Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРIЯ ДЕРЖАВИ I ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА
? 1. Виникнення загально теорi держави i права
Як виникла теорiя держави i права? Вже пiдкреслювалося, що спочатку з'явилися галузевi науки. Поступово йшов процес подiлу юридичних наук. Чим бiльш поглиблювалася х диференцiацiя, тим бiльшою була потреба у зустрiчному процесi - об'єднаннi знань. Iнтеграцiя знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференцiацiя - збагачення. Потреби суспiльно практики викликали необхiднiсть концентрацi уваги безпосередньо на закономiрностях правово дiйсностi, х вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (iсто-рико-теоретичних) наук.
Загальна теорiя держави i права не вiдразу сформувалася з такою назвою i змiстом. Теорiя права (legal theory) є нiмецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регiонi. Це поняття не властиве англо-американськiй правовiй думцi. Тут оперують поняттям "юриспруденцiя". У Захiднiй Європi та Росi теорiя держави i права склалася в XVIII -XIX столiттях на пiдґрунтi таких наук i навчальних дисциплiн, як енциклопедiя права, фiлософiя права.
Енциклопедiя права як навчальна дисциплiна виникла ще у XVII ст. Одним iз перших пiдручникiв була "Унiверсальна енциклопедiя права" Г. Гуннiуса, видана в 1675 р. Широко вiдомi також роботи з енциклопедi права К. Неволiна, Е. Трубецько-го, Г. Чичерiна та iнших (XIX - початок XX ст.).
Спочатку енциклопедiя права не мала чiтко окресленого предмета i єдино струнко системи. Вона мiстила перелiк i огляд усiх юридичних наук як початкових вiдомостей про право, рiзнi його галузi та методи вивчення. По-рiзному вирiшувалося питання про статус енциклопедi права. Однi вченi розглядали як самостiйну юридичну науку зi свом предметом i методом, iншi - тiльки як навчальну дисциплiну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь змiст правознавства в єдностi i системi, в його основних i загальних засадах.
>>>9>>>
Такий пiдхiд виходив за рамки звичайного розумiння енциклопедi як конспективного викладу окремих правових наук. У 70- 80-х роках XIX ст. у кранах Захiдно Європи, Росi, Укранi затвердилася назва ново навчально дисциплiни - загальна теорiя права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.
Попередницею загально теорi держави i права була також фiлософiя права, яка ґрунтувалася на теорi природного права. Першими авторами, що ввели термiн "фiлософiя права" у науковий обiг, були Гуґо (1798), Ґеґель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення фiлософi права як внутрiшньо узгоджено єдино узагальнюючо науки про право був даний Ф. Шеллiнгом (1803).
Термiн "теорiя права" замiсть "фiлософi права" був введений А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значеннi iдеальних першооснов права (такий пiдхiд властивий теорi природного права, що була покладена до основи фiлософi права), а у значеннi чинно системи правових норм. У такий спосiб на основi енциклопедi права i фiлософi права поступово сформувалася загальна теорiя права, яка охоплює як фiлософське осмислення правово дiйсностi, так i найзагальнiшi уявлення про систему юридичних наук.
На початку XX ст. при вивченнi "загально юриспруденцi" (теорi права) перейшли вiд порiвняльного аналiзу змiсту правових норм i понять до дослiдження структури, функцiй правових норм i правових систем. Спецiалiсти в галузii теорi права у Захiднiй Європi Г.Кельзен i Л.Дюгi заснували "Мiжнародний журнал теорi права". Тематика публiкацiй була орiєнтована на розробку загальних проблем для рiзноманiтних правових систем: природа права, спiввiдношення держави i права, права i суспiльства, фундаментальнi поняття i методи теорi права. Теорiя держави i права стала фундаментальною юридичною наукою.
У розвитку теорi держави i права в континентальнiй Європi була перерва, пов'язана з вiдродженням пiсля Друго свiтово вiйни фiлософi права, звернено не до досвiду, а до iде. У СРСР тако перерви в розвитку теорi держави i права не було, хоча поширення iдей фiлософi права не пройшло безслiдно.
У 60-тi роки XX ст. почалося вiдродження теорi держави i права на базi розвитку нових галузей - iнформатики, кiбернетики, деонтично логiки, соцiологi права та iн. Нинi теорiя держави i права є мiждисциплiнарною наукою. Вона використовує
>>>10>>>
досягнення як галузевих юридичних наук, так й iнших суспiльних наук. При цьому виконує iнтегруючу функцiю: по-перше, забезпечує взаємодiю рiзноманiтних наук у дослiдженнi права; по-друге, об'єднує результати х дослiджень з елементами фiлософi права.
? 2. Предмет теорi держави i права
Теорiя держави i права - система наукових знань про об'єктивнi властивостi держави i права (х внутрiшню структуру i логiку розвитку); про основнi та загальнi закономiрностi виникнення, розвитку i функцiонування державно-правових явищ.
Як i будь-яка iнша наука, теорiя держави i права має свiй предмет i метод. Предмет науки (або навчально дисциплiни) -це коло питань, якi вона вивчає (вiдповiдає на питання "що?"). Метод науки (або навчально дисциплiни) - це засiб або сукупнiсть засобiв, за допомогою яких вивчається предмет (вiдповiдає на питання "як?").
Предмет теорi держави i права - об'єктивнi властивостi держави i права, основнi та загальнi закономiрностi виникнення, розвитку i функцiонування державних i правових явищ.
Основнi ознаки теорi держави i права:
1. Вивчає державу i право (або: державну i правову системи) у теоретико-узагальненому виглядi. Свiдченням тому є категорi -загальнi поняття: сутнiсть держави, форма держави, тип держави, функцiя держави, сутнiсть права, форма права, система права, правовiдносини, механiзм правового регулювання тощо.
2. Осягає не усе, а основнi та загальнi закономiрностi виникнення, розвитку, функцiонування держави i права, х можна назвати фундаментальними закономiрностями, тому що вони однаково властивi рiзноманiтним державам i х правовим системам. Наприклад, "людина - право - держава" є закономiрний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закрiплення i державне забезпечення прав i свобод людини. Такi основнi i загальнi закономiрностi характернi для виникнення держави i права, х сутностi, ознак, функцiонування апарату держави, режиму законностi та правопорядку та iн. Пiзнання закономiрностей - це пiзнання законiв взаємозв'язку явищ.
3. Грунтується на єдностi та дiалектичному взаємозв'язку держави i права. Держава i право - рiзнi соцiальнi явища, що орга-
>>>11>>>
нiчно пов'язанi мiж собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у вiдносинах нерозривно єдностi та взаємного проникнення.
Уся побудова держави та дiяльнiсть регламентуються правовими нормами, а правовi норми видаються i забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирiшення державних завдань i виконання свох фундаментальних функцiй. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформлення, дiяльнiсть здiйснюється тiльки на пiдґрунтi правових норм. У цьому вiдношеннi велика роль конституцiй, що закрiплюють структуру держави, систему органiв, х завдання, компетенцiю, форми дiяльностi.
Природне право, iде свободи i справедливостi обумовлюються не державою i не нею даруються. Проте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, мiстять рiзнi нормативнi розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються вiд порушень. Не можна пiзнати право i державу, дослiджуючи х iзольовано або протиставляючи одне однiй.
При науковому вивченнi та викладi курсу теорi держави i права цiлком прийнятним є вiдносний подiл теорi держави i теорi права для розумiння специфiки кожно iз них.
Таким чином, теорiя держави i права є:
- суспiльною наукою, тому що вивчає такi суспiльнi явища, як держава i право;
- юридичною наукою, тому що вивчає лише державну i правову сторони громадського життя;
- загальнотеоретичною наукою, оскiльки виявляє i пояснює загальнi та основнi закономiрностi розвитку держави i права.
Предмет науки теорi держави i права є iсторичним. Вiн змiнюється в мiру залучення до сфери пiзнання нових властивостей i явищ правово i державно дiйсностi, а також вилучення всього того, що виявляється iлюзiєю, помилкою, оманою.
? 3. Функцi теорi держави i права
Функцi теорi держави i права - основнi напрямки теоретичного i практичного призначення, виконуванi в суспiльствi з метою його прогресивного перетворення.
>>>12>>>
1. Онтологiчна (онтологiя - поняття iснуючого) - виражається в пiзнаннi та поясненнi явиш i процесiв державного i правового життя суспiльства. Теорiя держави i права не лише вивчає в узагальненiй формi державно-правову систему, а й пояснює об'єктивнi процеси розвитку, з'ясовує, якi саме закономiрностi лежать в пiдґрунтi цих процесiв, визначає х змiст i сутнiсть.
2. Евристична (евристика - мистецтво знаходження iстини) -виражається як у глибинному пiзнаннi основних закономiрностей державно-правового життя, так i в з'ясовуваннi х тенденцiй, вiдкриттi нових закономiрностей, збагаченнi новими знаннями про розвиток держави i права ("нарощення" знань).
3. Прогностична - виражається в передбаченнi ("погляд у майбутнє") подальшого розвитку держави i права на основi адекватного вiдображення його об'єктивних закономiрностей. Наприклад, визначення шляхiв подальшого вдосконалення законодавства i практики його застосування. Iстиннiсть гiпотез, висунутих теорiєю держави i права, перевiряється практикою.
4. Методологiчна - виражається у формуваннi поняттєвого апарату системи юридичних наук, створеннi унiверсально юридично мови, що забезпечує однаковiсть у класифiкацi та оцiнцi явищ фахiвцями рiзних галузей права.
5. Iдеологiчна - полягає у розробцi фундаментальних iдей про шляхи прогресивного розвитку держави i права, що впливають на правову свiдомiсть громадян i суспiльства (наприклад, iдея про демократичну, соцiальну правову державу).
6. Полiтична - виражається у впливi на формування полiтичного курсу держави, полiтично системи суспiльства та у забезпеченнi х науковостi.
7. Науково-прикладна - полягає у розробцi рекомендацiй для практичного вирiшення завдань державно-правового будiвництва - пiдготування законопроектiв i проектiв iнших нормативно-правових актiв, рiшень, що виносяться правозастосовними органами.
? 4. Метод теорi держави i права
Метод теорi держави i права - це сукупнiсть логiчних прийомiв i конкретних засобiв пiзнання загальних i основних закономiрностей виникнення, розвитку i функцiонування держави i права. Метод не слiд плутати з методикою (сукупнiстю засобiв
>>>13>>>
доцiльного вивчення явища). Його слiд розглядати як вихiдну базисну категорiю методологi.
Методологiя (вчення про методи) - система певних теоретичних принципiв, логiчних прийомiв, конкретних засобiв дослiдження предмета науки. Теоретичнi принципи - iсторизм, єднiсть логiчного та iсторичного. Логiчнi прийоми - дедуктивний та iндуктивний умовивiд, аналiз i синтез, порiвняння, узагальнення. Конкретнi засоби дослiдження - iнструменти пiзнання, що застосовуються для встановлення знання про дослiджуваний предмет.
Методи науки теорi держави i права подiляються на загальнi, окремi (конкретнi) i спецiальнi.
Загальним методом теорi права i держави, як i всiх суспiльних наук, є метод фiлософсько дiалектики (матерiалiстично та iдеалiстично). Вiн полягає у пiдходi до вивчення держави i права, який ґрунтується на загальних закономiрних зв'язках розвитку буття i свiдомостi. Наприклад, метод фiлософсько дiалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається природою людини i умовами життя суспiльства; 2) пов'язано з iншими соцiальними явищами, пронизує сферу суспiльних вiдносин - економiчних, полiтичних, духовних та iн.; 3) перебуває у постiйному розвитку, якiсному вiдновленнi (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапiталiстичне право).
Загальний метод фiлософсько дiалектики розкривається через:
1) логiчний метод сходження вiд простого до складного, вiд абстрактного до конкретного. Це метод дiалектично логiки - логiки теоретичного вiдтворення генези предмета. Вiдповiдно до цього методу пiзнання здiйснюється в два етапи. На першому етапi пiзнання об'єкта сприймається як деяке неподiльне цiле. На другому, за допомогою аналiзу, об'єкт пiзнається конкретними частинами. Абстрактне розумiється як однобiчнiсть знання, а конкретне - як його повнота, змiстовнiсть. Таким чином, вiдбувається рух вiд менш змiстовного знання до бiльш змiстовного. Наприклад, теорiя держави i права розпочинається з аналiзу процесу розпаду первiснообщинного ладу i становлення державно-правових явищ. Потiм вивчаються бiльш складнi вiдносини, що лежать в основi держави i права, причому простiше явище розглядається ранiше тому, що його легко зрозумiти, i воно iсторично передує складнiшому явищу;
2) метод (принцип) єдностi логiчного та iсторичного. Сутнiсть iсторичного методу полягає у тому, що процес розвитку держав-
>>>14>>>
но-правових явищ вiдтворюється в усiй багатогранностi, в усiй повнотi - iз усiма випадковостями, зигзагами, частковостями, що перекручують об'єктивну логiку розвитку; iз усiм позитивним, що накопичено iсторичним досвiдом. При логiчному дослiдженнi держави i права важливо вiдволiктися вiд усiх випадкiв, окремих фактiв, особливостей, несуттєвого, тобто теоретично вiдтворити об'єкт у сутнiсних, закономiрних зв'язках, уявити необхiдне - загальне i особливе - у процесi розвитку того чи iншого явища. Метод єдностi iсторичного i логiчного в теорi держави i права служить методологiчною основою дослiдження як закономiрностей виникнення i розвитку держави i права, так i закономiрностей держави i права, "що встановилися";
3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всi державно-правовi явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, х структурнi пiдроздiли є вiдкритими системами, що складаються iз систем нижчого порядку i належать до ширших систем. Так, первинна клiтина права - його норма - є частиною цiлiсно системи права; система права - частиною правово системи держави. Норму права можна пiзнати лише в тiсному логiчному зв'язку з iншими нормами; систему права - у зв'язку з елементами правово системи: законодавством, правосвiдомiстю, правовою культурою та iн. Найчастiше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодiю держави i права як комплексний процес з усiма його проявами, простежити зв'язки мiж причиною i наслiдком у державно-правових явищах.
Основнi окремi (конкретнi) методи теорi держави i права: 1) формально-догматичний (юридико-технiчний) метод припускає вивчення права як такого, у "чистому виглядi", поза зв'язку з економiкою, полiтикою, мораллю та iншими соцiальними явищами. Його призначення полягає в аналiзi чинного законодавства i практики його застосування державними органами, у виявленнi зовнiшнiх, очевидних аспектiв правових явищ без проникнення у внутрiшнi сутнiснi сторони та зв'язки. Вiн здiйснюється за допомогою формально-логiчних прийомiв: аналiзу i синтезу, iндукцi та дедукцi, абстракцi та iнших, що сприяють встановленню зовнiшнiх ознак правових явищ, хнiх вiдмiнностей одне вiд одного, виробки понять та х визначень у стислих формулах. Прикладами можуть бути поняття "суб'єкт права", "нормативний акт", "гiпотеза", "санкцiя", "дiєздатнiсть", "правоздатнiсть" тощо;
>>>15>>>
2) соцiологiчний метод полягає в дослiдженнi права не на рiвнi абстрактних категорiй, а на пiдставi конкретних соцiальних фактiв. Соцiологiчний метод мiстить у собi такi засоби, як аналiз статистичних даних i рiзного роду документiв, соцiально-правовий експеримент, опитування населення i т. iн. Наприклад, засоби аналiзу письмових документiв (звiтiв, службових записок тощо) забезпечують достовiрнiсть знань про подi, факти, необхiднi для дослiдника;
3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажiмо, даних про кiлькiсть правопорушень, про вiдсоток економiчних злочинiв тощо;
4) конкретно-iсторичний метод допомагає вивчити специфiку державно-правового явища конкретного iсторичного перiоду, простежити динамiку його розвитку, наприклад, особливостi соцiального регулювання в перiод первiснообщинного ладу, ранньо державностi, сучасно правово держави та iн.;
5) порiвняльно-правовий метод припускає зiставлення юридичних понять, явищ i процесiв i виявлення мiж ними схожостi та вiдмiнностей. Порiвняння дозволяє класифiкувати державно-правовi явища, з'ясувати х iсторичну послiдовнiсть, генетичнi зв'язки мiж ними.
Використання порiвняльного методу в правовiй сферi призвело до формування вiдносно самостiйно науки - порiвняльного правознавства (порiвняння сучасних правових систем свiту), а в державнiй сферi - порiвняльного державознавства.
Спецiальнi методи - методи, що грунтуються на досягненнях суспiльних i технiчних наук:
математичний;
кiбернетичний;
психологiчний та iн.
З метою рiзнобiчного пiзнання держави i права слiд користуватися зазначеними методами у сукупностi.
? 5. Теорiя держави i права в системi суспiльних наук
Теорiя держави i права, маючи свiй предмет, функцi i метод, посiдає специфiчне мiсце в системi суспiльних (неюридичних) наук.
>>>16>>>
Розглянемо спiввiдношення з фiлософiєю, економiчною теорiєю, соцiологiєю, полiтологiєю, соцiальною психологiєю.
Фiлософiя i теорiя держави i права. Фiлософiя - це наука про загальнi закони розвитку природи, суспiльства, мислення. Фiлософiя виробляє узагальнену систему поглядiв на свiт, мiсце в ньому людини, загальнi принципи буття i пiзнання, дослiджує пiзнавальне, цiннiсне, соцiально-полiтичне, моральне, естетичне ставлення людини до свiту. Фiлософiя не залишає поза своєю увагою державу i право, однак вона визначає х сутнiсть, природу, призначення i мiсце в системi соцiальних явищ i цим обмежується. Що стосується теорi держави i права, то вона вивчає державу i право багатогранне, звертаючись при цьому до передових досягнень фiлософi i використовуючи фiлософськi категорi - сутнiсть, змiст i форма, частина i цiле, можливiсть i дiйснiсть, система i структура та iн.
Фiлософiя виробляє засоби свiтоглядно орiєнтацi людини, дає ключ до розгадки державно-правових явищ. Теорiя держави i права озброює фiлософiю матерiалом, який дозволяє робити узагальнення i формулювати загальнi принципи соцiального прогресу, свободи, а також виробляти загальнометодологiчнi принципи дослiдження в галузi всiх окремих наук, у тому числi в царинi держави i права.
Не випадковим є те, що фiлософiя права як частина загально фiлософi започаткувала теорiю держави i права, перетворилася на методологiчне пiдґрунтя юриспруденцi завдяки дослiдженню глобальних державно-правових категорiй (насамперед категорi "право"). Однак фiлософiя права не займається практичним вивченням основних закономiрностей держави i права. Вона не пiдмiнює собою теорiю, покликану здiйснювати аналiз емпiричного матерiалу, що мiститься в iсторично сформованих нормах права, у переплетiннi випадкового i необхiдного в правовiй дiйсностi, у порiвняннi правових систем держав. Фiлософiя права зосереджується на методологiчному аспектi пiзнання правових явищ i процесiв, вивчає х з фiлософсько точки зору. Можна сказати, що фiлософiя права - це система знань про фундаментальнi принципи буття права, про онтологiчну природу права, його людську i соцiальну сутнiсть. Центральною частиною, фундаментом фiлософi права є фiлософiя прав людини.
Останнiм часом, завдяки тiсному зв'язку логiки i теорi держави i права, сформувалася як самостiйна наука логiка права. досягнення широко використовуються в теорi права.
>>>17>>>
Економiчна теорiя i теорiя держави i права. Економiчна теорiя вивчає систему виробничих вiдносин, органiзацiю господарського життя, поведiнку iндивiдiв та iнститутiв, що займаються виробництвом, обмiном i споживанням товарiв i послуг. Теорiя держави i права використовує положення i висновки економiчно теорi, у тому числi такi категорi, як виробничi вiдносини, продуктивнi сили, власнiсть, статутний капiтал та iн. Якщо предмет економiчно теорi охоплює закономiрностi економiчних явищ, то предмет теорi держави i права - закономiрностi державних i правових явищ. Мiж цими науками iснують тiсна взаємодiя, взаємопроникнення, взаємовплив. Економiчнi вiдносини потребують найадекватнiших собi державно-правових iнститутiв. Iнститути держави i права, виникаючи у вiдповiдь на економiчнi потреби, самi виступають важливим чинником формування соцiально-економiчних вiдносин.
Соцiологiя i теорiя держави i права. Соцiологiя - наука про суспiльство в цiлому та окремi його структури, соцiальнi групи, про соцiальнi процеси, закономiрностi iндивiдуально та групово поведiнки. Об'єктом соцiологiчного дослiдження є всi соцiальнi явища, у тому числi державно-правовi. Будучи засобом пiзнання держави i права, соцiологiя завдяки цьому поглиблює свiй власний предмет. Теорiя держави i права використовує результати соцiологiчних експериментiв для пiдвищення соцiально ефективностi норм права, засобiв удосконалення державного апарату, пiзнання причин i умов правопорушень, вивчення рiвнiв правосвiдомостi, соцiально структури та iн. На стику цих наук утворилася соцiологiя права як наука про соцiальнi умови iснування, розвитку i дi права.
Полiтологiя i теорiя держави i права. Полiтологiя дослiджує полiтику - дiяльнiсть i вiдносини у здiйсненнi влади в суспiльствi, а також закономiрностi функцiонування i розвитку полiтики i полiтично влади, полiтичних iнтересiв, вiдносин, свiдомостi, дiяльностi. Об'єкт полiтологi - полiтичне життя суспiльства в рiзних проявах, дiяльнiсть держави та органiв, полiтичних партiй, полiтичних i громадських органiзацiй, поведiнка людей тощо. Питань права полiтологiя торкається менше (лише при вивченнi методiв досягнення влади праву вiдводиться першорядне мiсце), а питання держави, спiввiдношення цивiльного суспiльства i держави, людини i держави в нiй посiдають значне мiсце. Проте х вивчення вiдбувається з точки зору полiтично,
>>>18>>>
а не юридично. Теорiя держави i права покликана дослiджувати державу як правове явище.
Полiтологiя у певний спосiб, як i фiлософiя, озброює теорiю держави i права матерiалом, котрий дозволяє рiзнобiчне вивчити питання про мiсце держави i права в полiтичнiй сферi i полiтичних процесах, про взаємодiю держави з iншими полiтичними iнститутами. У свою чергу, полiтологiя користується теоре-тико-юридичними досягненнями у вивченнi проблем держави.
На стику теорi держави i права та полiтологi формується наука полiтологi права як система знань про державну правову полiтику, про стрижневi напрямки полiтичного розвитку держави i права, що грунтуються на об'єктивних закономiрностях цього розвитку.
Соцiальна психологiя i теорiя держави i права. Соцiальна психологiя (вiд грец. psyche - душа, logos - вчення) вивчає закономiрностi, механiзми i факти психiчного життя людини, соцiально групи, суспiльства, увага зосереджена на закономiрностях поведiнки людей, обумовлено х належнiстю до соцiальних груп. Досягнення соцiально психологi враховуються теорiєю держави i права при вивченнi правосвiдомостi, ефективностi впливу права на поведiнку людей i т. iн. Соцiальна психологiя допомагає теорi держави i права узагальнювати результати практично дiяльностi державно-правових iнститутiв (насамперед iнститутiв управлiння), поведiнки посадових осiб i громадян за допомогою виявлення соцiально-психологiчних механiзмiв. На стику соцiально психологi i права успiшно розвивається правова психологiя, яка вивчає психiчнi закономiрностi практично юридично дiяльностi.
? 6. Теорiя держави i права в системi юридичних наук
Теорiя держави i права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою - правознавство.
За класифiкацiєю юридичних наук вона належить до теорети-ко-iсторичних наук разом з iсторiєю держави i права та iсторiєю полiтичних i правових вчень (або вчень про державу i право).
Iсторiя держави i права вивчає процес iсторичного розвитку державно-правових форм життя конкретних кран у хронологiчному порядку, тобто застосовує переважно iсторичний метод. Теорiя держави i права дослiджує розвиток держави i права в
>>>19>>>
узагальнено-теоретичному виглядi, тобто застосовує переважно формально-логiчний метод. Конкретнi данi iсторi держави i права використовуються теорiєю держави i права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономiрностей розвитку держави i права рiзних народiв у конкретнi iсторичнi перiоди.
Iсторiя вчень про державу i право дослiджує i висвiтлює iсторiю виникнення i розвитку теоретичних знань про державу i право. Iсторично закономiрний процес накопичення людьми уявлень про державно-правовi явища вiдбивається у вченнях, теорiях, iдеях мислителiв рiзних народiв свiту (Аристотеля, Монтеск'є, Руссо, Канта та iн.). Теорiя держави i права вивчає результати х пошукiв у виглядi узагальнень i вiдiграє суттєву роль як одна з найважливiших передумов удосконалення теоретичних розробок проблем держави i права. Iсторiя вчень про державу i право немов би виступає iсторичною частиною теорi держави i права. Вона поставляє матерiал про iсторичне формування поняттєвого апарату теорi. Наприклад, теорiя держави i права дослiджує проблему державного суверенiтету (поняття, види, ознаки). Iсторiя вчень про державу i право надає вiдомостi про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем Жаном Боденом) i у зв'язку з чим (з метою обґрунтування абсолютно монархi) уперше було розроблене поняття державного суверенiтету, розкриває його основнi ознаки в трактуваннi цього мислителя.
Якими є взаємовiдносини теорi держави i права i галузевих юридичних наук ?
Теорiя держави i права - наука, що має вiдносну самостiйнiсть щодо iнших юридичних наук завдяки безпосередньому зв'язку з державно-правовою дiйснiстю. Всi галузевi юридичнi науки - емпiричнi. Це означає, що усi вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, що спостерiгаються i пiддаються перевiрцi. Завдання теорi держави i права полягає у тому, щоб систематизувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правово дiйсностi. Вона вносить порядок i смисл до набору фактiв, налагоджує належнi взаємозв'язки мiж ними i виводить iз них певнi узагальнення. Теорiя без фактiв може бути порожньою, але факти без теорi - нiсенiтнi. Теорiя держави i права вивчає основнi загальнi закономiрностi державних i правових явищ у цiлому, незалежно вiд того, у якiй конкретнiй сферi громадського життя вони вiдбуваються. Вона сама безпосередньо, за допомогою свох
>>>20>>>
методiв i прийомiв осягає головне i глибинне в державi i правi, знаходячи його в юридичнiй практицi.
Теорiя держави i права - узагальнююча загальнотеоретична наука вiдносно iнших юридичних наук, яка iнтегрує х досягнення.
Галузевi юридичнi науки (наука кримiнального права, наука цивiльного права, наука адмiнiстративного права та iн.) вивчають певнi державно-правовi явища (правовiдносини, правопорушення тощо) з точки зору характеристик, властивих даним явищам у конкретних сферах правового i державного життя.
Кожна з наук, сумiжних iз теорiєю держави i права, орiєнтується лише на один з аспектiв вивчення держави i права. Теорiю держави i права вiдрiзняє узагальнюючий, об'єднуючий i цiлiсний пiдхiд, що враховує результати дослiджень iнших наук для вироблення найвiдповiднiшо позицi у змалюваннi, аналiзi та поясненнi "правових даних".
Теорiя держави i права не пiдмiняє теорiю галузевих юридичних наук i не розчиняється в нiй. Кожна галузева юридична наука дослiджує закономiрностi та особливостi власного предмета. Сфера теоретичних узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, нiж у теорi держави i права. Так, теорiя держави i права вивчає не кримiнально-правовi злочини (галузь науки кримiнального права), не цивiльно-правовi правопорушення (галузь науки цивiльного права) тощо, а правопорушення в узагальненому виглядi, враховує загальне i особливе, що властиво усiм видам правопорушень.
У рамках теорi держави i права вiдбувається пiдсумовування знань, отриманих галузевими i спецiальними юридичними науками, а також загальнотеоретичних даних, здобутих при вивченнi юридично практики. Iншими словами, теорiя держави i права є систематизований результат знань, накопичених окремими юридичними науками i юридичною практикою.
Теорiя держави i права - методологiчна, базова наука вiдносно галузевих юридичних наук, висновки, загальнотеоретичнi положення є пiдґрунтям для вирiшення спецiальних питань галузевих наук. Виробляючи свою галузеву теорiю, цi юридичнi науки керуються методологiчними положеннями теорi держави i права. Так, модель правового статусу пiдозрюваного (галузь науки кримiнального процесу) грунтується на загальнотеоретичнiй моделi правового статусу людини.
>>>21>>>
Теорiя держави i права формує сво висновки в тiсному зв'язку з галузевими науками, використовує фактичний матерiал, що мiститься в них, спирається на х досягнення. Це забезпечує цiлiснiсть наукових уявлень i єднiсть категорiального апарату в усiх юридичних науках. Основнi державно-правовi категорi поняттєвого апарату науки теорi держави i права - загальнi для всiє юридично науки.
У взаємовiдносинах теорi держави i права i галузевих юридичних наук iснує своєрiдна рiвноправнiсть, яка полягає у взаємному збагаченнi i взаємнiй допомозi в пiзнаннi системи закономiрностей держави i права.
Отже, мiсце теорi держави i права в системi юридичних наук визначається тим, що вона:
1) є загальнотеоретичною, методологiчною, базовою щодо iнших юридичних наук;
2) об'єднує i використовує данi i висновки юридичних наук з метою бiльш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;
3) дослiджує (змальовує, аналiзує, пояснює) основнi закономiрностi розвитку держави i права в цiлому;