Шахов Борис : другие произведения.

4

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ЗАВДАННЯ 7. КЛАСИФIКАЦIЯ I ПРИЗНАЧЕННЯ М'ЯКИХ ПОВ'ЯЗОК. ЗАВДАННЯ 8. ПРАВИЛА НАЛАГОДЖЕННЯ БИНТОВИХ ПОВ'ЯЗОК. ЗАВДАННЯ 9. ТРАНСПОРТНА IММОБIЛIЗАЦIЯ (МЕТА, ПОКАЗАННЯ До ЗАСТОСУВАННЯ, ЗАСОБИ I ПРАВИЛА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ). ЗАВДАННЯ 10. ЗАХОДИ ПЕРШОЇ МЕД. ДОПОМОЗI ОБПАЛЕНИМ У ОСЕРЕДКУ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ. ЗАВДАННЯ 11. ОСНОВНI ПРОТИШОКОВI ЗАХОДИ. ЗАВДАННЯ 13. РЕАНIМАЦIЙНI ЗАХОДИ. ЗАВДАННЯ 14. РЯТУВАЛЬНI ЗАХОДИ В ЗОНАХ КАТАСТРОФIЧНОГО ЗАТОПЛЕННЯ (ЗКЗ).
   ЗАВДАННЯ 7. КЛАСИФIКАЦIЯ I ПРИЗНАЧЕННЯ М'ЯКИХ ПОВ'ЯЗОК.
  
  ДЕСМУРГIЯ - це вчення про методи застосування i технiку накладення пов'язок.
  Разом з штучним диханням i масажем серця, зупинкою кровотечi велике значення мають правильне накладення пов'язки, iммобiлiзацiя i подальше транспортування. Пов'язка попереджає iнфiкування рани, сприяє зупинцi капiлярно§ i невелико§ венозно§ кровотечi, зменшує потiк больових iмпульсiв з пошкодженого мiсця.
  М'якi пов'язки дiляться на змiцнюючi, бинтовi i матерчатi.
  До змiцнюючих пов'язок вiдносяться:
  1). клейовi, якi можуть бути клеоловими, лейкопластирними i iн. Їх накладають переважно на незручнi частини тiла (спину, живiт, особу, сiдницi i iн.) для захисту рани вiд попадання в не§ вторинно§ iнфекцi§ i вiд зовнiшнiх дiй.
  2). Косинковi, застосовуються для утримання власне перев'язувального матерiалу на ранi в будь-якiй частинi тiла. Крiм того, косинки використовують для пiдтримки верхньо§ кiнцiвки i як iмпровiзований джгут при кровотечi.
  3). Плащевиднi, зручнi для накладення на нiс, губи, пiдборiддя, потилицю, зведення черепа.
  4). Т-образнi, якi зазвичай накладають на промежину, заднiй прохiд.
  Найбiльш зручнi бинтовi пов'язки. Вони мiцно утримуються на тiлi i рiвномiрно тиснуть бинтовану поверхню.
  
  ЗАВДАННЯ 8. ПРАВИЛА НАЛАГОДЖЕННЯ БИНТОВИХ ПОВ'ЯЗОК.
  
  Для зручностi бинтування i правильного накладення пов'язки необхiдно дотримувати слiд. правила бинтування:
  1). той, що бинтує стає лицем до хворому, щоб по виразу обличчя хворого бачити, чи не заподiює вiн йому болi пiд час бинтування
  2). бинтована частина тiла повинна бути нерухомою, доступною для бинтування i знаходиться в зручному положеннi для хворого
  3). бинтованiй кiнцiвцi додається таке положення, в якому вона винна знаходиться пiсля бинтування.
  4). головку бинта беруть в праву руку i початок бинта прикладають до тiла так, щоб головка знаходилася зверху початки бинта
  5). бинт, як правило, фiксують на здоровiй частинi тiла
  6). розгортають бинт в напрямi злiва направо по вiдношенню до того, що бинтує i без вiдриву вiд поверхнi тiла
  7). кожен оборот бинта повинен прикривати попереднiй на половину або на двi третини його довжини
  8). у бинтуваннi зазвичай беруть участь обидвi руки - права розгортає головку бинта, а лiва утримує пов'язку i розпрямляє ходи бинта
  9). кiнцеву частину бинта закрiплюють на здоровiй частинi тiла шпилькою, або прошивають, або зав'язують, розрiзаючи для цього бинт навпiл на потрiбну довжину.
  
  Накладена пов'язка повинна бути зручною, легкою, красивою i вiдповiдати своєму призначенню. Вона не повинна спотворювати хворого, збиватися i обмежувати його рухи. Крiм того, пов'язка не повинна бути накладена дуже туго. Iнакше нижче за не§ незабаром з'явиться те, що синить, набряк, посилюються болi в ранi. Таку пов'язку слiд переробити.
  
  ЗАВДАННЯ 9. ТРАНСПОРТНА IММОБIЛIЗАЦIЯ (МЕТА, ПОКАЗАННЯ До ЗАСТОСУВАННЯ, ЗАСОБИ I ПРАВИЛА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ).
  
  Пiд транспортною iммобiлiзацiєю розумiють створення нерухомостi ураженого органу або уражених тканин на перiод майбутнього транспортування. Вона досягається за допомогою наявних табельних засобiв (шина Крамера або шина Дiтерiхса), а при §х вiдсутностi за допомогою пiдручних засобiв.
  Виконуючи транспортну iммобiлiзацiю будь-яким виглядом, необхiдно виконати наступнi правила:
  1). Моделювання шини. Пiдгонка шин формою i розмiру ураженого сегменту. Пiдгонка шин проводиться по здоровiй кiнцiвцi, аналогiчнiй ураженiй.
  2). Якщо шина з пiдручних засобiв, то вона повинна бути мiцною, жорсткою.
  3). Довжина шини. Шина повинна обов'язково фiксувати не менш 2-х сумiжних суглобiв вище i нижче за пошкодження, а при переломi плеча i стегна - не менш 3-х суглобiв сумiжних.
  4). Захист кiсткових виступiв вiд тиску i утворення пролежнiв. Це досягається докладенням в мiсцях кiсткових виступiв ватяних прокладок або обкладенням шин ватою i бинтами.
  5). Шина накладається у функцiонально-зручному положеннi кiнцiвки. Для верхньо§ кiнцiвки таке положення буде вiдведення плеча 30 град в плечовому суглобi, згинанню передплiччя в лiктьовому суглобi до кута 90 град, кiсть злегка зiгнута. Для нижньо§ кiнцiвки - вiдведення в тазостегновому суглобi на 15 град, легке згинання в колiнному суглобi, стопа - перпендикулярна гомiлцi.
  6). Шина повинна бути надiйною. Вона з часом пiд впливом зовнiшнiх дiй (сонце, дощ, вiтер, температура) не повинна змiнювати сво§х фiксуючих властивостей.
  7). Прикрiпляється шина шляхом бинтування до центру, обережно, не заподiюючи додаткових болiв постраждалому.
  Як виняток, особливо в зимовий час, шина може накладатися на одяг i взуття.
  
  ЗАВДАННЯ 10. ЗАХОДИ ПЕРШОЇ МЕД. ДОПОМОЗI ОБПАЛЕНИМ
  У ОСЕРЕДКУ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ.
  
  ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТЕРМIЧНИХ ОПIКАХ.
  Включає:
  1). Гасiння одягу, що горить, i запально§ сумiшi, що горить, шляхом щiльного укутування ковдрою, плащем, пальтом i iншими речами, закидання дiлянок, що горять, снiгом, пiском, занурення §х у воду i так далi
  2). знеболення шляхом введення пiд шкiру шприц-тюбиком 1мл 1% розчину промецола (2мл 30% розчину анальгiну)
  3). накладення на опiкову рану первинною асептичною або спецiально протиопiковою пов'язки. При опiках фосфором перед накладенням пов'язки пiнцетом видаляють шматочки фосфору, потiм накладають пов'язку, просочену 5% розчином сульфату мiдi або розчином гiдрокарбонату натрiю, 3-5% розчином перманганату калiя, або пов'язку з протифосфорною пастою (АФ, АФ-20). За вiдсутностi цих препаратiв для попередження запалення пов'язки змочують водою
  4). у разi зупинки дихання, що нерiдко спостерiгається при опiках запальними сумiшами - проведення штучно§ вентиляцi§ легенiв частiше "з рота в рот", "з рота в нiс", рiдше iншими способами
  5). при зупинцi серця - непрямий масаж його
  6). при обширних опiках кiнцiвок - iммобiлiзацiю §х шляхом накладення транспортних шин
  7). дачу хворим соле-лугового пиття (на 1 л води 1 чайна ложка хлориду натрiю i 0.5 чайно§ ложки гiдрокарбонату натрiю)
  8). укриття хворого для зiгрiвання його ж власним одягом
  9). вивiд, винесення або вивiз уражених з осередку ураження.
  10). одяг, що пристав до поверхнi опiку, не вiдривають.
  
  ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ХIМIЧНИХ ОПIКАХ.
  
  1). Термiнове рясне обмивання уражено§ поверхнi струменем холодно§ води в течi§ 10-15 хвилин, а при обмиваннi, що запiзнилося, - впродовж 40-60 хвилин. Пiсля обмивання проводять нейтралiзацiю агресивних хiмiчних речовин: при опiках кислотами - 2-3% розчином гiдрокарбонату натрiю, при опiках лугами - 2% розчином оцетово§ кислоти або iншими кислотами, при опiках вапном - 20% розчину цукру у виглядi примочок, при опiках хромовою кислотою - 3% розчином тиосульфата натрiю, при опiках солями важких металiв - 4-5% розчином гiдрокарбонату натрiю i так далi
  2). при опiках органiчними сполуками алюмiнiю - видалення серветкою, рясно змоченою в 96% етиловому спиртi або в бензинi, гасi
  3). при попаданнi хiмiчних речовин в шлунок - рясне промивання його холодною водою
  4). надання iнших видiв допомоги в такому ж об'ємi, як i при термiчних опiках (знеболення, iммобiлiзацiя кiнцiвок i так далi)
  
  ЗАВДАННЯ 11. ОСНОВНI ПРОТИШОКОВI ЗАХОДИ.
  
  Травматичний шок - це у вiдповiдь реакцiя органiзму на больовi роздратування, викликанi механiчною, хiмiчною або термiчною травмами.
  Частота i тяжкiсть шоку значно збiльшується пiд час ядерно§ вiйни. Особливо часто вiн спостерiгатиметься при комбiнованих променевих ураженнях, оскiльки дiя iонiзуючо§ радiацi§ на центральну нервову систему порушує §§ регулярнi функцi§. Це у свою чергу веде до порушення дiяльностi органiв i систем, тобто до порушення обмiну речовин, падiння артерiального тиску, що привертає до появи шоку.
  Залежно вiд причин, якi привели до шоку, розрiзняють:
  1). Травматичний шок, викликаний рiзними травмами
  2). Опiковий шок, що виникає пiсля опiково§ травми
  3). Операцiйний шок, викликаний операцiєю при недостатньому знеболеннi
  4). Гемотрансфузiйний шок, що розвивається при переливаннi несумiсно§ кровi
  5). Анафiлактичний шок, що виникає при переливаннi бiлкових розчинiв.
  ШОК - це важкий загальний стан органiзму, який виявляється в результатi виснаження клiтин кори головного мозку i пригноблення функцiй всiх органiв i систем органiзму.
  Непритомнiє, дихання стає аритмiчним, судорожним, потiм воно зупиняється. Услiд за зупинкою дихання зупиняється серцева дiяльнiсть i наступає клiнiчна смерть.
  ПРОТИШОКОВI ЗАХОДИ В ОСЕРЕДКУ УРАЖЕННЯ.
  У вогнищi поразки проводять наступнi протишоковi заходи:
  1) Штучна вентиляцiя легенiв
  2) Непрямий масаж серця
  3) Тимчасову зупинку кровотечi
  4) Накладення первинно§ асептично§ пов'язки
  5) Знеболення (пiдшкiрне введення шприц-тюбиком 1 мл 1% розчину промедола )
  6) Транспортну iммобiлiзацiю при переломах кiсток, обширних пошкодженнях м'яких тканин, пошкодженнях крупних нервiв i судинах, вивихах
  7) Зiгрiвання тiла шляхом укриття ураженого його ж власним одягом
  8) Першочергове винесення (вивiз) найважче постраждалих з осередку ураження в ОПМ. На етапах медично§ евакуацi§ профiлактику i лiкування шоку проводять однаково.
  ОСОБЛИВОСТI ПРОТИШОКОВИХ ЗАХОДIВ У ДIТЕЙ.
  Протишоковi заходи дiтям в осередку ураження i на першому етапi мед. евакуацi§ проводяться в загальному потоцi з дорослими, але допомога дiтям виявляється в першу чергу. У зв'язку з тим що у дiтей шок розвивається дуже швидко i протiкає значно важче, нiж у дорослих, необхiдно якомога ранiше проводити профiлактику шоку, виявити i лiкувати його.
  Дiтям до 3-х рокiв при кровотечах палять не накладається, а накладається тиснуча пов'язка.
  Дiтям до 2-х рокiв знеболюючi препарати - промецол i подiбнi протипоказанi. Вводять анальгiн.
  При проведеннi дiтям протишоково§ терапi§ треба строго дотримувати дозування лiкiв.
  
  ЗАВДАННЯ 13. РЕАНIМАЦIЙНI ЗАХОДИ.
  
  Встановлено, що органiзм не гине одночасно iз зупинкою дихання i серцево§ дiяльностi. При зупинцi кровообiгу i дихання припиняється надходження до клiтин кисню. Рiзнi тканини неоднаково реагують на вiдсутнiсть кисню, i §х загибель вiдбувається не одночасно. Тому своєчасне вiдновлення кровообiгу i дихання за допомогою заходiв, званих РЕАНIМАЦIЄЮ, може вивести хворого з термiнального стану.
  ТЕРМIНАЛЬНИЙ СТАН - це важкий стан з рiзким пригнобленням життєвих функцiй органiзму, яке може бути наслiдком шоку, iнфаркту мiокарду, масово§ крововтрати, асфiксi§, електротравми, втопило, завалення землею.
  У термiнальному станi видiляють 3 фази (або 3 стадi§): предагональний стан, агонiя, клiнiчна смерть.
  КЛIНIЧНА СМЕРТЬ - зупинка серця i дихання, вона продовжується 5-7 хвилин. У такому станi життя не загаснуло i можливе повне вiдновлення життєдiяльностi. У тканинах продовжуються основнi обмiннi процеси (на дуже низькому рiвнi i без впливу ЦНС, що коректує). Бiоструми серця ще збереженi.
  Клiнiчна смерть може перейти в БIОЛОГIЧНУ, тобто такий стан органiзму, коли процес вже необратим. Ознаками бiологiчно§ смертi, окрiм зупинки дихання i серцево§ дiяльностi, є трупнi плями i трупне заклякнуло.
  За допомогою своєчасних заходiв можна продовжити стан клiнiчно§ смертi до 30-40 мiн, тобто до часу, достатнього для пiдготовки i проведення всього комплексу реанiмацiйних заходiв.
  У КОМПЛЕКС РЕАНIМАЦIЙНИХ ЗАХОДIВ ВХОДЯТЬ:
  -звiльнення дихальних шляхiв
  -штучна вентиляцiя легенiв (штучне дихання)
  -масаж серця.
  ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦIЯ ЛЕГЕНIВ
  За наявностi в порожнинi рота штучних зубiв, протезiв, блювотних мас або чужорiдних тiл голову постраждалого необхiдно повернути набiк i пальцями за допомогою марлi, хустки (або за допомогою вiдсмоктування - грушi) очистити порожнину рота i глотки.
  Методи штучно§ вентиляцi§ легенiв.
  -"рот у рот" або "рот в нiс"
  -спосiб Сильвестра
  -спосiб Шеффера.
  Способи Сильвестра i Шиффера застосовуються рiдко: вони менш ефективнi, чим методи, заснованi на принципi вдування повiтря в легенi, протипоказанi при травмах грудно§ клiтки.
  Метод Сильвестра, при якому хворий лежить на спинi, не можна застосовувати при непрохiдностi дихальних шляхiв у зв'язку з тим, що втопило.
  Спосiб Сильвестра: постраждалого кладуть на спину, пiд лопатки пiдкладають вал, у зв'язку з чим голова закидається. Що потiм проводить штучне дихання стає на колiна у узголiв'я, на рахунок 1-2 пiднiмає руки постраждалого вгору i назад - вдих, по рахунку 3-4 опускає вниз, притискуючи до грудно§ клiтки iз зiгнутими лiктями - видих.
  Спосiб Шеффера: постраждалого кладуть на живiт, що проводить штучне дихання сiдає зверху (на колiна на сiдницi постраждалого), обхвачує руками бiчнi поверхнi грудно§ клiтки, стискає грудну клiтку - видих, вiдпускає - вдих. Цей метод застосовується при переломi верхнiх кiнцiвок.
  Методика штучно§ вентиляцi§ легенiв "рот в рот" або "рот в нiс".
  Постраждалого кладуть по можливостi на рiвну i тверду поверхню (земля, пiв) лицем до верху, потiм його голову максимально закидають назад, для чого краще всього пiд спину в областi лопаток покласти вал (з одягу i iн.)
  Перш нiж почати штучну вентиляцiю легенiв, необхiдно переконатися в прохiдностi верхнiх дихальних шляхiв. Зазвичай при закиданнi голови рот довiльно вiдкривається. Якщо щелепи хворого мiцно стислi, то §х слiд розсунути яким-небудь плоским предметом (живець ложки i iнше) i покласти мiж зубами у виглядi розпiрки вал з бинта або вати або будь-яко§ iншо§ не травмуючо§ тканини. Пiсля цього пальцем, обернутою хусткою, марлею або iншою тонкою тканиною, швидко обстежують порожнину рота, яку слiд звiльнити вiд блювотних мас, слизу, кровi, пiску, знiмних земних протезiв.
  Необхiдно розстебнути одяг хворого, що утрудняє дихання i кровообiг. Всi цi пiдготовчi заходи необхiдно здiйснювати щонайшвидше, але дуже обережно i дбайливо, оскiльки грубi манiпуляцi§ можуть погiршити i без того критичний стан хворого або постраждалого.
  Що надає допомогу стає на колiна праворуч вiд постраждалого. Якщо є воздуховод, то його слiд ввести в ротоглотку для запобiгання западанню мови i нижньо§ щелепи. Якщо воздуховода немає, правою рукою слiд утримувати нижню щелепу (за пiдборiддя), змiщуючи §§ наперед i злегка прочиняючи рот. Лiвою рукою (великим i вказiвним пальцями) затискають нiс. На рот заздалегiдь накладають марлю.
  Що надає допомогу пiсля глибокого вдиху нахиляється над постраждалим, охоплює його рот сво§ми губами i проводить рiвномiрне вдування повiтря в рот постраждалого. Якщо вдування проводиться правильно, то грудна клiтка постраждалого буде розширятися.
  Вдих проводиться пасивно за рахунок еластичного скорочення легенево§ тканини i впадання грудно§ клiтки. Вдування повiтря дорослим проводять 10-12 разiв на хвилину, потiм декiлька частiше.
  Штучне дихання методом "рот в нiс" проводиться аналогiчно, стiй рiзницею, що рот постраждалого щiльно прикривають, а вдування вдихаємого повiтря здiйснюється через нiс.
  БОРОТЬБА IЗ ЗУПИНКОЮ СЕРЦЯ, МЕТОДИКА НЕ ПРЯМОГО МАСАЖУ СЕРЦЯ.
  
  Основнi симптоми зупинки серця: втрата свiдомостi, вiдсутнiсть пульсу, серцевих тонiв, зупинка дихання, блiдiсть i синюшнiсть шкiрних покривiв, розширення зiниць, судоми.
  Масаж серця необхiдно проводити паралельно з штучним диханням.
  Непрямий масаж серця проводять слiд. образом. Постраждалого кладуть на спину на жорстку поверхню (пiв, стiл, кушетку). Що надає допомогу стає з лiвого боку вiд постраждалого. Долоню (пiдстава долонi) однiє§ руки (правою) помiщає на нижню третину грудина, iнший (лiвою) - на тил право§. Руки повиннi бути розгорненi в лiктьових суглобах. Проводяться енергiйнi поштовхообразнi рухи 50-70 разiв на хвилину. При натисканнi на грудину вона змiщується на 4-5 см у напрямку до хребта, здавлює серце, кров нагнiтається з лiвого шлуночку в аорту i поступає на периферiю i головний мозок, з правого шлуночку - в легенi, де насичується киснем.
  При цьому застосовують не тiльки силу рук, але i натискають всiм корпусом. У дiтей масаж серця слiд проводити з меншою силою, натискаючи на грудну клiтку лише кiнчиками пальцiв, а у зовсiм маленьких дiтей - лише одним пальцем з частотою 100 -120 натискань в хвилину.
  Якщо реанiмацiю проводять 2-ва людини, слiд проводити одне роздування легенiв за 4-5 здавлень грудини. За вiдсутностi в перебiгу в течi§ 2-3 мiн периферичного пульсу i дихання переходять на вiдкритий масаж серця.
  Заходи щодо профiлактики западання мови. Западення мови виникає при комi, черепно-мозковiй травмi i приводить до асфiксi§. Для запобiгання западення мови необхiдно: нижню щелепу висунути наперед (за кут нижньо§ щелепи обома руками), фiксувати мову за допомогою воздуходувов, голову повернути на бiк, мову утримувати за допомогою язикотримача або притискуючи його по середнiй лiнi§ з фiксацiєю (шпилькою) до одягу, шкiри.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"