* * *
Мої безсилі вірші! Вам я мушу
зізнатись, що потрібні ви лише
мені, щоб зігрівати власну душу
і повертати їй минулий щем.
Не сподівайтесь наковтатись часу
і зазирнути вічності в лице,
я вам не залишаю жодних шансів!
Не варто сперечатися з творцем.
лютий, 1995
* * *
Несуть думки на крилах часу
в окуте мріями життя:
у горя непочату чашу,
у щастя млосне забуття.
Приваблює незнаний всесвіт
різноманітністю доріг,
шалена юність погляд пестить
і зорі кидає до ніг.
Минають дні. Роки спливають -
їх не вернуть, не повторить.
Лиш спогадом яскравим крає
минуле сьогоденну мить.
Несуть думки на крилах часу
назад, в колишнє забуття,
шукає зрілість несучасна
у юне щастя вороття.
лютий, 1995 /2003
Материнська краса
Вже стоїть на порозі весна,
молода, гомінка, запашна,
та, що влітку приходила в снах,
проростала в дівочих піснях.
Свіжий березень грає щодень
нам на струнах пташиних пісень,
він вітає і доньок, і мам,
подарунки приносить жінкам.
Пахне радістю все навкруги...
Хоч біліють на скронях сніги,
хоч не в'ється рікою коса -
молода материнська краса!
березень, 1995
* * *
Безсердий смуток заповза у груди,
печаль безмовна серце обійма.
Єдиного, його, шукаю всюди,
і не знаходжу: все нема й нема.
Його шукаю. Того, що у мріях
несе мене до щастя на руках,
що скривдити й на крихту не зуміє,
бо бачитиме все в моїх очах.
Його шукаю. В радості, і смуті,
в реальності і нездійсненних снах,
та відчуваю: долею забута,
залишена, загублена в роках.
березень, 1996
Спрага
Озирнуся навколо - й нап"юся
із отруєних страхом очей.
Ні, я страху того не боюся.
Я лиш хочу, щоб натовп оцей,
що в безглузді життя загубився,
що довіру свою не зберіг,
озирнувшись назустріч, напився
із наповнених щастям - моїх.
грудень, 1996
* * *
Озирнися - і ти помітиш:
Всі навколо тобі чужі.
Серед натовпу не зустрінеш
Безкорисливої душі.
Озирнися - і ти побачиш:
Всім байдужі твої жалі!
Та пробачиш. Усім пробачиш -
Людям, Всесвіту і Землі,
Бо як втриматись не зумієш
І спіткнешся об горе десь,
Лиш озвися - і зрозумієш,
Скільки близьких тобі сердець!
червень, 1997
|