21. Формування Укр-ко держави в роки народно-визвольно вiйни 1648-1654рр.
Слiд зазначити, що вiйна укранського народу за своєю суттю i рушiйними силами була антикрiпосницькою, антифеодальною, а за полiтичною спрямованiстю - народно-визвольною.
7 серпня 1649 р. у Зборовi вiдбулися укрансько-польськi переговори, де козацька старшина висунула 18 вимог. 8 серпня 1649 р. була обнародувана "Декларацiя його королiвсько милостi вiйську Запорозькому", яка отримала назву Зборiвська угода.
Цим нормативним актом встановлювалося, що:
1. кордони укрансько-козацько територi по лiнi Днiстер-Ямпiль-Брацлав-Вiнниця-Погребище-Паволоч-Коростишiв-Гор-ностайпiль-Димер-Днiпро-Остер-Чернiгiв-Нiжин-Ромни;
3. на козацькiй територi не було присутностi коронного вiйська;
4. всi посади в Укранi повиннi були обiймати особи православно вiри;
5. кивський митрополит отримав мiсце в сенатi;
6. єзути не мали права проживати в укранських мiстах;
7. питання про Берестейську унiю виносилося для обговорення на засiдання польського сейму.
Ознаками Укрансько козацько-гетьмансько держави були: наявнiсть власно територi, незалежна публiчна влада, наявнiсть фiнансово-податково системи, права i судочинства.
Гетьман Украни був правителем Украни, главою генерального уряду. Вiн мав широкi державновладнi повноваження - законодавчi, виконавчi, судовi, скликав ради. Вища судова iнстанцiя - Вiйськова (козацька) рада. Уряд складався з генерально старшини, яка очолювала окремi галузi управлiння. Наприклад, за вiйськовi справи i матерiальне забезпечення вiдповiдали генеральний обозний, осавул, хорунжий.
В адмiнiстративному вiдношеннi Украна за часiв Богдана Хмель?ницького подiлялася на полки. Так, за Зборiвською угодою 1649 р. встановлювалося 9 полкiв на правому березi i 7 на лiвому, 272 сотнi. 1650 року було вже 20 полкiв.За Зборiвською угодою козацький реєстр встановлювався у 40 тис., а в цiлому за перiод 1648-1654 рр. укранська армiя ся-гала 300 тис.
22. Приєднання Украни до Росi та його юридичне оформлення.
23. Правове становище Украни за Березневими статтями 1654 року.
Починаючи з 1648 р. Богдан Хмельницький звертався з проханням про допомогу Москви у вiйнi проти Речi Посполито. Та лише в жовтнi 1653 р. Земський собор у Москвi ухвалив прийняти Украну "пiд високу государеву руку". На пiдставi такого рiшення в Украну було вiдправлено повноважне посольство на чолi з боярином В. Бутурлiним для проведення офiцiйних пере?го?ворiв, присяги, вручення царських грамот.
Юридичною основою об"єднання двох держав став пiдготовлений в Укранi договiр, який фiксував умови, на яких передбачалося об"єднання Укрансько козацько-гетьмансько держави з Московською державою.
Спочатку 14 березня укранськi посли подали письмовий текст проекту з 23-х статей, якi стосувалися рiзних сторiн майбутнiх мiждержавних вiдносин Украни i Московсько держави i мали конституцiйний характер.
Пiсля обговорення проекту договору десять статей - 1, 2, 3, 5, 6, 7, 9, 11, 13, 17 - затверджувалися беззастережно, а iншi - з деякими застереженнями або обмеженнями. Ст. 21 - взагалi не пройшла.
21 березня укранськi посли подали нову редакцiю проекту договору. Вiн мiстив уже тiльки 11 статей, якi отримали назву "Березневих статей". Московський уряд ратифiкував пропозицi укрансько сторони у "Жалуванiй грамотi царя Олексiя Михайловича Вiйську Запорозькому 27 березня 1654 р.". В нiй вiйсько запорозьке i гетьман названi "пiдданими московського царя", але одночасно затверджувалося питання про збереження в недоторканностi суспiльного ладу Украни, попереднього порядку управлiння та судово системи, прав i привiлев для козацтва.
Виборний гетьман був главою Украни, але мусив присягати на пiдданство i вiрнiсть царевi й отримувати вiд нього клейноди. Щодо зовнiшнiх вiдносин, то Украна була зобов"язана повiдомляти про них Москву, а вiдносини з Рiччю Посполитою i Туреччиною без вiдома царя взагалi заборонялися. Козацький реєстр встановлювався в 60 тисяч. Пiдтверджувалися всi привiле укрансько шляхти, зокрема в питаннях спадкування землi, доходiв з не тощо. За цим договором Московська держава брала на себе обов"язок захищати Украну вiд Речi Посполито, а Украна - сплачувати данину в царську казну. Таким чином, було юридично оформлено, що значна територiя Украни - Лiвобережна i частина Правобережно Украни - з 1654 р. вступала пiд протекторат Московсько держави.
24. Механiзм Гетьмансько-Козацько держави.
Необхiдно зазначити, що при формуваннi Козацько держави враховувався досвiд вiйськово полково-сотенно органiзацi Запорозько Сiчi, яка була перенесена на визначенi територi i стала єдиною полiтично-адмiнiстративною, вiйськовою i судовою владою в Укранi. Публiчна влада складалася з трьох урядiв: генерального, очолюваного гетьманом, полкового i сотенного, який у свою чергу у вiйськовому вiдношеннi подiлявся на куренi по 20-30 козакiв у кожному. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим i судовим органом держави. Вищим органом влади формально вважалася вiйськова рада.
Гетьман Украни був правителем Украни, главою генерального уряду. Вiн мав широкi державновладнi повноваження - законодавчi, виконавчi, судовi, скликав ради. Вища судова iнстанцiя - Вiйськова (козацька) рада.
Уряд складався з генерально старшини, яка очолювала окремi галузi управлiння. Наприклад, за вiйськовi справи i матерiальне забезпечення вiдповiдали генеральний обозний, осавул, хорунжий.
В адмiнiстративному вiдношеннi Украна за часiв Богдана Хмель?ницького подiлялася на полки. Так, за Зборiвською угодою 1649 р. встановлювалося 9 полкiв на правому березi i 7 на лiвому, 272 сотнi. 1650 року було вже 20 полкiв.
За Зборiвською угодою козацький реєстр встановлювався у 40 тис., а в цiлому за перiод 1648-1654 рр. укранська армiя сягала 300 тис.
Козацьке вiйсько мало чiтку органiзацiю i складалося з полкiв (полк - вiд 5 до 20 тис. козакiв), полк подiлявся на сотнi (вiд 200 до 250 козакiв), а сотнi - на куренi (до 30 чол.).
В часи Козацько держави вiйськова служба була безкоштовною. Козаки жили за рахунок визволених колишнiх королiвських i панських земель. У ходi формування укрансько державностi укранська мова стає державною мовою. Нею писалися не лише внутрiшнi акти i документи, вона була у вжитку й у мiжнародних вiдносинах.
Мiжнароднi зв"язки Козацько Украни були достатньо широкими: з Росiєю, Туреччиною, Кримом, Трансiльванiєю, Молдавiєю, Венецiєю, Валахiєю, Швецiєю, Угорщиною. Сам хiд визвольно вiйни вимагав таких зв"язкiв. Є свiдчення про визнання Украни Австрiєю, Персiєю, Францiєю, Англiєю.
25. Судовi органи Гетьманщини.
У II пол. XVII ст.-I пол. XVIII ст. в системi судiв у Лiвобережнiй Укранi iснували Генеральний суд, полковi, сотеннi, громадськi (сiльськi) суди, церковнi, цеховi, мировi, третейськi та ярмарковi суди.
У 1760-1763 рр. тут було проведено судову реформу, внаслiдок яко територiя Лiвобережжя подiлялася на 20 повiтiв. У кожному повiтi були окремi суди для розгляду цивiльних справ - земськi суди (до 1831 р.), для земельних справ - пiдкоморнi суди (до 1840 р.), для кримiнальних справ - гродськi суди.
До земських судiв обирали представникiв з козацько старшини, якi давали суду присягу, вступаючи на посаду. Склад суду: суддя, писар i пiдсудок. Компетенцiя суду: розглядалися спадковi справи, майновi суперечки.
Склад пiдкоморного суду: пiдкоморний та комiрник. Компетенцiя суду: розглядалися земельнi спори.
Гродськi суди (полковi) мали такий склад: полковник, мiський суддя, представники полково старшини, писар. Компетенцiя суду: розглядалися кримiнальнi справи.
Найвища судова iнстанцiя в Укранi - Генеральний суд, до складу якого входили два генеральнi суддi i 10 вибраних депутатiв вiд полкiв. На Запорозькiй Сiчi судова система залишалася своєрiдною. У свой органiзацi та дiяльностi суд на Сiчi користувався нормами козацького звичаєвого права.
В Правобережнiй Укранi дiяла польсько-шляхетська судова система, яка складалася iз земських, гродських та пiдкоморних судiв. Коронний трибунал був найвищою судовою iнстанцiєю. З 1764 р. судовими справами Украни займався Люблiнський трибунал. У мiстах з магдебурзьким правом дiяли магiстратськi (лав?нi суди). В селах були громадськi та вотчиннi суди.
26. Конституцiя П.Орлика 1710р.: структура, змiст i значення.
Наступ росiйського самодержавства на укранськi права викликав опiр укранського народу. Поразка Iвана Мазепи обумовила першу укранську емiграцiю. Саме в емiграцi, в день виборiв П. Орлика 5 квiтня 1710 року в Бендерах гетьманом Украни було пiдписано договiр пiд назвою "Конституцiя прав i свободи Запорозького вiйська". Конституцiя мала чiтку систему i складалася з преамбули та 16 параграфiв, де сформульованi головнi принципи побудови держави.
У преамбулi схематично викладено iсторiю Вiйська Запорозького - всього укранського народу. У першому параграфi розглядаються питання вiри. Другий параграф важливий тим, що чiтко визначає кордони держави вiдповiдно до Зборiвсько угоди 1649 року. Гетьман зобов"язаний оберiгати територiальну цiлiснiсть крани.
Законодавчу владу представляла Генеральна рада - своєрiдний козацький парламент, яка обиралася на прямих виборах. Черговiсть скликання Генерально ради - на Рiздво, Великдень та на Покров. Крiм генерально старшини, до не мали входити представники вiд Запорозько Сiчi та по одному представнику вiд полкiв.
Виконавчу владу представляв гетьман, який був обмежений у свох дiях законом та генеральною старшиною. Судову владу за Конституцiєю представляв Генеральний суд. У документi також передбачалася наявнiсть самоуправлiння, створення незалежного вiд гетьмана та уряду нацiонального банку. В Конституцi було також положення про боротьбу з протекцiонiзмом, корупцiєю, придiлялася увага соцiальному становищу мiщан, селян та козакiв - "людей убогих". Покарання визнавалися лише за законом.
27. Поступова лiквiдацiя царизмом автономного устрою Украни.
Занепад укрансько автономi пiсля полтавсько перемоги Петра I значно прискорився. Майже одночасно з проголошенням Росiйсько iмперi (1721 р.) укранськiй автономi було завдано удару, який взагалi позбавив гетьмана i старшину реально влади. При гетьмановi у 1722 р. була створена Малоросiйська колегiя, яка мала розглядати скарги на всi адмiнiстративнi й судовi заклади Украни, контролювати фiнанси, дiловодство i т. д.
Пiсля цього Петро I взагалi заборонив вибори нового гетьмана Водночас вiдання укранськими справами було передано iз колегi iноземних справ до компетенцi сенату. Наказним гетьманом був призначений чернiгiвський полковник Павло Полуботок. Вiн зробив спробу послабити вплив Малоросiйсько колегi.
У жовтнi 1727 р. гетьманом обрали миргородського полковника Данила Апостола. В мiру свох сил вiн намагався змiцнити автономний устрiй Гетьманщини, що був у повному занепадi. За його влади запорожцям було дозволено повернутися до Росi, i в 1733 р. вони заснували Нову Сiч над рiкою Пiдпiльною поблизу Нiкополя.
Ще раз полегшення для Украни наступає в часи перебування на престолi Єлизавети Петрiвни, фаворитом яко був укранець Олексiй Розумовський. У 1750 р. було дозволено вибори нового гетьмана, на яких затверджена єдино можлива кандидатура брата Олексiя Кирила Розумовського.
Єдиним осередком козацького устрою залишилась Запорозька Сiч. У 1775 р. росiйськi вiйська, що поверталися пiсля вiйни з Туреччиною, рушили на запорозькi землi, корпус, пiд командуванням генерала Текелi, оточив саму Запорозьку Сiч. З лiквiдацiєю Запорожжя царський уряд провiв реорганiзацiю адмiнiстративного устрою в Укранi. У 1781 р. Малоросiйська колегiя була лiквiдована, на укранських землях утворюються три намiсництва - Кивське, Чернiгiвське i Новгород-Сiверське, об'єднанi в Малоросiйське генерал-губернаторство.
28. Скл-ня, джерела, структура Прав, за якими судиться малорос-й народ 1743р
Кодифiкацiя укранського права у XVIII ст. розпочалася з iнiцiативи старшинсько верхiвки та шляхти, якi намагалися закрiпити сво права i вiдновити автономне становище Украни.
Перша кодифiкацiйна комiсiя була створена 22 серпня 1728 р. за царським указом: "Решительные пункты гетьману Даниилу Апостолу". Ця комiсiя пiдготувала 1743 року збiрник "Права, за якими судиться малоросiйський народ". Для пiдготовки кодифiкацi були використанi Литовський статут 1588 р., збiрники магдебурзького права ("Право Хелмiнське", "Зерцало сак?сонiв" П. Щербича, "Порядок прав цивiльних" Б. Гроцького, "Артикули права магдебурзького" тощо), пiдiбранi акти царсько влади, церковного права, правовi звича та узагальнення судово практики.
Збiрник складався з 30 роздiлiв, якi розподiлялися на 531 артикул i 1716 пунктiв. До нього прикладалася iнструкцiя кодифiкацiйно комiсi, абетковий реєстр, а також "Степенний малоросiйського вiйськового звання порядок пiсля гетьмана", своєрiд?ний табель про ранги.
Пiсля внесення певних змiн i доповнень до зводу в 1759 роцi вiн виноситься на затвердження Комiсi з представникiв генерально i полково старшини. Але значна частина Комiсi була проти прийняття нового Зводу. Збiрник так i не став офiцiйним джерелом права, але його норми реально дiяли, ними керувалися на практицi.
29. Суд i розправа в правах малоросiйських 1750 року, х структура i змiст.
У 1750-1758 р.р. Генеральний суддя Федiр Чуйкевич склав збiрник "Суд i розправа в правах малоросiйських", у якому проводив iдею вiдновлення на Укранi станових судiв, визначав х структуру та правове становище, порядок провадження у справах. Остаточне рiшення у судовiй справi, на думку Ф. Чуйкевича, мало належати виключно генеральнiй старшинi. Праця Ф. Чуйкевича є пам'яткою, присвяченою характеристицi судово органiзацi i судового процесу Украни. Обґрунтовувалася iдея закрiплення iнтересiв козацько старшини та шляхти. "Суд i розправа в правах малоросiйських" (1750) не був офiцiйно виданий хоча х норми все ж застосовувалися на практицi.
На базi працi Ф. Чуйкевича у 1760 р. Гетьманом Кирилом Разумовським було проведено судову реформу. Замiсть сотенних та полкових судiв було введено новi. Украну було подiлено на 20 повiтiв, у кожному повiтi створювався земський суд з цивiльних справ, пiдкоморський суд з земельних справ та гродський суд, який розглядав кримiнальнi справи та iснував у кожному полковому мiстi. Суддiв обирала мiсцева старшина. Вищою судовою апеляцiйною iнстанцiєю був Генеральний вiйськовий суд. Вiн дiяв i пiсля лiквiдацi Гетьманщини i припинив своє iснування у 1786 р. Таким чином, реформа поновлювала в Укранi стару статутну систему судiв та вiдокремила судову владу вiд адмiнiстративно.
30. Цивiльне право за Правами, за якими судиться малоросiйський народ 1743р
У цивiльному правi розвивався iнститут зобов"язальних вiдносин, якi випливали з договорiв та iз заподiяння шкоди. Так, щоб скласти договори мiни i купiвлi-продажу рухомого та нерухомого майна, позики, особистого чи майнового найму вимагалося письмове занесення про це в книгу актiв. А купiвля-продаж землi затверджувалася гетьманськими унiверсалами або указами царя. За невиплату боргу за рiшенням суду здiйснювалася конфiс?кацiя майна чи вiдчуження земельного надiлу боржника.
Зобов"язання iз заподiяння шкоди розподiлялися на тi, що завдавали шкоду особi, i тi, що завдавали шкоду общинi. Завдана шкода вiдшкодовувалася майном або вiдробiтком.
У спадкових правовiдносинах з"явилася тенденцiя до розширення спадкових прав за жiночою лiнiєю, а також до встановлення чiтких меж вiльного розпорядження спадковим майном за заповiтом.
Регулювання сiмейно-шлюбних вiдносин залишалося в компетенцi церкви. Шлюбний вiк для дiвчат становив 16 рокiв, а для хлопцiв - 18 рокiв. Згода батькiв на шлюб була обов"язковою. Укладалися договори про шлюб, де встановлювалися права та обов"язки сторiн, а у разi розриву шлюбу в присутностi свiдкiв та священика сторони складали так званi "розлучнi листи".