Колись навеснi рано вранцi,
Що жайвiр iще не спiва,
З матусею я у альтанцi
Дорослу бесiду вела:

Скажи менi мати, будь ласка,
Що значить це слово "любов",
Буває вона тiльки в казках,
Чи трапитись може й зi мной?

Вона подивилась ласкаво
I усмiхнулась менi,
Якщо це для тебе цiкаво,
То слухай уважно сюди:

Любов бува рiзна, серденько,
Та є вона в кожнiм життi,
I навiть, якщо ти маленька,
Ти завжди вiдчуєш її.

Люблю тебе я дуже мiцно,
То це материнська любов,
Ти братика любиш, i дiйсно,
Це буде - сестринська любов.

Та є почуття таке, доню,
Що зветься коханням давно,
Ворожки колись по долонi
Казали чи прийде воно.

Кохання - це я i твiй тато,
Це свiтло у кожнiм життi,
Якщо ти спитаєш: Чи варто
Шукати його у буттi?,

То я вiдповiм: Непотрiбно,
Бо знайде кохання тебе,
I той, хто тебе справдi гiдний,
Тебе вiдшукає будь-де.

Попереду в тебе юнацтво
Та, доню, завжди пам"ятай
Кохання - велике мистецтво
Цiнуй його i плекай.