик носа и затем - дальше, как бы внутрь себя и сосредоточилась. Сознание Пу не помутилось, просто теперь оно было направлено внутрь. Перед ее внутренним взором необъяснимым даже для нее самой образом возникли пульсирующие кровеносные артерии Жрицы, затем Пу увидела их изнутри и через мгновение оказалась как бы несущейся в бурном потоке крови Жрицы.
Единственное, что чувствовала Пу - кисло-солёный запах крови Жрицы. Было впечатление, что та гнила вместе с внутренностями. Этот отвратительный запах мешал Пу сосредоточиться как следует.
Проносясь внутри кровеносной системы Жрицы, Пу все думала о запахе мертвечины, исходящем от ее внутренностей. Ничего хорошего такое зловоние не могло означать. А что, если болезни Жрицы заразны?
-Ну что? Спросила Жрица через мгновение.
Пу рывком вынырнула из кровеносных потоков Жрицы и уставилась на нее своими круглыми свирепыми глазками:
-"Вы же внутри вся чёрная", - как кошка зашипела она, - "печень, почки, особенно правая - всё чёрное! Вам лечиться надо серьёзно, а не лечить людей, что вы пытаетесь делать, если верить вашей рекламе. Думаю, что на самом деле вы просто высасываете энергию из своих пациентов, так как давно не имеете своей. О какой сублимации энергии вы говорите! О каком рифинге? Да вы хоть раз видели своими глазами настоящий рифинг? Как вы можете предлагать вводить рифинг в курс реабилитации раненых и облучённых офицеров?
Ведь неподготовленные люди могут умереть просто во время занятий!"
Пу встала и улыбнулась врагу, отважно и злобно. Показала белые плотные зубки, достаточно острые для того, чтобы в крайнем случае использовать их для
самозащиты.
Хлопнув дверью кабинета, по тёмному прокладному коридору она выбежала в сверкающую горячим солнцем июньскую Столицу и сразу попала объятия родителей...