Шахов Борис : другие произведения.

Rjynhjkm

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
  УНІВЕРСИТЕТ "КРОК"
  Юридичний факультет. Кафедра державно-правових дисциплін
  
  
  
  
  
  Контрольна робота з дисципліни:
   "Банківське право"
  4-й варіант
  
  
  
  
  
   Виконав:
   Студент 1-го курсу
   ОКР "Магістр"
   групи Пр-14-мз
   Анісімов Богдан Михайлович
  
   Викладач:
   Професор кафедри ЦПД
   Кандидат юридичних наук
   Січевлюк Володимир Антонович
  
  Київ - 2015
  1. Проаналізуйте загальні правила діяльності банків як суб"єктів господарювання.
  На законодавчому рівні, в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" під банківською діяльністю розуміється залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
  Ю. В. Ващенко пропонує розглядати поняття "банківська діяльність" у широкому та у вузькому розумінні. У широкому розумінні під банківською діяльністю розуміються всі види операцій, які можуть здійснювати відповідно до законодавства банки, а у визначених законом випадках - інші юридичні особи. У вузькому розумінні банківська діяльність включає в себе лише ті операції, які виділяють банк з числа інших фінансово-кредитних установ.
  Для висвітлення загальних правил діяльності банків як суб"єктів господарювання нам варто звернутись до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України" та інших нормативно-правових актів.
  Оскільки діяльність банків впливає на стабільність всієї банківської системи України та зачіпає інтереси великої кількості вкладників та клієнтів банку, тому для банків встановлюються загальні та спеціальні правила діяльності банків як суб"єктів господарювання.
  Якщо розглядати суто загальні правила діяльності банків, то перш за все варто наголосити на тому, що банківська діяльність здійснюється в умовах ринку, в середовищі інших суб"єктів підприємництва, які є рівноправними та юридично незалежними. Відповідно до чинного законодавства дані суб"єкти мають право автономно вступати між собою в різноманітні правовідносини, ці ж самі права поширюються і на діяльність банків.
  Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України - суб"єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
  Працюючи в умовах ринкової економіки банки діють за принципом "дозволено все, що не заборонено законом". Цікаво відмітити, що діяльність тих же банків, які існують в умовах планової економіки, здійснюється за протилежним принципом "заборонено все, що не дозволено законом.
  Для суб"єктів господарювання державою встановлюються певні принципи, обмеження, умови та гарантії їхньої діяльності. Ці самі приписи так само поширюються і на банки. Майно банку виступає в якості такої собі запоруки його стабільної роботи та виконання зобов"язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
  Оскільки під час здійснення банківської діяльності банки тим чи іншим чином вступають у правовідносини власності, на них також розповсюджується положення законодавства про право власності та інші речові права, положення щодо правової охорони вказаних прав, а також вимоги законодавства щодо захисту абсолютних речових прав власників - клієнтів банків. Останнє зумовлене тим, що законодавцем приділяється багато уваги першочерговому захисту прав та інтересів клієнтів банку, а не самого банку.
  Взагалі по відношенню до банків характерне застосування посиленого публічного нагляду (контролю), який здійснюється з метою попередження фінансової неплатоспроможності банку. Суб"єктом такого публічного нагляду є Національний банк України.
  Також банки можуть здійснювати свою діяльність виключно за умови одержання відповідної ліцензії.
  
  
  2. Зазначте обов"язкові вимоги до організаційної структури банку.
  Традиційно, під організаційною структурою банку розуміють ієрархічно упорядковану сукупність організаційних одиниць банку - підрозділів та службових посад, а також взаємовідносин між ними, що визначають їх ієрархію та функції, розподіл повноважень і порядок взаємодії між ними.
  Також, правильно буде розуміти під організаційною структурою банку його підрозділи (адміністративні, виробничі, облікові, допоміжні) та їх зв'язок між собою.
  Більш широко дане питання розглядає В. А. Січевлюк наголошуючи на тому що організаційна структура банку визначається вищим органом управління чи іншим уповноваженим органом виходячи із доцільності і необхідності того чи іншого підрозділу.
  Оскільки організаційна структура є важливою складовою успішної діяльності будь якого банку, до неї висувається ряд вимог. Перш за все організаційна структура повинна:
  - забезпечувати адекватність діяльності банку ринковим умовам;
  - раціональну організацію роботи банківських працівників;
  - успішне здійснення всіх функцій управління та мінімізацію управлінських витрат;
  - максимальне задоволення потреб клієнтів банку.
  Організаційна структура банку перш за все визначається величиною та обсягом виконуваних операцій, тому по деяким питанням вона може відрізнятись в залежності від специфіки банку.
  Враховуючи такі можливі відмінності, банківське законодавство містить додаткові вимоги щодо організаційно-функціональної структури банку в залежності від здійснюваних ним банківських операцій. Наприклад, якщо комерційний банк прагне отримати певний спеціальний дозвіл Національного банку України на здійснення тих чи інших додаткових банківських операцій, то він повинен мати відповідні структурні підрозділи, які будуть їх здійснювати та надати відповідне підтвердження наявності цих підрозділів.
  Наявність організаційної структури є настільки важливим питанням, що навіть враховується під час надання банківської ліцензії. Зокрема для одержання ліцензії банк має подати низку документів, в тому числі і відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг.
  Визначення організаційної структури банку відноситься до виключної компетенції ради банку. Банківське законодавство України висуває низку вимог щодо організаційної структури банків.
  Так, відповідно до ст. 137 Закону України "Про банки і банківську діяльність" органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Органами управління комерційного банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Вищий орган управління банку - загальні збори учасників. Виконавчим органом банку є правління (рада директорів) банку.
  Законодавцем, в положеннях "Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України" визначено чотири основні форми контролю, які мають бути включені до організаційної структури банку для забезпечення належної системи важелів і противаг:
  1) контроль з боку спостережної ради та правління банку;
  2) контроль з боку осіб, які не залучені до повсякденної
  діяльності банку;
  3) вертикальна структура контролю за різними сферами діяльності
  банку;
  4) незалежні служби управління ризиками, внутрішнього аудиту та
  дотримання законодавства і внутрішніх процедур (комплаєнс).
  3. Вкажіть умови реорганізації банку.
  Спершу визначимось з тим, що законодавець розуміє під реорганізацією банку. Як зазначено в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під реорганізацією банку розуміється - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.
  Процедура реорганізації як правило здійснюється з метою попередження банкрутства банківської установи. Реорганізація дає змогу не тільки зберегти потенціал та основні засоби банківської установи, а й відновити ефективну діяльність даного банку.
  Умови реорганізації банку закріплено в ст. 27 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.
  В разі, якщо є підстави вважати, що реорганізація може загрожувати інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, то Національний банк України може не надати такого дозволу. Також може бути відмовлено якщо є ризик, що створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.
  Саме на Національний банк України покладено обов"язок визначення переліку документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.
  У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.
  Таким чином, можна виокремити основні умови реорганізації банку:
  1) Отримання банком від Національного банку України попереднього дозволу на реорганізацію.
  2) Затвердження Національним банком України плану реорганізації.
  3) Оформлення відповідного рішення банку про реорганізацію.
  Разом з цим, відповідно до ст. 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:
  1) Угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання.
  2) Призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації.
  3) Призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків).
  4) Призначення аудиторської фірми.
  5) Строки проведення реорганізації.
  6) Склад правління після реорганізації.
  Реорганізація як така розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.
  Попри всі негативні моменти, процедура реорганізації є дуже поширеною, оскільки містить низку переваг. Зокрема саме реорганізація сприяє розвитку структури банківського сектору, сприяє оптимальному поєднанню великих банків, дає підґрунтя для розширення спектру банківських послуг, та в цілому є економічно вигіднішою аніж відкриття нової філії чи створення нового банку.
  
  4. Охарактеризуйте ознаки інституту банківського рахунку.
  Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківськими рахунками є - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Схоже визначення можна знайти в ст. 7 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", згідно положень якої рахунком є поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
   Гарним доповненням до законодавчих визначень може стати вказівка В. А. Січевлюка, стосовно того, що інститут банківського рахунку являє собою складну сукупність правових норм, що регулюють відносини стосовно укладення, виконання та припинення відповідного договору між банком і клієнтом, права власності на кошти на такому рахунку та їх режиму, а також стосовно оформлення, прийняття та виконання розрахункових документів, надання інформації по рахунку, відповідальності суб"єктів розрахункових відносин тощо.
  Загалом всі ознаки інституту банківського рахунку, умови та особливості його відкриття, ведення і закриття регулюються:
  - Цивільним кодексом України;
  - Господарським кодексом України;
  - Законом України "Про банки і банківську діяльність";
  - Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";
  - "Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах";
  - та іншими законами і підзаконними нормативно-правовими актами.
  Окреслюючи основні ознаки інституту банківського рахунку ми маємо зазначити наступне:
  1) Банківський рахунок відкривається на підставі договору.
  В банківському рахунку відбувається поєднання як приватноправових аспектів так і публічно-правових. Так, публічно-правова складова інституту банківського рахунку проявляється в тому, що при відкритті рахунку банк повинен перевірити відповідність поданих клієнтом документів законодавству; ідентифікувати клієнта по встановленій процедурі; інформувати органи ДФС України про відкриття і закриття рахунків платників податків - юридичних осіб та самозайнятих фізичних осіб.
  2) Банк не може відмовити клієнту у відкритті рахунку (окрім деяких випадків). Кожний договір укладається на оголошених банком умовах, які в обов"язковому порядку повинні відповідати чинному законодавству та діючим банківським правилам.
  3) За банком залишається право за певних обставин вимагати розірвання договору банківського рахунка.
  4) Законодавець не обмежує кількість рахунків відкритих одним клієнтом як в одному банку, так і в різних банках. Причому дане правило розповсюджується на різні види банківських рахунків: депозитних, розрахункових, поточних, валютних та інших.
  5) Договір банківського рахунку має консенсуальний та оплатний характер. Форма договору - проста письмова.
  6) Специфічною умовою укладання договору банківського рахунку є виконання вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
  7) Для правовідносин банківського рахунку притаманна множинність суб"єктів.
  5. Особливості компетенції банків як професійних учасників фондового ринку
  Як відомо, фондовий ринок - це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. В ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", законодавець вказує, що учасниками фондового ринку є емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.
  Оскільки в нашій державі запроваджено змішану модель організації фондового ринку, це дає можливість банкам вести професійну діяльність на фондовому ринку, поруч із виконанням безпосередньо банківських операцій. Також, банки наділяються правом здійснювати операції інвестиційного характеру.
  Згідно з приписами "Положення щодо організації діяльності банків та їх відокремлених підрозділів при здійсненні ними професійної діяльності на фондовому ринку", до професійної діяльності на фондовому ринку, яку можуть здійснювати банки, відносяться:
  - діяльність з торгівлі цінними паперами (дилерської діяльності, брокерської діяльності, діяльності з управління цінними паперами, андеррайтингу);
  - депозитарна діяльність (депозитарної діяльності депозитарної установи, діяльності із зберігання активів інститутів спільного інвестування; діяльності із зберігання активів пенсійних фондів).
  З цих причин, банківське законодавство України особливим чином окреслює правове становище банків, як професійних учасників фондового ринку. Зокрема це проявляється в особливостях компетенції банків, як професійних учасників фондового ринку:
  1) Про першу особливість ми вже частково сказали, оскільки вона полягає в тому, що для банків, на відміну від інших професійних учасників фондового ринку - діяльність з цінними паперами не є виключною. Так як законодавцем передбачено право банків паралельно вести банківську діяльність та здійснювати інвестиційні операції. Іншими словами, здійснювати інвестиції у статутні капітали та акції інших юридичних осіб.
  2) Також банкам дозволено вести ту діяльність з цінними паперами, яка для інших професійних учасників фондового ринку є виключною. Наприклад, організовувати купівлю та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів, довірче управління цінними паперами тощо.
  3) Таким чином легко помітити, що банки наділені більш ширшою господарською компетенцією, у порівнянні з іншими професійними учасниками фондового ринку.
  4) Всі правовідносини, що виникають при веденні банками діяльності з цінними паперами підпадають під врегулювання одразу двома законодавчими масивами:
  - загальним законодавством про діяльність професійних учасників фондового ринку, включаючи підзаконні акти НКЦПФР;
  - спеціальним банківським законодавством, включаючи підзаконні акти Національного банку України.
  В наслідок чого, виникає таке становище, що банки вирішуючи питання стосовно діяльності обслуговування грошового обігу керуються виключно нормативними актами Національного банку України.
  Але щодо питань професійної діяльності на ринку цінних паперів банки мають керуватись актами НКЦПФР.
  І при цьому, допускається керування спільними актами НКЦПФР та Національного банку України, наприклад,стосовно додаткових вимог щодо випуску цінних паперів.
  
  6. Вирішіть завдання.
   Згідно зі ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Чим, на Вашу думку, обґрунтовується взаємопов"язаність набуття статусу банку з отриманням права на здійснення банківської діяльності?
  
  Після вивчення загальних положень банківського законодавства України, є всі підстави стверджувати, що взаємопов"язаність набуття статусу банку з отриманням права на здійснення банківської діяльності може бути обґрунтованою тим, що таким чином законодавець по-перше, створює відповідні умови захисту законних прав, свобод та інтересів клієнтів, вкладників та інших кредиторів банків. Внаслідок чого досягається також і підвищення довіри до банківських систем. По-друге, такі жорсткі вимоги дають змогу підтримувати та забезпечувати стабільний розвиток та діяльність всієї банківської системи України. Аналізуючи попередні пункти можна припустити, що таким чином також формуються сприятливі умови для розвитку економіки країни, а також зміцнення (чи укріплення) національної валюти.
  Також можна припустити що, взаємопов"язаність отримання статусу банку з правом здійснення банківської діяльності, багато в чому обумовлене тим, що до банківської установи законодавцем висувається досить значна кількість жорстких вимог, виконання яких можна досягти лише завдяки необхідності одержати банківську ліцензію, як право на здійснення банківської діяльності. Отож, логічно, що до того, як установа набуде такого права, вона не може називатись банком.
  
  
  Джерела
  1. Конституція України: Прийнята на п"ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради - 1996. - ? 30 - Ст. 141.
  2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради - 2003. - ? 18 - Ст. 144.
  3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради - 2003. - ? 40 - Ст. 356.
  4. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради - 2001. - ? 5 - Ст. 30.
  5. Закон України "Про Національний банк України" // Відомості Верховної Ради - 1999. - ? 29 - Ст. 238.
  6. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" // Відомості Верховної Ради - 2001. - ? 29 - Ст. 137.
  7. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" // Відомості Верховної Ради - 2006. - ? 31 - Ст. 268.
  8. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" // Відомості Верховної Ради - 2014. - ? 50-51 - Ст. 2057.
  9. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах // Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. ? 492 // Офіційний вісник України - 2003. - ? 51. - Ст. 2707.
  10. Банківське право України:/ За заг. ред. А. О. Селіванова - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000. - 384 с.
  11. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа: підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 564с.
  12. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Г 44 Банківське право України: - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.
  13. Еш С. М. Фінансовий ринок. Навч. посіб. 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 528 с. Ї
  14. Січевлюк В. А. Банківське право України (курс лекцій): Навчальний посібник / Січевлюк В. А. - К.: УІРФР, 2015. - 524 с.
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"