мене завжди вражала твоя вiра
ти дивишся сво§ми спокiйними очима
все бачиш та розумiєш
iнодi тобi смiшно вiд людсько§ на§вностi
iнодi боляче вiд дуростi все тих же людей

а ти примружуєш очi
дивишся з-пiд брiв
мовчиш та уважно слухаєш
пiдносиш до обличчя тремтячу руку

хвилюєшся
так буває
це нормально

твоя вiра
ось що тебе рятує вiд божевiлля
ти не хапаєшся за не§ як за соломинку
яка має порятувати тебе вiд грiхiв
ти живеш нею
несеш §§ в серцi бережно
як найцiннiше зернятко в часи голоду i засухи

ти живеш бо ти вiриш
тобi варто просто простягти руку
аби зрозумiти недосконалiсть цього свiту
навiть якщо доторкнутися не зможеш
просто простягти руку в порожнечу
бо ти знаєш що навiть у порожнечi щось iснує

ти вiриш
бо ти живеш
бо ти справжнiй
27.01.2010