Три троянди твої чарiвнi
  огортаю теплом долонь.
  Перша квiтка - немов вогонь,
  друга - нiби печаль осiння,
  третя - мов бiлоснiжний сон.
  
  Ти принiс їх, коли я спала,
  на травi пiд вiкном поклав.
  Зник, бо вдячностi не чекав.
  Зник, щоб я i тепер не знала,
  хто так нiжно мене кохав.
  
  Але квiти в солоних росах
  розказали без жодних мов
  про таємну твою любов,
  про натомленi ноги босi
  i долонь необачних кров.
  
  червень, 1997