Шахов Борис : другие произведения.

Глава 9 СоцІальна Правова Держава

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА
  
  ? 1. Історія іде про правову і соціальну державу
  Поняття "соціальна держава" є плодом XX століття, тоді як поняття "правова держава" виникло раніше - у XIX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі антич-
  
  
  
  
  >>>135>>>
  
  ності (Платон, Аристотель та ін.) зверталися до пошуків принципів, форм і конструкцій узгоджено взаємоді влади і права.
  
  Античними авторами було вироблено низку положень про правову державу:
  
  - про владу закону як поєднання сили і права (Аристотель, Солон);
  
  - про відрізнення правильних і неправильних форм правління (Сократ, Платон);
  
  - про відрізнення природного і позитивного права та х співвідношення (Аристотель, Демокрит);
  
  - про рівність людей за природним правом (римські юристи, стоки);
  
  - про право як мірило справедливості, що регулює норми спілкування (софісти, Цицерон та ін.);
  
  - про державу як правове об'єднання людей (Цицерон[1]);
  
  - про сфери приватного і публічного права, про юридичну особу, суб'єкт права (римські юристи).
  
  Символічним вираженням уявлень про державну владу, що визнає право, тобто про справедливу державну владу, став образ богині правосуддя із зав'язкою на очах, із мечем і терезами правосуддя. Він уособлює єднання сили і права: охоронюваний богинею правопорядок рівною мірою є обов'язковим для усіх. Образ правосудця виражає зміст і ідею не лише справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливо, правово, державно влади.
  
  Протягом історі рація і зміст іде про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно різнилися. Позаяк у одних ідея тако держави пов'язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужо праці та привілейованим становищем у суспільстві певних класів і верств, інші розуміли  зовсім інакше. Т. Мор, наприклад, ще у XVI ст. констатував, що в умовах приватно власності не можна говорити ні про справедливість, ні про громадський добробут, ні про "здійснене державне управління".
  
  В епоху переходу від феодалізму до капіталізму вирішального значення у працях дослідників набувають проблеми поділу
  
  
  
  
  >>>136>>>
  
  функцій влади, правово організаці владних відносин, співвідношення політичних сил, що виключають монополізацію влади в руках одного органу, особи або спільноти. Затверджуються іде свободи особи, панування права в приватних і публічних відносинах. Дж. Локк в Англі (XVII ст.) виступив з обґрунтуванням доктрини "законності опору всіляким незаконним виявам влади". Ш. Монтеск'є у Франці (XVIII ст.) заявляв, що для запобігання зловживанню владою є необхідним такий порядок, де власті могли б взаємно себе стримувати.
  
  Філософську основу сучасно теорі правово держави заклав німецький філософ Імманул Кант, у вченні якого центральне місце посідає людина як член суспільства і як особистість. Хоча словосполучення "правова держава" в його працях не вживалося (воно звучить у нього як "правовий державний устрій"), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підкоренні  правовим законам.
  
  Уперше термін "правова держава" було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридичне завершеного поняття "правова держава" пов'язують з ім'ям Р. Моля, який ввів його до загального державно-правового і політичного вжитку. У 1829 р. він навів визначення правово держави як конституційно держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституці прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.
  
  Отже, історично правова держава - це конституційна держава. Вона виникає як реакція на абсолютну монархію, як вимога обмеження діяльності центральних державних органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими представницькими органами.
  
  Теорія правово держави поширилася на крани Західно Європи, Північно Америки, розвиваючись і збагачуючись протягом десятиліть. На домінуючу перетворюється ідея про те, що в правовій державі відносини між людьми і державою регулюються нормами, які встановлюють порядок і виключають безвладдя і застосування насильства. Це означає, що піддані, які раніш мали лише обов'язки, перетворюються на громадян, наділених, крім обов'язків, певними, встановленими законом, правами. Основною метою правово держави вважається забезпечення свободи громадян, свободи ініціативи, підприємництва і розвитку
  
  
  
  
  >>>137>>>
  
  особи відповідно до принципу "дозволено все, що не заборонено законом".
  
  У XX ст., особливо після Друго світово війни, теорія правово держави набула нових рис. Вона пройшла через період панування нацистського варіанту теорі "правово держави" у фашистській Німеччині, через етап неприйняття в СРСР іде правово держави з  (іде) напрацьованими за дореволюційних часів ціннісними елементами-ознаками: верховенство права, поділ влади, недоторканність особи, гаранті прав і свобод людини та ін.
  
  Показово, що в конституціях деяких кран (США, Франці, Швейцарі та інші) відсутні статті, які зазначають, що дана крана є правовою. Проте правова сутність держави розкривається через закріплені в статтях Основного закону ознаки правово держави: охорона і захист прав людини, підкорення влади закону, поділ влади та ін.
  
  У 80-х роках XX ст. ідея створення правово держави актуалізувалася у кранах колишнього "соціалістичного табору" як реакція на тоталітарний режим, адміністративно-командні методи владарювання, порушення прав людини. Вітчизняна наука прийняла формулу "правова держава" у результаті "перебудови", проголошено в 1985 р. Украна, перетворившись на самостійну незалежну державу, визначила орієнтацію свого розвитку - побудова демократично, соціально, правово держави.
  
  Соціальна держава (держава соціально демократі) - це сучасна політико-правова теорія, де слово "соціальна" несе велике значеннєве навантаження: воно пов'язано із соціальним життям людей, підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини.
  
  Здавалося б, "правова держава" і "соціальна держава" є несумісними. Перша передбачає певну свободу особи від держави, від  опіки. Друга, навпаки, спирається на активність держави в соціальному захисті особи, особливо соціальне ранимо (пенсіонер, інвалід, безробітний не зі своє вини).
  
  Проте друга половина XX ст. поєднала ці поняття, збагативши кожне з них. Коли говорять про побудову соціально правово держави, мають на увазі насамперед втілення в ній:
  
  
  
  
  >>>138>>>
  
  - принципу верховенства права (панування правового закону) як головного в правовій державі;
  
  - принципу соціально справедливості (забезпечення державою соціально безпеки особи) як головного в соціальній державі.
  
  Поняття "соціально держави" було висунуто у 1929 р. німецьким державознавцем X. Хеллером і згодом поширилося в Європі. У США ідея соціально держави була сприйнята пізніше, ніж у кранах Європи, оскільки тип свідомості американського суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму.
  
  Після Друго світово війни концепція соціально держави одержала закріплення в конституціях ряду кран Західно Європи (ФРН, Іспанія та ін.). Стаття 1 Конституці Іспані 1978 р. зазначає, що Іспанія є соціальною, правовою та демократичною державою, вищими цінностями яко є свобода, справедливість, рівність і політичний плюралізм. Стаття 20 Конституці ФРН 1949 р. говорить про те, що ФРН є демократичною і соціальною федеративною державою. У Конституці Франці записано, що вона є демократичною і соціальною республікою.
  
  У наші дні соціальна держава означає насамперед обов'язок законодавця бути соціальне активним в ім'я згладжування суперечних інтересів членів суспільства і забезпечення гідних умов життя для усіх за наявності рівності форм власності на засоби виробництва. Держава стає органом подолання соціальних протиріч, урахування і координаці інтересів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприймалися різними верствами суспільства,  мета - за допомогою соціально політики, забезпечення рівності та умов політично співучасті об'єднати населення, стабілізувати соціальну (утому числі правову) і економічну системи, забезпечити х прогресивну еволюцію.
  
  Поняття правово держави усе більш поєднується з концепцією так звано "держави загального благоденства" ("максимально" держави)[2], або, інакше, "соціально держави". Це суміщення відбувається насамперед на основі гарантій системи економічних, соціальних і культурних прав.
  
  
  
  
  >>>139>>>
  
  Вчені (Т.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасно соціально держави.
  
  1. "Позитивна держава" (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю).
  
  2. Власне соціальна держава (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повно зайнятості).
  
  3. "Держава добробуту" (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечення "рівності, коопераці та солідарності").
  
  Ці моделі мають тенденцію переходу від одніє до іншо. Вони ніде цілком не були реалізовані, що свідчить про мінливість соціально політики держав у ході розвитку.
  
  Ідея про орієнтацію Украни на соціальну державу міститься у Конституційному договорі між Верховною Радою і Президентом Украни (від 8 липня 1995 р.) "Про основні засади організаці і функціонування державно влади і місцевого самоврядування на період до прийняття Конституці Украни". Тут, зокрема, підкреслюється, що Договір гарантує соціальну спрямованість ринково економіки. Чітке текстуальне вираження ідея соціально правово держави знайшла у ст. 1 Конституці Украни.
  
  Було б помилковим вважати, що правова держава і соціальна держава добре поєднуються і в змозі цілком злитися в один тип держави. Принцип соціально безпеки населення і вимога не лише юридично, а й матеріально рівності (властивості соціально держави) суперечать іде свободи особи, взаємно відповідальності держави і громадянина (властивості правово держави).
  
  Однак було б неслушним протиставляти правову державу і соціальну державу, х зближення - найсприятливіший результат для громадянського суспільства, оптимальний варіант його розвитку без класове ворожих конфліктів і соціальних потрясінь.
  
  Соціальна і правова держави сумісні між собою доти, доки функціонування державно влади буде обмежуватися, врівноважуватися, контролюватися і поширюватися в межах додержання
  
  
  
  
  >>>140>>>
  
  основних прав людини. І навпаки соціальна держава суперечу-ватиме з правовій державі завжди, коли "людський добробут", "соціальна безпека", "соціальна справедливість" вважатимуться вищими цінностями. Розвиток держави як соціально має ґрунтуватися на такому фундаменті, як "правова" держава.
  
  Зрозуміло, що до фактичного втілення в життя іде соціально правово держави укранському суспільству треба ще багато чого зробити.
  
  Прогнозувати перспективу успішного розвитку Украни можна тільки на шляхах оптимального поєднання принципів правово, державності, демократизму, соціально державності. Ідея соціально правово держави є надбанням усього людства. Ця раціональна ідея у разі успішній реалізаці в змозі вивести Украну до числа цивілізованих держав світу.
  
  ? 2. Поняття і ознаки соціально правово держави
  Соціальна правова держава - це політична організація суспільства, у якому право пов'язує і підкоряє собі державну владу, а основні права особи та  соціальна безпека складають зміст свободи, засновано на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.
  
  Крім звичайних ознак, характерних для будь-яко держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак (рис).
  
  1. Пов'язаність державно влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ставиться під контроль права, функціонує у поєднанні та у взаємоді з громадянським суспільством у рамках права; у Конституці Украни (ст. 8) записано: "В Украні визнається і діє принцип верховенства права".
  
  2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію.
  
  3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та х об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. Стосовно громадян та х об'єднань діє загальнодо-звільний принцип: "дозволено все, крім прямо забороненого законом".
  
  
  
  
  >>>141>>>
  
  Стосовно владних державних органів і посадових осіб діє спеціально-дозвільний принцип: "Дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Ще давньогрецький мислитель Пла-тон зазначав: "Я бачу близьку загибель тіє держави, де закон не має сили і перебуває під чієюсь владою. А там, де закон - владика над правителями, а вони його раби, я вбачаю порятунок держави..."
  
  4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини - наявність налагодженого правового механізму х охорони і захисту (включаючи рівень прямого конституційного захисту).
  
  5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємно відповідальності, як особа є відповідальною перед державою, так і держава відповідає перед особою за невиконання обов'язків.
  
  6. Поділ державно влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами: х незалежність і єдність; недопустимість підміни функцій один одного; дійовість механізму "стримувань і противаг".
  
  7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та х змін - шлях виявлення волі народу безпосередньо (референдум) або опосередковано (через представницький орган). Уся повнота законодавчо влади в представницькому органі здійснюється представниками народу, обраними з його осередку.
  
  8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів - налагоджена робота прокуратури, міліці, служби безпеки, податково адміністраці та інших правоохоронних і контрольно-наглядових органів.
  
  9. Можливість особи домагатися конкретного^ мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою  соціально безпеки - мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення.
  
  10. Можливість громадян домагатися забезпечення державою х соціального захисту, підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав - формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріально рівності) за допомогою державно системи просвітництва та освіти, податково політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці та ін.
  
  
  
  
  >>>142>>>
  
  11. Здійснення державою соціально допомоги громадянам, не спроможним (не зі своє вини) відповідати за свій добробут - йдеться про забезпечення гарантованого життєвого рівня соціальне ранимих верств населення - старих, непрацездатних (хворих), безробітних з не залежних від них причин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
  
  12. Забезпечення державою соціально функці власності - власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству: завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст. 13, 41 Конституці Украни).
  
  13. Проведення державою політики соціально поступки - вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибоко поваги до особи незалежно від  соціального стану, захисту від усякого посягання на  життя, здоров'я і особисту гідність.
  
  Таким чином, будучи обмеженою правом, соціальна держава виявляє активність у регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, х соціально захищеності відповідно до закону.
  
  Держава є соціальною, правовою остільки, оскільки вона гарантує людині свободу вияву.
  
  - як індивіду, який відрізняється від інших фізичними і психічними якостями, тобто має індивідуальність;
  
  - як члену соціального організму, яким є громадянське суспільство, тобто індивіду, який входить до складу громадських і професійних груп і організацій;
  
  - як громадянину, який є підданим держави.
  
  ? 3. Особа і держава
  Відносини особи і держави будуються на встановленні такого балансу, при якому:
  
  - особа мала б можливість безперешкодно розвивати здібності, задовольняти права, свободи і законні інтереси;
  
  - держава одержувала б визнання і підтримку своє діяльності з боку особи, яка виконує сво обов'язки і несе відповідальність за х невиконання.
  
  
  
  
  >>>143>>>
  
  Вся величезна кількість теорій і поглядів, що існували в істо-^рі політико-правово думки і стосуються співвідношення "держава - особа", можна звести до двох підходів:
  
  1) індивідуалістичний, особистий, гуманістичний (природно-правовий підхід). Цей підхід випливає із розуміння особи як цілі, держави - як засобу для досягнення мети. Його зміст - права належать людині від природи. Вона має х незалежно від держави. Ці права є невід'ємними. Завдання держави і суспільства полягає в тому, щоб додержуватися цих прав, не допускати х порушення; створювати умови для хньо реалізаці. Конкретні зміст і обсяг прав змінюються і розширюються в міру розвитку суспільства, самі ж фундаментальні права залишаються незмінними;
  
  2) державний, статичний (юридико-позитивістський). Цей підхід випливає із розуміння держави як мети, а особи - як засобу для досягнення мети. Його зміст - сво права людина одержує від суспільства і держави, природа цих прав патерналіс-тична; держава - джерело і гарант прав людини завдяки закріпленню х у законі; право і закон не мають істотних відмінностей; права особи змінюються залежно від державно доцільності і можливості.
  
  З юридико-позитивістським підходом багато в чому схожа марксистська теорія, яка схильна підкоряти права людини державній доцільності. Відмінність між ними полягає у тому, що марксизм орієнтований на соціально-економічну, класову детермінацію права (право - зведена в закон воля пануючого класу), а не на його раціональну самоцінність. При марксистському підході ставлення питання про права особи стає зайвим внаслідок розуміння особи як виразника сукупності суспільних відносин.
  
  Якщо перший підхід є характерним для демократичних держав, то другий - для антидемократичних, тоталітарних. В СРСР (до середини 80-х років XX ст.) переважав статичний підхід до прав людини; для демократичного камуфляжу до законодавства (Конституці) було введено розділи про права, свободи та обов'язки особи. Лише в наші дні відбувається набуття справді демократичного уявлення про права людини. У відносинах "людина - держава" пріоритет належить людині, а держава та  структури (гілки державно влади - законодавство, управління
  
  
  
  
  >>>144>>>
  
  та правосуддя) покликані підкорити свою діяльність охороні й захисту прав людини. У ст. З Конституці Украни записано: "Права і свободи людини та х гаранті визначають зміст і спрямованість діяльності держави".
  
  Одну з основних ознак соціально правово держави - пов'язаність держави правом - слід розуміти так, що права громадян не є дарованими державою, а мають власне обгрунтування. Вони об'єктивно існують від народження людини і є невідчужу-ваними від не. Тому відносини особи та держави мають будуватися на основі х зв'язаності взаємними правами, обов'язками і відповідальністю. Як громадянин є відповідальним перед державою, так і держава відповідальна перед громадянином.
  
  Держава:
  
  1. Гарантує кожному інформацію про його права і свободи.
  
  2. Бере на себе обов'язок забезпечити права свох громадян і забезпечує х реальне здійснення.
  
  3. Представляє громадянину свободу виявити себе в усіх галузях соціально-політичного життя, за винятком сфер, прямо застережених у законі.
  
  4. Не має права обмежувати права і свободи громадянина, крім випадків, прямо передбачених законом.
  
  5. Не має права притягати до відповідальності громадян за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім' чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
  
  6. Не має права двічі притягати громадянина до юридично відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
  
  7. Гарантує захист судом прав і свобод людини і громадянина.
  
  8. Діє виключно в рамках закону, має встановлені конституцією чіткі межі свох повноважень.
  
  9. Відповідальна за неправомірні ді посадових осіб: перевищення влади, зловживання службовим становищем.
  
  Правовий інститут відповідальності держави дозволяє створити додаткові стримування та противаги владі, зм'якшити  автократичні прояви, обмежити можливі зловживання за допомогою підкорення  закону. Створювані цим інститутом умови перетворюють владарювання на суспільне служіння, а не на привілей. Дотримання інституту відповідальності держави,  органів і посадових осіб перед людиною і громадянином є одним з основних показників правово спрямованості діяльності держа-
  
  
  
  
  >>>145>>>
  
  ви. Він виражає морально-юридичні засади у відносинах між державою як носієм влади і громадянином як учасником  здійснення.
  
  10. Зобов'язана відшкодовувати за свій рахунок чи за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальну і моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державно влади, органів місцевого самоврядування, х посадових і службових осіб при здійсненні ними свох повноважень.
  
  Зокрема, відповідно до ст. 55 Конституці Украни суду надане повноваження переглянути рішення, ді або бездіяльність органів державно влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у разі х оскарження. Тим самим створено механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
  
  11. Гарантує право громадянина звертатися за захистом свох прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Украна, та ін.
  
  Нині став на звичним зміст ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, відповідно до яко держава у виконання зобов'язань щодо захисту прав людини і громадянина:
  
  а) забезпечує права всіх осіб, що знаходяться під  юрисдикцією, без будь-яко дискримінаці;
  
  б) відповідно до конституційно процедури законодавчого або Іншого характеру вживає заходів, що дозволяють здійснювати ці права;
  
  в) надає кожному, чи права порушені, процесуальні правові засоби для х захисту;
  
  г) розвиває можливості використання зазначених правових засобів, а також відповідає за дійовість х застосування.
  
  Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов'язки перед державою та своми співгромадянами, відповідає за х невиконання:
  
   користується наданими й правами у певних рамках, встановлених законом;
  
   кожній з  свобод відповідає обов'язок, тому що користування свободою домислює утримання інших осіб від перешко-
  
  
  
  
  >>>146>>>
  
  джаючих цьому дій. З метою захисту інтересів інших громадян і суспільства деякі  ді обмежуються законом;
  
   здійснюється відповідальність будь-якого громадянина, незалежно від його посади і суспільного стану, за порушення конституці і законів тощо.
  
  Як писав укранський правознавець Б. Кістяківський, "у правовій державі влада має бути організована так, щоб вона не придушувала особу; у ній як окрема особа, так і сукупність осіб - народ - мають бути не лише об'єктом влади, але й суб'єктом ".
  
  (Докладніше про стан особи,  права, свободи і обов'язки див. у главах 10 та 11).
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"