Не забуду нiзащо й нiколи
Нашу зустрiч, як в небо полiт
Я тодi не гадав i не думав
Що залишиш менi в серцi слiд

Ще й глибокий такий i болючий
Ти неначе його на ланцюг 
Прив"язала, i вже неминучий
Нерозривний цей замкнутий круг

Щоб сказати то я б не повiрив
Що кохання тут поруч за крок
I стрiмке мов космiчна ракета
Що несе в небеса до зiрок

Мiж зiрками буває так сумно
Коли мрiєш ночами один
I без туги страждаєш безумно
Подiлитись нема коли з ким

А тепер все iнакше зробилось
Є кохання, я знову живу
Ти вночi менi часто так снилась
А тепер ти моя на яву

Я без тебе сумую що митi
Бо ти серце моє i душа
Тво§ очi росою умитi
Тебе сонце вогнем прикраша.

(10 липня 2008)