Не шматуй  мою душу вразливу
  палахкою своєю любов'ю,
  вона й так  уже  надто чутлива
  до  чужого i власного болю.
  Вона й так надто щира й тендiтна,
  i вiдкрита вiтрам невгамовним.
  I не винна, що лагiдним свiтлом
  її iнший  по вiнця наповнив.
  
  Не тривож мою душу, не варто,
  не наповнюй   важкою  журбою.
  Вона вiрить, що це  вже  не жарти,
  що ти справдi палаєш любов'ю,
  але болю твого їй  НЕ ТРЕБА!
  Бо вона ж таки  дiйсно не винна,
  що їй лагiдне небо без тебе,
  i що ти - не її половина!
  
  вересень, 1995