Шахов Борис : другие произведения.

Глава 7 МеханIзм I Апарат Держави

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  Глава 7 МЕХАНIЗМ I АПАРАТ ДЕРЖАВИ
  
  ? 1. Механiзм держави
  Механiзм держави - цiлiсна iєрархiчна система державних органiв, що здiйснюють державну владу, а також установ, пiдприємств, за допомогою яких виконуються завдання i функцi держави.
  
  Ознаки механiзму держави:
  
  1) це iєрархiчна система, тобто система, побудована на засадах субординацi та координацi. Полiтико-органiзацiйну основу системи складають органи держави, територiя держави, збройнi сили та iншi державнi вiйськовi формування, державнi символи, столиця держави;
  
  2) це цiлiсна система внутрiшньо органiзованих елементiв, яка має єдинi принципи побудови i єдинi завдання та цiлi дiяльностi. Кожний iз суб'єктiв механiзму держави як його системний елемент є органiчно обумовленим усiма iншими його елементами i функцiонуванням системи в цiлому;
  
  3) це система, яка має чiтку структуру з певними зв 'язками мiж  елементами. Первинними елементами є державнi органи.
  
  Як механiзм годинника складається з рiзних елементiв, так i механiзм держави, будучи єдиним, мiстить у собi органи, блоки, пiдсистеми i навiть самостiйнi гiлки влади: законодавчу, виконавчу, судову. В цiй розчленованостi прослiджується iєрархiя: рiзнi державнi органи, х блоки, пiдсистеми посiдають неоднакове мiсце у державному механiзмi, але усi разом повиннi дiяти злагоджено i без збов. Так, одну з пiдсистем держави утворюють вищi органи держави: представницькi, виконавчi, глава держави. Iнша пiдсистема - мiсцевого рiвня: Ради та х виконкоми, державнi адмiнiстрацi та х глави. Особливою пiдсистемою є судова, а також правоохороннi органи: прокуратура, мiлiцiя, органи служби безпеки та iн.;
  
  4) це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банкiвську системи, державну власнiсть, котрi становлять  органiзацiйно-економiчну основу;
  
  5) це взаємодiюча, динамiчна i реально працююча система, за допомогою яко функцiонує держава, здiйснюється управлiння
  
  
  
  
  >>>88>>>
  
  суспiльством (по сутi, механiзм держави створюється для виконання  функцiй).
  
  У лiтературi можна зустрiти ототожнення "механiзму" i "апарату" держави. Тим часом поняття механiзму держави ширше за поняття державного апарату за складом i структурою. Механiзм держави, по сутi, є апаратом у дi, у функцiонуваннi - iз усiма зв'язками, що iснують i виникають мiж його частинами.
  
  Механiзм держави має розглядатися не як проста сукупнiсть складових його елементiв (державних органiв, органiзацiй, установ), а як система цих елементiв, функцiонально сумiсних, узгоджених мiж собою i системою в цiлому, котрi перебувають у постiйному вiдновленнi з Метою пiдтримання своє основно функцi - управлiння.
  
  Структура механiзму держави показана на схемi.
  
  Механiзм держави
  
  Державнi органи, що мають владнi повноваження, тобто державний апарат, який мiстить у собi два важливих структурних елементи: апарат управлiння, що складається з чиновникiв - державних службовцiв, якi спецiально займаються управлiнням; апарат примусу - армiя, полiцiя, розвiдка i контррозвiдка, митниця (деякою мiрою), тюрми, виправнi заклади та iн.
  Державнi установи, державнi пiдприємства, що не мають владних повноважень
  
   органiзацiйнi i фiнансовi кошти 
  
  
  Слiд вiдрiзняти державнi органи, що мають владнi повноваження, i державнi пiдприємства i установи, що не мають владних повноважень. За цим критерiєм можна розмежувати механiзм держави i апарат держави, якi лише в свой основi й збiгаються.
  
  Пiд "державним апаратом" розумiється система органiв, якi безпосередньо здiйснюють управлiнську дiяльнiсть i надiленi для цього державно-владними повноваженнями. Поняття "механiзм держави" охоплює державнi пiдприємства i державнi установи, що пiд керiвництвом апарату держави практично здiйснюють функцi держави у сферi виробничо дiяльностi, пов'язано зi створенням матерiальних цiнностей держави (державнi пiдприєм-
  
  
  
  
  >>>89>>>
  
  ства) i нематерiальних цiнностей (державнi установи). Для державних установ типовою є невиробнича дiяльнiсть у сферi охорони здоров'я, наукових дослiджень, проектування, навчально-виховно, духовно-освiтнно роботи тощо.
  
  Чому державнi пiдприємства i державнi установи не можна вiднести до державних органiв? Тому що вони вiдрiзняються вiд державних органiв низкою ознак:
  
  (1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носiями державно влади;
  
  (2) безпосередньо створюють матерiальнi або духовнi блага;
  
  (3) мають специфiчну органiзацiйну структуру: є органiзованими державою трудовими колективами робiтникiв i службовцiв на чолi з вiдповiдальним керiвником, що дiє на засадах єдиноначальностi;
  
  (4) мають суворо позначене коло повноважень: адмiнiстрацiя пiдприємств i установ здiйснює управлiнськi функцi виключно у сферi своє дiяльностi, у межах пiдприємства або установи;
  
  (5) керуються у свой дiяльностi власним статутом вiдповiдно до законодавства.
  
  Отже, державнi пiдприємства i державнi установи слiд вiдрiзняти вiд органiв держави, але х не можна протиставляти одне одному, оскiльки усi вони належать до державних органiзацiй, якi дiють у єдностi та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалiзацiю функцiй держави завдяки дiяльностi пiдприємств i установ, якими керує.
  
  ? 2. Апарат держави. Орган держави. Iнститут держави
  Апарат держави - частина механiзму держави.
  
  Апарат держави - юридичне оформлена система всiх державних органiв, що здiйснюють безпосередню практичну роботу з управлiння суспiльством, виконання завдань i функцiй держави.
  
  Можливе двояке розумiння апарату держави: у вузькому i широкому розумiннi.
  
  Апарат держави (у вузькому розумiннi) - власне управлiнський апарат або апарат виконавчо влади, який складається з чиновникiв i очолюється вищими виконавчими органами.
  
  Апарат держави (у широкому розумiннi) -- поряд iз власне управлiнським апаратом включає главу держави, парламент, мi-
  
  
  
  
  >>>90>>>
  
  сцевi органи управлiння, збройнi сили, мiлiцiю (полiцiю), дипломатичнi представництва за кордоном та iн. Ознаки апарату держави:
  
  1) система державних органiв, що становить собою налагоджену структурну органiзацiю, засновану на загальних принципах, єдностi кiнцево мети, взаємодi та орiєнтовану на забезпечення реалiзацi функцiй держави;
  
  2) система юридичне оформлених державних органiв, тобто таких, що надiленi компетенцiєю (повноваженнями, предметом ведення, юридичною вiдповiдальнiстю) i займаються управлiнням суспiльством на професiйнiй основi як носi влади;
  
  3) система державних органiв, у рамках яко дiяльнiсть державних службовцiв суворо вiдмежована вiд "власностi", яка належить м як суб'єктам;
  
  4) система органiв, кожний iз яких має матерiально-технiчнi засоби для здiйснення цих функцiй;
  
  5) система органiв, диференцiйованих вiдповiдно до принципу подiлу влади на законодавчу, виконавчу i судову;
  
  6) система органiв, яка здiйснює свою дiяльнiсть з управлiння суспiльством i виконання функцiй держави у формах безпосередньо управлiнських i правових.
  
  Безпосередньо управлiнськi форми дiяльностi державного апарату не мають юридичного характеру. х функцi:
  
   органiзацiйно-регламентуюча - розробка наукових рекомендацiй, пiдготовка проектiв документiв, органiзацiя виборiв та iн.;
  
   органiзацiйно-господарська - бухгалтерський облiк, статистика, постачання та iн.;
  
   органiзацiйно-iдеологiчна - роз'яснення нормативних актiв, формування громадсько думки та iн.
  
  Правовi форми дiяльностi державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.
  
  Правотворча дiяльнiсть - форма дiяльностi компетентних органiв держави зi встановлення, змiни або скасування правових норм. Ця дiяльнiсть охоплює пiдготовку проектiв нормативних юридичних актiв, х прийняття та видання.
  
  Правозастосовна дiяльнiсть - форма дiяльностi компетентних органiв держави з реалiзацi правових норм. Ця дiяльнiсть охоплює органiзацiю i контроль за додержанням правових норм.
  
  
  
  
  >>>91>>>
  
  Правоохоронна дiяльнiсть - форма дiяльностi компетентних органiв держави з попередження правопорушень i притягнення правопорушникiв до юридично вiдповiдальностi. Вона здiйснюється з метою охорони i захисту правових норм шляхом застосування заходiв юридичного впливу до правопорушникiв (див. докладнiше ? "Правовi форми дiяльностi держави").
  
  Державнi органи є структурними ланками державного апарату.
  
  Орган держави - частина державного апарату - група осiб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцiю[1] для виконання завдань i функцiй держави. Кожний орган держави створюється для здiйснення певного виду державно дiяльностi, тобто має сво предмет ведення, завдання i функцi.
  
  Структура органу держави:
  
  Апарат, що безпосередньо виконує завдання i функцi держави
  Допомiжний апарат
  
  - має державно- владнi повноваження
  - не має державно-владних повноважень
  
  
  Ознаки органу держави:
  
  1) формується державою або безпосередньо народом (наприклад, парламент) вiдповiдно до закону i функцiонує на його основi;
  
  2) має передбаченi конституцiєю або iншими законами спецiальнi функцi, якi вiн здiйснює вiд iменi держави;
  
  3) має державно-владнi повноваження, що дозволяють йому здiйснювати юридичне обов'язковi дi:
  
  а) видає нормативнi та iндивiдуальнi акти;
  
  б) здiйснює контроль за точним i неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;
  
  в) забезпечує i захищає цi вимоги вiд порушень шляхом застосування заходiв виховання, переконання, стимулювання, у разi потреби - державного примусу;
  
  
  
  
  >>>92>>>
  
  4) функцiонально взаємодiє iз iншими органами в процесi реалiзацi свох повноважень, керуючись принципом "дозволено лише те, що прямо-передбачено законом". Принцип "дозволене усе, що не заборонено законом" не належить до дiяльностi державних органiв. Цей принцип дiє у сферi майнових вiдносин громадян, юридичних осiб;
  
  5) складається iз службовцiв, що перебувають в особливих правовiдносинах один з одним i органом: обсяг, порядок використання ними владних Повноважень встановлюються законом i набувають конкретизацi в посадових iнструкцiях, штатних розкладах та iн.
  
  6) має необхiдну матерiальну базу - казенне майно, що знаходиться в його оперативному управлiннi; свiй рахунок у банку; джерело фiнансування - державний бюджет;
  
  7) має органiзацiйну структуру (побудова за видами окремих служб i чисельним складом), територiальний масштаб дiяльностi, систему службово пiдзвiтностi та службово дисциплiни.
  
  Iнститут держави - вiдносно вiдокремлена частина державно структури, що користується певною автономiєю.
  
  Вiдповiдно до структурно-функцiонального принципу iнститути держави можна подiлити на:
  
  - органiзацiйнi (iнститут президента, iнститут парламенту);
  
  - функцiональнi (iнститут референдуму, iнститут адмiнiстративного контролю, iнститут державно влади).
  
  Види iнститутiв держави за ступенем складностi:
  
   простi (елементнi) - не можуть бути роздiленi на дрiбнiшi iнститути (iнститут надзвичайного стану, iнститут адмiнiстративного контролю, iнститут референдуму, iнститут вiдповiдальностi уряду);
  
   комплекснi - складаються з декiлькох пiдiнститутiв, якi, у свою чергу, можуть бути iнститутами для спадного роздрiбнення (iнститут форми держави включає пiдiнститути: форми правлiння, форми устрою, форми режиму; iнститут державного суверенiтету: повнота i верховенство всерединi, незалежнiсть i рiвноправнiсть зовнi; iнститут представника держави на мiсцях: губернатор, префект та iн.).
  
  Види iнститутiв держави за прiоритетнiстю положення:
  
  - основнi (наприклад, iнститут державно влади);
  
  - примикачi - належать до перших (наприклад, iнститут державного суверенiтету, iнститут представника держави на мiсцях).
  
  
  
  
  >>>93>>>
  
  Види iнститутiв держави за принципом "подiлу влади":
  
   iнститути законодавчо влади (парламент, референдум та iн.);
  
   iнститути виконавчо влади (монарх, президент, уряд, виконавчi органи влади на мiсцях та iн.);
  
   iнститути судово влади (звичайнi суди, надзвичайнi суди, спецiальнi суди, судова вiдповiдальнiсть, судовий контроль та iн.).
  
  Iнститути держави змiнюються в ходi iсторичного розвитку. Деякi iнститути зникають (iнститут абсолютно монархi), iншi з'являються (участь громадян в управлiннi державою). Специфiчнi iнститути iснують у мусульманських кранах (маджилiс - порядок звернення до правителя члена мусульмансько общини), в Iзралi (кiбуци - особлива форма мiсцевого самоврядування) та iн.
  
  ? 3. Принципи органiзацi та дiяльностi державного апарату
  Для державного апарату потрiбнi спецiально пiдготовленi кадри чиновникiв-у правлiнцiв, якi мають необхiдну квалiфiкацiю i професiоналiзм. Прошарок людей, зайнятих на роботi в апаратi держави, визначають як бюрократiю (бюрократ - грец. столоначальник). Даний термiн вживають i для негативно характеристики таких проявiв у дiяльностi державного апарату, як формалiзм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особисто вигоди, ко-румпованiсть, байдужiсть до людей та х потреб.
  
  Щоб перебороти негативнi явища, використовуються демократичнi методи i стиль роботи, цiла система спецiально розроблених реально дiючих заходiв i механiзмiв, покликаних приборкати, стримати бюрократизацiю. Ефективнi такi заходи, як замiщення посадових осiб за конкурсом, переведення управлiнського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних службовцiв права брати участь у комерцiйнiй дiяльностi, але одночасно встановлення для них високого рiвня заробiтно плати (соцiально-правова захищенiсть), яка забезпечує зацiкавленiсть у чеснiй службi. Управлiнський апарат має бути iнструментом органiв влади, обраних i контрольованих народом.
  
  Для пiдвищення ефективностi i якостi функцiонування державного апарату необхiдно, щоб в основi його органiзацi i дiяльностi була система принципiв.
  
  
  
  
  >>>94>>>
  
  Принципи органiзацi i дiяльностi державного апарату - вiдправнi засади, незаперечнi вимоги, висунутi до формування i функцiонування державних органiв.
  
  Основнi принципи органiзацi i дiяльностi державного апарату,
  
  1) прiоритет прав i свобод людини;
  
  2) єднiсть i подiл влади;
  
  3) верховенство права -- виражається, наприклад, у правi оскарження в судi рiшень державних органiв, вiдшкодуваннi шкоди, заподiяно х незаконними дiями;
  
  4) законнiсть;
  
  5) iєрархiчнiсть - пiдлеглiсть по вертикалi;
  
  6) органiзацiйно-правова зв'язанiсть дiяльностi державних органiв i посадових осiб;
  
  7) поєднання виборностi i призначуваностi;
  
  8) демократизм методiв i стилю роботи;
  
  9) змiнюванiсть;
  
  10) поєднання колегiальностi та єдиноначальностi;
  
  11) гласнiсть i урахування громадсько думки;
  
  12) професiйна компетентнiсть;
  
  13) економiчнiсть, програмування, науковiсть;
  
  14) право рiвного доступу до державно служби.
  
  ? 4. Види органiв держави. Подiл влади як принцип органiзацi роботи державного апарату
  Державнi органи, що мають владнi повноваження, можуть бути подiленi за рiзними критерiями.
  
   За способом утворення: виборнi (представницькi органи);
  
  призначуванi (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчi органи);
  
  що успадковуються (спадковий монарх).
  
   За строком функцiонування:
  
  постiйнi - створюються без обмеження строку дi; тимчасовi - створюються для досягнення короткострокових цiлей.
  
   За територiєю дi:
  
  загальнi (загальнофедеральнi у федеративнiй державi) - поширюються на всю територiю держави;
  
  суб'єктiв федерацi - у федеративнiй державi;
  
  мiсцевi - дiють в адмiнiстративно-територiальних одиницях.
  
  
  
  
  >>>95>>>
  
   За характером компетенцi:
  
  органи загально компетенцi - уряд;
  
  органи спецiально компетенцi - мiнiстерства тощо.
  
   За порядком здiйснення компетенцi: колегiальнi - парламент (Верховна Рада); єдиноначальнi - президент.
  
   За правовими формами дiяльностi: правотворчi; правозастосовнi; правоохороннi; контрольно-наглядовi; установчi.
  
   За принципом подiлу влади: законодавчi;
  
  виконавчi; судовi.
  
   За характером i змiстом дiяльностi: законодавчi (парламент);
  
  виконавчi (уряд);
  
  правоохороннi (мiлiцiя, органи безпеки);
  
  судовi (суди - вищi i мiсцевi);
  
  контрольно-наглядовi (прокуратура, державнi iнспекцi).
  
  Пiдроздiлом держави є  глава (президент у республiцi, монарх у конституцiйнiй монархi). Президент в Укранi не вiднесений Конституцiєю до посадових осiб виконавчо влади. Вiн вважається вищою посадовою особою держави. Фактично вiн є i главою держави, i главою виконавчо влади. Дане фактичне становище потребує конституцiйного закрiплення.
  
  Що таке "подiл влади" як принцип органiзацi роботи державного апарату?
  
  На схемi це можна зобразити так:
  
  
  Принцип подiлу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню iсторiю i традицiйно пов'язується з iм'ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск'є (1689-1755). Особливiсть його поглядiв на "три влади" полягає у тому, що кожна з них оголошувала-
  
  
  
  
  >>>96>>>
  
  ся самостiйною i незалежною. Тим самим виключалася узурпацiя влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в пiдходi до принципу подiлу влади Монтеск'є мiстилися засади стримування х одна одною, що згодом в США при створеннi Конституцi 1787 р. було названо системою "стримувань i противаг".
  
  У вiтчизнянiй iсторi ще задовго до Ш.-Л. Монтеск'є мали мiсце спроби ("Пакти i Конституцi" Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституцiйний проект незалежно Украни з урахуванням принципу подiлу влади, х єдностi i взаємодi: законодавча влада - Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада - гетьман, генеральна старшина та обранi представники вiд кожного полку; судова влада. "Пакти i Конституцi" П. Орлика, написанi пiд впливом захiдноєвропейського парламентаризму[2], заклали засаднi принципи республiкансько форми державного правлiння.
  
  Принцип подiлу влади складається iз системи вимог:
  
  1) подiл функцiй i повноважень (компетенцi) мiж державними органами вiдповiдно до вимог подiлу працi;
  
  2) закрiплення певно самостiйностi кожного органу влади при здiйсненнi свох повноважень, недопустимiсть втручання в прерогативи один одного i х злиття;
  
  3) надiлення кожного органу можливiстю протиставляти свою думку рiшенню iншого органу i виключення зосередження всiє повноти влади в однiй iз гiлок;
  
  4) наявнiсть у органiв влади взаємного контролю дiй один одного i неможливiсть змiни компетенцi органiв держави поза-конституцiйним шляхом.
  
  Принцип подiлу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження i взаємного правового контролю дiяльностi рiзних гiлок влади. З iншого боку, здiйснення судового контролю за законнiстю дiяльностi управлiнського апарату означає порушення принципу подiлу влади, тому що у такий спосiб су-
  
  
  
  
  >>>97>>>
  
  дова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип подiлу влади не можна реалiзувати повнiстю.
  
  Форми i ступiнь здiйснення принципу подiлу влади залежать вiд нацiональних традицiй, вiд конкретно соцiально-економiчно i полiтично ситуацi.
  
  Влада в демократичнiй державi у виглядi  трьох гiлок (законодавчо, виконавчо, судово) є полiтичною формою вираження влади народу. Будучи "подiленою", влада в державi повинна залишатися цiлiсною, єдиною, тому що йдеться про подiл не влади, а функцiй здiйснення цiє влади. I не лише про подiл, але й про взаємодiю даних функцiй.
  
  Юридичний прояв єдностi i гармонiйностi влади полягає у тому, що:
  
  1) органи державно влади в сукупностi мають компетенцiю, необхiдну для здiйснення функцiй i виконання завдань держави;
  
  2) рiзнi органи держави не можуть приписувати тим самим суб'єктам за тих самих обставин взаємовиключнi правила поведiнки.
  
  Подiл влади треба сприймати як загальний принцип, а не як жорсткий регулятор у процесi реформування державно влади Украни.
  
  ? 5. Загальна характеристика трьох гiлок влади: законодавчо, виконавчо, судово
  Законодавча влада - це делегована народом свом представникам у парламентi[3] (Верховнiй Радi, Державнiй Думi, Конгресi, Сеймi, Фолькетинзi, Альтинзi та iн.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Вiдповiдно до ст. 75 Конституцi Украни "єдиним органом законодавчо влади в Укранi є парламент - Верховна Рада Украни". Назва гiлки влади "законодавча" не означає, що, крiм основно законодавчо дiяльностi (законодавча функцiя), представницькi органи не здiйснюють нiяко iншо дiяльностi.
  
  Не менш iстотною функцiєю законодавчо влади є фiнансова, яка реалiзується в правi щорiчно затверджувати бюджет крани.
  
  
  
  
  >>>98>>>
  
  Є засновницька функцiя, яка здiйснюється через участь парламенту у формуваннi вищих виконавчих i судових органiв. Показником прояву "стримувань i противаг" слугує контроль, здiйснюваний законодавчим органом, за роботою уряду, iнших посадових осiб виконавчо влади (контрольна функцiя). Вираження недовiри уряду, перевiрка виконання законiв, парламентськi розслiдування слугують потужними стимулами парламентського контролю. Проте головною особливiстю органiзацi та дiяльностi парламенту є його представницький характер. Парламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва. Таким чином, слiд видiлити такi укрупненi функцi парламенту:
  
  - представницьку,
  
  - законодавчу,
  
  - фiнансову,
  
  - засновницьку,
  
  - контрольну.
  
  Виконавча влада -- влада, що має право безпосереднього управлiння державою. Носiєм цiє влади в масштабах усiє крани є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцiєю i законодавством. Частiше за все уряд має офiцiйну назву - Ради або Кабiнети мiнiстрiв. У Швейцарi, наприклад, - це Федеративна Рада, в Iталi -- Рада Мiнiстрiв, у Японi -- Кабiнет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-мiнiстр (наприклад, у Францi). Або - голова Ради Мiнiстрiв (Iталiя), канцлер (ФРН), державний мiнiстр (Норвегiя),
  
  У президентських республiках (США), де ця посада вiдсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом iз главою уряду до його складу входять заступник (вiце-прем'єр), мiнiстри, що очолюють окремi мiнiстерства.
  
  Уряд забезпечує виконання законiв та iнших актiв законодавчо влади, є вiдповiдальним перед нею, пiдзвiтним i пiдконтрольним й. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише "виконанням законiв". Вона покликана вiдпрацьовувати шляхи та засоби реалiзацi законiв, займатися поточним управлiнням, здiйснювати розпорядничу дiяльнiсть. У цих цiлях з усiх питань своє компетенцi уряд видає нормативно-правовi акти (укази, розпорядження та iн.), що мають пiдзаконний характер.
  
  
  
  
  >>>99>>>
  
  Таким чином, призначення органiв виконавчо влади - управлiння, що охоплює:
  
   виконавчу дiяльнiсть - здiйснення тих рiшень, що прийнятi органами законодавчо влади;
  
   розпорядчу дiяльнiсть - здiйснення управлiння шляхом видання пiдзаконних актiв i виконання органiзацiйних дiй.
  
  Виконавча влада дiє безупинно i скрiзь на територi держави (на вiдмiну вiд законодавчо i судово), спирається на людськi, матерiальнi та iншi ресурси, здiйснюється чиновниками, армiєю, адмiнiстрацiєю тощо. Це створює основу для можливо узурпацi всiє повноти державно влади саме виконавчими органами. Тут важливi дiючi механiзми "стримувань i противаг" як iз боку законодавчо (через розвинуте законодавство i контроль), так i з боку судово влади (через судовий контроль i конституцiйний нагляд).
  
  Судова влада - незалежна влада, що охороняє право, виступає арбiтром у спорi про право, вiдправляє правосуддя.
  
  З позицiй реалiзацi права правосуддя i судова влада - поняття не тотожнi. Правосуддя - форма захисту права судовою владою, де рiшення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективнiсть дiяльностi судiв має три складовi: швидкiсть i оперативнiсть вирiшення спорiв, обгрунтованiсть i законнiсть рiшень, забезпечення х виконання.
  
  Судова влада здiйснюється одноособово суддею (при розглядi незначних правопорушень) або судовою колегiєю у формi судово процедури. Межi дi судово влади обмеженi нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права.
  
  Сво функцi суд покликаний здiйснювати, керуючись лише законом, правом. Вiн не повинен залежати вiд суб'єктивного впливу законодавчо або представницько влади. Вiдповiдно до Конституцi Украни будь-яке втручання в дiяльнiсть судiв i судових засiдателiв зi здiйснення правосуддя є недопустимим i має наслiдком передбачену законом вiдповiдальнiсть.
  
  У кранах загального права (Англiя, США, Канада, Австралiя), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчостi. В Укранi суд не може привласнювати собi функцi законодавчо або виконавчо влади. Делегування свох функцiй судами, а також привласнення цих функцiй
  
  
  
  
  >>>100>>>
  
  iншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституцi Украни). Це не означає, що в Укранi, як i в iнших правових системах романо-германського типу, судовий прецедент не може бути допомiжним джерелом права (див. ? "Судова пра-вотворчiсть як особливий вид правотворчостi").
  
  Роль судово влади полягає у стримуваннi двох iнших гiлок влади в рамках права i конституцiйно законностi шляхом здiйснення конституцiйного нагляду i судового контролю за ними.
  
  Юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовi вiдносини, що виникають у державi[4].
  
  Таким чином, основнi функцi судово влади:
  
   охоронна (охорона прав);
  
   функцiя правосуддя (захист, вiдновлення прав);
  
   контрольно-наглядова (за iншими гiлками влади).
  
  Розмежування законодавчо, виконавчо i судово влади є подiлом державно влади по горизонталi. По вертикалi влада розподiляється мiж усiма органами та посадовими особами, що належать до тiє чи iншо гiлки влади (див. ? "Управлiння в адмiнiстративно-територiальних одиницях. Мiсцеве самоврядування").
  
  ? 6. Система "стримувань i противаг" органiв законодавчо, виконавчо i судово влади
  Принцип подiлу влади доповнюється системою "стримувань i противаг". Зазначена система допускає конкуренцiю рiзних органiв влади, наявнiсть засобiв для х взаємного стримування i пiдтримування вiдносно рiвноваги сил. "Стримування" i "противаги", з одного боку, сприяють спiвробiтництву i взаємному пристосуванню органiв влади, а з iншого боку -- створюють потенцiал для конфлiктiв, якi найчастiше вирiшуються шляхом переговорiв, угод i компромiсiв.
  
  Суб'єктами системи стримувань i противаг за Конституцiєю Украни є Верховна Рада, Президент, Кабiнет Мiнiстрiв, Конституцiйний Суд i Верховний Суд. Дана система виражається насамперед через повноваження цих органiв, що включають суворо визначенi взаємнi обмеження.
  
  
  
  
  >>>101>>>
  
  У Конституцi Украни передбаченi такi iнститути системи "стримувань i противаг":
  
  1) право "вето" Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;
  
  2) iмпiчмент Президента з боку Верховно Ради, що призводить до його усунення з поста;
  
  3) прийняття Верховною Радою резолюцi недовiри Кабiнету Мiнiстрiв, яка має наслiдком його вiдставку;
  
  4) участь Верховно Ради у формуваннi Конституцiйного Суду (призначення третини складу);
  
  5) контроль Конституцiйного Суду за вiдповiднiстю Конституцi законiв та iнших правових актiв Верховно Ради, Президента, Кабiнету Мiнiстрiв, Верховно Ради Автономно Республiки Крим;
  
  6) парламентський контроль Уповноваженим Верховно Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституцiйних прав i свобод людини та iн.
  
  ? 7. Управлiння в адмiнiстративно-територiальних одиницях. Мiсцеве самоврядування
  Територiя будь-яко держави подiляється на адмiнiстративно-територiальнi одиницi. Соцiальна природа адмiнiстративно-територiальних утворень рiзна.
  
  Можна видiлити два шляхи х утворення:
  
   природний - поселення, мiста, села, селища виникають внаслiдок iсторичного природного (общинного) групування людей для спiльного життя (знизу);
  
   штучний - райони, повiти (районна ланка), областi, губернi (обласна ланка) є результатом видання i реалiзацi актiв державно влади (зверху).
  
  У адмiнiстративно-територiальних одиницях, що сформувалися природним шляхом, як правило, обираються органи самоврядування, котрi займаються мiсцевими справами.
  
  У адмiнiстративно-територiальних одиницях, сформованих штучним шляхом, управлiння здiйснюється агентами держави (губернатором, префектом, головою районно адмiнiстрацi), призначуваними центральною владою - президентом, урядом. У таких адмiнiстративно-територiальних одиницях можуть обиратися органи мiсцевого самоврядування з тим, щоб представляти iнтереси природних адмiнiстративно-територiальних утворень.
  
  
  
  
  >>>102>>>
  
  Мiсцеве самоврядування - особливий вид управлiння, реалiзацiя гарантованого законом права територiальних спiльнот громадян i органiв, яких вони обирають, самостiйно, пiд свою вiдповiдальнiсть, вирiшувати всi питання мiсцевого значення, дiючи в рамках закону i виходячи iз iнтересiв населення. Тут територiальна спiльнота (громада, комуна, мунiципалiтет) виступає первинним суб'єктом мiсцевого самоврядування,  не слiд плутати з територiальною одиницею (село, селище, мiсто, регiон, область), яка є просторовою основою мiсцевого самоврядування, а не його суб'єктом.
  
  Мiсцеве самоврядування має специфiчну правову форму в кожнiй державi i залежить вiд  устрою, iсторичних, нацiональних та iнших особливостей. При однаковостi ознак мiсцевого самоврядування[5] у кранах по-рiзному вирiшується питання: чи представляють органи мiсцевого самоврядування глибинний шар державно влади або є вiдокремленими вiд держави, але взаємодiючими з нею, специфiчними органiзацiями управлiння справами суспiльства.
  
  Наприкiнцi XX ст. колективна думка про мiсцеве самоврядування знайшла втiлення в Загальнiй декларацi про мiсцеве самоврядування i Європейськiй хартi про мiсцеве самоврядування вiд 15 жовтня 1985 р. Верховна Рада Украни ратифiкувала Європейську хартiю про мiсцеве самоврядування, яка натепер перетворилася на частину укранського законодавства. Вiдповiдно до цих європейських документiв Конституцiя Украни (роздiл XI) дозволила мiсцевому самоврядуванню самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення.
  
  
  
  
  >>>103>>>
  
  Функцiонування системи мiсцевого управлiння розглядається як децентралiзацiя i деконцентрацiя влади. Пiд децентралiзацiєю розумiється передача центром окремих повноважень мiсцевим виборним органам, а пiд деконцентрацiєю - делегування повноважень призначуваним iз центру органам мiсцево адмiнiстрацi. Мiсцеве самоврядування - це децентралiзована форма управлiння.
  
  Основнi системи мiсцевих органiв самоврядування i управлiння такi.
  
  1. Англо-американська система. В адмiнiстративно-територiальних одиницях для вирiшення мiсцевих питань обирається рада, зазвичай на 4 роки,  склад може бути як обраним, так i найнятим. Проте призначуваних чиновникiв iз центру на мiсцях немає. Ця система мiсцевого самоврядування збереглася в "старих" державах - Англi, Канадi, Австралi та iн.  немає в нових кранах, що розвиваються, де створенi бiльш централiзованi системи.
  
  2. Континентальна (романо-германська) (Францiя, Iталiя, Бельгiя та iн.). При формуваннi управлiння адмiнiстративно-територiальних одиниць використовується змiшаний принцип: виборнiсть i призначуванiсть. Це пояснюється розмежуванням самоврядування в общинах i управлiння в адмiнiстративно-територiальних одиницях. В общинах - виборнi органи самоврядування, без призначуваних "зверху" адмiнiстраторiв. У адмiнiстративно-територiальних одиницях - як виборнi, так i призначуванi чиновники з центру, покликанi здiйснювати "адмiнiстративний контроль" за органами самоврядування.
  
  3. Соцiалiстична система. Хоча це й вiджила в цiлому система, проте  елементи в рядi кран збереглися й дотепер. Державна система будувалася на вiдкиданнi принципу подiлу влади. Мiсцева Рада була органом державно влади на свой територi. Усi iншi державнi органи (наприклад, суди) формувалися Радами i були пiдвладними м. Не було вiдносно самостiйностi мiсцевого самоврядування щодо центральних органiв.
  
  4. Iберiйська система (Iспанiя, Португалiя, деякi крани Латинсько Америки). Мiсцевi ради обираються лише населенням, а глави адмiнiстрацiй - або населенням, або радою. В усiх випадках голови адмiнiстрацiй затверджуються органами державно влади. Вони поєднують у свох руках публiчну владу територiального колективу i державну владу.
  
  5. Гiбриднi форми характернi для кран Африки. У державах, де є кочовi племена (Гана, Камерун, Нiгер та iн.), функцi управ-
  
  
  
  
  >>>104>>>
  
  лiння здiйснюють або ватажки одноособове, або ради ватажкiв чи старiйшин. Серед осiлого населення адмiнiстративнi функцi ватажкiв є скасованими, проте за свом становищем вони входять до складу органiв мiсцевого самоврядування, особливо на низовому рiвнi (Малавi, Свазiленд, Сьєрра-Леоне, Ванутау, Па-пуа-Нова Гвiнея та iн.).
  
  6. Вiйськовi режими (Нiгерiя - до 29 травня 1999 p., Алжир та iн.). Характеризуються виключно централiзованою системою управлiння. На мiсця призначаються офiцери, що є вiйськовими губернаторами, комендантами. Органи мiсцевого самоврядування розпускаються. При вiйськових губернаторах i комендантах можуть створюватися дорадчi ради, до складу яких включаються i цивiльнi особи.
  
  Риси мiсцевого самоврядування в Укранi.
  
  1. Не є складовою частиною державного механiзму управлiння в кранi, проте, як i держава, здiйснює публiчну владу, владу народу.
  
  2. Є однiєю з форм народовладдя. Здiйснюється громадою ("мiсцевим спiвтовариством") у межах певно територi як безпосередньо (референдум, вибори, сходи та iн.), так i через органи мiсцевого самоврядування.
  
  3. Має особливий суб'єкт - населення, громадяни, що мешкають на певнiй територi.
  
  4. Має особливий об'єкт управлiння - питання мiсцевого значення.
  
  5. Має самостiйнiсть, що виражається в його органiзацiйнiй вiдокремленостi, у правi на фiнансово-економiчнi ресурси[6], у виконаннi значно частини суспiльних справ у рамках закону та iн.
  
  6. Несе вiдповiдальнiсть за свою дiяльнiсть, що забезпечується рiзними формами контролю з боку населення.
  
  7. Поєднує у собi засади iнституту громадянського суспiльства i державно влади: баланс державних i мiсцевих iнтересiв забезпечується законом. Значна частина дiяльностi мiсцевого самоврядування - вирiшення питань, на якi держава впливає у багато способiв (правових, фiнансових та iн.). Органи мiсцевого
  
  
  
  
  >>>105>>>
  
  самоврядування можуть надiлятися окремими повноваженнями органiв виконавчо влади, брати участь у здiйсненнi державних функцiй. У цьому разi державнi органи мають право здiйснювати контроль за реалiзацiєю надiлених повноважень.
  
  Вiдзначимо, що конституцiйний подiл державно влади i мiсцевого самоврядування в Укранi має практичне пiдґрунтя, хоча й не носить абсолютного характеру. Важливо, щоб у самоврядуваннi поєдналися двi основи - державна та громадська.
  
  Органiзацiйнi форми мiсцевого самоврядування виражаються через форми демократi:
  
   безпосередню (широка особиста участь громадян в управлiннi через громадськi ради, комiсi, домовi, вуличнi квартальнi та iншi органи самоорганiзацi населення, референдуми, опитування та iншi форми, що допускаються за законом);
  
   представницьку (наявнiсть представницьких вищих органiв на мiсцях, обраних посадових осiб i право вiдкликання х виборцями; функцiонування органiв мiсцевого самоврядування: сiльських, селищних, мiських Рад та х виконкомiв).
  
  Представницька i виконавча частини органу мiсцевого самоврядування, при збереженнi своє вiдносно самостiйностi, об'єднанi в єдине цiле одним керiвником. Цим керiвником є голова самих Рад.
  
  (Див. про самоврядування главу "Загальне вчення про демократiю", про органи мiсцевого самоврядування в Укранi - главу "Державнi органи влади Украни").
  
  ? 8. Професiйна i державна служба.
  Державний службовець i працiвник приватного сектора.
  
  Посадова особа
  
  Професiйна служба - професiйна дiяльнiсть осiб, що обiймають посади в державних органах та х апаратi, об'єднаннях громадян, органах мiсцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має свом змiстом реалiзацiю управлiнських функцiй.
  
  Професiйна служба за ознакою  органiзацi i порядком проходження може бути подiлена на такi види:
  
  державна служба
  служба в органах мiсцевого самоврядування
  служба в комерцiйних органiзацiях
  
  
  
  
  
  >>>106>>>
  
  Вiдповiдно до ст. 38 Конституцi Украни громадяни користуються рiвним правом доступу до державно служби, а також до служби в органах мiсцевого самоврядування.
  
  Державна служба - врегульована законодавством професiйна дiяльнiсть осiб, що обiймають посади в державних органах та х апаратi з практичного виконання завдань i функцiй держави i одержують заробiтну плату за рахунок державних коштiв.
  
  Державна служба може бути подiлена на два види:
  
  цивiльна
  мiлiтаризована
  
  - у державних органах та х апаратi (законодавчо, виконавчо i судово гiлок влади)
  - у державних установах i органах управлiння державними пiдприємствами
  - вiйськова (у Збройних Силах)
  - воєнiзована (в органах мiлiцi та iн.)
  
  
  
  Службовими особами є службовцi державних органiв, органiзацiй, органiв управлiння державними пiдприємствами, органiв мiсцевого самоврядування, комерцiйних органiзацiй, що своми дiями створюють юридичнi акти або спроможнi породжувати, змiнювати чи припиняти конкретнi правовiдносини.
  
  Службовець - учасник подвiйних правовiдносин:
  
  - трудових, що залежать вiд професiйного особистого становища, трудових прав i обов'язкiв, вiд процесу працi;
  
  - адмiнiстративних, що залежать вiд виконання служби, управлiнських функцiй (вiдносин влади).
  
  Державний службовець - працiвник державно органiзацi, установи, пiдприємства, що в установленому законом порядку здiйснює трудовi функцi на професiйних засадах на основi трудового договору (контракту), що одержує заробiтну плату з державних коштiв вiдповiдно до займано посади i пiдкоряється службовiй дисциплiнi.
  
  Власне (безпосереднi) державнi службовцi - особи, що мають виконавчо-розпорядницькi повноваження вiд iменi держави. У багатьох кранах даних осiб вiдносять до чиновникiв i вiдрiз-
  
  
  
  
  >>>107>>>
  
  няють вiд простих державних службовцiв (учителiв державних шкiл, працiвникiв пошти, телеграфу та iн.). З юридично точки зору вiдмiнностi мiж ними кореняться в нормах галузi права, що визначає х спецiальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновникiв (безпосереднiх державних службовцiв) визначається нормами адмiнiстративного права, а правовий статус простих державних службовцiв - нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й порядок х прийняття на службу (присяга), привiле (незмiнюванiсть) та iн.
  
  У рядi кран, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнiшу групу службовцiв розглядають як публiчну службу, а власне державних службовцiв - як цивiльну, яка є рiзновидом публiчно служби. Крiм цивiльно служби видiляють ще такi галузi служби: полiцейську, вiйськову, судову, тюремну та iн.
  
  Ознаки державного службовця як професiонала управлiння:
  
   має iнформацiю як особливий предмет працi, за допомогою яко впливає на тих, хто управляються (обслуговуються);
  
   працює оплатно (одержує заробiтну плату);
  
   працює в iнтересах тих, хто оплачує роботу;
  
   працює на професiональнiй основi, обiймаючи посади вiдповiдно до квалiфiкацi та досвiду.
  
  Обсяг i порядок використання державним службовцем владних повноважень фiксуються в юридичному документi - посадовiй iнструкцi, штатному розкладi та iн.
  
  Залежно вiд характеру здiйснюваних функцiй державних службовцiв можна подiлити на:
  
  керiвникiв;
  
  спецiалiстiв;
  
  технiчний персонал;
  
  допомiжний персонал.
  
  Працiвники комерцiйних органiзацiй зайнятi в приватному секторi; х колективи називають, як правило, персоналом.
  
  Особа, що здiйснює трудовi функцi на основi трудового договору (контракту) у приватному секторi, одержує плату за свою працю залежно вiд прибутку недержавно, комерцiйно органiзацi.
  
  
  
  
  >>>108>>>
  
  Всi працiвники комерцiйно органiзацi вiдносно до власностi на  майно подiляються на двi категорi:
  
  Найманi працiвники (службовцi)
  Працюючi власники
  
  - виконують роботу за винагороду, розмiр i умови яко визначають вiдповiднi договори найму
  - володiють частиною майна i коштiв пiдприємства та одержують винагороду у виглядi частки прибутку, що залишилася у розпорядженнi пiдприємства
  
  
  Якщо предметом iнтересу найманих працiвникiв є пiдвищення заробiтно плати, то працюючих власникiв - прагнення бiльше iнвестувати, тобто вкладати, iз тим щоб розширити виробництво i надалi одержувати бiльший прибуток за дивiдендами.
  
  Особливою групою службовцiв державних органiв, пiдприємств, установ, працiвникiв недержавних (комерцiйних) органiзацiй є посадовi особи.
  
  Посадова особа - фахiвець з управлiння, що обiймає посаду в державному органi, пiдприємствi, установi, комерцiйнiй органiзацi i постiйно або тимчасово виконує органiзацiйно-розпорядчi та iншi функцi, пов'язанi з владним впливом на пiдлеглих i зi здiйсненням юридичне значущих дiй, спрямованих на породження, змiну чи припинення правовiдносин.
  
  Ознаки державно посадово особи:
  
  1) виконує функцi публiчного характеру;
  
  2) є юридичне надiленою державно-владними повноваженнями;
  
  3) має право видавати правовi акти, обов'язковi для iнших осiб (пiдлеглих i/або не пiдлеглих по службi);
  
  4) виступає носiєм i представником державно влади;
  
  5) може бути притягнена до пiдвищено юридично вiдповiдальностi.
  
  У Законi Украни вiд 2 жовтня 1996 р. "Про звернення громадян" закрiплено право громадян на оскарження дiй посадових осiб державних органiв i громадських органiзацiй. У ст. 55 Конституцi Украни наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державно влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб.
  
  
  
  
  >>>109>>>
  
  Класифiкацiя посадових осiб держави може бути рiзною. Категорi посадових осiб залежно вiд х статусу.
  
  1. Недержавнi службовцi, що обiймають державнi посади i мають владно-розпорядчi повноваження щодо осiб, не пiдпорядкованих по службi (представники влади). Це вищi посадовi особи (суддя, прокурор та iн.). х статус визначається Конституцiєю та iншими законами.
  
  2. Державнi службовцi, тобто особи, що перебувають на службi в державних органах та х апаратi. Вони дiють вiдповiдно до Закону Украни "Про державну службу", iнших законiв про органiзацiю i дiяльнiсть окремих державних органiв.
  
  3. Особи, що обiймають керiвнi посади в органах управлiння державних органiв i органiзацiй (глави мiнiстерств, вiдомств та iн.).
  
  4. Особи, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорi посадових осiб залежно вiд обсягу посадових повноважень:
  
  - повноваження яких мають внутрiшньоор-ганiзацiйний характер
  - повноваження яких мають публiчний характер, тобто поширюються за рамки державних органiв на органiзацi i громадян, безпосередньо не пiдпорядкованих м по службi
  - надiленi повноваженнями застосовувати засоби примусу щодо осiб, м не пiдпорядкованих
  
  керiвний склад пiдприємств, установ, органiзацiй
  мiнiстри, глави державних комiтетiв, голови мiсцевих Рад народних депутатiв та iн.
  суддi, працiвники мiлiцi та iн.
  
  
  Посадовими особами в комерцiйних органiзацiях (господарських товариствах) Украни не можуть бути:
  
   члени виборних органiв громадських органiзацiй;
  
   вiйськовослужбовцi;
  
   посадовi особи органiв прокуратури, суду, служби державно безпеки, внутрiшнiх справ, арбiтражного суду, державного нотарiату;
  
   посадовi особи органiв державно влади i управлiння, покликанi здiйснювати контроль за дiяльнiстю комерцiйних органiзацiй.
  
  Вищою посадовою особою в Укранi є Президент.
  
  
  
  
  >>>110>>>
  
  ? 9. Служба в органах внутрiшнiх справ
  Служба в органах внутрiшнiх справ - рiзновид державно служби, що протiкає в спецiалiзованому органi виконавчо влади i здiйснюється спецiально уповноваженими суб'єктами з метою реалiзацi функцiй держави в практичнiй юридичнiй дiяльностi. Вона має всi риси i принципи державно служби як рiзновиду професiйно служби.
  
  Спiвробiтник органiв внутрiшнiх справ вiдповiдає за свою дiяльнiсть перед особою i суспiльством, що означає забезпечення простору для самоорганiзацi i становлення iнститутiв громадянського суспiльства. Вiн виступає у вiдносинах iз населенням як професiйний управлiнський робiтник, безпосереднiй представник державно влади, носiй державно-владних повноважень. Органiзована i функцiонуюча на демократичних правових засадах державна служба є найважливiшою державно-правовою гарантiєю забезпечення прав i свобод людини i громадянина.
  
  Кожна iз структур системи ОВС та х спiвробiтники мають певне службове призначення. Специфiка цiлей i завдання служби, правового статусу спiвробiтника пiдроздiлiв органiв внутрiшнiх справ, характер службово-трудово функцi, правове регулювання працi державних службовцiв органiв внутрiшнiх справ, х повноваження i вiдповiдальнiсть визначенi в законодавствi.
  
  Спiвробiтник органiв внутрiшнiх справ у кожному державному органi повинен працювати на однаково високому професiйному рiвнi, застосовувати однаковi засоби i методи вирiшення правоохоронних завдань, мати рiвнi соцiально-економiчнi i трудовi права (при рiзних посадових повноваженнях i зарплатi), поступати на службу, проходити i припиняти  на пiдставi єдиних органiзацiйно-правових норм i правил.
  
  Правову основу служби в органах внутрiшнiх справ складають Конституцiя Украни, закони та iншi нормативно-правовi акти, у тому числi нормативнi акти Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украни, акти органiв мiсцевого самоврядування, прийнятi в межах х повноважень, Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органiв внутрiшнiх справ[7], статути органiв внутрiшнiх справ.
  
  
  
  
  >>>111>>>
  
  Конституцiйно-правовi засади державно служби спiвробiтника ОВС - - тi самi, що i будь-якого державного службовця. Пiдвищення рiвня правових засад державно служби до конституцiйного закрiплення свiдчить про зростання  ролi i значення для формування громадянського суспiльства i побудови демократично, соцiально, правово держави. Державна служба спiвробiтника органiв внутрiшнiх справ споконвiчне покликана бути соцiальною i правовою, орiєнтованою на принципи гуманiзму i вiдповiдальностi.
  
  У Конституцi Украни не названий спiвробiтник внутрiшнiх справ як носiй державно служби. Це не означає, що система ОВС позбавлена конституцiйностi.  конституцiйнiсть оцiнюється насамперед двома критерiями: вiдповiднiстю ОВС тим положенням, що закрiпленi в Конституцi Украни; законнiстю процедури заснування ОВС. Бiльше десяти статей Конституцi Украни, присвяченi безпосередньо питанням органiзацi i функцiонування державно служби, мають на увазi усiх  носiв, у тому числi i спiвробiтникiв органiв внутрiшнiх справ. Отже, служба в ОВС ґрунтується на правах, обов'язках i вiдповiдальностi, однаково загальних для всiє системи державно служби.
  
  Водночас службi в ОВС властива низка специфiчних ознак. Тут служба є не цивiльною, а воєнiзованою, що накладає вiдбиток на професiйну працю спiвробiтника ОВС. Воєнiзований характер служби значною мiрою визначає  спецiальний статус.
  
  Специфiчнi ознаки служби спiвробiтника органiв внутрiшнiх справ:
  
  1) виконує особливi, охороннi завдання;
  
  2) застосовує державний примус;
  
  3) виконує службову роботу зi зброєю в руках;
  
  4) при вступi на службу має вiдповiдати низцi спецiальних вимог;
  
  5) суворо дотримується iєрархi по службi.
  
  Так, ст. 20 Закону Украни "Про мiлiцiю" чiтко встановлює: "Робiтник мiлiцi при виконаннi покладених на нього обов'язкiв керується лише законом, дiє в його межах i пiдкоряється свом безпосереднiм i прямим начальникам. Нiхто не вправi зобов'язати працiвника мiлiцi виконувати обов'язки, не передбаченi чинним законодавством";
  
  6) має спецiальний правовий статус з широким перелiком обмежень i компенсацiй.
  
  
  
  
  >>>112>>>
  
  Змiстом державно служби в органах внутрiшнiх справ є виконання спiвробiтниками вiд iменi та за дорученням держави конкретних службових обов'язкiв iз забезпечення особисто безпеки громадян, охорони суспiльного порядку, боротьби зi злочиннiстю, роботи з засудженими, що вiдбувають покарання в мiсцях позбавлення волi, надання допомоги громадянам у здiйсненнi х прав та iн.
  
  Спiвробiтник ОВС проводить профiлактичну роботу в суспiльствi, "лiкує" його, викорiнює пороки, допомагає людинi у вирiшеннi життєвих питань, надає й правовi послуги. Сьогоднi необхiдно зробити все, щоб ОВС з органiв переважного примусу перетворилися на органи соцiального обслуговування (органи сервiсу).
  
  У сучасних цивiлiзованих кранах визнано, що життєздатнiсть i легiтимнiсть полiтично системи держави багато в чому залежать вiд того, наскiльки державнi iнститути i вищi посадовi особи вiдповiдають домiнуючим у суспiльствi цiнностям i iдеалам, а х поведiнка - нормам суспiльно моралi.
  
  Особлива увага придiляється деонтологi юридичних професiй, у тому числi полiцi. Наприклад, Декретом ? 86592 уведено "Кодекс деонтологi нацiонально полiцi Францi". В Англi дiє "Положення про етичнi принципи полiцейсько служби Велико Британi", у ФРН - "Етика полiцейського ФРН", у США - "Морально-етичний кодекс полiцейського США". У Росi також затверджено "Кодекс честi рядового i командного складу органiв внутрiшнiх справ Росiйсько Федерацi", в Укранi - "Кодекс честi працiвника органiв внутрiшнiх справ". Присягаючи на вiрнiсть професiйному обов'язку, спiвробiтник ОВС має пронести цю вiрнiсть протягом усiх етапiв його службово дiяльностi.
  
  Розвинуте почуття обов'язку, внутрiшня прихильнiсть йому пiдвищують рiвень професiйно вiдповiдальностi за доручену справу.
  
  Основнi принципи служби в органах внутрiшнiх справ:
  
   прiоритет прав i свобод людини i громадянина;
  
   пов'язанiсть дiяльностi органiв ОВС та х спiвробiтникiв законом;
  
   гласнiсть;
  
   пiдконтрольнiсть i пiдзвiтнiсть вiдповiдним органам державно влади;
  
   професiйна компетентнiсть;
  
   службова дисциплiна;
  
  
  
  
  >>>113>>>
  
   iєрархiчнiсть - сувора пiдлеглiсть по вертикалi;
  
   соцiальна справедливiсть - винагорода за працю у вiдповiдностi зi здiбностями, квалiфiкацiєю та якiстю виконання.
  
  Всi спiвробiтники системи ОВС виконують обов'язки вiдповiдно до штатно посади. Це - посади рядового i командного складу. Крiм того, є посади службовцiв i робiтникiв. Особовий склад органiв внутрiшнiх справ утворюють спiвробiтники, що обiймають штатнi посади.
  
  Особи командного складу як представники державно влади мають адмiнiстративно-владнi повноваження, i х законнi вимоги є обов'язковими для виконання усiма громадянами, посадовими особами та органiзацiями.
  
  Спiвробiтники органiв внутрiшнiх справ виконують обов'язки i використовують права в рамках своє компетенцi в порядку, встановленому законами та iншими правовими актами (поточне законодавство, Присяга, Положення про проходження служби рядовим i командним складом органiв внутрiшнiх справ, контракт), застосовуючи, у разi потреби, засоби державного примусу.
  
  У разi вчинення протиправних дiй або бездiяльностi при виконаннi службових обов'язкiв спiвробiтник внутрiшнiх справ несе дисциплiнарну, адмiнiстративну, матерiальну i кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до чинного законодавства, вiдшкодовує заподiяну шкоду в порядку, ним передбаченому.
  
  Вимоги до порядку проходження служби спiвробiтником в органах внутрiшнiх справ.
  
  1. Оволодiння деонтологiчними вимогами - основами культури: правово (професiйна майстернiсть), психологiчно (навички i прийоми психологiчних знань), полiтично (полiтична поiнформованiсть), етично (моральна стiйкiсть) i естетично (умiння естетично оформляти документи, правильно носити форму та iн.).
  
  2. Органiзацiя та здiйснення служби на основi єдиноначальностi, що забезпечує чiткiсть i злагодженiсть дiй усього штатного складу спiвробiтникiв.
  
  3. Дотримання службово дисциплiни - суворе виконання наказу, порядку i правил при виконаннi покладених обов'язкiв i здiйсненнi прав (повноважень).
  
  4. Присвоєння командному i рядовому складу спецiальних звань (рядовий, молодший, середнiй, старший i вищий команднi склади) iз чiтко визначеним обсягом повноважень, перелiком особистих прав i пiльг, спецiальним порядком проходження служби, установленою формою одягу i знаками розрiзнення.
  
  
  
  
  >>>114>>>
  
  5. Укладення iндивiдуального договору (контракту) про службу мiж громадянином i Мiнiстерством внутрiшнiх справ в особi начальника вiдповiдного органу внутрiшнiх справ, уповноваженого Мiнiстром внутрiшнiх справ крани. У разi фiнансування посади за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв контракт укладається мiж громадянином i начальником органiв внутрiшнiх справ, що є уповноваженим Мiнiстром внутрiшнiх справ i мiсцевим органом виконавчо влади.
  
  6. Обов'язок (зобов'язання) громадянина вiдповiдно до контракту виконувати обов'язки, дотримуватися Присяги, внутрiшнього розпорядку, Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органiв внутрiшнiх справ. Мiнiстерство внутрiшнiх справ Украни i мiсцевий орган виконавчо влади зобов'язанi забезпечити спiвробiтника ОВС усiма видами постачання, прав, пiльг, створити умови для служби, передбаченi чинним законодавством i контрактом.
  
  7. Настання юридичних наслiдкiв, передбачених контрактом, у разi невиконання умов його сторонами. Проте умови контракту не можуть бути гiршими, нiж це записано в чинних законодавчих актах.
  
  8. Просування по службi осiб рядового i командного складу, як правило, на конкурснiй основi.
  
  9. Встановлення вiкових меж прийняття на службу для громадян Украни - не молодше 18 рокiв i не старше 45 рокiв - для чоловiкiв, 40 рокiв - для жiнок.
  
  10. Прийняття на службу спiвробiтникiв iз числа рядового i командного складу в iндивiдуальному порядку.
  
  11. Проходження службово атестацi особами рядового i командного складу, порядок якого визначається Мiнiстром внутрiшнiх справ Украни.
  
  12. Проходження служби вiдповiдно до регламентуючого нормативного акта (в Укранi це Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органiв внутрiшнiх справ Украни).
  
  13. Дотримання принципу позапартiйностi служби i неучастi у страйках. Вiдповiдно до ст. 18. Закону Украни вiд 20 грудня 1990 р. "Про мiлiцiю" працiвникам мiлiцi заборонено бути членами полiтичних партiй, рухiв та iнших громадських органiзацiй, якi мають полiтичну цiль, а також органiзовувати страйки i брати в них участь. Будучи полiтичне нейтральними, спiвробiт-
  
  
  
  
  >>>115>>>
  
  ники ОВС мають право на об'єднання в профспiлки, можуть висловлювати керiвникам рекомендацiйнi пропозицi щодо полiпшення органiзацi служби, з кадрових питань та iн. Спiвробiтник ОВС може обиратися народним депутатом за мажоритарною системою.
  
  14. Заборона особам рядового i командного складу займатися пiдприємницькою дiяльнiстю.
  
  Служба особового складу органiв внутрiшнiх справ має особливостi, якi дозволяють квалiфiкувати  як особливий вид державно служби.
  
  
  
  --------------------------------------------------------------------------------
  
  [1] Юридичним вираженням сукупностi повноважень, предмета ведення (функцiй) i юридично вiдповiдальностi органу є його компетенцiя (див. докладнiше про компетенцiю ? "Компетенцiя державного органу як вираження його спецiально правосуб'єктностi").
  
  [2] Парламентаризм набув розвитку в Англi кiнця XVII ст. У той час Джоном Локком була створена своєрiдна теорiя подiлу влади. Влада була ним подiленi на законодавчу, виконавчу, федеративну - сфера зовнiшнiх зносин. На вiдмiну вiд пiзнiшо теорi Монтеск'є, Локк ще не видiлив судову владу як самостiйну i розглядав  разом iз виконавчою. Однак своєю теорiєю подiлу влади вiн затвердив принцип парламентаризму, поставивши законодавчу владу (парламент) вище за виконавчу (уряду).
  
  [3] Уперше парламент був створений у 1265 р. в Англi - у результатi вiдсторонення вiд влади короля вирiшення найважливiших державних справ було доручено з'зду представникiв усього вiльного населення крани.
  
  [4] Система судiв Украни будується за принципами територiальностi i спецiалiзацi. Судочинство Конституцiйного Суду i судiв загально юрисдикцi є роздiльним. Не допускається створення надзвичайних та особливих судiв.
  
  [5] Є кiлька теорiй самоврядування. Теорiя вiльно громади (розроблена нiмецькими вченими на початку XX ст.) - має в основi iдею обмеження втручання держави в справи громади i природне право громади завiдувати своми справами як iсторично бiльш ранього утворення, нiж держава. Господарська i суспiльна теорiя самоврядування - має вихiдним положення про те, що самоврядування є управлiння справами мiсцевого господарства, протиставлення держави суспiльству. Державна теорiя самоврядування (розроблена Лоренцом Штейном i Рудольфом Гнейстом - середина XIX ст.) - грунтується на iде про органи мiсцевого самоврядування як органи державного управлiння, компетенцiя яких визначається державою. Полiтичнi теорi мiсцевого самоврядування (одна з них закладена Р.Гнейстом i розвинута О. Майє-ром) - грунтується на тезi про те, що мiсцеве самоврядування здiйснюється почесними представниками мiсцевого населення, що виконують сво обов'язки безоплатно, розглядають х як побiчне, а не основне заняття. А саме це заняття - прояв не стiльки юридичних засад, скiльки певного полiтичного прийому.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"