? 1. Поняття i структура форми держави. Види форм державного правлiння
Форма держави - порядок (спосiб) органiзацi та здiйснення державно влади в кранi.
Структура форми держави -- стiйка єднiсть елементiв, х зв'язкiв, цiлiсностi, зв'язкiв елементiв iз цiлим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правлiння, форму державного устрою, форму полiтичного (державного) режиму.
Форма держави
Форма державного правлiння
Форма державного устрою
Форма державного режиму
- порядок утворення i органiзацi вищих органiв влади в державi
- порядок подiлу територi держави на певнi складовi частини i спiввiдношення влади мiж ними i державою в цiлому
- порядок здiйснення державно влади у певнi способи певними, методами i засобами
Форма державного правлiння
Монархiя
Республiка
- форма державного правлiння, при якiй державна влада зосереджена цiлком або частково в руках однiє особи - монарха, передається в спадщину, не залежить вiд населення (як правило, не затверджується ним)
- форма державного правлiння, при якiй вища державна влада здiйснюється представницьким загальнонацiональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк
>>>74>>>
Протягом iсторi виникали рiзнi види монархiй:
1) схiдна деспотiя, заснована на азiатському засобi провадження;
2) антична (рабовласницька);
3) феодальна:
а) ранньофеодальна - характеризується великим ступенем децентралiзацi,
Розглянемо абсолютну та конституцiйну монархi, тому що iншi практично не iснують.
Монархiя
Абсолютна (необмежена)
Конституцiйна (обмежена)
Монарх не обмежений конституцiєю; здiйснює законодавчу дiяльнiсть; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, мiсцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких i феодальних суспiльств). Збереглася в первозданному виглядi (без конституцi i парламенту) в одиничних кранах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархiя, як правило, має i конституцiю, i парламент. Конституцiя встановлює, що влада виходить вiд монарха, тобто затверджує його абсолютну владу. Парламенту придiляється роль консультативно ради при монарху (Кувейт, Саудiвська Аравiя), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейнi розпущена через пiвтора роки пiсля створення)
Влада монарха обмежена конституцiєю, вiн не може прямо впливати на склад i полiтику уряду, що формується парламентом i пiдзвiтний йому; парламент здiйснює законодавчу дiяльнiсть (Велика Британiя, Iспанiя, Данiя, Швецiя, Бельгiя, Голландiя, Японiя та iн.)
>>>75>>>
Конституцiйна монархiя може бути парламентською та дуалiстичною. Остання форма практично вiдживає.
У парламентськiй монархi влада монарха в законодавчiй, виконавчiй i судовiй сферах дiяльностi символiчна. Монарх лише пiдписує законодавчi акти, прийнятi парламентом, i формально зберiгає статус глави держави - виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-мiнiстром) стає лiдер партi, яка володiє найбiльшим числом депутатських мiсць у парламентi. Уряд формується парламентом i лише йому пiдзвiтний.
Сучаснi монархi здебiльшого є парламентськими (Японiя, Iспанiя, Швецiя, Данiя та iн.).
У дуалiстичнiй монархi юридичне i фактично влада подiлена мiж урядом, що формується монархом (або призначеним м прем'єр-мiнiстром), i парламентом. Монарх вже не має законодавчо влади, вона перейшла до парламенту, але вiн ще зосереджує у свох руках виконавчу владу i формує уряд, вiдповiдальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своми указами регулює багато сфер суспiльних вiдносин. Вiн має право вiдкла-дального вето щодо законiв, якi видаються парламентом, i право розпуску парламенту.
Дуалiстична монархiя характерна для перехiдного перiоду вiд феодалiзму до капiталiзму. Вона є своєрiдною спробою примирити iнтереси феодалiв (х переважно виражає монарх) i iнтереси буржуазi (х представляє парламент). Наприклад, дуалiстична монархiя була в кайзерiвсько Нiмеччинi в 1871 - 1918 pp. Вона iснувала також у Тунiсi, Таландi, Лiвi, Ефiопi та iнших кранах. У деяких сучасних кранах (султанат Бруней, королiвство Тонга) збереглися окремi риси дуалiстично монархi.
В iсторi держав свiту виникали рiзнi види республiк:
антична',
середньовiчна (феодальна);
буржуазна;
соцiалiстична.
>>>76>>>
Розглянемо сучаснi види республiк.
Республiка
парламентська
президентська
змiшана (напiвпрезидентська)
Глава держави (президент) не може впливати на склад i полiтику уряду, який формується парламентом i пiдзвiтний йому. Повноважень у президента менше, нiж у прем'єр-мiнiстра. Тут здiйснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням крани. Президент обирається парламентом або бiльш широкою колегiєю за участi парламенту (Iталiя, Грецiя, Iндiя, ФРН, Чехiя, Угорщина)
Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньо палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе вiдповiдальнiсть перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається непарламентсь-ким шляхом - прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Бразилiя, Швейцарiя, Iран, Iрак)
Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-мiнiстра), який пiдлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-мiнiстру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засiданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Украна, Фiнляндiя, Францiя)
Уточнимо роль президента в президентськiй i парламентськiй республiках.
Президентська республiка характеризується насамперед вагомою роллю глави держави в державному механiзмi. Президент зазвичай обирається незалежно вiд парламенту (прямим чи непрямим голосуванням) i поєднує повноваження глави держави i глави уряду. Уряд, як правило, слабко впливає на парламент, не залежить вiд парламенту (парламент не може проголосити недовiру уряду або достроково припинити його повноваження). Пост прем'єр-мiнiстра або вiдсутнiй, або вiдiграє допомiжну-коорди-
>>>77>>>
надiйну роль (так званий "адмiнiстративний" прем'єр у деяких кранах "третього свiту"). Президент здатний вiдстоювати iнтереси виконавчо влади завдяки своєму високому статусу (здiйснювати активну виконавчу полiтику, використовувати право на видання виконавчих актiв, iнiцiювати створення законiв, використовувати право вето на прийняття законiв, застосовувати багатоманiтнi засоби впливу на законодавчу владу) iз метою досягнення балансу влад. Президентом у цих державах стає, як правило, лiдер партi, що перемогла на президентських виборах, iз числа членiв яко найчастiше й формується уряд. "Класичною" моделлю президентсько республiки є США.
Президент у парламентських республiках, на вiдмiну вiд глави держави в президентських республiках, зазвичай не має у своєму розпорядженнi реально виконавчо влади, i його правовий статус значною мiрою нагадує статус монарха в. парламентськiй монархi. Повноваження глави держави, за винятком суто церемонiальних (представницьких), тут зазвичай здiйснюються за згодою i з iнiцiативи уряду, створеного на парламентськiй основi.
Якщо в президентських республiках глава держави формує уряд за свом розсудом, незалежно вiд розстановки сил у парламентi, то в парламентських республiках глава держави найчастiше може призначити такий уряд, який має пiдтримку парламентсько бiльшостi. Члени уряду є одночасно i членами парламенту, тобто склад уряду вiдбиває реальну розстановку сил у парламентi, що дозволяє уряду впливати на прийняття парламентських рiшень. Пост прем'єр-мiнiстра, як правило, автоматично займає лiдер партi (блока партiй), яка перемогла на виборах. Iснує парламентська вiдповiдальнiсть уряду, що найчастiше носить солiдарний характер -- недовiра одному члену кабiнету спричиняє вiдставку всього уряду. Замiсть виходу у вiдставку уряд може зажадати розпуску парламенту i призначення нових виборiв. Функцiя глави держави вiдокремлена вiд функцi глави уряду.
Президент у змiшанiй республiцi, яка поєднує у собi елементи президентсько i парламентсько республiканських форм правлiння, є верховним головнокомандувачем, як у президентськiй республiцi, проте не у всiх кранах надiлений повноваженнями глави виконавчо влади, нерiдко подiляє з прем'єр-мiнiстром. Вiдсутня посада вiце-президента, як i в парламентськiй респуб-
>>>78>>>
лiцi. Наприклад, в Укранi немає посади вiце-президента, яка є у Швейцарi. Президент Украни має право достроково розпустити парламент, а депутати парламенту не можуть бути членами Кабiнету Мiнiстрiв, i навпаки. У рядi змiшаних республiк президент не має права законодавчо iнiцiативи, в Укранi -надiлений цим правом.
Одна з особливостей парламентсько-президентсько республiки Украни полягає в обмежених повноваженнях уряду в законодавчому процесi, що вiдрiзняє, наприклад, вiд Францi, яка також є державою зi змiшаною формою правлiння. Якщо уряд Францi має право вносити поправки до законопроектiв, може наполягати на голосуваннi свох поправок i в будь-який момент вiдкликати законопроект, то уряд Украни має слабкий вплив на законодавчий процес i прийняття законодавчих рiшень (право законодавчо iнiцiативи у прем'єр-мiнiстра не забезпечене комплексом правових заходiв).
Уряд Украни пов'язаний подвiйною (бiцефальною) залежнiстю:
- вiдповiдальнiстю перед Президентом;
- пiдконтрольнiстю i звiтнiстю перед Верховною Радою.
? 2. Класифiкацiя форм державного устрою
Форма державного устрою
' Унiтарна держава
Федерацiя
- проста єдина держава, частинами яко є адмiнiстративно-територiальнi одиницi, що не мають суверенних прав
- складова союзна держава, частинами яко є державнi утворення, що мають сувереннi права
Основнi ознаки унiтарно держави (Украна, Болгарiя, Польща, Францiя, Велика Британiя, Iталiя, Швецiя, Норвегiя, Фiнляндiя, Грецiя, Iспанiя, Нiдерланди, Португалiя, Камбоджа, Лаос, Таланд, Японiя, Китай та iн.):
1) єдина конституцiя (конституцi прийнятi в бiльшостi кран свiту);
>>>79>>>
2) єдина система вищих органiв державно влади -- глава держави, уряд, парламент, юрисдикцiя яких поширюється на територiю усiє крани;
3) єдине громадянство i єдина державна символiка;
4) єдина система законодавства i єдина судова система;
5) адмiнiстративно-територiальнi одиницi не можуть мати будь-яку полiтичну самостiйнiсть;
6) в мiжнародних вiдносинах виступає одноособово. Частини, унiтарно держави мають рiзнi назви: в Укранi -
областi, у Польщi - воєводства, в Англi - графства, в Iталi -провiнцi.
Деякi унiтарнi держави (Велика Британiя, Грузiя, Данiя, Iзраль, Iспанiя, Iталiя, Португалiя, Украна, Фiнляндiя, Шрi-Ланка) включають автономнi утворення (адмiнiстративнi автономi). В Укранi - це Автономна Республiка Крим. Такi держави називають децентралiзованими унiтарними державами або унiтарними державами з елементами федералiзму. Вони вiдрiзняються вiд централiзованих унiтарних держав, у яких на чолi мiсцевих органiв влади перебувають призначенi з центру посадовi особи, котрi пiдкоряють собi мiсцевi органи самоврядування. У децентралiзованих унiтарних державах мiсцевi органи влади обираються населенням i мають право самостiйно вирiшувати бiльшiсть питань мiсцевого життя. У них автономi мають внутрiшнє самоврядування, як правило, у сферi адмiнiстративно дiяльностi. Вони можуть користуватися певною самостiйнiстю й у сферi законодавства. У такому разi закони приймаються парламентом автономi в межах своє компетенцi (головним чином у порядку делегування йому законодавчих повноважень центральним законодавчим органом у випадках, передбачених конституцiєю).
Щодо Верховно Ради Автономно Республiки Крим, то участь у сферi законодавчiй дiяльностi обмежена пiдготовкою i прийняттям Конституцi (набрала чинностi 12 сiчня 1999 p.).
Основнi ознаки федерацi (США, Росiя, Австрiя, Швейцарiя, ФРН, Канада, Мексика, Бразилiя, Аргентина, Венесуела, Iндiя, Малайзiя, Австралiя та iн. - разом у свiтi iснують 24 федеративнi держави. На шляху до федерацi, здiйснювано з 1988 р. у три етапи, перебуває Бельгiя):
1) наявнiсть єдино територi, яка у полiтико-адмiнiстратив-ному вiдношеннi не є одне цiле, а складається iз територiй -
>>>80>>>
суб'єктiв федерацi, що м?ють власний адмiнiстративно-територiальний подiл;
2), наявнiсть загально конституцi федерацi i конституцiй суб'єктiв, тобто надiлення суб'єктiв федерацi установчою владою;
3) наявнiсть системи законодавства усiє федерацi i системи законодавства суб'єктiв, тобто надiлення суб'єктiв федерацi в межах установлено для них компетенцi правом видання законодавчих актiв, якi дiють лише на територi суб'єкта федерацi i мають вiдповiдати союзному законодавству;
4) наявнiсть федерального двопалатного парламенту i парла^ ментiв суб'єктiв федерацi, федерального уряду i самостiйних органiв управлiння суб'єктiв федерацi;
5) наявнiсть громадянства як усiє федерацi, так i суб'єктiв; у рядi федерацiй допускається подвiйне громадянство (ФРН, Австрiя);
6) можливiсть суб'єктiв федерацi мати власну правову i судову системи (США);
7) наявнiсть загальнофедерально податково i грошово системи;
8) суб,'єкти федерацi не мають суверенiтету i не є суб'єктами мiжнародного права, проте в договiрних мiжнародних вiдносинах може виступати як федерацiя в цiлому, так i кожний iз суб'єктiв.
У типовiй федерацi оборонна i зовнiшня полiтика належить федеральному уряду, освiта - регiонам, а право оподатковування подiлене мiж обома. Тому i федерацiя, i' суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогiчних питань.
Федерацi багатоманiтнi. Класифiкувати х можна за рiзними ознаками:
За способом створення:
договiрнi (виникають на основi угоди, договору, установчого пакту - створюються, як правило, "знизу");
конституцiйнi (засновуються шляхом прийняття конституцi - створюються головним чином "зверху", приклад - Iндiя);
договiрно-конституцiйнi (х бiльшiсть - США, ФРН, Швейцарiя, Росiйська Федерацiя та iн.).
За способом взаємовiдносин федерацi та суб'єктiв:
на основi союзу (США, Танзанiя, ОАЕ, СРСР - у минулому); на основi автономi (Бельгiя, Австрiя, Iндiя, Венесуела, Пакистан).
>>>81>>>
За способом розподiлу i здiйснення владних повноважень: централiзованi (Iндiя, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилiя);
вiдносно централiзованi (США, Австралiя, ФРН).
За принципом переваги або поєднання нацiонального i територiального пiдходiв:
територiальний пiдхiд (США, Iндiя, Мексика);
нацiональний пiдхiд (у колишньому СРСР, нинi його в чистому виглядi немає);
поєднання нацiонально-територiальноцо i територiального пiдходiв (Росiя).
Розглянемо такi союзи держав, як конфедерацiя i спiвдружнiсть. Вони вiдрiзняються вiд федерацi як форми територiального устрою тим, що є формою мiждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.
Конфедерацiя - тимчасовий союз суверенних держав, якi об'єдналися для досягнення певних цiлей i спiльно здiйснюють низку напрямкiв державно дiяльностi (оборона крани, зовнiшня торгiвля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженнi в iнших питаннях"повно самостiйностi.
Основнi ознаки конфедерацi (через'етап конфедерацi пройшли США, Нiдерланди, Швейцарiя, остання конфедерацiя - Се-негамбiя, 1981-1989 pp.):
1) вiдсутнiсть спiльно для всiє конфедерацi єдино територi i державного кордону;
2) вiдсутнiсть загальних законодавчих органiв i системи управлiння;
3) вiдсутнiсть загальних для всiє конфедерацi конституцi, системи законодавства, громадянства, судово та фiнансово систем;
4) вiдсутнiсть суверенiтету конфедерацi, збереження суверенiтету i мiжнародно-правового статусу учасникiв конфедерацi;
5) наявнiсть загального конфедеративного органу, що складається з делегатiв суверенних держав;
6) рiшення загальних конфедеративних органiв, прийняте за принципом консенсусу; у разi незгоди з ним членiв конфедерацi не є обов'язковим i не спричиняє нiяких санкцiй (право нулiфiкацi, тобто вiдхилення);
7) наявнiсть права виходу зi складу конфедерацi у кожного з суб'єктiв.
>>>82>>>
Конфедерацi мають нестiйкий, перехiдний характер: вони або розпадаються, або еволюцiонують у федерацiю.