Аннотация: Глава ХХХ-8 из неоконченного романа, который находится в работе.
Глава ХХХ-8
Закiнчивши школу у 17 рокiв i задумавши вступити до якого-небудь iнституту, Барбосс на початку серпня 1966 року вперше з"явився на вулицях Першої Столицi. Його насамперед вразили мешканцi великого мiста-вони неодмiнно боляче наступали йому на ноги у трамваї, були галасливi i дуже нечемнi.
Барбосс прожив у Столицi тiльки декiлька днiв, але йому вже руки чесалися десь дiстати автомата та побiльше їх знищити - перестрiляти.
Розумiючи, що здiйснити цю свою мрiю нереально, Барбосс за короткий час самотужки розробив декiлька
прийомiв "астрального карате", щоб якось захистити себе не тiльки вiд брутального фiзичного, але й психологiчного шаленого тиску натовпу.
Розробленi ним прийоми Барбосс щодня використовував тепер у транспортi та iнших мiсцях, де йому зустрiчалися набридливi людськi iстоти.
Наприклад, зайшовши до трамваю, вiн швидким поглядом блискавично оцiнював психологiчну обстановку, i якщо чийсь погляд чи зовнiшнiсть йому не подобались - вiн спочатку, наче списом, наносив поглядом удар просто у середину лоба жертви, потiм - косий рублячий удар злiва направо пiд 45 градусiв через обличчя, i пiсля цього вже мiг спокiйно iхати.
Якщо чиясь особа не викликала в нього особливого занепокоєння - вiн просто ставив мiж собою i нею прозорий товстий захисний екран розмiром приблизно 2х2 метри, який дiяв хвилин 15 -20, i тодi вже був спокiйний.
Для особливо небезпечних iндивiдуумiв Барбосс пiсля нанесення двох бойових ударiв (колючого та рублячого) зверху ставив додатково ще й захисний екран.
Цiкаво, що в тi давнi роки, коли езотерична лiтература була абсолютно недоступна не тiльки хлопцю з провiнцiї, а й поважним науковцям, Барбосс навiть випадково не мiг прочитати про такi прийоми психологiчного впливу на людей, а серед його знайомих у провiнцiї були кочегари паровозiв, машинiсти, офiцери, легковажнi хлопцi та дiвчата, не було тiльки магiв.
Про те, що колючий удар у центр лоба у супроводi рубля чого косого удару в голову людини - це, власне, i є горезвiсне "наведення порчi", Барбосс узнав тiльки через 35 рокiв i жахнувся - скiлькох людей вiн знiвечив, наводячи порчу без розбору.
Вiн зрозумiв це, тiльки коли трохи навчився уму-розуму в розумних людей, та на жаль, вже нiчого не можна було повернути назад, як i юнiсть.
Також значно пiзнiше темний i невчений Барбосс десь прочитав заборонену брошурку, зроблену на ксероксi, де розповiдалося про реiнкарнацiю - i пiдтвердив свою думку, що вiн особисто є чиєюсь "реiнкарнацiєю", втiленням якогось древнього мага, скорiше за все - йога.
Бо Барбосс змалку (i взагалi все життя) був дивовижно гнучкий i спритний-хоча нiколи не займався гiмнастикою i не тренувався.
Одного разу йому приснився дивний сон...(прогулянка з фюрером).З того часу Барбосс таемно вважав себе втiленням Альфреда Шпеєра - министра та особистого друга фюрера.
Восени 1979 року, перед самою Олiмпiадою, що повинна була вiдбутися у Третьому Римi, страждалицi матусi Алi лiкарi прописали декiлька психотропних препаратiв - в основному це були важкi психотропнi препарати та спазмолiтики, що мiстять реферiн. З тiєї сумної осiнi Барбосс майже на десять рокiв твердо "Став на колеса".
Справа в тому, що нещасна матуся Аля була вже рокiв десять твердо впевнена, що всi навкруги тiльки й мрiють, щоб її отруїти. Несамовито борючись за своє нiкому не потрiбне життя, вона використовувала такi новаторськi методи:
-подовгу (припустимо, по цiлому тижню) взагалi нiчого не їла i не пила, доводячи себе до голодного запаморочення. Барбосови нiчого не зоставалося, як повернувшись ввечори з роботи, ходити навкруги неї та вмовляти, заламуючи руки. Але вона не реагувала;
-якщо iнодi i брала їжу й воду, то тiльки особисто з рук у Барбосса, якому одному ще довiряла, та i то не завжди - бо кожного разу ретельно його допитувала, де саме, у якiй крамницi вiн купив ту чи iншу страву i чи не було при цьому у крамницi(чи поблизу вiд неї) її особистих ворогiв, якi могли б пiдсипати отруту.
Те ж саме вiдбувалося i з лiками - перед тим, як проковтнути пiгулки, що їх прописали лiкарi, добра матуся Аля вимагала, щоб Барбосс одночасно з нею, у її присутностi випивав тi ж самi психотропнi пiгулки, якi в аптецi продавалися виключно по рецепту з круглою печаткою.
Результати скоро дали себе знати.
Мама Аля отныне навсегда избавилась от чувства тревоги. В том числе и от тревоги за судьбу сына. Препараты, которыми ее щедро наделяли в больнице, подавили одни функции, но обострили другие. Впрочем, врачи вовсе не пичкали ее лекарствами. Врачи ею уже не интересовались - для них она была уже "отработанный материал". Она была неизлечима и медленно угасала, мучая себя и сына.
"И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои, и на труд, которым трудился я, делая их: и вот, все - суета и томление духа, и нет от них пользы под солнцем!
И обратился я, чтобы взглянуть на мудрость и безумие и глупость: ибо что может сделать человек после царя сверх того, что уже сделано?
И увидел я, что преимущество мудрости перед глупостью такое же, как преимущество света перед тьмою:
у мудрого глаза его - в голове его, а глупый ходит во тьме; но узнал я, что одна участь постигает их всех".