Девяносто чотири днi дико§ волi
Девяносто чотири днi ми з тобою
Повязалися намiри й долi
В лiтнiм, спекотнiм двобо§ї

Руки стискають серце в долонi
Руки стискають душу в кулак
Ми дивимось разом, як сонце потоне
Як мiсяць подасть нам, таємний свiй знак

Девяносто чотири, багато чи мало?
Девяносто чотири все змiнили за мить
Девяносто чотири днi ти давала
Мету, щоб я мiг далi жить

Ти украла печалi, ти сховала тривоги
I надiю дала ти на решту часу
Ти мене прихистила з нелегко§ дороги
Свiт менi показала i любовi красу

Девяносто чотири днi пролетiли
I ми розлучились без сцен i без слiв
Ми кохання свое зберегти не зумiли
А я так ще багато, сказати хотiв.