Безъязычный Павел Михайлович : другие произведения.

Спев пра правазвеснага Алега

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Песня на северском языке.

   Песнь о вещем Олеге
   (Спев пра правазвеснага Алега).
  
   Слова А. Пушкина, перевод на
   северский язык П. Безъязычного.
  
  Збирайитца знов правазвеснай Алег
  Дабрячя аддячить хазарам -
  У вёсках зарання аддал ён усех
  Разору, мичям та пажарам.
  Напрянутай ранки ускрозь у браню
  З дружынай ён едя на вернам каню.
  
  У леся тады насустречю яму
  Ни марна патрапивси весник -
  Слухмянай старой Пируну аднаму
  Наступных чясин правазвесник,
  Вучил ён у вёсках, вавхвил ён усех.
  Утут да старога падъехал Алег.
  
  "А ну, варажбит, паспытай у багов
  Шо будя у жысти з имною -
  Чи хутка, пад гуки свайих варагов
  Засну пат сырою зямлёю?
  Хадись, паспытай у жывога агня -
  Тады ты адержыш баскога каня".
  
  "Вавхвы ни страхаютца вовся мичя,
  Дарунак патребнай ни дужа -
  А сумная Доля у йихих вачях
  С прасторам та з воляю дружа.
  Гада захавались зусем у имгле,
  Дак бачю я знаки на княжам чяле.
  
  Паслухай жа нончя ты слова мае -
  Та й будя яно, нешта рада:
  Нясе пирямогу наймення твае,
  А щит - на варотах Царьграда:
  С табою - загоны слухмяних галов,
  Та й завитки душуть твайих варагов!
  
  На синяму морю ад бури чи хвиль -
  Ад лютай нягоды бароня,
  Ад ран та атруты рятуя дацыль
  Нибачиная ахарона!
  Хваробы табе обминуть усигда,
  Зусем ни бяруть пирямошца гада!
  
  Твой конь ни страхайитца гуку вяков,
  Сваю атчювая ён долю -
  Паблизу стрыкучих твайих варагов
  Нясе па рудянаму полю!
  Та й холат, чи сечя - яму ничяго...
  Прыймеш жа ты смерть ат каня сваяго"!
  
  Алег усмяхнувси, усё жа чяло
  Паволи захмарилась думай,
  Та й мовчки аппёрси рукой ап сядло,
  С каня ён излазя панурай,
  Та й вернага друга спатнелай рукой
  Ён довга трипая па шыйи баской.
  
  Пращяй жа, таварыш та вернай слуга -
  Таперь табе вораг ни згубя!
  Уто - спачивай жа! Давеку нага
  У стрыму таперь ни уступя.
  Павек ни забуду пращяльнага дня:
  Уто ж, ни баритясь - бяритя каня!
  
  Пакрыйтя папонай, кашлатым кацом,
  У степ пад вузду адвядитя,
  Купайтя, гадуйтя адборным авсом,
  Вадою с криницы пайитя"!
  А хлопцы падаля с канём адайшли,
  Та й иншага князю тады падвяли.
  
  З дружынаю пье мидавуху Алег,
  Усюду - карцы та карчяги.
  Валосся бялея, як вутришняй снег,
  Давно ни рудыя варяги.
  Яни спаминають минулайи дни
  Та бойки, де разам рубались яни.
  
  Иде ж мой таварыш? - гамоня Алех, -
  Чи бегая конь мой рахманай?
  А можа нидужай, благая усех
  Та ходя з балючяю ранай?
  Та чюя гамонку - давно над Днипром
  Спачил напапущ нипабудным ён сном.
  
  Магутнай Алех пахитал галавой
  Та й думая: "Шо за гадання?
  Та й шо наварожа шалёнай старой?
  Забуть ба яго вавхвавання!
  Мяне б ён насил да астанняга дня!"
  Та й хочя пабачить ён костки каня.
  
  Рушая магутнай Алег из двара,
  З йим Игарь - були ш пиряростки!
  Уздрели - на берязя кала Днипра -
  Як голля, раскидана костки.
  Ни тягнуть чягося вавки йих пакыль,
  А ветир хвылюя над йимя кавыль.
  
  На черип паволя Алег наступил,
  Прамовил: "Таварыш самотнай!
  Паболя каняки хазяйин пажыл:
  У чяс пахавання маркотнай -
  Ни ты пат сикерай паслужыш жыттю,
  Гарячяй рудой апкрапившы ладдю!
  
  Дак нешта схавалась пагибиль мая,
  Та й костка пагрозу трымала!"
  Утут - з галавы грабавая змия
  Сваю галаву паказала;
  Ни знама, аткыля змия узялась,
  Та гукам зайшовси ужалянай князь!
  
  Мяды у карчях пузырями сычять
  На трызня ускрось па Алегу;
  З дружынаю Игарь та Ольга сидять,
  Ни гукав ни чютна, ни смеху.
  Байцы спаминають минулайи дни
  Та бойки, де разам рубались яни.
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"