Шахов Борис : другие произведения.

41-50

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  41. Судові статути 1864р. х зміст та історичне значення.
  42. Судові органи за реформою 1864 року.
  43. Особливості проведення судово реформи 1864 року в Украні
  Судові статути - у дореволюційно Росі офіційна назва законів, затверджених 20 листопада 1864 року: "Заснування судових установлень", "Устав про покарання, що накладаються світовими суддями", "Устав карного судочинства", "Устав цивільного судочинства". На підставі Судових статутів була проведена судова реформа. Вона проголошувала демократичні прин?ципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. Також заснувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури. Але все ще залишалися станові суди - церковні, військові, волосні, а також окремий порядок розгляду справ про службові злочини.
  В ході реформи 1864 р. створювалася подвійна система судів: місцеві - одноособовий мировий суддя, повітовий з"зд мирових суддів і Сенат, а також загальні суди - окружні суди, судові палати й Сенат.
  Зазначимо, що в окружних судах при розгляді кримінальних справ запроваджувався інститут присяжних засідателів, списки яких, погоджені з губернатором або градоначальником, складали земські та міські управи.
  Дія судово реформи поширювалася переважно на центральні губерні. В чотирьох губерніях (Полтавській, Херсонській, Катеринославській,Таврійській) створювалися місцеві та загальні суди.
  44. Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р
  Велике значення для незалежності суду і зміцнення принципу законності в карному і цивільному процесах дореволюційно Росі мало створення адвокатури і реорганізація прокуратури. Адвокатура, створена судовою реформою, відразу заявила про себе рішуче і сміло.
  Адвокатура за судовими статутами була двох категорій. Адвокатами вищо категорі були присяжні повірники, що об'єднувалися в корпораці по округах по округах судових палат. Присяжні повірники обирали Рад, що відав прийомом нових членів і наглядом за діяльністю окремих адвокатів.
  Другу, нижчу категорію адвокатури складали приватні повірники. Вони займалися незначними справами і могли виступати в тих судах, при яких состояли.
  Велике значення для затвердження нових демократичних принципів судочинства мала і реорганізація прокуратури. Після судово реформи прокуратура звільнилася від функці загального нагляду,  діяльність обмежувалася тільки судовою сферою. Якщо до судово реформи прокурор повинен був виступати в суді "як стягувач покарання і водночас захисник безвинності", то тепер головним його завданням ставав нагляд за дізнанням і слідством і підтримка державного обвинувачення в суді. Нова прокуратура створювалася при судах.
  45. Загарбання західноукр-ких земель Австрією та його юридичне оформлення.
  46. Апарат управління Галичиною (1772-1848рр.).
  Чималу роль у реалізаці загарбницьких намірів Росі щодо Украни відіграли поділи Польщі. Скориставшись нестабільністю внутрішньополітично ситуаці в цій крані, Росія разом з Австрією та Пруссією у 1772 р. підписали акт про поділ польських земель. До Австрі відійшла частина Галичини. У 1774 р. Австрія захопила й Буковину. Тобто після першого поділу Польщі під владу Австрі потрапила вся територія Руського (без Холм-сько землі), Волзького та західних районів Волинського і Подільського воєводств. Уряд Австрі штучно об'єднав захоплені землі Украни з польськими в коронний край із центром у Львові.
  В адміністративному відношенні край поділявся на 19 округ. До Східно Галичини входили Золочівська. Тернопільська, Чортківська, Жовківська. Львівська, Бережанська, Коломийська, Станіславська, Стрийська, Самбірська округи та частина Сяноцько і Перемишльсько.
  На чолі Галичини був губернатор, якого призначав Відень. Буковиною певний час управляла військова влада, а в 1786 р.  приєднано до Галичини, разом з якою вона перебувала до 1849 р., а потім була перетворена в окрему провінцію. Закарпаття, у зв'язку з тим, що підпорядкування Угорщини Відню було дуже умовним, фактично управлялося з Будапешта. Отже, навіть перебуваючи у складі одніє держави західноукранські землі були розчленовані на три частини.
  Вищим державним органом управління тут була Галицька придворна канцелярія. Було запроваджено становий сейм, до складу якого входили вищі сановники, церковні діячі, магнати і шляхта. Однак скликали його лише один раз - 1780 р.
  Владу на місцях здійснювали губернські управління. Фактично вся влада була в руках губернатора, якого призначав імператор. Галичина поділялася на 6, а з 1785 р. - на 18 округів. Вся повнота влади в окрузі належала старості. Сільські громади, залишаючись під владою поміщиків, обирали собі старосту (війта) і присяжних. Становище західноукранського селянства дещо поліпшилося. З 1768 р. селяни звільнялися вік багатьох податків, сплачуваних ними поміщикам. Одначе ці реформи пізніше було скасовано новим, реакційним урядом Австрі.
  47. Галицьке намісництво, його структура і діяльність.
  У 1849 р. на базі губернського правління в Галичині було утворено намісництво на чолі з намісником, якого призначав імператор і який представляв його в крайовому сеймі. На відміну від попереднього губернського правління намісник був єдиноначальним главою краю, підлеглим безпосередньо міністру внутрішніх справ Австрі. Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польські магнати, які вороже ставились до укранського населення краю.
  Галицьке намісництво поділялося на департаменти, кількість яких протягом друго половини ХІХ ст. коливалася від 8 до 17. На початку ХХ ст. х кількість зросла і в 1908 р. воно налічувало 24, в 1910 р. - 25, а в 1912 р. - 37 департаментів. При галицькому намісництві існувало чимало інших установ, які були йому безпосередньо підлеглі і через які воно впроваджувало в життя як закони і розпорядження центральних органів державно влади і управління, так і сво директиви. До них належали: командування жандармері, крайова шкільна рада, крайова фінансова дирекція, крайова комісія у справі стягнення податків від продажу спиртних напов, дисциплінарна комісія, крайова рада охорони здоров"я, крайова аграрна комісія та ін.
  У роки Першо світово війни з метою відбудови зруйнованого народного господарства розпорядженням Галицького намісництва від 25 травня 1916 р. був створений як його складова частина Крайовий центр для господарсько відбудови Галичини, а для працевлаштування інвалідів і допомоги дітям, батьки яких загинули на фронті, - Крайова комісія опіки над інвалідами. Для допомоги Центру створено дорадчий орган - Прибічну раду для господарсько відбудови Галичини.
  До компетенці Галицького намісництва входило підтримання встановленого правопорядку, поліцейського нагляду, питання освіти, релігійних культів, торгівлі, промисловості, сільського господарства, будівництва. Закон 1868 р. уточняв, що до компетенці намісництва належать усі ті справи, які у вищій інстанці входять у коло діяльності міністерства внутрішніх справ, освіти, землеробства і частково - міністерства крайово оборони. Не підлягали наміснику справи спільних для Австро-Угорсько монархі міністерств (військового, закордонних справ і фінансів), а з австрійських міністерств - фінансові, торгові і судові справи.
  Влада намісника поширювалася на всю територію краю. Проте іноді деяким повітовим старостам доручалося здійснювати нагляд за сусідніми повітами. Галицьке намісництво припинило свою діяльність в жовтні 1918 р. в зв"язку з розпадом багатонаціонально Австро-Угорщини.
  48. Крайова конст. для Галичини 1850р, причини видання та основні положеня.
  49. Галицький крайовий сейм, порядок формування, склад і компетенція.
  Внаслідок австрійсько революці у березні 1848 р. австрійський уряд 25 квітня видав першу Австрійську конституцію 1848 р., яка проголосила Австрію конституційною монархією і закріпила деякі демократичні права і свободи громадян; однак вже 16 травня вона припинила свою дію. Користуючись конституційними свободами, представники галицько інтелігенці і духовенства заснували 2 травня 1848 р. у Львові Головну руську раду.
  Австрійський монарх Франц-Йосиф І 4 березня 1849 р. видав нову антидемократичну Конституцію, яка створювала централізовану владу, в якій уся влада зосереджувалась в імператора і його міністрів та урізувала права громадян і повноваження парламенту на користь уряду. За Березневою конституцією 1849 р. передбачалось отримання усіма 14 коронними краями власних крайових конституцій.
  Галицькому краю і відокремленому Буковинському краю Крайові конституці були надані цісарськими патентами 29 вересня 1850 р. Крайова конституція Галицького краю поділила його на 3 округи: Краківський - суто польський, Львівський - змішаний польсько-укранський, і Станіславський - суто укранський. Начальником Галицько крайово адміністраці був намісник, якому підпорядковувались призначені Сеймовими куріями президенти округів. Крайове управління Буковини очолював крайовий президент. Для уведення у дію крайових конституцій для Галичини і Буковини за розпорядженням міністра внутрішніх справ Австрі 1850 р. 3 округи Галичини і територію Буковини було розділено на повіти, які у деяких місцевостях називались староствами: у Львівському окрузі - 19, Краківському - 26, Станіславівському - 18, на Буковині - 6.
  Галицький крайовий представницький орган складався з 3 Сеймових курій: Львівсько (50 депутатів), Краківсько (58 депутатів) і Станіславівсько (42 депутати); депутати обирались прямими виборами за майновим цензом. Компетенція курій зводилась, головно, до господарських питань, і х рішення вимагали санкці імператора. Виконавчим органом усіх 3 курій був спільний Крайовий виділ (комітет) з 15 членів, обраних порівну куріями. Спільним законодавчим органом курій був Центральний виділ у складі 33 членів (15 членів Крайового комітету і по 6 депутатів від кожно курі), компетенція якого зводилась до розгляду спільних для усього краю питань. Намісник краю та президенти округів і призначені ними комісари контролювали діяльність Сеймових курій і Центрального виділу, беручи в обов`язковому порядку участь у х засіданні.
  50. Утворення Австро-Угорсько монархі.
  Слід звернути увагу на те, що в історі західноукранських земель за часів австрійського панування відомі два періоди: 1) від першого поділу Польщі до революці в Австрі 1848 р.; 2) від революці 1848 р., коли австрійська держава перетворилася на капіталістичну крану, а з 1867 р. - у дуалістичну Австро-Угорську монархію, до  розпаду в 1918 р.
  За Конституційною угодою 1867 р. була утворена конституційна дуалістична (лат.dualis - двоста, двоєдина) Австро-Угорська держава: Транслейтанія - Угорське королівство з Трансільванією, Хорвато-Словенією і Закарпаттям, та Ціслейтанія - Австрія з Чехією, Моравією, Сілезією, Герцем, Істрією, Трієстом, Далмацією, Буковиною, Крайною і Галичиною (ці назви виникли, внаслідок розділення Австро-Угорщини на 2 частини рікою Лейтою). Щоправда, жодна з панівних націй не утворювали більшості: австрійські німці в Австрі становили лише 36%, а угорці в Угорщині - 45% населення; з 50 млн. населення Австро-Угорщини слов`яни становили близько 30 млн.
  Закарпаття входило до Угорщини, а Буковина і Галичина - до Австрі. Краною управляв один монарх (австрійський), два уряди і два двопалатні парламенти.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"