Брагина Ольга Игоревна : другие произведения.

Поезiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  звiдси не вийти нiкуди бо вiдстань для пострiлу надто коротка вiйна пiсля миру навпомацки тiло своє
  шукати помiж схожих нас вiдрахували з усiх вишiв iсторичної правди вигартували в попiлi сенсiв вiзьми це серце як доказ життя не минає ось так
  звiдси не вийти нiкуди бо дiти малюють осiннi плоди на бiлених стiнах осяйнi простирадла думок надбудова та базис сюди ось i влучить снаряд свiтла променi теплi немов ще весна так було
  звiдси не вийти бо свiт намальований кров'ю та плоттю тiней вiйна закнiчиться колись i куди ти потiм
  миру не iснує що це таке це мальви ось цю пiгулку вигодувала вовчиця отруйне тло тут буде iнше мiсто
  щасливi люди будуть виходити з будинкiв на холстинi рахувати скiльки нас ще залишилося
  це майже кохання до всього що зникнути має до всього що тiльки на день мов метелик душi
  звiдси не вийти нiкуди свiт спiймав роздивляється пiд мiкроскопом куди цю голку вштрикнути щоб цiкавiше було щоб у розчинi борсатись тiло пливе за водою душа цi малюнки збирає бо мала вона що залишити мир це вiйна iз собою бо навпiл розрiзали нас
  ми не впiзнаємо бiльше це мiсто i в очi твої не дивитись це дзеркало бреше що ти iснувала що там за фiранкою свiт теплий жовтень весни
  що пульсує пiд шкiрою що це як доторк як кров iз серця що має бути живим ще iнакше куди ти тепер пiсля миру
  я ще навчусь малювати щоб справдилось все
  
  ***
  буремнi дев'яностi вiзьми свiй келишок та пий цикуту
  пiдворiтень сонних дворiв пiд'їздiв спальних районiв
  тебе обрали для жертовника золотом прикрасили
  тiлець мов туша роздiлена на сектори на стiнi висить
  якщо не вiрили цей свiт виживе а так не можна
  що нам робити з ним
  малювати хотiв би можливо але писав музику
  ми вигадуємо новi слова
  тому що старi вже нiчого не кажуть про нас
  ця заправка вибухне скоро
  маснi плями на твоїх руках залишаться маскувальнi сiтки
  маски навiщо комусь твоє обличчя сумне бачити
  це надлишок суму
  будь завжди всмiхнена та комфортна
  iнакше даремно вас тут порахували
  вiдрядили у свiт
  i чого вам тут бiльше всiх треба
  чого вам тут не спиться солодко не їсться за розкладом
  нiколи не втамувати спрагу
  буремнi часи мерехтять у пiтьмi ти це зовсiм не ти
  це хтось iнший
  i чого вам тут не живеться як всiм нормальним людям
  вигадками якимось бавитеся нащо ця дурiсть
  бур'ян росте осот росте чорнобривцi ростуть
  буремнi дев'яностi вибили нас як приз у тирi
  останнього ведмедика зажуреного
  або ти комусь потрiбний або ти мертвий
  вибили пластмасу його ока з плюшу шкiри
  тримай його тiло нi тепле нi холодне бiля грудей
  тому що жахи приходять кому ще втiшити
  кому втокмачити як пiстолет бiля скронi
  тут нiчого не буде тримайся на вiдстанi вiд усього навколо
  ця нетривка iсторiя стримує нас
  iнакше тут давно вже був би iнший свiт
  а так просто ведмедик механiзм якого каже "агу"
  ***
  волосся втрачати мов пам'ять розмов про нiщо
  чорна земля що родить лише смуток надiї
  ми так не любимо один одного що це вже майже любов
  мов магнiти якi ми привозили клеїли мiцно на дверi
  але нiчого тут не втримати були ми чи нi
  обриси у пiтьмi сонячного свiтла
  з iншого боку мiсяця живуть такi самi люди але в них незрозумiла мова
  крiзь спiтнiле вiд дихання скло намагаються торкнутися чужої руки
  були ми чи нi нiхто не знає
  вигадували якiсь дурницi немов це виправдання
  чому б тобi не помовчати наприклад
  але життя як сум вод пiдземних пiд мiстом розбитим у друзки
  були ми чи нi хай вгадають закресленi очi iкон
  май на увазi що серце колотиться поки не стане
  ластiвкою або горобцем
  цi метафори як заблукати цi вигадки сну
  будь-що може виявитися будь-чим ми вже це проходили
  торкаєшся вогню а це льодяна крига
  вечiр холодний залишає опiки на шкiрi
  червонi льодяники-пiвнi пожежа
  дмухай на воду тепер це життя це все мало так бути
  все це має стосунок до сну
  поки серце не перетворилося на пташку потiм нi
  поки воно у в'язницi з ребер та шкiри б'ється у вiдчаї
  звiдси нiкуди не втечеш тебе вигадали для цього
  вигадали як теорему яку неможливо довести
  як безсоння перед свiтанком
  коли з'являється свiтло у вiкнах вгадувати обриси чужих снiв
  одна вигадка не гiрша за iншу має бути
  зрештою всi ми рiвнi хоча б у теорiї
  ми так не любимо один одного що тепер ми назавжди разом
  в очiкуваннi на зупинцi
  
  ***
  цей простiр працюватиме доки годинник не лусне
  доки цi змерзлi тiла не перетворяться на попiл
  мама тато ми зникли вiстi звiдси не доходять
  у свiт живих та впевнених у собi
  нас викрили викроїли кiлька хвилин
  та викрiйка не зiйшлася
  затiсно у свiтi де все має бути як є
  хто нас вигадав до цих в'язниць сенсу вiдправив
  кам'янi мури iсторiй вирiзати iм'я своє
  що нас тут було замало чи забагато
  як сзильнiсть до повноти буття доповнення будуть потiм
  поки не перекреслиш все нiчого не згадаєш
  продовжуй вгадувати лiтери далi
  слово не складеться
  ми маємо руйнувати мури
  щоб дiзнатися що назовнi
  iнакше це життi нiколи
  не належатиме нам повнiстю
  
  
  
  ***
  наша країна подiлена на квадрати на сектори наче це такi правила гри пройти неушкодженим повз усiх потенцiйно хворих
  не потрапити на швидку "до скорого" майже звучить "до скорых"
  нашу країну вигадав закомплексований лiтератор-постмодернiст з кризою середнього вiку
  коли виникає потреба вирiшувати якусь проблему велику щоб забути про купу дрiбних поки не опинишся поза грою
   коли нiхто бiльше з тих хто питав як твоя температура не заговорить з тобою
  наша країна подiлена на квадрати на сектори рецептом безсмертя поганим повiтрям розбитою колiєю
  коли ще випаде нагода так поговорити з нею про те що болiло життям закресленим голкою олiвця теплою стернею що коле до кровi
  наче слова iснували ранiше знайомi в забутiй мовi
  наша країна дiвчинка що болить кожного дня кожного затемнення виходу за периметр якщо не вб'ють то пробачать
  але анi смерть анi любов тут нiчого не значить
  у темному горнятку маскувального болю слiв
  скiльки у тебе якось ти сполотнiв
  
  
  
  
  ***
  як хiтиновий покрив життя захищає вiд рухiв чужих вiд подихiв гумового вiтру
  дiти грають м'ячем з голови продавчинi фруктiв на ятцi
  хижа посмiшка дитинства
  не тримай мене за руку ми впадемо все рiвно у прiрву мовчання молитви
  ти знаєш якiсь то читай їх на пам'ять знецiнення мотлоху слiв
  то читай їх i плач за життям що минає у спокої жаху
  сну напередоднi пробудження
  то читай їх i плач за дитинством чи юнiстю старiстю
  пристрастю слiв
  та зробити нiчого не можна з цим бiльше ти знаєш
  мовчання найкраще золото срiбло платина цього мiста
  не тримай мене за руку ми вигаданi iстоти персонажi без реплiк
  нам сниться що ми живемо i тому живемо ми ти знаєш
  i не нам це мабуть сниться а комусь iншому
  iнший завжди правий але не ми
  не порозумiтися iз собою
  не забрати нiчого з улюблених наших книжок
  i зупинок трамваю який вже нiкуди не їде
  не порозумiтися з розкладом що це за спiв за вiкном
  всi знайомi слова але жодного сенсу немає
  не тримай мене за руку все залишається нам
  
  
  
  ***
  хто загинув за нашу свободу
  тепер пам'ять має згадати їхнi iмена
  руки мають згадати як запалити свiчку
  дим цей запах волосся одягу що горить
  цей зойк вибуху вiйна мов кiноплiвка по колу
  щйно прочитав титри все спочатку
  героїв яких вбили наприкiнцi живi посмiхаються
  але доторк спричиняє бiль немов вiд кулi
  нiхто не стане героєм
  пам'ять це кiноплiвка яка нiколи не закiнчиться
  кров заливає чорно-бiле тло
  обличчя бiле стiна чорна
  ти маєш вижити хоча куля розiрве артерiю навпiл
  немов країна твоя тебе любить взаємнiстю вiдповiдає
  береже твiй сон
  колисає твоє тiло що кров'ю стiкає
  хто загинув за нашу свободу живе так казали нам
  i ми вiрили безсмертя плотi
  червона тканина на твоїй шиї червень має прийти
  хто загинув але колискова
  вiйна-вiйна-вiйна дитя моє спи
  цi зеленi паростки пробиваються крiзь асфальт
  ростуть нарiзно не прихиляйся до мене я мертвий
  кажуть що живий але нi хiба ти не бачиш
  я бiльше не повернуся до цього повiтря теплого
  оберемком його збираєш щось загубиш бiльше не згадаєш
  вiдпусти мене хiба ти не бачиш життя було бiльше немає
  озирнися ця країна любить потiм вбиває одна на двох
  озирнися ця куля вбиває вбиває вбиває
  твоє тiло розриває на шматки на теплi паростки у землi
  смертi немає
  
  
  
  
  ***
  вiн каже твої руки немов лiкарнянi бинти на шиї
  мовчання мов рiдина в легенях дихати бiльше нiчим
  тому ми говоримо те що не має значення те що болить
  розпеченим яблуком суму перетiкає з повiтря у кров
  ми тут за сумiсництвом мертвi та маємо рухами теплих судом свiй пiдтвердити вирок
  ми невилiковно закоханi в себе тому ще живi
  вiн каже вiдчини вiкно
  нехай повiтря цiєї весни потрапить в кiмнату
  наша шкiра ряснiє подряпинами вiд реальностi
  ми боїмося доторкiв один одного слiв
  тiнь як зворотня сторона свiтла на пiдлозi росте
  вiн каже вiдчини вiкно у мене алергiя на свiт цей
  та ми з ним зрослися мов сiамський викидень
  вiн каже куди нам рухатись далi я ствердно хитаю головою
  ми розумiємо один одного без слiв
  життя могло бути простим якщо не ускладнювати але нi
  вiдчини вiкно там справжнi люди живi йдуть у справах своїх
  впевненi що це потрiбно
  а ми здатнi лише примiтки перечитувати шукаючи в них себе
  це наче виправдання нашого iснування
  з темряви у свiтло потiм знову в темряву
  який сьогоднi день
  там люди в масках з дешевої марлi
  не впiзнають один одного тому вiтаються
  тепле повiтря змушує калатати серце наче надiя iснує
  наче в пiдвалини нашого iснування її закладено взагалi
  серце починає калатати ти йдеш кудись
  не розумiючи куди i навiщо захлинаєшся повiтрям густим
  час не лiкує кохання не лiкує лiки не лiкують
  сама себе не втримаєш розiб'єшся
  ми вдаємо що знайомi вiн каже йди
  
  
  
  
  ***
  мiсто героїв забутої вiйни марить у напiвснi
  прибери мене звiдси мов кулю з плеча
  на "Пiвденнiй" автостанцiї присмак чабрецю у повiтрi
  ми поїдемо в темряву себе збираючи знову
  слiв друзки розпадаються мiстом якого немає
  всi номери телефонiв мовчать
  навiть голос впiзнати не зможеш якщо вiдповiдь буде ствердна
  нас вигадали як i все навколо
  у нас надто багато помилок щоб вважати це реальнiстю
  ми закреслимо пам'ять дворiв та пателень пекельних землi що горить
  почнемо все спочатку мов є тут початок i текст
  говори здається зайве
  нас вигадали але нам боляче немов живi
  мовчати боляче говорити теж навiщо
  мiсто героїв прокинутись має мотузка закоротка
  вiд чужого вiдчаю скавучить
  
  ***
   земля горить у зонi вiдчуження дим шкiра обпечена звiрiв
  продукти горiння у твоїй кровi замiсть кисню в Страсну П'ятницю
  твої вiкна бруднi вiд пилу i диму в Чистий Четвер
  та нi чесно ти їх просто не хотiла мити посуд ще примушуєш себе
  а вiкна i так якось буде на що там надворi дивитись
  поодинокi перехожi в масках та дихати нiчим вже бiльше
  не виходь на вулицю не вiдчиняй вiкна пий багато води
  дим застiбує вулицю пiд комiрець до шиї
  тiло наповнює втомою наче не тiльки-но прокинулась ти а ходила багато кудись
  мозок починає згадувати панiчнi атаки десятирiчної давнини
  можливо ти знову почнеш задихатися
  або не почнеш наче звикла до диму цього
  через два днi Пiст закiнчиться але апетит зник ранiше
  мов рана свiдомостi гоїться надто повiльно мов попiл роздмухуєш ти
  поодинокi перехожi у вранiшнiх вiдтiнках диму
  тут не надто багато варiантiв переходу
  куди ти йдеш чи є у тебе якась мета яку можна довести
  або просто блукаєш у теплiй безвиходi квiтня розносиш свiй сум
  що у тебе у сумцi сутiнки марлi
  твої померлi дивляться на тебе скрушно хитають головою нiчого не вдається
  цей лабiринт у центрi якого сгорiла земля
  мертвi звiрi з хижими очима пекло у нашому серцi
  не виходь з кiмнати не заходь у лiфт не вдихай повiтря
  все мине обiцяють все має минути
  згадувати молитви забутi зi школи додавати свої слова
  
  ***
  що продавати за акцiйними цiнами
  всi цi речi, якi лише для тебе цiнними
  були, обриси мiста з нiчної їмли
  проступають, немов запитання "де i коли?",
  на яке вже не буде вiдповiдi нiколи
  ти повертаєшся пiсля шостого уроку зi школи
  все, як завжди - серiал, закрiпачення селян села Пiски
  досi здається, що звiльнення десь вже близько
  варто за дверi вийти, де у пiтьмi
  закривавленi iкла шию твою шукають самi
  душа - це просто рiдина гаряча солона
  варто шукати притулок - земля вночi охолоне,
  та обiйняти її холоднi плечi ти вже
  бiльше не зможеш - цей холод надто пече
  варто шукати притулок десь бiля дому
  в серцi ховати холодну пiвденну втому
  холод роз'ятрює опiк вiд сiрника
  це був останнiй чому так тремтить рука
  
  
  
  ***
  
  я зайшла на сторiнку перекладача художньої лiтератури
  побачила два пакети вина i келих у формi тюльпану
  написала коментар "келих крутий" вiн вiдповiв "дякую"
  побачила у стрiчцi книжки написала коментар
  "у мене є записки княгинi Дашкової,
  мама привезла у 88-му роцi з тодi ще Ленiнграду
  там стара орфографiя - репринт"
  отримала коментар "круто"
  так минає мiй день сумiш страху i нудьги
  бо екзистенцiйний страх прiрви це смуток невiдомого
  а нам вiдомо що вiрус десь у повiтрi
  на чиїхось долонях на шкiрi або на поверхнях
  доторки стають небезпечними лякають мов опiк
  тепер я буду писати тобi коментарi у скiльки символiв вмiщується твiй смуток
  доторки стають небезпечними повiтря вбиває нiхто не знає що пiд маскою
  я тебе не впiзнаю у цьому мiстi незнайомцiв
  камери зовнiшнього стеження бiльше не зчитують твої риси
  хiба що зрiст i хода кажуть тепер це доказ
  ти це чи не ти кожного ранку у дзеркалi
  запевняєш себе що ти а не якийсь незнайомець вдягнув твою шкiру
  твої вiдбитки зiниць використовує для розблокування екрану
  я буду писати тобi коментарi
  коли нас впiзнають разом за вiдбитками тiл чужих
  тримайся на вiдстанi двох метрiв не переступай межi
  як синцi на скронях як гематоми на зап'ястках
  як твоя кров отруєна вiрусом що один на двох
  
  ***
  
  це всесвiтня змова проти тебе
  вже лiкуватися вiд смертi не треба
  жоднi пiгулки вiд нежитю слiв
  якi в дитинствi приймати не хотiв
  це всесвiтня змова сусiдiв за рогом
  та ми тут ходимо всi пiд Богом
  не буде кому тебе рятувати
  у наших лiкарнях немає вати
  кажуть до Божого воскресiння
  треба встигнути купити насiння
  це змова корпорацiй та вiйськових
  тих хто смiття викидає на твiй поверх
  тих хто розповiдає про маски з екрану
  кiлькiстю життiв тебе вводить в оману
  їх залишилося не так вже й багато
  мозок вирiшує бити чи тiкати
  будь-яке рiшення помилкове
  це всесвiтня змова починаємо знову
  
  ***
  
  будьте уважнi та обережнi
  жовто-гаряча квiтка розквiтає у скронi
  серце тремтить дихати нiчим
  будьте уважнi та обережнi
  оберемки квiтiв та оберегiв вiд колишнього зла
  залишитись має лише одна-однiсiнька
  самотужки пошита тобою маска для обличчя маленька
  щоб всi молитви згадати якi колись слова плутали
  хтось має тебе врятувати вiд себе руки тримають бруд
  будьте уважнi та обережнi
  у мiсцях великого скупчення людей
  у мiсцях непотрiбного скупчення слiв невилiковних
  у твоїх дихальних шляхах живе як крiт вiдчаю
  як метелик вогню
  вчорашнi новини були кращими за сьогодняшнi
  надiя полишає мiста
  будьте уважнi та обережнi
  ви це вже не ви
  впiзнають знайомi ще сусiди iноди але це тимчасово
  жовто-гаряча квiтка отруйна пам'ять
  за рогом нашого колишнього лiта має бути
  але нi немає
  будьте уважнi та обережнi
  
  
  ***
   дивишся у вiкно, бачиш воду прозору,
   блискучу луску,
   марево клiтки, з якої прагнеш вийти назовнi,
   тепер вас у дзеркалi двоє
   ти мовчиш, вона повторює мовчання, мов колискову
   це повторюється щодня знову i знову
   як створити себе нову з чужого сну, визволити з рим
   розфарбувати бiлим
   нi словам, анi дощу бiльше не вiримо ми,
   з дощової пiтьми променi сонця
   картатi класики, гра дитяча у свiт
   хтось свiтло ввiмкнув,
   вона посмiхається знову
  
   ***
   так мерехтять зiрки очима
   пiд лускою солоною вiкон,
   де тебе не чекають бiльше, сум слiв,
   любов коротша за вiк,
   несе тебе вода у променях прозорих
   простих рiшень, солодкого цукру
   так мерехтять зiрки, дорогу вказують
   не дивись на їхнє вiдображення у водi,
   у молоцi, червень близько
   не дивись, що тобi пасує бiльше -
   мовчання або слова на долонi,
   луска зiрок оберемком
   не дивись, що пасує бiльше,
   ось вони поруч всi
   тримайтеся за поручнi,
   коли пiднiмаєтесь вгору
   ***
   вiн каже нiхто тебе не любить насправдi до кровi пальцi стертi
   але вiримо вигадкам досi такi ми впертi
   дощовий лютий наче ти до мiста прикутий мов нерухомiсть слiв
   якi не зрушити з мiсця вивiски миготять загубленi лiтери
   якi вгадуєш за промовистим "тут нiчого немає"
   наче повiтря тебе пiд струмом тримає безнадiєю обiймає
   лютий римується наче з цикутою кольорових солодощiв у кишенi
   за парканом збирають недопалки полоненi
   вогонь що не згасає у пiтьмi ми маємо йти до нього самi
   слухати мовчання докази непрямi
   ***
   ***
   як вода пам"ятi, малюнки з попелу, кров лози виноградної
   мрiї, що все повернеться, мов Крим лежить на долонi
   зруйнований часом палац, повертайся туди, де тепло
   метелики лiтають над лiхтарем
   повертайся в мiста кипарисiв, залiзних замкiв на воротах
   скiлькома мовами присягалися ми нiколи не забувати
   щороку вiкно вiдчиняти, останнє тепло, як опiк
   пам"ятати все у мiстах кипарисiв, палацiв, радянської забудови
   пам'ять, мов серветку вологу для стомлених скронь
   все має залишитися тобi, як дитинство, яке нiколи не закiнчиться
   холодне море готельних кип"ятильникiв, гори у вiкнi
   все має залишитися тобi просто за правилами правопису назавжди
   ***
   стигла кримська земля обiймає тебе, пригортає до себе
   тiльки пам'ять належить нам, запитуєш, що їй треба,
   та вiдповiдi немає, яскраве шатро згортається небом пiвденних зiрок,
   зранку зникає, слiди поглинає пiсок
   стiльки рокiв минуло вiдтодi, як ми вперше побачили море,
   i на друзки розбивається пам"ятi скло прозоре
   i розлiтаються свiтом, у серцi залишиться тiльки один
   мовчимо на вокзалi, наш потяг за кiлька годин
   ***
   я не маю до себе жалю, тебе просто не люблю
   у сорочцi з крапиви ми були колись такi красивi
   кожного лiта на дачi, це було i не з нами наче
   ця крихка свiдомiсть, холодна земля - це все зовсiм не я
   ми вiдгадували кимось вигаданi слова, за мерехтiнням зiрок слiдкували
   навколо нас були руїни iмперiї, немов пiсля навали
   зачиненi фабрики, пустi полицi крамниць
   ми змушували себе щоранку прокидатися силомiць
   вдавати, що це тло, подiлене на квадрати,
   хоч якийсь стосунок до нашого життя може мати
   мiж крамницею та боживiльнею, що вiдпускала
   своїх постояльцiв на вихiднi,
   ми залишалися в центрi кола однi
   ти казав, що це все наснилося менi, якщо вколоти лiкоть до кровi,
   ми будемо справдi до свободи готовi
   якщо вгадаємо всi закресленi лiтери в слов
   ***
   каже кожному мiсту свiй норов
   та куди ти подiнешся звiдси мiсто перетвориться на зелене латаття скоро
   мавки якi не беруть слухавку не вiдповiдають на дзвiнки тремкий дотик руки
   твоє тiло отримує щеплення безнадiєю навпаки
   каже тримай цi подарунки для життя не потрiбнi картоннi обладунки
   для життя не потрiбна жива вода ти не пiдеш звiдси нiкуди
   мовчання гусне зимовим плодом спокути
   нi нас не чутно зовсiм тут нерозбiрливi лiтери замiсть лiтер
   якi були на цьому мiсцi колись
   твоє серце розiб"ється бiля пiд"їзду рiздвяним склом не дивись
   твоє серце розiб"ється пусткою суму огорне зимовi дарунки свято для всiх
   брудом залишиться на пiдвiконнi останнiй снiг
   каже кожному мiсту свiй страх Чорний Санта жадiбнi комерсанти живi мерцi
   сто разiв перерахований дрiб"язок у руцi
   не тримай мене над прiрвою за руку я не пам"ятаю хiмiчнi сполуки з дев"ятого класу
   не пам"ятаю прискорення помножене на масу
   не пам"ятаю вiльну касу бiля якої ми у рiзнi сторони розiйшлись це все згадаю колись
   твоє серце розiб"ється люстерком потiм дивись
   ***
   однiєю кулею розстрiлюють Леся та Миколу
   кров холодну та пам"ять кволу зберiгають в холодному льосi
   ми тут граємо в класики досi
   стрибаємо на асфальтi де лежить бите скло босi
   ми здамо їх у пункт прийому отримаємо 2,50 пiсля стiлькох страт
   навчимось малювати рiвний чорний квадрат
   ця країна ще народить i вб"є багато iнших хлоп"ят
   яка рiзниця хто тут винний хто нi ми граємо в класики у пiтьмi
   не виходимо з кола окресленого самi
   ***
   на плитi "Тимчасово невiдомий герой України" краплi дощу, венами кров зупиняється,
   мов трамвай, що не ходить вже тут, скасували, а ти на зупинцi, чекаєш,
   що всiх заберуть, нас не мали покинути тут,
   i країна, що з кров"ю римується, кров поглинає, снодiйне
   як тобi тепло в землi новорiчнiй, прозорiй землi
   бiлий комiрець старанно випрасуваний, мов зашморг просодiї
   теплi ганчiрки, як сороковини свята, тримай мене над прiрвою
   говори зi мною, щоб не повторювати двiчi
   говори зi мною про щось до болю знайоме, будинки на лiнiї вогню
   мiста, в яких для нас мiсця бiльше немає
   креслення учнiвським олiвцем м"яким, олiя з темним осадом
   бери все, що завгодно
   ***
   i цей добродiй у строкатому шалику каже ви живете неправильно
   вступайте до нашої партiї ось льорки ласi на вiльнiй касi
   ось залiзничне сполучення на Донбасi
   ось позитивна програма дiй позитивне мислення вiдкритi серця
   та нi ви послухайте далi дослухайте до кiнця
   кожен може митця образити
   вичавити його серце в мохiто мов стиглий лимон
   ми порушуємо закон гравiтацiї майже щодня
   пiд ногами горить нагодована бензином земля
   на верхньому поверсi плаче покинуте немовля
   полум"я пiдбирається до дверей вiд повiтря росте
   нам потрiбне щось таке зрозумiле просте
   як двiчi по два доступна вода жива
   як серце калататиме зранку як готуватиме тобi дiєтичнi снiданки друга ти
   тепер ти звiльнилась вiд самоти
   це просто гра дитяча а не закресленi рiвно хрести
   не вiдповiдай на дзвiнки плети з колючого дроту вiнки
   вiдпускай за водою твiй наречений йде за тобою
   вогонь холодний розсипається попелом над головою
   ***
   Львiв
  
   ми прокидаємось вранцi, збираємо одяг в сумки, виходимо, зачиняємо дверi
   сусiдки говорять: "тут якiсь дiвки" (росiйською мовою, до речi)
   беремо сумки i йдемо в музей Франка, мимо їде автобус
   водiй питає у нас, як проїхати до ЗАГСу, ми не знаємо, звiсно
   приходимо в музей Франка, охоронець питає у нас, чи купили ми квитки
   залишаємо сумки на входi, слухаємо екскурсоводку, дивимось фотографiї,
   книжки, знову фотографiї, злiпок життя чужого
   забираємо сумки i йдемо в парк, фотографуємось на входi
   гуляємо парком, викликаємо таксi, щоб їхати в центр
   таксист питає у нас, як їхати, потiм каже: "а, ви не зi Львова"
   у нашiй пiцерiї велика черга, тому що немає вiльних мiсць
   ми знаходимо ресторан української кухнi, потiм йдемо слухати поезiю
   слухаємо поезiю та їмо лаваш з майонезом, слухаємо поезiю, але не дуже багато
   потiм йдемо в Копальню кави, купуємо каву "Коли паде дощ" i "Цiсар"
   потiм йдемо на зупинку трамваю, щоб їхати на вокзал, зустрiчаємо тебе
   чекаємо на потяг у платному залi очiкування
   ти розповiдаєш, як у вашому хостелi когось пограбували
   ти прийшов о першiй годинi ночi, а там всiх допитує полiцiя, бiля входу собаки
   я сказала напиши про це оповiдання
   ***
   в будинку Галшки Гулевичiвни таємний хiд
   вона ходить будинком не запалює свiтло
   холодна пустеля мiського смутку обирай серцем каже тобi реклама
   тому що життя мелодрама i жах несмiшний
   лусне горiхом це мiсто навпомацки в темряву ночi
   впаде та розiб"ється це мiсто з висоти власного зросту
   нiхто тебе пригощати не хоче кров"ю винних ягiд тiстом пiсним
   лусне та розбирай що там написано що то за лiтери сняться щоночi
   як рахувати цi лiтери переносити їх на папiр неохоче
   твої пустi серця твої зафарбованi темрявою очi
   залюбки тебе тут приймали у пiд"їздах листи з чужих скриньок виймали
   та якусь паперову пресу годi вдавати з себе принцесу
   опiвночi карета перетвориться на пам"ять повторюй одне i те ж
   скiльки б не довелося мiстом блукати за годинником стеж
   кажуть що кохання не має меж i ненависть не має меж
   та я не вiдчуваю нiчого такого про що цiкаво було б читати
   але мовчати теж сум та прозорi листiвки у вiкно кидати
   хтось пiдбере та згадає тебе або не згадає
   небо тлiє а не палає час вмикати свiтло
   ***
   вашi квитки куплено з повагою черговий робот
   життя як постiйний клопiт гнiтить ти йдеш до театру робиш селфi в фойє
   кажеш це все що навколо моє бо не зникне нiколи
   всi цi дитячi страхи про пропущенi кола школи
   навмисно стертi спогади вiдповiдi впертi в кiнцi пiдручника що не сходяться з результатом
   все що не робиться тут на краще хтось має залишись винуватим
   хтось має навчитися стрiляти по рухомiй мiшенi носити гiльзи в кишенi
   збирати мовчання бруньки пiсного холоду жменi
   з повагою черговий робот бажає гарного дня пiд нiгтями змерзла земля
   температура впаде потiм пiднiметься до нуля
   ***
   однiєї холодної осенi ми їздили до Полтави,
   в центрi зайшли в будинок-музей Котляревського,
   який все бiльше заглиблюється в землю, вкриту асфальтом
   думали, як вiн жив у провiнцiйному мiстечку,
   поки в столицi виходили пiратськi видання його твору,
   хоча, можливо, самiтником жити краще
   багато хто з письменникiв уникав суєти
   роздивлялись його портрети, потiм мене мало не покусали собаки
   на центральнiй площi мiста, їх вiдiгнав якийсь чоловiк
   цитати з "Енеїди" в пiдземному переходi
   бiля торговельного центру мармуровi
   всi знають про Енея початок, ще про Дiдону,
   ми ходили повз цей мармур
   не знали, чим заповнити кiлька годин до потягу -
   були вже на полi битви, в краєзнавчому музеї, в альтанцi
   потiм виявилось, що приїхали не на той вокзал,
   бiгли на потяг, зупинка 2 хв.
   ***
   ми обираємо пам'ять навпомацки, лiто на березi моря
   солона вода в очах, солона вода на шкiрi
   ми були такi милi, що маємо отримати подарунок за це,
   не побачитись бiльше нiколи
   не повернутись за парту пiдсвiдомостi школи
   немає у мене вiдповiдей на цi запитання, не знаю, що ми робимо тут
   нас не приймуть в iнститут, пiдемо мити пiдлоги, фарбувати чужi стелi
   танцювати над пусткою та блукати в пустелi
   нас тримає поруч один з одним лише надiя, що лiкувати не здатен час
   хвилинна стрiлка забирає останнiй подих у нас
   пам'ять лежить оберемком глоду, ми римуємо невимовне на самотi
   пiдбираємо рими затертi та надто простi,
   щоб уникнути пояснень зайвих, зникнути в пiнi морськiй
   ось приплив починається, бiля води не стiй
   ***
   принцеса у замку з мотлоху та лушпиння, море за вiкнами синє,
   мов у рекламi, яку кидають в скриньку поштову
   замовляє їжу готову, та їсти нема апетиту, всi лицарi будуть вбитi,
   хоча насправдi нiхто не вiдчиняє перед нею дверi, не подає пальто
   зi спекотної серпневої iмли на неї чудовиська вистрибнути могли
   з пазурами нелiтературної мови
   це бiполярний розлад, це результат свiтової змови
   принцеса вчиться влучно стрiляти, примушує себе вчасно лягати спати,
   вимикати всi прилади, якi створюють магнiтне поле
   небо прозоре вiд спалахiв блискавки та холодного дощу,
   вiд крапель на склi, що свiт хоче сказати тобi
   напевне, що тут не мiсце журбi, жодних причин для кохання,
   окрiм страху залишитись на самотi,
   тому потрапляють у поле зору весь час не тi, хто мiг би справдi тебе врятувати
   вiд самої себе, цю кiмнату з уривкiв пазлу складати
   певний хист потрiбен тут i знання, але блукатимеш навмання
   море найкраща пропозицiя знижка сорок вiдсоткiв
   ***
   лiто мине, а ми жодного разу не поговорили про головне
   єдине, що можна сказати напевне - те, що лiто мине
   знову почнеш читати абетку, до останньої лiтери не дiйдеш,
   але напишеш вiрш про те, що кохання не має меж
   слiв бракує для цього лiта, тому що воно таке саме, як всi
   ми довiряємо пролiскам, зростанню доби, веснi,
   а лiто має закiнчитись, хоча воно досi не почалось
   ти приносиш менi морозиво, як у дитинствi, ось
   кажеш - морозиво, спека, до одинадцятої водограй
   ми розiйдемось бiля метро, як незнайомi, нiколи не впiзнавай
   лiто, яке вiдбулось, не залишило шрамiв на шкiрi
   мабуть, нашi слова не такi вже i щирi
   кажемо, що назавжди, але нiякого назавжди нема
   замiсть води i музики залишається слiв пiтьма
   лiто мине, а ми так i не поговоримо про головне
   хто глибше в темну воду пiрне,
   щоб дiстатися крiзь уламки болю самого дна
   не озирайся бiльше, ти все одно одна
   ***
   Ольга К. закохана в Осипа М., Осип М. пише вiршi про смерть
   коли осiнь прийде, всi цi спогади зникнуть геть
   земля належить тим, хто в неї ляже одного дня
   розiб"ється любов на друзки, наче розпещене паненя
   на пiдлогу кинуло її, бо вже нецiкаво грати
   ми не побачимось бiльше, мiж нами байдужостi грати
   мов народитись для поневiрянь мiж людьми
   вдихати сухе повiтря мiста спустошеними грудьми
   ми не побачимось бiльше, бо лiтература не має стосунку
   до реальностi поза нами
   ми прокидаємось у темрявi, блукаємо чужими мiстами
   дiти, якi розгубили природний хист до таких пригод
   у хащах чужого змiсту
   тиша у вiдповiдь, коли ти питаєш, що це за мiсто
   не наближайся до центру його, близько не пiдходь
   кохання випиває крапля за краплею душу,
   з"їдає наївну плоть
   ось ми були чужими зовсiм, а тепер
   на зупинцi громадського транспорту сидимо
   тут загинуть першими добрi герої,
   як майже завжди в кiно
   ***
   вiд мови ненавистi до ненавистi любовi
   збирати пляшки готовi, здавати за кiлька копiйок
   ховати серце пiд амбарний замок
   вiд мови ненавистi до замирення слiв як ти все виправити хотiв
   лише про приємне з вiдвiдувачами говорив
   повiсив над лiжком ловця снiв, засiб вiд комарiв,
   кров парує над цiєю землею
   летить до неба та нiхто не говорить з нею
   втамувати спрагу нiчим бiльше, колисковi спiвати
   нiчого не згадувати, все вiдпускати i забувати
   з солодкої вати iмперiй, що притиснуть уламками до землi,
   клеїти хмари на стелi, у пляшках ховати понiвеченi кораблi
   тiло сирiтське землi роздирати на пагорби станцiй з короткими iменами
   подивись у вiкно, чи нiхто не їде за нами
   ***
   коли мiльйони загинуть в таборах, коли слово "страх" зiйде на крапку
   в кiнцi речення про колишню любов до мови
   коли ми сховаємось в землю цю, щоб нiколи знову
   не спустошувати тiло, душу електричним струмом не розривати, просто лети,
   як розсiяний дим вiд недопалкiв, осiнь в полонi сльоти,
   оминаючи стiни будинкiв, де трiщини стель поглинають вологу i голос
   ти ховаєш в кишеню два колоски, залишаєш останнiй колос
   на землi, вiн проростає зерном, наливається силою кровi твоєї,
   обiймає корiнням тебе, ти вiдчиняєш дверi
   ***
   один письменник пiдписав менi свiй роман, написав "Ользi, яка має вражаючi нейрони"
   не те щоб романи сучаснi багато читали у нас, якщо це не про кохання або iсторична проза
   я теж не можу дочитати нiяк збiрку есеїв Пруста про зруйнованi церкви, про кохання не надто цiкаво
   зараз перечитувати, ще пишуть про вiйну, але читати це сумно
   поети, з якими ми сидiли на Подолi, стали прозаїками
   пишуть про iсторiю своїх родин, тому що в трендi родинна проза
   у нас нiхто не вiв щоденник, не писали листи, або все знищили
   навiть як їхнiй почерк виглядає, я не знаю, до певного часу навiть не думала про те, що у нас є минуле
   кожен може написати роман про себе, кожен може створити себе як персонажа роману,
   цiкавого лише пригорщi обраних, артхаусного роману про сенс або про свiдкiв пласкої землi
   ***
   Пантелеймон Кулiш закоханий у Марко Вовчок, зiрку Вудстоку-69,
   згiдно з уявленнями про романтику та вiльне вiд буржуазної моралi кохання
   в героїчному минулому предки загинули за свободу
   та легалiзацiю медичного канабiсу, maybe ти знаєш,
   що робити з цим вкритим пилом доробком свого життя
   iсторiя починається з прози, закiнчується елегiями про розпач
   на "Пiвденнiй" автостанцiї, Пiвдень - це десь на iншому боцi рiки, що перетинає нашi мiста
   Пантелеймон Кулiш наслiдує Вальтера Скотта, все буде так само, як там
   дружина повертається у Мотронiвку, пояснивши це нервовою хворобою
   закликає провiнцiйних дiвчат вивчати iсторiю, записувати пiснi
   жiнки пишуть романи про нещасну долю жiнок в патрiархальному свiтi
   про нещасну долю селян у свiтi, який дiлиться на владу та винних
   всi тут виннi комусь, всi не люблять когось, хто пише листи, потiм не пише
   опiкуватись про серце - наївне бажання курця
   український хутiр - найкраща з вигаданих людством форм спiвiснування
   запрошує дружину в круїз Волгою, сiдають на пароплав
   ***
   Нiцше обожнює Вагнера, потiм ненавидить Вагнера,
   який одружений з позашлюбною донькою композитора i пiанiста з вiкiпедiї Лiста,
   який гастролював у Києвi, програв гонорар у карти, жiнки надсилали йому свої фото,
   але вiн зрештою став монахом, все, що починається з любовi, закiнчується нудьгою i страхом мовчання страти
   заберiть цi етюди, я не буду це грати
   у Нiцше болить голова, вiн пише, що людина не має бути слабкою
   хвалить оперу "Кармен", говорить сам iз собою
   сперечається з думкою, що перестала подобатись, з жiнкою в темнiй сукнi на фото
   все, що має згорiти, згорить, у цьому весь сенс, остання його робота
   перетворюється на попiл в її шампанському, бульбашки кров зiгрiвають в холодних європейських мiстах
   що залишиться вiд життя, що залишиться кохання, непереборний страх
   змушує пiти з цих будинкiв у скелях, будувати палац кришталевий на самотi
   iстини, мабуть, справдi кориснi, якщо простi
   жiнка в темнiй сукнi приходить у мареннях, читає листи без адресата вночi,
   сiрники залишає на столi, забирає ключi
   ***
   дiти граються уламками протипiхотних мiн, що розквiтли маками в полi
   вiршування кволi, перехреснi рими молитв, пострiлiв у вiдповiдь ритм у мiстi пустому,
   що перетвориться на курган чи атракцiон десять рокiв потому
   краплi дощу змiшаються з кров"ю та срiблом проявника, серце камiнчиком влучить у цiль
   хтось втамувати повинен цей часу нестишений бiль
   дiти граються уламками будинкiв, в яких iграшкова залiзниця їздила по колу колись
   оголошення станцiй не буде, тому у вiкно подивись
   на загубленi лiтери, маки червонi над пусткою вицвiлих слiв
   болю вiчне повернення, ну а чого ти хотiв
   ***
   вiн хотiв повернутися з пекла, але не змiг,
   тому що життя насправдi - це такий дивний збiг
   обставин непереборної сили i спiвчуття
   коли намагаєшся пристосуватися до життя,
   свiтло фантомного болю влучає в темряву слiв
   дiти тримаються за руки, прощання як тихий спiв
   невiдомою мовою, вiд якої серце перетворюється на цвях
   губиться тiло скабкою в iнших живих життях
   вiн хотiв повернутися з пекла, свiдомiсть втрачаючи кожну мить
   якщо душi немає, що тодi так болить
   дiти спiвають все тихiше, полум"я ковтає слова
   по одному заходять у пекло, до дверей прийшовши по два
   ***
   вона говорить собi нi я бiльше не буду сумувати,
   дверi бiльше не буду на нiч вiдчиненими залишати
   в надiї, що вiн повернеться, а в нього немає ключа, бо давно вже помiняли замки
   знову почну вiдповiдати на телефоннi дзвiнки з номерiв незнайомих
   влаштуюсь покоївкою в найкращий готель цього мiста з кiмнатами в радянському стилi
   напишу всiм, кого давно не бачила, що домовленiсть в силi
   треба тiльки набратися сил i в себе прийти
   всi пiгулки вiд самоти викинути в смiтник, поки свiт цей зовсiм не зник
   не розчинився у водi гiркуватiй з-пiд крану, роз"ятрювати цю рану
   до забуття, до втрати чутливостi нервових закiнчень
   вона говорить собi вiн ще таблицю множення цю не вивчив
   отже його нiколи, мабуть, i не було
   скоро весна, час протерти запилене скло
   вона говорить собi багато чогось, що мало б втiшати,
   виправдовувати життя, люди зникають тут по одному
   все це можна списати на серпневу втому, поганий сон, тiснi вагони метро
   не списуй контрольнi у них, там самi лише помилки
   переписуй потiм це все, що не виправиш вiд руки
   ось вiн повертається, з тої сторони дверей зачинених мовчить,
   вона так чекала на цю мить,
   а тепер нiчого в душi не ворухнеться, голос не тремтить
   повторює iм"я, вже не пам"ятаючи, кому належить воно
   проводить пальцем по склу, треба справдi протерти вiд пилу вiкно
   ***
   моя уявна сестра тридцять рокiв сидить в барi одна
   перебирає вологi серветки льодяники вiд кашлю в людних мiсцях
   тiльки страх самотностi неможливiсть позбутися його хоч на мить
   розгортає наступний льодяник не розумiє чому вiн гiрчить
   в країнi вiйна кожен себе спростовує кожного дня доводить що iншим мiг бути але
   просто здається що цей корабель далi пливе
   зi старого ганчiр"я часу нестримний плин ти залишишся ззовнi як мало бути один
   моя уявна сестра п"є нерозбавлений бурбон
   тому що її серце з радянського кришталю не склеїти бiльше скельця
   у шкiру впиваються тiло кровить надiєю що вбиває
   на вулицi нiкого немає хто тебе у темних пiд"їздах пiдстерiгає
   питає чому тут ходиш сама
   хто вiдпускає руку i хвилi обiймають плечi твої
   не сиди тут сюди приходять тiльки живi
   обговорюють цiни на смуток перспективи ринку колись ти теж
   могла говорити з ними тепер за годинником стеж
   ***
   ми мали б дожити до перемоги з окропу котла, з чорного тла
   з iкони на вiтровому склi, Богородице Дiво, куди ти нас привела
   водила по колу знайомих та вицвiлих фото пам"ятi меж
   дивись лише вперед i за компасом стеж
   мали блукати стежками вишитих рушникiв, про якi вчили у школi
   ми обертаємо шарфом свої шиї кволi, кидаємо оберемки квiтiв у рiв
   полум"я згасло, кажуть, нарештi наш Рим згорiв
   ми мали б дожити до перемоги, не гратися з сiрниками
   згадувати лiтери, блукати викресленими мiстами
   ти залишишся тут, навiть якщо не помреш
   отже пильно за собою колишнiм стеж
   ми мали б дожити до перемоги, але перемога потрiбна всiм
   ти бачиш три сiмки, вигадку цифри сiм
   розпеченi стiни, знак рiвностi мiж коханням i небуттям
   квитки на потяг, залишенi зi смiттям
   ***
   ця кислота що роз"їдає очi країни яка мовчить роз"їдає її до кiсток щоб не вiдчувати нiчого
   десь на мосту застрягла швидка допомога весь час ремонтують асфальт
   ми нiкуди не встигнемо вже ця iсторiя вiчного вiдчаю потiм наздожене
   дихай повiльнiше щоб не знайшли не побачили в сутiнках
   будь непомiтною зникни з радарiв усiх
   спека липнева закiнчиться випаде перший снiг
   ця кислота що роз"їдає простiр мiж нами розливається над розпеченими мiстами
   бульбашками рiзнокольоровими смерть це жага до життя посiбник з крою та шиття
   видалiть все зайве виявлене смiття пише тобi твiй телефон
   ти не знаєш що йому вiдповiсти поки всi програми працюють повiльно
   рiдина що вбиває так схожа на воду
   схильна до роздумiв непотрiбних але вiрить у справедливi дива
   посмiхається свiту з чорно-бiлих фото жива
   ***
   я вiдриваю першу намистину, кладу на стiл
   за гратами тiла твого, що оплетене ниткою намиста,
   як "Змiст" за вiдсутностi тексту
   краса що вбиває i рани лiкує, мов дзеркальце бiля вуст
   друга намистина загубилася десь у прiрвi гребiнцiв i книжок без палiтурки
   старих привiтань зi святами, якi скасували давно
   квиткiв у кiно про кохання, просту бiжутерiю форми
   я вдаю, нiби знаю, де вона, ця порожнеча, пустка, де був корал
   нiжна пастка мовчання поруч
   третя намистина на долонi як є
   серце твоє, не потрiбне нiкому, простягнеш, як падає тiнь,
   подивiться, i марна краса, ось i червень минув
   пам"ятати не маємо все, що було, все, що буде
   четверта намистина примара життя що нам до неї
   покоївка знайде нитку знайоме смiття п"ята
   ***
   це твiй картковий будинок пiнка на молоцi лезо в руцi
   отримати останню п"ятiрку коментар "молодцi"
   за правописом права мовчати не свiдчити бiльше про страх
   загубити позичений дрiб"язок в теплих пiдземних мiстах
   картковий будинок артерiї тiла що спить сповивання свiдомостi мить
   запитання "що у тебе болить?" я не знаю хiба я щось про це знати маю
   заради чого живу вiд чого вмираю
   кип"ячене молоко з пiнками допиваю
   ***
   тебе питають за кого ти будеш голосувати кого позначиш у бюлетенi
   за вiкном плакати зеленi над трасою плакати зеленi
   молодь у всiх вiдтiнках зеленого приходить на рейв знiмає Тапольского на телефон
   завтра прокинешся зрозумiєш що це був сон але нi
   стiльки загиблих на цiй вiйнi вiд коктейлю губи солонi
   музика пострiлом бiля скронi
   кожної ночi пiд вiкном tribute "Гражданской обороне"
   хтось тримає недопалок бiля волосся твого хтось залишає розбите скло
   чи могло нас щось врятувати чи позбавити болю невпевненостi могло
   йди крiзь недопалки цi та кришталь скривавлений що отриманий був у спадок
   в сервантах де риба з вином у горлянцi та стеля у плямах дощу
   ми збираємо мотлох у пластиковий пакет не сортуючи бiльше його
   виносимо на звалище серце своє з пластмаси
   стаканчики з вiльної каси чиїсь без пiдпису листи
   фото колишнiх часiв вирiзки з газет "Мiс Всесвiт-95"
   рецепти найкращого суфле
   нi про що не шкодуємо тому що Бог зберiгає все
   ***
   дверний дзвiнок мовчить янгольська шкiра Пiнзеля
   стигла кров лiсiв про що нам говорити як воно не збувається нiколи мова
   спустошує не залишаючи слiв
   про що нам говорити в цiй пастцi одне слово замiсть iншого
   так до останнього подиву вiрити в себе
   нiхто не приходить не дзвонить у дверi до тебе
   бо серце як палац з цукру розтане
   темну воду тобi доведеться пити нi з чим
   серце знає своє нiщо позбутися пам"ятi на обличчя
   кожного разу не впiзнавати
   ***
   кожен, хто тебе любив, потiм зник, наче ти принцеса у замку, яку стереже дракон
   вони досi у потязi якомусь їдуть на пiвдень засмагати на сонцi криги,
   розставляти крапки над "i" смiятися з жартiв Старого свiту
  
   всi, хто тебе любив, виросли з одягу позаторiшнiх мерцiв,
   розпатране крейдяне коло шукаючи в кожнiй оселi,
   шукаючи серце на дотик
  
   мiсто знущається з тебе, облиш цi листiвки рахувати,
   кроки з вiдчинених вiкон
   мiсто знущається з тебе, та любить тебе все одно,
   як же можна iнакше, ти
  
   нiчого не пам"ятаєш, просто тiнi на стелi вiд полум"я,
   що це горить, запитати потрiбно, та байдуже стало насправдi
   мiсто красиве, як попiл, як серце в кишенi пустiй
  
   тi, хто тебе любив, залишились там, на станцiї з вiдколотими лiтерами,
   нерiвномiрною засмагою надiї,
   пересоленою кукурудзою на вечерю
   ***
   один поет спитав у мене: "як ти живеш?"
   це дещо дивне питання в "Барбаканi" за келихом свiтлого, я вiдповiла: "абияк"
   щоб не вдаватися в подробицi свого життя, це не розповiси у двох словах
   щоправда, спробувала поскаржитись на нещасне кохання, але поет сказав: "я не хочу це чути"
   розповiдi про колишнiх за келихом свiтлого - це класика
   я завжди так думала, тому цей поет менi одразу не сподобався, як i його запитання
   але вiн заплатив за пиво i викликав таксi (я досi не завантажила цей додаток,
   будь-хто може викликати убер, окрiм мене)
   у кiнцi червня ми читали вiршi у парку Шевченка на Youthday, тобто День молодi
   у 90-тi молодь слухала "Владимирский централ" бiля рiчки, але ми читаємо вiршi, робимо фото для iнстаграму
   потiм поети пiшли в кафе, оформлене в радянському стилi
   поет сказав: "вони замiцнi для тебе"
   я сказала: "у мене сiв телефон, треба подзвонити мамi"
   поет сказав: "ось телефон, але вiн дуже дорогий, не врони, не можу сказати, скiльки"
   я сказала: "напиши на серветцi, можу продати нирку"
   вiн написав, я сказала, що двi продати не згодна
   потiм писав менi в лс: "я пригощав тебе пивом,
   руку клав на плече, щоб тобi було приємно, невдячна"
   ***
   наша країна не хоче дорослiшати їй кажуть прокидайся мала
   вона вiдповiдає що сьогоднi немає першої пари
   спить до снiданку пiзнього потiм йде гуляти у сквер погана компанiя пiдворiть
   хочеш бути дорослою будь нею якщо це свiдомий вибiр твiр з деструктивного мислення
   слiди вiд порiзiв куди потрапила бритва пiсля тремтiння рук
   неспроможнi ми бути собою тут вислизає падає на пiдлогу рожева пластмаса бритви
   з ким говорити коли мова втратила сенс
   якщо про нас ще думають ми комусь ще цiкавi привертати увагу набувати поганих звичок
   ходити в кiно замiсть пар з макроекономiки надолужувати знання про iнших дитинства тяглiсть
   сумний струм коли життя колисати тебе забуде потiм врятує
   гендерна рiвнiсть спустошення пробачити собi назавжди
   ***
   ми зрiдка спiлкуємось смсками сили немає для текстiв великих навеснi
   життя загальновживана сумiш приголоснi та голоснi
   вона повертає його з небуття мов фарбованi пасма пазлу про так i нi
   серце колотиться прислухається марно до скреготу шин у пiтьмi
   голоснi ковтати мов пiгулки вiд кашлю з дитинства знайомий евкалiптовий смак
   все мало бути якось iнакше але зовсiм не так
   вона повертає його з небуття з обгортки пам"ятi життя його дiстає
   кожного ранку забуваючи що потрiбно мати вже щось своє
   сталi риси надiйний побут звичка дитяча слинити сторiнки
   читати прiзвища авторiв та назви книжок навпаки
   все мало бути марно не справдитись мов казки народiв свiту екзотичних країн
   мабуть йому там холодно вiн там зовсiм один
   поговорити нi з ким те про що дiзнався розповiсти
   вона пише i читає його листи
   ***
   йдiть звiдти негайно навiть свiтло не вимикайте не втрачайте час
   складiть речi у валiзу, тримайтеся подалi вiд слизького карнизу,
   або замовте наш вебiнар "Як розмовляти з нарцисом i не втратити рештки самооцiнки",
   слухайте його кожного дня, тому що в нашiй країнi у всiх має бути повна родина, справжня сiм"я,
   а не те, що ви тут вигадали не готувати вечерю, не вiрити у самопожертву, на мати, заради чого померти
   у всiх має бути щось, заради чого, замовте наш вебiнар
   не заздрiть тим, хто вже щасливий, руки тремтять, згаслий погляд, ми всi щасливi, як є
   щось має тут залишитись на пам'ять справжнє живе
   йдiть звiдти та не обертайтеся, годинникова стрiлка трiсне, все, що ранiше знав -
   просто склад твоїх лiкiв, перелiк цiлющих трав,
   якi рекламують щовечора, коли засинаєш, потiм бачиш їх увi снi
   повторюєш назви, прокидаєшся навеснi
   ***
   невiдомi пiдпалили сквер у Донецькiй областi
   пiсля катувань тiла знекровленим димом слiв
   успадкованої вiд навали суму чужої дiйсностi небуття
   листя у виглядi диму зникає за хмарами i розчиняється
   себто ти вiриш у мене гори-гори ясно вони примовляють
   старечi недопалки як перемовини хто з нас приречений вiчно
   читати закресленi назви населених пунктiв
   зрiвняти з землею цей прихисток пiр'я пташиного
   куль що не влучать у скроню
   збери цей попiл на долонi тримай його
   ми зустрiнемось знову i мову одну має вигадати
   зiбрати з ланiв безнадiї голодного сонця пiвденної ночi
   збери цей попiл i нiколи не повертайся
   зачиненi дверi замиленi вiкна
   замоленi мовою мiст i сухотами слiв
   живи як i завжди до того цей попiл спустошення
   в небо вiднесений вiтром
   водою криниць мулом теплим i кров'ю дорiг
   ***
   багато письменникiв, якi отримали в тридцятi
   ордер на квартиру в "Ролiтi", потiм були вбитi
   куля в скронi застрягла, мов речi, якi ще не встигли розпакувати
   так вкриваются пилом у коридорi, стають непотрiбнi раптом, зменшуються поволi
   спiвiснування iмен у тiсних закутках, хто має отримати цi ключi
   нас навчили мовчати, i ти мовчи,
   коли назбирається їх достатньо, щоб отримати приз втiшальний
   викупити торшер, який так пасував пустелi вiтальнi
   ми шукаємо один одного в пiтьмi, озираємось,
   коли чуємо кроки вулицями чужими, гострими кутами дворiв
   Київ скривавлений - чорний метелик в обiймах торшеру згорiв,
   перетворився на попiл, вiзерунок бруду на шкiрi мешканцiв напiвпiдвалу
   сонця пiвденного плями на стелi, надiї зустрiтись замало
   ***
   коли твiй смуток часу минув
   розстрiльна реклама льодяникiв кашель наскрiзь мов свобода лiкує вiд кашлю
   двадцять один грам вiдсутностi струм так все мало лишитися iнколи забувати
   iмена рими левiтацiю сну в пiдсвiдомостi молоко пластiвцiв
   пластику руху левiафану ще один ковток за тата за маму за країну якої немає
   холоне в горлi гiрчить коли твiй смуток став надiйнiшим за тебе
   щемкiшим тривалiшим за життя однiєї людини
   бранцiв пологових будинкiв малогабаритних квартир
   мiст без номерних знакiв коли твiй смуток став кращим за тебе
   iсторiя нiколи не повторюється хоча здається що так
   стiльки листiв мало бути залишено тут
   розпеченою лавою термометру скронi зiгрiти
   ***
   коли потяг прибуде тобi заборонять палити несмачнi цигарки з присмаком оцту
   розповiдати iсторiї з життя незнайомцiв
   ось дивись цей знак що пiдтверджує заборону
   дивись що ти зробила зi своєю пам"яттю
   мiста якi ми нiколи не побачимо перетворюються на снiг
   брудний снiг запитiв "куди поїхати на вихiднi з цього мiста?"
   вечiрка над безоднею наших дитячих страхiв
   сподiваюсь ти десь тут i тобi теж лячно вiд тiней твоєї пiдсвiдомостi
   сонце нiколи не сходить ми складаємо мереживо в сумки
   їдемо на захiд або на схiд
   там теж має бути земля вiд якої вiдколовся шматок
   перехресна земля сподiваюсь ти теж забудеш
   тому що тобi є про що забувати в цьому життi
   це краще нiж нi про що
   маєтки старих партизанiв республiки сну
   маячня несплачених рахункiв за воду
   коли потяг прибуде все змiниться ми все залишимо колись
   в камерi схову для бiдних Пiвденного схилу вокзалу
   солоне гiрке малосольне
   розведене оцтом повiтря п"янить зiгрiває пече
   ***
   хлопчики не приймають тебе в свої хлопчачi iгри у вiйну
   свою країну сумну спустошують, мов кишенi в пошуках дрiб"язку на метро
   натуральне хутро нiяково купують дiвчата
   нiч - це той час коли краще мовчати
   не привертати увагу сусiдiв, незнайомцiв на вулицi,
   друзiв, коханих та водiїв
   не перетинати мiсто на червоний, як щойно хтось зробити хотiв
   кров червоного кольору, як в пiдручнику з анатомiї для дiтей
   поодинокi перехожi обирають пiдземний цей
   перехiд - там теплiше, можна не здригатися вiд життя
   носити штучне хутро, сортувати смiття
   любити лише своє вiдображення у вiтринi
   не брати з собою, залишити вдома всi речi цiннi
   ***
   двоє бiдних румунiв у блискiтках з найближчого секонду
   брудному взуттi самотностi на трасi ловлять автiвку
   нам проїхати трiшки тiльки щоб не розплескати суму пряжене молоко
   маршмеллоу в формi сердечка
   серденько дивись це Снiжна людина останнiй екземпляр що залишився
   двоє бiдних румунiв сiдають в автiвку їдуть на захiд кудись
   що це за звичка дивна "балакати за життя"
   слухати схiдноєвропейський шансон
   жалiсно притискати до серця одяг який немає кому носити
   оце якби були дiти
   всi цi блискiтки з найближчого секонду миша Мiккi
   вiд усього мають iснувати лiки вiд самотностi теж за дорогою стеж
   двоє бiдних румунiв їдуть кудись це звичка до руху мабуть
   байдуже куди лише не на мiсцi одному
   хто ми такi щоб повертатися додому
   дiм це просто будiвля з чотирьох стiн телевiзор
   в якому без початку та кiнця набридлий до оскомини серiал
   чи мало ти тут страждав треба ще
   треба видати збiрку поезiй поїхати автостопом
   вiдчиняти дверi всiм незнайомцям не питаючи хто там
   зазнати вiдчаю байдужостi ще за життя
   казати "я кохаю тебе"
   зараз приїде автiвка нас пiдбере
   ***
   мене хрестили у Володимирському соборi у 89-му
   мода почалася така здавалося свiт оновлюється
   країна що мала зникнути з мапи свiту
   порпалася у смiтниках дiставала красивi брязкальця талони на цукор
   миро на лобi сукня з Китаю одяг з-пiд прилавку тодi
   все мало коштувати щонайменше життя твого дитячого суму
   самотностi землi неподiльностi клiтинного рiвня
   картатих пустель дворiв де у класики не програти
   ми малюємо грати цi за якими сховати бiль неможливо облич що на тебе схожi
   важко пробачити собi все що ти бачила мов пiгулку пiд язиком
   тримати у пам"ятi свiтло мерехтливе штучне свiтло
   серце лусне мов горiх волоський закотиться пiд шафу шукай його там
   у пiтьмi пилу старих записникiв неримованих текстiв
   точних перелiкiв скiльки зникло всього
   ***
   не дивись у дзеркала крихiтко не дивись
   коли мильнi бульбашки в обрисах свiтла вибухають не досягнувши мети
   зроби щось корисне сплануй свiй вiдступ пiдлогу насамкiнець пiдмети
   площi пустi розрахунки чим має стати ця звiльнена площина
   життя геометрiя спiву мелодiя надто проста
   не дивись у дзеркала крихiтко трiщини йдуть горлом
   скронями волоссям колись густим
   друзки вкривають пiдлогу впинаються в шкiру втiм
   ти вiриш в краще любити себе безпорадне кохання
   хто перший здасться з вас двох
   скiльки ще буде кровi на шкiрi чужих вологих пiдлог
   не дивись у дзеркала крихiтко
   там пустка що захлинається димом твоїм
   все палиш цi дешевi цигарки залишається тiльки дим
   розтинати свiтло бризками попелу на пласкiй поверхнi землi
   малювати номери телефонiв на зламаному столi
   ***
   я пам"ятаю iнформацiю, яка менi не потрiбна
   наприклад, героїню роману "Блиск i злиднi куртизанок"
   прозвали Торпiль, що означає "скат"
   хоча навiть не знаю, яка iнформацiя могла стати менi в нагодi
   в цьому життi, вона поступово нас полишає
   ми забуваємо назви улюблених фiльмiв
   забуваємо iмена коханих та риси обличчя
   те, що могло нас колись вразити, здається жалюгiдним тепер
   ми забуваємо, на що витратили останнi грошi
   який сум оповине, з потом вийде, сльозами
   червонi кола вiд банок на спинi, як мовчання личить тобi, як лiкує
   вчити напам'ять чужi слова -
   наче виправдати себе, бiлi комiрцi прасувати кожного ранку
   маленькими ковтками пити гаряче повiтря втiм
   ***
   каже матiнко моя курiпко холодна квiтнева земля хiба для цього тебе ростила
   зiлля збирала лiсами гукала вигукувала рiзними голосами повертайся додому
   змити весняним дощем свою вересневу втому
   прощення немає тут нiкому хто вiрить i хто нi
   гудзики губляться в темрявi лiхтарi колихаються у пiтьмi
   каже матiнко моя курiпко тримайся землi пастки спустошенi навеснi
   земля холодна дорогою губляться голоснi
   хiба ми пам"ятаємо де наш дiм та йдемо все одно бо життя рух поки не впадемо
   див. рiшення в кiнцi без зiрочки теорема
   вогонь згасає кулi падають на землю в снiг перетворюються в пролiски потiм їх
   збирають продають бiля метро хоча вже нi
   скiльки повенi смертi в кожнiй веснi
   каже матiнко моя курiпка нас тримають в темному льосi
   у чомусь зiзнатися поки що тiльки просять
   потiм лезо зiйдеться на зап"ястках це твоя пастка свiдомостi темний льох
   неможливiсть мови мовчання в темрявi вдвох
   блукати в просторi мiж пiдлогою та стелею руку притиснути до стiни
   сонце повертає на день потiм в iншу сторону восени
   ***
   Україна - це намисто, яке ми бачили на ринку сувенiрiв
   бiля палацу Шенборна в Мукачево,
   де зараз санаторiй, корисна вода, поряд ринок,
   де продається карпатський мед, сушенi трави для чаю
   жовто-блакитне намисто, свiдоме ставлення до суперечок пiдсвiдомостi, травм роду
   куди подiтися, на площi рекламують роботу за кордоном
   дiти гуляють вночi слухають гучну музику потiм теж мабуть поїдуть
   у маршрутках розмовляють угорською,
   потiм українською питають, як знайти консульский вiддiл
   маршрутка зупиняється бiля готелю радянських часiв
   скрiзь реклама бограчу, на стiнах графiтi - Карпати,
   портрет Фройда, "Фройд теж був бiженцем"
   напис про красу, яка вчить бути вiдважним, бачити важливе
   хто пише вiршi на стiнах, малює життя, якого нiколи не було
   вiдстань до центру свiту, де ми маємо залишити дрiб"язок слiв,
   слова незрозумiлi, за столом в ресторанi готелю
   iталiйка в бiлому махровому халатi, наступного ранку прийшла в сукнi,
   один i той же пашот, кожного ранку усталенiсть звичок наша
   зачаїтися i мовчати, байдуже якою мовою життя зникає за рогом
   храмове свято у мiстi, церкви переповненi, квiти паперовi бiля зупинки
   Україна - це ти, як вiдомо нам всiм
   ***
   один-два-три вiдчиняй каже по тебе прийшли
   немає чого чекати, коли розiйдуться шви
   коли гаряча кров листям сухим зiйде у землю знову.
   не пам"ятаючи рук римовану мову
   вiдчиняй i на стелю дивись куди-небудь у бiк
   проступає венами фарба, слiди вiд куль ще видно було торiк
   потiм пiд шаром вологостiйких шпалер, перезрiлого оцту передовиць
   все тут змiшалося, бiльше любов i ненависть не роздiлити, як знекровлена, силомiць
   має йти невiдомо куди, життя - це тут i зараз, щасливе воно чи нi
   ми збираємо чорну ожину, спiваємо щось увi снi
   прокидаємось, не пам"ятаючи нi мелодiй, нi слiв
   ожини сiк на шкiрi, знову двiйка за спiв
   не сховаєшся бiльше нiкуди вiд щему обiцянок та безпорадностi втоми
   якщо спитає нас хтось, давно не при пам"ятi, хто ми
   чемнi дiти культури збиральництва, темних пiд"їздiв, дворiв
   на дверях табличка "зачинено", ну а чого ти хотiв
   ***
   дiти покидають восени свої непевнi будинки з хмизу
   купують квитки на потяг за сорок днiв, ретельно пакують валiзу
   планують маршрут - ось тут ми пiдемо через лiс, ось тут вiдчуження полоса
   не буде часу робити фото, казати "дивiться, яка краса"
   надсилати їх в чат у вотсапi, просити маму: "ну сама поясни все папi,
   не можна було залишатися там нiяк
   це мiсто скоро захопить будяк,
   опанує мистецтво вiйськового маскування,
   тому ми мусили прокинутись зрання, полишити звичний комфорт,
   але скоро досягнемо мети, ми вже бiля неї, от-от"
   страх - це просто в твоїй головi, насправдi його не iснує
   насправдi i нас не iснує, отже чого боятися нам
   нашi фото, слова, сподiвання чи згадки вартi
   зараз порахуємось, вирiшимо, кого залишити на вартi,
   поки всi сплять, бачать увi снi мiсто пiдземного мотлоху краєвидiв,
   i що тобi ще для надiї потрiбне, сновидi
   дiти покидають пустi бляшанки вiд "Снiданку туриста", гасять вогнище, йдуть
   на днi лiсового озера вiдображення каламуть
   ***
   як стан мерехтiння закоханiсть думаю чи нi,
   як ти живеш, що там робиш без мене, надто коротке життя,
   щоб не вiрити в бiль розбитих колiн вiд перекису водню, свободу
   на короткому повiдку, пiснi колишнiх мерцiв, закохатися знову
   в надiї не вiрити, винайти iншу мову
   абетка мовчання, пустi переходи, молитви рецептiв вiд грипу
   ми пишемо цим нерозбiрливим почерком вiдчаю книгу,
   яку не покладуть на прилавок разом з iншими, придатними до життя,
   теплими iсторiями до кави, викрiйками для шиття
   як ти живеш, може навiть згадати не хочеш, що пам"ять спустошує мову
   ми не побачимось бiльше, кохання колишнього змову
   знакiв таємних, на фото забутих облич
   не залишай навiть тiнь, хай зникає, не клич
   у пiдвалах пiдземного мiста, схожого на твоє, мов краплi йоду на збитому колiнi
   я забула iм'я, вiдповiсти не зможу вiднинi
   абонент занурюється в бiлу пiну морську, їсть черешнi,
   малює пейзажi, здебiльшого - акварелi
   не вiдповiдає на дзвiнки в самотнiй своїй оселi
   що ти знаєш, Офелiя нiмфа, про квiти середньої полоси
   навiть серце своє комусь не тому ти вiддаси -
   що вже про квiти казати, полишенi квiти осiннього дня,
   i впивається в шкiру землi пiдреберна стерня
   вона складає квiти сухi квiти рожевi перуки портрети чужих дiтей
   який собi залишити мабуть ось цей
   ***
   "друг спитав: "чайний гриб - це така х**ня з 90-х?"
   я вiдповiв: "та нi, вiн просто виглядає так крiпово, насправдi вiн схожий на медузу".
   мiй друг переспав з дiвчиною з Хорватiї, i вона приїхала до нього сюди,
   ми пiшли в "Сiльпо"
   вона побiгла у вiддiл, де "Мiвiна", почала хапати: "у нас такого немає"
   до речi, у них є аналогiчний вислiв, який означає "серба на вербу"
   "у нас был дембель, мы купили водку, бычки в томате и швейцарский шоколад
   потом оказалось, что снаряд попал в крышу нашего "Москвича"
   "в армiї у мене почалася алергiя на устриць. отримував свою зарплату бiблiотекаря,
   а куди її на вiйнi витрачати - їв устриць
   потiм спитали: "ти зможеш тримати рушницю?", вiдповiв: "жможу"
   "когда уже весна - просто идти по мосту и пить пиво"
   "я тусувався з другом, якого в процесi цього покинула дiвчина
   вiн жив на "Героїв Днiпра", але був такий сумний,
   що я вирiшив його провести додому через Труханiв острiв
   ось на мосту ми зустрiли бомжа, це був такий євро-бомж
   сказав другу: "я покажу тобi фокус, а ти даси менi гривну,
   i справдi показав
   iншого разу мiй друг катався з дiвчиною на велосипедах,
   до них пiдiйшов бомж, попросив велосипед покататися
   друг вiддав йому велосипед, чекають годину, другу, третю, четверту
   тут бомж повертається весь побитий в кровi повертає велосипед"
   ***
   мов десять рокiв у пiдпiллi зiзнатися в коханнi
   дiзнатися що все марно як марнославство мук
   пiдземне життя корiння оплетених корiнцiв
   рук закоханих в нiмотi самотностi вдвох
   мовчання мереживо змерзлi мости через транспортну розв"язку
   бiльше нiкуди не втечеш i ти теж
   будеш мов рiдина без смаку на сонцi
   висохнеш зовсiм як не було давно вже пора змiнити паролi
   всi цi ластiвки листiвки кволi
   з побажаннями щастя на вiдстанi що ти зможеш вiдповiсти
   якщо запитають хто ти що робиш тут
   ймовiрнiше за все просто втратиш дар мови
   безкоштовний подарунок для постiйних клiєнтiв
   щось непотрiбне та певно красиве як користь що втратила сенс
   ми йдемо поруч та не дивимось один на одного вдаємо що незнайомi
   не видавати чужi таємницi свої ховати
   мов кiстки риб"ячi гострi пустка пiд стелею
   ми дивимось якiсь сумнi мелодрами нульових
   у парку на холоднiй землi не можна згадувати про осiнь
   не можна згадувати нiщо як вiдсутнiсть натякiв змiсту
   у тебе є ти що потрiбно тобi ще для виправдання
   ховай очi згадуй як тебе колись звали
   потiм бiльше не згадуй
   не здогадуйся де тут вiдповiдь всi паролi змiнено
   ми змерзли i не дочекаємось хепi-енду
   навiть пледи не допоможуть
   нiхто не має здогадатися як сум просотує життя
   крiзь шкiру назовнi
   бiльше нiчого свого не забрати нам iз собою
   ***
   так вони i поїхали дiєприкметниковий зворот залишили напризволяще
   жовтий не пасує нам нiяк у спину кажуть ледачi
   глиною вмерти нiкого звiдси не воскресити
   сюди не можна з лялькою хай їде це все-таки дiти
   як ти будеш дихати вдихати землю свою родючого чорнозему
   проростати корiнням кровi нi ми туди не пiдемо
   хтозна для кого цi оголошення азбуки вирок оголошений був без нас
   дивись на шкiру ховайся як спливає надiї останнiй час
   так вони i поїхали пуста земля жовта цеглина
   до кого впасти в колiна не забирай останнього сина
   ляльки перепустки на наступну вулицю там де рай
   не залишай її тут з собою не забирай
   ***
   як вiддати дитину свою подряпини спустошених мiст
   капсул розбитих вмiст кулi-снiжинки скло в серцi холодне
   скласти слово "надiя" з листiв що повернулися за вибуттям адресата
   помiчати помилки в написаннi закреслювати винувато
   неможливiсть iсторiї як не кохання то розпач байдужостi стiни оберемком графiтi
   квiти вiд пилу бруднi побажання для тих хто не вбитi
   ще на зупинках артерiй пульсуючим словом колишнього дня
   як вiйна перекреслює голод та сором та меблi старi бiля лiфту
   та подорож вниз i знеструмлене серце холоне
   бiльше не боляче просто спекотно вiд холоду i на присмак солоне
   все це життя за канвою i вишити можна було щось красиве надiйне долуге
   дiм прикрашати де скельця кривi що краса вимагає наруги
   запевняти себе час вiд часу в нашому небi вже давно не видно зiрок
   вигаданий обрiй перетинає лiнiю фронту
   розмежовує кулькову нiч полiчену по клiтинах
   чи тепло тобi тепер чи холодно чи зовсiм нiчого не вiдчуваєш бiльше
   в нашому небi вже давно не видно зiрок але десь вони є напевне
   кишеньковим лiхтариком до наступного ранку вiдбитком на сiткiвцi
   не забути нiчого зiбрати їх всi
   ***
   не влучить снаряд в одну й ту саму воронку двiчi
   так кажуть принаймнi
   душа пiсля примiрювання стягується в потилицi затiсна
   думав що готовий до такого життя мiдяки для розмiну берегти в кишенi
   жебраки повторюють на рiзнi голоси що диво можливе
   мiнне поле лише засiяне мирною муравицею
   i пiд ноги не дивишся бiльше i вiриш в диво
   вмивали-вдягали як для Судного дня
   у козубах чуже добро рахували
   це наша рiдна кров перебої у постачаннi електроенергiї
   станцiя з битим склом подорожник у пилу
   горизонт на пустiй долонi
   бiльше тобi немає куди йти лава брукiвки
   завади ефiру в скронях раз-два-три до зарядки ставай
   як точнiсть та пошук її скасовують одна одне
   стiни воронки шкрябати тут був поки вода не проступить
   земля твоя холодна країна твоя скельця калейдоскопу
   ось склався вiзерунок i зруйнований знову
   у кiптявi скельця боляче на сонце дивитися
   що ми бачимо крiзь кiптяву
   новий вiзерунок а потiм вибух
   так сумнiваєшся чи живий залишився
   чи просто примарилось мiсто
   ялинки крихкi порожнина скляних iграшок смак холодної м"яти
   все це може бути правдою а може й нi
   немає кого спитати
   поки обриси лiтер повторюють лiнiї капiлярiв
   поки життя мов цирковий кiнь у цирку, що зачинили
   ходить по колу раптом подивиться на глядачiв
   влучить чи не влучить в ту саму воронку пам"ять
   мiсто пусте в скляному будиночку свiтло
   дим йде зимою у небо перетворюється на манку на водi
  
   ***
   у твоїй країнi п"ять рокiв вiйна
   подарунки рiздвянi штучнi ялинки
   штучний аромат ялiвця для покращення апетиту
   те що вдалося не бути вбитим
   триматись так мiцно за поручнi в метро
   штучне хутро ховати у шафу
   спалахи мертвих прикрас рахувати пiд небом пустим
   у твоїй країнi п"ять рокiв вiйна день за днем
   коли час переводять на годину вперед
   ти надiю лишаєш свою що життя буде довшим
   за кiлька рядкiв те що має курсивом
   привертати увагу це кров це снiг з реагентом
   це навколишнiй снiг
   рахувати до ста щоб не спати нiколи вже
   не прокидатися темної ночi глухої
   вiд спалахiв десь на сiткiвцi вiд крику нiмого
   вiд вибухiв кровi у скронях
   не прокидатися бiльше
   щоб бiль твiй не видав порух
  
   ***
   riding hood
  
   йди темним лiсом не наступай на листя сухе нiхто не прийде на допомогу
   вчись мовчати потроху розрiзняти захiд i схiд
   пiдсподом землi колишнього лiсу
   хатня робiтниця з тебе погана що не життя то рана
   що кровоточить на бiлу бавовну стiн
   що не життя то вiдстань вiд будинку до холодного льоху
   йди повiльно дивись навкруги колись про все це треба буде розповiсти
   у подробицях смерть полишає на пiвдорозi
   колись запитають що бачила ти тут такого що має не зникнути
   разом з дороговказiвниками хибними написами
   хто водить твоєю рукою поки ти блукатимеш манiвцями
   хто тебе перетравлює день за днем не хоче вiдпускати твою свiдомiсть
   ставить пiд кущами пастки
   ти йдеш невiдомо куди i не дивишся що пiд глодом що пiд ясенем
   дивись-дивись бiльше не сварись iз собою
   нi червоний капелюх анi латаття на шкiрi блiдiй
   безпорадний правопис мовчання
   як за водою пливеш як лiс без огорож та меж
   проростає корiнням у тiм"я капелюх червоний ховає пiд язиком
   потiм дивитись у вiкно та не прийдуть мисливцi
  
   ***
  
   сад i тiнь
  
   1.
   Єво, повiр, цi яблука майже їстiвнi, мов кров спустошеної землi,
   зневiреної пiд паром
   нiчого не дається в цьому саду задарма, ти маєш всього досягти сама,
   навчитися обирати менше зло, навчитися прати i плакати над любов"ю,
   що не має втiлення в цьому життi, над вiтамiнною сумiшшю для немовлят,
   лабiринту райського бранцiв
   купувати садових гномiв зi знижкою в магазинi будiвельних матерiалiв
   поки шию твою ще не вкрила засмага, впевненостi рухiв замало
   ми намалюємо тут яблука теплих вiдтiнкiв, довженкову землю,
   твоє фото у повний зрiст залишимо мiж дерев
   змiй говорить вийди за огорожу те що ти побачиш там,
   на те, що тут, зовсiм не схоже
   причаїтись у хащах ворожого синтаксису,
   в обiймах сухого листя нiяковiти
   твої дiти кров вiд кровi плоть вiд плотi твоєї
   один у в"язницi, iнший в землi
   побутова сварка через особисту неприязнь
   рiзницю свiтоглядiв сприйняття
   а краще було клеїти аплiкацiї з яблук листя дерев
   краплi клею розтинати на них росою
  
   2.
   ти маєш скласти цей iспит на вiдмiнно
   вивести новий сорт, який оминатиме гусiнь, та будь-яка спека
   на користь лише йому
   муляжi плодорiддя, вiчного життя на свiжому повiтрi у затiнку
   клеїти папiр на яблука, щоб червонiли з одного боку,
   з iншого бiлими лишалися
   у кадрi вони чорно-бiлi та нерухомi
   стiйкими до морозiв та злив мають бути вони
   не полишати надiю, навiть коли твоє iм"я забудуть
   з них вичавлять сiк, що забродить
   якою на смак має бути наша iсторiя вертоград пiснi
   що забута мова означатиме
   вивести новий сорт, кращий за iншi
   падати у траву, дивитися на небо, не бачити нiчого,
   окрiм розлогої крони, що бiльше тебе не тримає
   i ти не потрiбен нiкому, земля приголомшена терпкiстю
   коли смак твiй був приємний для всiх
   з найвищої гiлки зiрвати, що ближча до сонця,
   зробити цукати
  
   3.
   це має бути вишневий садок, пiснi про кохання та зраду
   у нас дуже спiвоча нацiя, кажуть дослiдники народної творчостi
   ми читали пiсенники цi, як садок вишневий мiг виглядати насправдi
   кiлька вишневих дерев у всiх росло на подвiр"ї
   ми збирали вишнi, кiсточки дiставали, варили
   варення з них, у дев"яностi всi щось консервували
   цi трилiтровi банки стояли на кухнi та вибухали iнодi,
   вишнi в сиропi залишалися на пiдлозi
   ця романтична парадигма пiдсвiдомостi
   не залишай помiж вишень спiвати тужливих пiсень,
   сподiватися хтозна чого, бо повернення вiчного не iснує,
   саме лише прощання бiля хвiртки
   хвiртка скрипить зрадливо вночi, вишнi хитаються
   мiж небом i землею
   рахувати їх мов зiрки або просо, ворожити
   на кiсточках покинутої плотi
   лети вище неба поверни серце моє
   повторювати за пiсенником слова яких там не було
  
   ***
   що ми отримали вiд святого Миколая
   цього року я тебе не впiзнаю бiльше в душi тиша
   подарунки iз тьмяного скла вестиме за лiнiєю життя
   жодного разу не спiткнутися на зворотi
   теплого снiгу паперового смутку плотi
   розпач як пошук ключiв i серветок вологих
   i слiв що пасують для привiтань
   як ти поводилась року цього невимовного року
   бiля лiжка пустого стань
   навiщо тобi двi подушки тепер
   на вiдстанi простягнутої руки пустка
   цукровi свята святих якi не говорять з тобою
   всi цi старi розмовники як знайти зупинку
   що робити в чужому мiстi зимою
   як ти лишалася живою досi просила про диво
   i диво ставалося кожного дня
   i парувала пiд паперовим снiгом пуста земля
  
   ***
   вичавлювати сенси кропiткого мовчання червона нитка сирiтське серце свободи
   нiколи засмагати вiд щедрот магазинiв зi знижками потiм не йдеться про море
   щедрувати над прiрвою колись i ми будемо щасливi вiд самих лише слiв не полишай надiю
   колись всi слова стануть мов розрада вервечка на руцi
   вiзьми цей цукровий будинок ґрунтовi води вiдiйдуть оголенi нерви струму
   не торкайся написiв фарбою що не змивається теплим дощем тут має бути вихiд
   вiзьми цей цукровий будинок i йди поки вiн не розтав у руках
   липка потворна солодкiсть любов до неможливого
   крiзь простирадла вiкна не свiтяться сховай його у мiшок
  
   ***
   з опису подiї: "окрiм знайомства з книгою i самою авторкою
   вас очiкує якiсна поезiя"
   ось поезiя першого ґатунку ось другої свiжостi
   а це неїстiвна бутафорiя хiмiчнi барвники
   як твої улюбленi поети не виносили тишу
   друкарськi машинки з поламаними клавiшами
   попiл дешевих цигарок пiдсвiдомiсть має виправдати все
   незнайомi пiд"їзди попiльнички на пiдвiконнях розхитанi стiльцi
   розмови про головне якi потiм не згадаєш на ранок
   я хочу викреслити все окрiм цих кострубатих стежок
   мiж новобудов вiдчаю стиглих лiнiй
   викреслити як було до того мабуть ти хотiв бути як вони
   стежити за судомами реальностi димом на тлi кватирки
   дiставати зимовi речi дмухати на воду
   опiки вiд дешевих цигарок на долонi
   застигають мов крапленi лiтери знову зламана к
  
   ***
   на лекцiї кажуть "bitnik" це було лайливе слово за аналогiєю з радянським "sputnik"
   я не хочу писати про любов перекладати написи на бляшанках
   ми блукаємо Троєщиною вологий вчорашнiй хлiб дмухаємо на кульбаби
   коли ми переїхали сюди у 88-м роцi
   по телевiзору йшли передачi про мумiї фараонiв
   у мене було безсоння книжка "Маленький принц"
   кожного ранку прокидатися вiрити у свiтле майбутнє пiсля перехiдного перiоду
   ринок розширюється росте захоплює все навколо
   ми нiкуди не вийдемо звiдси Троєщина має форму квадрату
   банкнотна фабрика на якiй ранiше проектували штучну нирку
   квiти на перше вересня у листопадi снiг
  
   ***
   ми стiльки рокiв говорили про якiсь дурницi
   погану погоду нестачу жетонiв метро свiтлий солод i сум
   слизькi бульвари закресленi вказiвники
   сумiш снiгу та битого скла у нас пiд ногами
   ми нiколи не будемо говорити про головне
   хiба важить твоя iсторiя щось
   поряд з цим пекучим холодом
   листiвками з побажаннями добра в наступному роцi
   почерк як анахронiзм життя як тлумачення слiв
   чи можна тут переходити дорогу все тобi поясни
   ми не пам"ятаємо свiй iндекс
   казковi звiрятка пакунки з алергенами
   ми нiчого не пам"ятаємо з того що могли б сказати
   якби зустрiлися поглядами в метро
  
   ***
   хтось пише "все буде Україна" на стiнах
   з балончика фарба пасує до снiгу брудного в пiдземному переходi
   тут не можна переходити на червоне свiтло але свiтлофор поламаний наскрiзь
   маленький чоловiчок в пiтьмi не може зрушити в нiч
   дешевi китайськi пiдробки життя купувати б хотiв
   здавати батарейки не засмiчувати середовище сортувати як рiдний мотлох:
   це я люблю а це не варто згадувати пiд вечiр
   слизькi вулицi спальних районiв
   автомобiльнi корки музичний супровiд суму
   поки в балончику не закiнчилася фарба
   не вимкнули лiхтарi
  
   ***
   їсти теплi нищiвнi корiнцi листя дерев добу три доби столiття
   чужу плоть схожу на твою присипати хмизом як вона тане дивитися
   прозорiшає спливає день за днем
   боятися тiней сусiдiв отруйнi ягоди зiрок зривати
   не гребувати нiчим крiм смертi як запiзнiла надiя встигнути розповiсти
   як пригорщi масної землi корiнцi занавiшенi дзеркала
   все що мала забрати забрала iз собою взяла
   iмена колишнi колисковi iграшки без облич незнайомi вулицi
   ляльки-мотанки зi старої фiранки забитi навхрест вiкна та дверi тут нiхто не живе
   забудь своє вiдображення червоний сiк змий з обличчя
  
   ***
  
   ***
   хоч i не було якоїсь особливої побожностi ранiше згадати слова молитов
   i до чого сниться кров на брукiвцi безмовного спiвчуття навiгаторiв манiвцi
   до чого ще сниться кров як не до кровi всiх дитячих розбитих колiн у зеленцi
   спустошених артерiй як розвидниться дим зiйде
   попiл перетвориться на квiти це просто двi дати мiж якими
   має бути вiдчуття свободи має бути вiдчуття
   не йди до цього вогнища повiтря зашморгом обiймає
   мiж двома датами виходу бiльше немає лише зберiгати надiю
   як номер твiй у телефонi абонент не вiдповiдає абонент поза зоною дiї мережi
   та вся ця технiка бреше вогонь слiпить очi поступово зникає зв"язок
   вiзьми цi рукавички обов"язково там буде холодно та коли ми побачимося знову
   все набуде свого сенсу пазл зiйдеться як воно i мало бути спочатку
   коли не снилося нам нiчого прогнози погоди пророкували снiг
  
   ***
   ми не читаємо бiльше листiвки з новорiчними привiтаннями
   не втамовуємо голод словами про рiвнiсть перед життям
   крихти новорiчних подарункiв змiшанi з сажею нiколи тобi не буде бiльше холодно
   в цьому мiстi пустих пiдземних переходiв розсипаного дрiб"язку тiнь пiдлог
   хтось має зрозумiти все це зберегти як свiдомiсть
   розбитих ампул нашатир у повiтрi втому
   вечiрнiх черг нерозбiрливих номерiв чужих районiв
   хтось має зрозумiти все це i переказати тобi своїми словами
   ти дiстаєш листiвку зi скринi поштової
   поштовхи кровi як серцебиття кулi кульки з повiтрям
   ми все залишимо тут не вiзьмемо нiчого з собою свободу дитинство колишнє
   кровi солоної тепле сирiтство життя
   ***
   ми читаємо "Мiфи Древньої Грецiї" п"ємо яблучний сiк
   на стелi павутиння сотнi старих книжок вкриваються пилом
   всi цi iсторiї з"їздiв ювiлейнi промови якi вже не обмiняєш на iсторичну прозу
   що перейшла у золотий фонд дитячої лiтератури
   навiть фiзика для вишiв застарiла лише мiфи Древньої Грецiї
   залишаються на своєму почесному мiсцi шкiльної програми п"ятого класу
   ми креслимо схему iдеального сценарiю свого життя
   боги кидають жереб сперечаються мов у малобюджетному серiалi
   ким зi своїх улюбленцiв можна пожертвувати незначною фiгурою на дошцi
   можна викреслити з сюжету життя зведене до холоду
   вiдсутностi всього як стелi над головою
   кого зробити головним персонажем людиною без властивостей
   фотогенiчною прикрiстю обкладинок кого занапастити
   всi вартують одного й того ж почуваються зле
   досягають фiнансової незалежностi купують абстрактний живопис
   кого зробити головним винуватцем своєї свiдомостi
   прискiпливим читачем коректором для кожної лiтери смiттєзвалищем епiлогiв
   весь бiль невимовленого життя складати у файл без назви розширення .doc
   ***
   орфографiя
  
   ми пишемо вступний диктант в Лiнгвiстичному унiверситетi текст про Олену Пчiлку
   дехто не знає як пишеться пише "Бджiлка" у мене поганий почерк
   хоча тодi був кращий нiж зараз тодi ще мало у кого були комп"ютери вдома
   ми думали що гарний почерк має сенс
   складали з подружкою фотороботи в спецiальнiй програмi
   потiм вона вивчила японську та емiгрувала в Нiмеччину
   бiльше нiчого про неї не чула двi помарки вже вважаються помилкою
   також якщо стерти лезом деякi почуття хочеться стерти наскрiзь до наступної сторiнки
   iнтернет ми вперше побачили на парах з iнформатики в Лiнгвiстичному унiверситетi
   сторiнка безкоштовної бiблiотеки завантажувалася близько пiвгодини
   хоча можливо здавалося так тому що чекаєш
   тодi хотiлося прочитати все ми взагалi багато читали i блукали мiстом
   поки вчилися в школi нiкуди самi не їздили зi свого спального району
   тому мiсто стало певним вiдкриттям вздовж та поперек обiйшли весь центр
   потiм вулицi перейменували з"явились новi маршрути
   вiд руки тепер пишу тiльки текст про життя що колись здавалося своїм
   пiсля тридцяти почали ходити на рейви робити селфi в кафе
   почуватися своїми в довкiллi
   почали забувати правила орфографiї для дорослих
   ***
   не можна бiльше заримувати "кров" i "любов"
   занапащений мотлох ранку маршрути слiв назви предметiв
   що ти знаєш про це життя таке що мало б зацiкавити
   мало теплих у роцi днiв вологе повiтря пiвдня стискається у горлi
   прозорi променi штучного свiтла опiки засмаги
   заздалегiдь змащувати солоне як хочеться зафарбувати цей свiт
   маснi фарби цегла всотує як хочеться зафарбувати червоним
   блiдим просторi шпарини простору
   не можна бiльше заримувати нiчого як слова втрачають сенс
   перетворюються на мушлi легкi рiзнобарвнi мушлi
   для сувенiрiв ось ти береш одну як повiтря стискається
   як втрачає свiдомiсть море
   ***
   де тобi болить питаєш саме життя крига спокою бездоганнiсть
   розбитi на друзки родиннi дитячi зв"язки вуличнi схеми метро
   невiдомi пiдстанцiї страху вiдключення межi
   кожного дня вiдчиняти вiкно як повiтря покине цю кров
   розiллє наче воду з-пiд анемонiв
   розкажи як минає твiй день корки нерозкритих книжок
   насуплене паперове небо зiбгане пiд склом спокою
   минає та повторюється щодня декламацiя до-ре-мi
   поверни менi цю любов до простих речей де вони тепер
   зберiгають своє тепло поки серце холоне льодяником пiслясмаку
   червона полуниця користь пiдсвiдомого стигла пам'ять
   де тобi краще тут чи бiля вiкна де сонце пiсля обiду
   ***
   як дерево перетворюється на хлiб золи
   лiд на воду повiтря на дим в легенях
   вода перетворюється на морозиво зимних заводiв
   залишки перських килимiв малюнок зелене листя
   цятками крапель роси лазурової фарби неба
   i вибиває пил з темного ворсу
   типових багатоповерхiвок спальних районiв
   море закуте в бетон розпечена лава сонця
   не дивитись на сонце тiльки крiзь скло копчене
   море закуте в бетон вкрите ряскою скляного лушпиння
   розлiтається у темрявi скалок розбитої порцеляни
   плетиво пластику землi сновиди-вулицi штучна шкiра
   перетворюється на пил наперстками розквiтає
   ***
   я зробила з цього трагедiю каже Леся оберемком тримає його пасма
   як жага до життя досi не згасла до рiдної кровi слiв як ти цього хотiв
   захлинатися мовою кров"ю питомо розлогих текстiв кохання
   я прокидаюся зрання вмиваюся водою з рукомийника
   я прокидаюся зрання вмираю щодня забуваю тебе кострубату жадану
   знеболювання як отвiр
   я притискаюся до тебе брак повiтря тут не означає холодне
   Леся пише п"єсу "Одержима"
   поки холод опановує кожну клiтину кровi шкiру чуття i м"яз
   ти пам'ятаєш як ми вiрили що життя можливе життя вiрнiше за нас
   я захлинаюся цiєю любов'ю до неможливих формулювань
   шукаю твою руку у темрявi
   на периферiї мого зору твоя рука
   вiдбивається ти знайшла риму i все байдуже
   ти знайшла наступну риму життя живе
   ***
   каже не знаходжу собi мiсця вже два мiсяцi як незчулася втратила чутливiсть до слiв
   хто пам"ятає цiну мовчання зцiлення за квитками хто говорить ночами пустими з нами
   зiницями вiкон та ми не пiдходимо за вiком
   для колискової йде хитається ось зiрветься мiсток
   прiрва дивиться у саме тiм'я кличе тебе на iм'я хитається разом з темрявою в очах
   нарештi все спiвпало самого лише бажання забути себе тут замало
   замало дитячої спраги холодного льоду зимою комахи в коробцi вiд сiрникiв
   ти мав длубатися з тiєї сторони кордону весь вiдчай цупкого картону вiдчути пiд нiгтями
   i задихнутися вiд щастя ця точка свiтла згасає поволi
   ми занадто вiримо у те що нам спiвають щоб ми заснули
   ось вiн йде та зараз обiрветься мiсток а ти не знаєш як тебе звуть яка це країна зрештою ми всi
   вигадуємо iсторiю яка не має комусь подобатись обов"язково
   лише пiдсвiдомостi втома виносить на берег уламки пустельну гарячку кровi
   цукор пiнцет молитовник ганчiр'я душi
   каже ми ще кращi за свої портрети це хоч якось нас виправдовує
   в очах тих хто дивиться наскрiзь
   лущимо насiння перед дверима на вулицях свої високi вилицi
   пiдкреслюємо кольором бронзи вересень розчиняється у повiтрi
   не впiзнаємо знайомих ворожимо на холоднiй водi
   нашi портрети ще такi молодi
   ось вiн йде хитається ось його кличуть обiдати потiм вчити минулий час
   дiєслова повторювати знову i знову неправильнi дiєслова третя вiдмiна
   ось вiн йде хитається намагається рiвно тримати спину не дивитися донизу
   неправильнi дiєслова м"ятна цукерка розтала за пiдкладкою слiв
   ***
   понадходили деякi книжки з котрих кiлька при спосiбностi пришлю й тобi
   добитися певного сильнiшого становища поважнiшого iменi щоби
   i тобi моя дорога Ольдзю подумати о якiм-будь занятiї
   єдина не заперта доступна для тебе дорога се писательство
   тож i сказати годi чи i що ти можеш на нiй удiяти
   коли вона тобi не по волi
   нашi бажання кволi холодна кров скронь чотири томи Золя
   найцiкавiше це "Земля" мабуть життя саме нас квапить
   до прiрви зцiплює руки на шиї мабуть життя
   не навчишся шити не в"яжися нiтрохи моєю радою
   радiти всьому навмисне бути нарештi радою
   теплiй землi пiд якою корiння наших гобеленiв квiтiв брудних
   отже пробач себе зроби щось корисне з болю прекрасне з них
   закоханий i заздрiсний та лютий на всякого хто тебе любить
   хто тебе незавбачливо вiтає з днем янгола
   при щирiй любовi щастя має рости коротшi стають листи
   як щасливi хвилi автори нещасливi як серце прощає нас
   за декiлька гарних фраз див. на зворотi
   ***
   сертифiкати дорослих
  
   шурхiт шаурми плетиво велосипедних дорiжок черги за повiтрям повiтрянi кулi
   на переходах збитi у теплi вершки лiтнiх кiнотеатрiв
   старе потойбiччя сценарних ходiв пiдземних ось тобi моя рука
   але це нiчого не значить з точки зору авторiв тексту
   ось тобi моя рука паперова троянда вiднесенi вiтром металевi поручнi
   колiщата механiзму самознищення ось тобi моя рука
   ми не робимо те що могли б ми вдивляємося в безодню чужих метрополiтенiв
   скиглимо вiд щастя мовчимо коли боляче слiв бракує
   для всього бери мою руку не бiйся
   мелос мовнi засоби мовчання
   море намальоване на обкладинцi
   обгортки слiв прокидайся
   ***
   Фройд у Лемберзi
  
   як маячня божевiльного бога алiтерацiй поблажливiсть до скутих рим
   трикутникiв затемнення вiкон
   зелена патина скронь Антиной радянське морозиво життя не ласкаве
   надто до пiдземної рiчки глоду
   що тебе турбує гнiтить розмiшує з кольором тiла чи не ти це раптом
   вигадав сам себе так не буває
   цинамоновi серця смак попелу на долонi затримайте водiя
   будь ласка ми запiзнюємося щось на кшталт поезiї переливання кровi
   як запаморочиться небо потемнiє ворота не можна лишати вiдчиненими
   перемовини вести звiдки ти знаєш як вода у венах перетворюється
   на мiсцевi звички живих знати
   пiд червоною вуаллю мокко не вiдрiзнити згоду жити вiд спротиву
   ще кiлька сторiнок i ти дiзнаєшся хто головний герой мелодрами
   пишуть мерцi сторожi церков бiлi бульбашки у повiтрi
   солодке мило печериць дощова осiнь
   знову нiчого не знайшов зернятка дзеркал забути
   правила правопису скривавленi колисковi
   ми маємо про це говорити проговорювати бiль якого ще немає
   який зрiє у твоєму серцi мов яблуко в серпнi
   серпанок серпiв серпантин ми маємо зiрвати його блiде
   вкрите холодом тiло зручнi обставини iсторiй
   як ти сюди потрапив затримайте водiя на кiлька хвилин
   ми хвилюємося парафiн яблук стiкає соком земля втрачає сон
   ось твоє шкiльне подвiр"я подiл пiдшитий подорожi на край ночi
   крайнощi крихти розумiння збирай кут нахилу лiтер
   ***
   зректися кохання набагато важче нiж зректися життя сказав класик
   водночас i страта i шкiра пiд гострим кутом невагомiсть спокути
   блiда пляма голосу серпень занотовує у записники всi мiсця зайнятi
   залишилося тiльки втекти солоною водою дерев просочитися в серце без тебе
   залишилося тiльки як зараз життя ми вбиваємо все що залежить
   вiд тiнi та свiтла твого голосу
   згубна звичка зневiри вода в переходах пiдземних прозорi кiстки
   зректися кохання набагато важче нiж зректися
   кожного дня вiдкривати очi вдихати повiтря думати навiщо це все
   не знаходити вiдповiдi
   залишати думки на потiм перебирати уява виправдовує кожен акт зречення
   краплi свiдомостi тут нiчого не було як ми проходимо повз старi стiни
   будинкiв говоримо про лiтературу вiримо що життя скiнченне
   але не зовсiм не назавжди
   тому що неможливо повiрити у вiдсутнiсть твого голосу
   нiмоту номеру з перелiку контактiв неможливо повiрити у нiщо
   коли ми просто тримаємося за руки впевненi що напишемо кращу книгу у свiтi
   i це має сенс рано темнiє листя пливе за водою
   ***
   знала Офелiя нiмфа якби було знаття темне латаття спокiй
   провiнцiйних кiоскiв о десятiй ранку з яскравими фото зiрок
   таємницями щасливого шлюбу куховарiння
   силомiць примусили жити плисти повз ятки морозиво сон
   пам"ятати що десь є як не для щасливого кохання то для промовляння вголос
   iменi схожого на твоє власне але не так
   дверi зачиняються обережно тримай голову над водою
   розчинну каву розмiшуй за годинниковою стрiлкою
   у всьому має бути система важелiв та противаг невiдворотнiсть
   темнi зливи душi фото зiрок зi слiдами травневого фотошопу
   щасливi шлюби що як ми є насправдi
   плавати вмiли навiть захлиналися нiмотою мрiї про щось тривке
   має бути виправдання цьому темному лататтю колишнiм словам
   якi бiльше не мають змiсту нiчого не означають але могли б якщо задiяти уяву
   вгадати звiдки цi смiшнi листiвки з побажаннями всього
   кухлi з вiдколами стразiв страхiв що життя можливе
   Офелiя нiмфа старих речей годинникiв у водi залiзного брухту стигле
   мiсто з паперу на днi водосховища ми ходимо сюди у вихiднi зрiдка
   ***
   мухоловка Тарквiнiя
  
   каже купуйте квитки кров знецiнена знову як кров i полову зцiлення марного життя
   стiльки їздили по мiстах в очах липнева спека неможливостi страх
   як осторонь дорiг триматися вимикати фари старi пiснi про повiнь та лiд
   каже звiдки у нас цi вивихи руху у правiй руцi меч простирадло квiти набiр асортi
   це як виправдання життя радостi руху простi щоб на кiнцевiй вирушити за зворотнiм маршрутом
   каже проходьте в середину салону простiр всмоктує кров солону
   змiшує зводить нанiвець бажання дивитися у вiкно як розрiзає скло шкiру
   як тепла земля нудиться вiд однакових днiв
   до чого пристосувати надiю я бiльше говорити не вмiю вiд холоду полотнiю
   коли нерозбiрливi оголошення ботанiчнi пастки краси що вбиває
   висотую серце завжди мовчить про своє
   має ж бути якесь пояснення цiй колишнiй спорудi каже навколо бите скло
   етикетки вiд сну рими сновид чому ти приходиш сюди кожного разу
   розчинився у мовi зблiд тут нiхто не говорить про важливе
   живi ховають недопалки мертвi цуплять тiнь
   нiким iз них не хотiлося б бути креслити кути навчитися рiвно
   у повiтрi тремтить неспокiй десь грає "Doors"
   має стати щось важливе зрозумiлим зараз ось-ось оберемками квiтiв з переходу
   замовляннями на суху або дощову погоду
   нетривкими пакетами забуту харчову соду пасок безпеки
   неможливого кохання подиву липневої спеки
   тут стiльки всього не утримати в пам'ятi стiльки не виправити
   не викреслити не пояснити щасливi квитки квiти
   пелюстками пелюшок оплiтають пiсне можна
   ***
   мiсткiсть бiдонiв для молока вирiшувати чи вистачить цього
   тут мала бути ваша ре-
   рiчки плекаючи в судомах акварiуму задихатися з любовi до себе
   вивчати мову риб мовчання прозорих стiн
   як вона дзвенить хитається земля пiд ногами бульбашки кисню тануть
   нiби синцi на колiнах кривавi квiти дорiг
   залишай тут свою пам'ять розбавлене молоко снiв
   як солодко як зовсiм нiякого смаку
   мала ж тут бути вiдповiдь на всi питання в кiнцi пiдручника якщо подивитись
   якiсь незрозумiлi формули чому a дорiвнює b
   чому ти казав що все мине тiльки не холод
   ранiшнiх мiст скрегiт трамваю
   сумнiв чи мали ми їхати сюди або зiйти по дорозi
   щасливий квиток розiрваний навпiл в кишенi слiв
   ***
   ти менi снишся деколи ось як сьогоднi опiвночi
   треба засинати пiд стару мелодраму
   надто не намагатися зрозумiти сюжет вони будуть разом наприкiнцi
   або не будуть отже яка рiзниця все йде до того що життя обдурює сценаристiв
   ставить пастки таємнi кутки навiщо ти менi снишся
   потiм не пам"ятаю подробицi лише присмак засинати пiд старi мелодрами бачити снiг
   смак розпачу пам'ятати пирiжкову на розi поки все не вiдбудеться
   неможливо зрозумiти побачити цiлiсну картину поки все на своїх мiсцях
   не опиниться ти менi будеш ввижатися скрiзь в магазинi бiля полицi знижок у парку
   на дорiжцi розкресленiй бiля фонтанiв що свiтяться чорним пiд музику Вердi як човен
   захлинатися пам'яттю ось ти нарештi навчилася плавати човен пливе
   так ти менi будеш досi ввижатися теплий гранiт пiд дощем
   черевики червонi пiд чорними скельцями повiк дивитися як минає
   твоя любов до незрозумiлих слiв
   огортає тебе нiщо цiлує в холоднi скронi
   прокидаєшся вiдкриваєш очi рахуєш до десяти
   ***
   колись я напишу тобi присвяту слова похапцем димно
   мiзогiнiя Сольвейг-дитина печиво тролiв
   коли ти повернешся додому що ти скажи накоїв
   мерзлими овочами льодяниками хвощiв врятувати себе хотiв
   виправдати лiнки видалених постiв
   як лiнь колiн серця сумлiнна втома
   немає кому сказати тепер ти нарештi вдома
   як має закiнчитись п"єса в театрi абсурду початися знову
   хутро на сценi вабить болить свiдомiсть початку
   не тримай життя на короткому цiпку
   не тримай у пам'ятi всi реплiки потiм
   будемо їх повторювати але вже на свободi
   розбитi глечики стрiх куди вiн подiтися мiг
   суфлером манiкюрними ножицями шкiрою вiслюка
   пише скоро буду вдома i вже не тремтить рука
   ***
   "романтизм - одна з найбiльших бiд української лiтератури"
   романтичний герой має говорити про себе каже Льолю ганчiрки крейдянi звалища
   святкова мотузка навколо транспортної розв"язки
   не мало бути холодно нам увi снi але все можливо
   каже зупинись хоч на хвилинку натяками говорити теплий бузок
   стирчить iз землi руки по лiкоть у глинi
   пiд вiкнами всю нiч когось кличуть неможливо дочекатися свiтанку
   мертве молоко майже очi склеїть каже нiхто не любить
   чужi iмена книжки що закiнчуються нiчим свiтлi стiни
   ти все вигадала життя просто нецiкаве
   нiхто не любить зупинятися на пiвсловi
   сутiнки розводити водою нiчого мiцнiше вдома не тримати
   не витримувати надiю тому не вiрити нi у що
   погана вода у цiй землi кров струменить у трубах iржею
   розпечених колискових вчити на пам"ять слова якщо тобi
   бiльше нiчого не залишається слова повiнь i пам"ять
   вже не втiшає нiкого погана кров у цiй землi
   пам"ятати формулу водню
   говорити про себе немов ти справдi iснуєш
   втiшатися нiмотою немов справдi ти
   ***
   а тепер вiзьми цей вiхоть зафарбуй бiлим плями смутку написи невiдомою мовою колiр бруду
   колишнi кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвiється попiл за вiтром
   не тримай життя у пiдмурку каже дивись як все мало бути
   мало рiчок у нашiй областi зафарбованих синiм рiчок тобi пощастило
   майже нiколи не закiнчується мовчання лiтери печива на вагу
   як смакує павутинка плечей блiда шкуринка молока життя яке треба вигадати
   поки ще є час рахувати скiльки тобi не додали хлiбобулочних виробiв
   скiльки не тримали не протязi для застуди
   життя яке треба вигадати як ти виходиш з будинку йдеш повз автомати газованої рiдини рожевого кольору
   кидаєш монету ребром ось її профiль вона могла бути зовсiм iношою
   тамувати подих на кожному обертi стрiлки затяжцi на радянському капронi
   все повертається туди звiдки нi мабуть варто не дивитись у твої очi
   бiлу цеглу нерозрiзаних сторiнок
   ***
   каже тепер ми будемо жити в Горiшнiх Плавнях надсилати листiвки зi стернею теплих дорiг
   бiльше не будемо їсти м"ясне пити кисло-молочну кров жирнiсть кiлька вiдсоткiв
   куди тебе додати дитя звiдки вирахувати не знаєш
   розклад маршруток у цей населений пункт змiнюється щохвилини склад нашої кровi
   клiтини шкiри пiдсвiдомiсть написiв на стiнах тут жив але морським вузлом зав'язаний зашморг
   електричка не ходить сюди електрика не проведена твоє дитинство мертвi риб'ячi кiстки
   цеглини з клеймом iмператорського заводу
   каже тепер ми поїдемо у вiдпустку життя вiдпускає нас у вугiлля фiльтрiв
   мiсцевий смог саморобне мистецтво смертi
   всi ми пiдробки фейковi вiдбитки облич побажання гарного дня як стирчить звiдси
   ти хочеш подобатися свiту довести собi що не марно копирсався у сенсi щось звiдти витяг ти хочеш
   Горiшнi Плавнi вiтають вас у нашому мiстi
   ***
   це просто розбiжностi у сприйняттi слова простi оберемки нежиттєздатних квiтiв у пiдземних переходах
   недопалки на сходах стiйка фарба для волосся стейки артерiї деревини
   немає що пробачати незграбностi рекламних закликiв любити себе думати що вартiсть вже оприлюднено
   до кого ми звертаємось коли нiкого немає поруч коли треба за поручнi триматися мiцнiше
   як життя минає повз слова як рухається ескалатор до чого не доторкнися пил попiл втома
   серцева недостатнiсть семантики
   до чого не доторкнися все оминає чiткi обриси дитячi образи на свiт
   свiтлотiнь тут може бути ваша реклама
   сатин фiранок у плямах ранкова недбалiсть рухiв
   тут може бути ваша реклама та все iнше що могло б спасти на думку
   все iнше могло бути тут голки антен вiдвари з ромашки
   вiзантiйський смуток пелюсток сповивальнi столики слiв
   що iнше могло бути тут маршрут прокладений
   досвiд простих дiй маскувальних тенет метро минулорiчного снiгу
   ***
   розпускати плетиво за нiч стiльки назбиралося невикористаних слiв
   напам"ять знати всi вiдмовки всесвiтня змова речей рiчки кольору ртутi
   нас тут не було колись але тут ростуть настурцiї горизонт будiвель
   масло розтоплене жовте кiстки слiв
   нетривкi вiдносини з собою покладiть кажеш цей пакунок на терези
   з якого боку подивитися ще нащосерце приймати не вiдчувати вiдрази
   навiть iнодi захоплення як вдалося звикнути зникати з поля зору
   прозорiшати промiння
   обiцянки що навчитися плавати легко стати тим ким ти є легко легко бути собою
   не боятися вогню забувати все як намисто по однiй намистинi ховається
   у шухлядах твоїх кiмнат дитячих нiколи
   вже не навчитися плавати не боятися вогню сповiдувати впевненiсть як втому
   розрiзняти гiрке i солоне на смак самотнiсть струмкiв вiд льоду
   тане декiлька хвилин холоду кiлька хвилин тишi
   нiколи тиша не закiнчується не закiнчується нiчим
   як розмова що не зачiпає твою шкiру дешевi солодощi магазинiв
   склянi стiни за якими пустеля стiн
   ***
   так немов закладав пiдвалини пiдмурки йдеш до жiнки вiзьми з собою краще не знати як мова
   просотує кров землi роздiляти як є i буде
   безпомилкове нiщо нищити всi докази iснування
   Елiза має згадати ноти вигадати новi поки глухi приголоснi не впадуть втому
   втамувавши на її серце холодне вiзьми праску
   каже вiзьми праску та попрасуй ми любимо себе наче iснуємо тут життя гiрке квiтник поливати пильно
   каже все нам тiльки здається дзеркальця на б'ються брязкальця теплi руки
   поки у тебе ще теплi руки шкiра поки ти пам'ятаєш цитати з класикiв
   тут не потрiбно вгадувати спогади ще не все
   але ми живемо у мiстi без шибок пустих стель пустельних пасток
   ми живемо тут наче на вокзалi скоро по нас приїдуть оголосять вiдправлення запiзнення три години
   скоро тебе тут по всiх вигинах вагонiв важко струм тремтить
   скоро тебе тут вигадають знову
   змарнiлi руїни рахiвниць ремонт колишнiх речей
   скоро тебе тут як ти iснуєш покладуть у конверт без зворотньої адреси
   ластовиння рiчок у роздрiб лiчи до десяти до ста овець сон нiколи не закiнчується
   так немов сказав йдеш до жiнки вiзьми з собою плетиво рiзнi варiанти розвитку сюжет мав би бути тут
   але навмисне вона заплутує все як нiколи не закiнчиться марна любов до себе
   не закiнчиться не залишиться тут у першому стосi
   ***
   у магазинах "Прип'ять" та "Казка" працюють термiнали безготiвкового розрахунку
   всi металевi деталi здавати на мотлох життя кисень розмiшувати стакан дрижчить
   ми нiкуди не рухаємося стоїмо на мiсцi сьогоднi життя холодною ковдрою вкриває
   блiдими пагонцями рiчок закреслених мiст землi
   не говори як виїхати звiдси мовчання зачиняється знову пофарбованi шибки шибеницi
   немає бiльше чого прагнути на пiдлозi слiди багатьох поколiнь колишнi життя колиски
   колись тут буде чисте повiтря снiг паперовий як на цукерках вiд нежитю холодних льодяниках суму
   колись тут буде нове життя струм замiсть вогню пряжене молоко
   ***
   каже тодi одна полум'яна комунiстка дуже хотiла щоб її син пiшов на Першу свiтову
   потiм його вбили у першi ж мiсяцi про це треба написати сценарiй
   сонне пiвденне мiсто вкривається пилом дiтям набридають iграшки звужене поле сенсiв
   як тут грати щоб щось залишилося напам'ять цитувати тексти не за шкiльною програмою
   ось так минає текст пляма на склi
   дивись на сонце немов його розтерли хiнiном на шкiрi
   стигла вода стiльки чекали що все повернеться
   альтанка за мiстом морозиво старих рецептiв останнiй смак
   ***
   преса кiнця вiсiмдесятих "Барвiнок" "Малятко" "Наука и жизнь" "Юный натуралист"
   типовi будинки дитячi садки магазини овочевий книжковий
   надiя дiстатися центру землi риючи пiсок iграшковою лопаткою
   треба дiлитися з iншими дiтьми там теж нiчого немає як вiдсутнiсть всього
   кольоровi атласи фiнський папiр нiчнi програми про таємницi фараонiв
   як вiдсутнiсть всього може стати чимось
   шукай серед овочiв придатнi до iснування не складай всi в один кошик
   суповий набiр навантаження до Майн Рiда
   ***
   так вона тримала за руку коли ми їхали у трамваї
   вивищуватись помiж старих божкiв будiвель соц. реалiзму
   середнього ступеня свiдомостi життя все одно любити
   так ми їхали не перемовляючись жодним словом
   нехтуючи правилами спiвiснування
   дмухаючи на зiрванi кульбаби мов на полум'я мова бреше
   тут краще не залишатися їхати далi зеленi ганчiрки трави
   пiдвiконня масної фарби
   так вона тримала за руку треба тут триматися за щось
   нiжнiсть свою ховати
   ***
   задушниця
  
   будемо тепер лежати пiд однiєю землею
   тепло вкриватися нею
   говорити про незначущi речi всi цi страхи малечi
   про позамiське життя закоханих i мерцiв
   все про що так i не дiзнався хоч i хотiв
   побачити як проростає пiд шум нашого fm-ластовиння
   ця площина гостинна
   квадратних кварталiв чарок з кров'ю та хлiбом
   ти зупинився нiби
   навмисно тут де всi живi ховають чужi цукерки в кишенi
   розталого цукру жменi
   повторюють одне i те ж не потрiбне нiкому як навiженi
   що окрiм страху тримає нас тут
   зацiпенiння плотi повiнь думок
   пiсля дощу типографською фарбою стiк пiд газетою змок
   клаптиком хлiбу який не прийдуть куштувати
   ось вiн сохне життя
   не залишається пластиком квiтня пiд ноги
   ***
   немов провалля вугiльне вдихати пил скiльки говорили що нiчого не вiдбувається в цьому романi
   як героїня тлумачить французьку стиглi омонiми непридатнi до життя ковтки голосних
   кiсточки у вишневому вареннi бджолинi погляди мовчання
   чатує обiймає рознiжує по крихтах скляних будинкiв
   скiльки разiв ми бачили цю екранiзацiю досi ще нiчого не зрозумiло
   стати голосом за кадром повiдомляти як пилом лягає тiнь серветки сухi закони пiдсвiдомостi
   ми перестали вiрити один одному бiльше не обговорюємо теми якi можуть бути цiкавi обом
   навiть погоду немає сенсу обговорювати мозок спить час зупиняється
   слiдкувати за часом змiтати пил крихкi колишнi кохання
   коли ми зустрiнемося наступного разу вивчимо ще якусь iноземну мову легко забути все
   ***
   пише люба Лiлеєнько я дуже втiшилась отримавши вiд тебе листа i ця орфографiя надто проста i не знаю чого се розкисла
   як звичний нежить у квiтнi не перейматися бiльше нiчим потримай мої рукописи i нашi ноти у себе
   надмiр життя без великої потреби як тi листи що писали в свiй час з любов'ю до запитання
   як тi листи якi нiхто не хоче забрати вкриваються пилом терпiти себе несила
   стiльки цю шкiру волосся спогади юнiсть свою носила
   щойно закiнчився свiт вигорiв як чорнило на тлi паперу
   як i не було у нас можливостi придатися до чогось
   як i не було нас тут лише хiмiя несвiдомого
   люба Лiлеєнько як там вдома чи не обтяжлива пiдсвiдомостi втома
   тримає як не мала тримати нашi рукописи потайки з темного льоху
   я призвичаююсь до життя забуваю його потрохи
   люба Лiлеєнько отже i наше дихання не марне а як i марне то що там
   має залишитись прихисток текстам i нерозбiрливим нотам
   як ти маєшся де маячня сирiтського сi-бемолю
   не залишається вiд життя як надiя втекти на волю
   ***
   не тримай мене за руку цi теплi звалища квiтневого снiгу терпкiсть землi
   пластиковi квiти життя є сон хтось загубив оголошення "Купуємо волосся дорого" масний асфальт
   нанизувати слова мов бусини на грубу нитку не дзвони бiльше на цей номер тут жоден номер не вiдповiсть
   проїзд дорожчає руки мерзнуть можна було вже навчитись розрiзняти обличчя
   за стiльки рокiв пам'ять блiдшає що вони казали тодi про волосся колишнiй металобрухт з кутiв пiдсвiдомостi
   невiдому мову розшифровувати смiятись з невдалих жартiв
   розчиняти попiл доводити до кипiння
   ***
   вимикаємо вк бiльше не радимось з iншими собою як писати про вiдсутнiсть кисню
   пiгулок розщеплених слiв статусiв "все складно"
   все має бути легко тут як нагадування що легкiсть минає
   накопичується мов стиглi сутiнки нiмота розчиняє воду
   замiсть тебе хтось iнший брунатну кров вишневої начинки одноманiтнi спогади про життя зберiгає
   отримує повiдомлення що все могло бути по-iншому
   але i так могло бути отже як би там не було
   погана звичка громiздких описiв гнучких почуттiв помилок налаштування
   ось воно не закiнчується нiколи це кохання як i не було його нiколи якби
   навчитися вирiзняти твiй почерк помiж такої кiлькостi iнших лiтери складати в пакунок
   навчитися стiльки всього забути немов i тепер тепло
   розливається по шкiрi судомить вiдкритi склади ненаголошенi
   млость вiдчаю переслiдує на кожному кроцi
   як ми жили один без одного так i далi безодня
   поглинає все зберiгає лише колись
   ***
   зимiвля
  
   промзона великого мiста напередоднi декомунiзацiї маленькi пастки кохання
   кiоски з напоями невiдомого походження вартiсть змiнено все минає i тиша теж
   проходить венами трамваїв суцвiттями долонь кострубатих висловiв невiдомих на всi випадки життя
   мов скорiше так пройде день
   на днi пiдсвiдомостi плавають скуйовдженi пасма гiацинтiв
   найкращий подарунок це те що зробили вiд серця руками
   вiчнi свята нiмоти тут затиснути артерiю i склеїти папiр рветься
   звiрятка червонi прапорцi свiт дверей iмперiї працює до останнього покупця
   можна просто дивитись але не тиснути на макети
   звiрятка з червоними очима наче не спав три днi промовляв замову на обiдню перерву
   блукав бiля закладiв громадського харчування їв руками рештки дагеротипiв
   ось вони три колоски колиска марно тримаєшся за край там нiчого не видно цей номер тут не зупиняється
   спiвати загальноприйнятий набiр слiв пам'ять вже не та
   звiрятка з холодною шкiрою кров вiдходить у землю
   так само прекрасне твоє життя плюшевi одинокi гудзиковi очi виколупати нiкого не шкода кажеш чого вони так дивляться i мовчать
   промзона великого мiста напередоднi декомунiзацiї пуста склянi милицi пластиковi виделки
   дiти риють пiсок дiстають уламки вогонь слiпить як зiгрiти коли темно
   ось вона колиска твоя пуста вивчив лiтери ще трохи i все стане зрозумiло
   вiддай менi своє серце м'ятний смак
   ***
   не роби рiзких рухiв повiтря просотує кров мов життя закiнчилося просто
   промовлянням iмен неможливiстю чути волосся трави вiдкритi рани квiтки-мухоловки
   марна плоть солодка млость мiста мерехтiння слiв
   не роби рiзких рухiв ось вона марганець пелюсток змиває з очей оману
   мереживо мерцiв мелодiя моря не на часi каже зараз цi коливання струму
   серце зупиняється чистi серветки навпiл розрiзати що там всерединi
   пiр'я колiбрi нестримна жага мовчання натомiсть так
  
   ***
   потiм щось креслив у своєму зошитi на 36 це така пошесть життя та вони не воскресли земля-землиця у горлi масна земля чорнозем i потому
   тут немає мiсця нiчому живому потiм щось бурмотiв отцi кажуть треба тобi значить треба хiба нам знати що воно краще
   ось воно приходить до Бога таке заваляще каже має ж бути щось краще нiж я
   та нi то все проекцiя нiчого бiльше немає каже то все здалося тобi не боляче насправдi прокидайся бiдося
   у дверi дзвонять завтра тепло як майже рiк не було терпiти терпкiсть тепла руки бинти
   ще чиїсь руки неможливiсть дотику потiм шкуринка попiл у горлi
   обличчя були у кольорi стали чорнi тепер як триматися за пiдручник цього метрополiтену
   потiм щось креслив навпомацки свiтло шукав i вимкнути важко i серце заходиться смертю
   викинув зошити надто поля залишати вiдвертi
   ***
   крихкi лiтери долонь дрiб'язок лiхтарiв мерехтiння хто їх вмикає вдень
   коли ти спиш розмiрковуючи про щастя
   зрiвняти рахунок звести до нуля промовляти нiщо двi сторони свiтла наче темряви не iснує
   крихкi лiтери пiдсвiдомостi розкажи як пройшов твiй день
   знову нiчого не вiдбулось розум креслить квiти
   складнi суцвiття будинкiв теплi рiки землi
   довести до кипiння не змiшувати веснянi корки мостiв куди стiльки змiсту термiн придатностi стерти
   слова нi про що пам'ятати наче вчора
   лiхтарi теж мерехтiли уламки променiв на склi
   наче вчора було i повiтря не тисне як кров i життя не цiнує засмагу
   крихкi лiтери долонь навчитись читати мiж
   ***
   я навчуся шити за цими схемами зi старих журналiв краса не має вiку точиться плямами фарби на шкiрi я навчуся мовчати
   одна з чеснот шкiльних правописiв бiлих стель рiвних поверхонь
   не повертайся туди де був щасливий не повертайся нiкуди голка притискається до тканини
   життя обабiч i тепер не вiдпустить тебе нiкуди
   я навчуся читати думки ставити наголоси як має йти до спокою кровi
   до шкiльних несолодких тiстечок похмурої цноти їдалень
   кiстки викидай сюди це пакет для кiсток масне м'ясо тепла вода
   ледь тепла вода тече по твоїх долонях
   я навчуся мовчати немов i не було мене тут нiколи нiяких здiбностей до навчання
   бруд пiд нiгтями кров на комiрцi
   ***
   як надолужити вiдсутнiсть змiсту викарбуванi займенники просторi звалища колись
   тут було море прозора сумiш маснi плями життя колисковi пiску вогкi солодощi звiдси
   потрапляєш на наступну сторiнку мало сонця гнучкий графiк
   шкiдлива звичка обiймати пустелю пестити прiрву
   нiчого не вiдчувати безпечнi леза слизький кахель натомiсть
   тут колись було море мовчазних складiв куди наголос не заводить бiльше блукати мiж будинками всi щасливi скельця пустi
   нiчого не вiдчувати береги гострi збовтаний мул кохання
   загубленi гребiнцi ланцюжки амулети кiстки розмов хiтинова фарба
   там де нiчого немає простi беззмiстовнi речi
   завжди бiльш за все шкода забувати стирати по однiй як тепер
   ***
   пульсуюча вода пожеж вiвтарi скронь я не вiрю що вона мертва
   рiзьбленi долонi профiлем донизу падає срiбний дрiб'язок дзвенить скiльки кровi ввижається пiд шкiрою
   збовтане мовчання силкується приголоснi насотувати на шиї слiд вiд
   сюди падає тiнь коштовна мов зцiлення не вiрю що iснують каменi забути як не було
   повторювати одне й те саме кiлька днiв тодi воно стане правдою повторювати одне й те саме
   матiнко-заступнице молоко збiгає час гусне плiвкою життя просте
   нiжнiсть непромовляння розрiджена нiмотою
  
   ***
   нехай тобi не сниться нiчого свiтло-виделка
   проштрикує темряву вiкон застиглi слова покори
   цегла немає проїзду навмиснi мушинi крила
   на склi з того боку де вологiсть вища вогка темрява снить
   майже нiчого розповiсти про мiсцевiсть в якiй минають календарнi облiки
   пiдсвiдоме життя декiлька гарних деталей
   про якi потiм забув а можна було їх використати для опису
   середня тривалiсть миготiння за склом ти можливо вражений але не надто
   про що розповiдати коли нiчого не вiдбувається гнучкi обличчя рухи наослiп
   про що розповiдати якщо потiм все одно нiяк
   скiльки минає часу коливань кров ртуттю ллється на новi зошити
   треба було купувати на цiлий рiк де гострi поля
   ***
   Вечiрка на Пiвднi
  
   iм'ям Республiки колись назвали цю вулицю французькi солонi аксани
   пожмаканi стиглi стегна курiпок олiвцiв у концтаборi канцтоварiв
   застигла кров неначе живi досi цi феї желейнi цукерки розмотати пелена паперу рознiжена кров пульсує
   залишиться тiльки Rothmans останнiй дзвiнок маскувальна сiтка на обличчi це сонце пече не грiє
   повернення має бути пiдпорядковане логiцi змiсту ось як остання крапка
   народжується з пiни на брудному березi серед слизького скла мотузок для човнiв
   нiколи не обертається що можна побачити там де бiльше немає
   колискових кипарисiв кохання кошикiв кропу
   закривавлене скло виноградна лоза на схилi
   цегла кришиться земля склянiє корки на водi кострубатi вiршi
   натхнення нiколи не залишається скiльки не повторюй одне i те ж
   нiхто не ходить вулицями вночi невтомна вода пiдземна пiдточує мiсто
   нiхто не ходить вулицями не купує щасливi квитки не шукає безпечнi переходи
   життя просто неба дихай свiжим повiтрям заблукай назавжди
   нiколи не обертається нiколи не йде вода кiмнатної температури для квiтiв
   спогади марно зберiгаються на льоду дiставати куштувати якi вони на смак через двадцять рокiв
   вiднести на вiвтар смiтника кохання моє тепер ти схоже на той шматок вугiлля з краплинами золота
   який стiльки рокiв лежав у надрах буфету все боїться свiтла
   все передує нiчому водночас життя i нiщо вугiлля i пил
   коли нас знайдуть ми будемо схожi один на одного
   як двi краплi на сталевому ланцетi як двi лiтери нерозбiрливого почерку
   хто тлумачитиме переплетенi лiнiї вигини кут нахилу
   що це все означає окрiм страху небуття надлишку кисню
   що хотiв нам сказати автор але не сказав коли зачиняються ворота
   театральна тиша панує над картоном брукiвки
   лiхтар хитається аптекар шукає сторiнку з вiдповiдями
   кохання моє на цьому пiску можна будувати повiтрянi палаци можна малювати кола
   хвилi змивають мiста жорстоке дитинство з подивом пiдкидає вгору тебе ти маєш рухатись i летiти
   на цьому пiску можна залишити слiди можна написати текст бiльшiсть варiантiв вже були використанi
   ми мовчки йдемо вздовж води у фiльтрi згасає свiтло
  
   ***
   потiм спитали якi ще подарунки були у вiсiмнадцятому роцi окрiм вiдривного календаря з портретами дiячiв УНР
   чи ходили тодi взагалi у гостi або нестача готiвки зойки пiдсвiдомостi небезпечнi леза нагадували
   що життя минає просто так якщо навiть не скористаєшся подарунковим набором
   що можна побудувати з цiєї глини будинки стертi на попiл
   кохання яке нi з чим не римується календар iз забутим профiлем
   нiхто бiльше не приходить сюди бажання справджуються пiд снiгом рiка пiд асфальтом кров
   попiл цитринiв цукерки з сої сходинки у двiр вихiд пiд арку
   ***
   що ти знаєш тут спустошенi автомати
   по двi копiйки бiля моря в провiнцiї
   так хотiла навчитися забувати i слiв не мати бiльше та на самотi
   горiлиць на снiг снiгурiв малювати вицвiлих
   "Гусячi лапки" кiлограм тепле какао
   теплi снiгурi життя здається вигаданим невдало
   кому зателефонувати невiдомi номери телефонiв з огляду на вiчнiсть залишаються тут
   багато деревини мало цегляних споруд буде пожежа
   все має перетворитися на попiл на жертовну кров суницi
   все має стати нiчим соромом глоду любов'ю до тишi наступного року
   ми побачимось знову поки нiхто не вiдповiдає
   ***
   мов пустi сиротинцi пiд'їздiв миршавий асфальт грона вiкон
   натомiсть ти маєш рацiю життя прозоре мов скло на яке щойно вилили побутову хiмiю
   розмазали блискавичним рухом шматком тканини як невдала серветка
   все тут якось зветься якби iснував сенс хiба робили б ми щось
   таке беззмiстовне як дихання безлад кольорiв ось так
   спектр просотує ниткою суворою шкiру
   мов пустi сиротинцi пiд'їздiв до яких нiхто вже не пiдбере код
   а що там цiкавого спитаєш ти нащо нам хотiти туди потрапити
   що цiкавого в побутовiй хiмiї окрiм кохання
   кохання заживе наступного дня затягнеться плiвкою нафти
   на водi як формула водню нам невiдома вже i застигне на бездорiжжi
   ***
   це мають бути добрива власне дуже високої якостi мiшанина мiсиво масне хутро прислiв'я
   що кохання живе один день а потому його викидають у смiтник дрiб'язок змiтають в кишеню
   жити несвiдомо набагато краще нiж нiжитися на сонцi пiд цiєю лампою пiд лампою що грiє ячмiнь
   тобi майже немає кого бачити тут немає вiд якої лампи мружитись
   ось прийде сюди взiрець стриманостi настирливого щастя скаже що тобi пасує бiла шкiра
   або пасує засмага або краще взагалi не виходити з дому ультрафiолет
   не залишає жодного вибору тут має бути тепло має бути холодно має нiчого не бути було б не зле
   закохатися знову в свої спогади про колишнє море про цю западину де була вода
   а тепер ми малюємо на землi нуль вигадуємо кохання
   ***
   ми будемо харчуватися лише божоле пiсним охолодженою магмою з крамницi дiєтичних продуктiв
   не збовтувати коли вiдкрили використовувати одразу життя просте мiцне ординарне
   пiдлiткова нервовiсть рухiв раптом ця скляна пiгулка свiту нарештi трiсне
   тобi бажають неможливого всi твої колишнi сусiди пустi пляшки на тому березi немає нiчого
   хай би вона теж знала що доля спiткає всiх якась доля яка невiдомо але все-таки
   немає чого боятися нiхто не пiде звiдси з пустими руками
   немає кому стишити твою безвiдповiдальнiсть погану звичку не вiдповiдати на телефоннi дзвiнки
   коли нiхто не телефонуватиме бiльше пiсне божоле не зiгрiватиме кволу кров
   сподiвайся що кохання вiчне що лiтература має сенс
   настирливе римування слiв складання їх у рядки плетиво яке можна розпустити i сплести шарф на допомогу бiдним
   теплокровним створiнням у серцi застряг гачок
   ***
   митрополича червона кров у зеленому склi немов нiчого не трапилось даремно ти так любиш своє життя
   солодощi крадених скриньок бонбоньєрки скронь намацувати в темрявi вимикач
   хай тепер буде свiтло нехай нiчого не буде
   тут так важко вижити висмикнути пасма пам'ятi жорсткi волосини суму
   неймовiрнi пригоди масної плями у теплiй водi жодне життя не варте
   несумiсностi слiв незграбностi прикметникiв особливих прикмет особистих речей записникiв на потворнi теми
   тьмяної тiменицi мотлоху закарбованої на пам'ять вiдлиги
   кров капає з горища солодка мов пастеризоване молоко
   можна не кип'ятити не гребувати розчинними напоями сумнiвної якостi
   розмовами бозна з ким на трамвайних зупинках вода має випаровуватись кров має стати записником
   розiбранi на шматки описи кочiв'я танцюють радiсть впiзнавання
   колискова несвiдомостi колись вiн дiйде сюди
   ***
   цей дощ волiв би нiвелювати будь-яку iншiсть трикутники дворiв стиглi новобудови
   мерехтiння ром-коли у склi Рамзес у пiщаному палацi мiцнi пакети для закупiвель
   сюди треба повертатися щоб згадати куди життя могло не звернути
   мiсцевий транспорт несолодкий сироп вiд кашлю
   бiля мiсця водiя чорно-бiла налiпка Адам i Єва
   вона простягає йому яблуко надто щаслива щоб бути справжньою
   вiн дивиться наче крiзь неї намагається розгледiти щось поза кадром
   ти не знаєш де саме тобi виходити всi цi вулицi схожi одна на одну
   розпеченi шпакiвнi мафiв з родинною шаурмою
   селфi в метро незрозумiлi пестощi колисанки
   не повертайся туди де все було марно де все було мов першого разу
   вiчне дитинство шкiри волосся глини
   кiлька примарних спогадiв дерев'яний гриб для зберiгання решти
   вона дзвенить у деревинi мiдними копiйками
   ***
   створювати перешкоди для твого вайфаю сказати тепер нi на що не зважаю
   стiльниковий зв'язок повертається до тiла теплого тiла судоми
   бiльше тобi не потрiбно пояснювати звiдки та хто ми
   у панельному будинку радянських часiв ред чiлi
   тi хто п'є цю ледь теплу воду хтиву кров тепер такi милi
   на дитячому майданчику помiж оленiв та корiвок
   це лише вiчне життя для вивчення напам'ять уривок
   зарийся в пiсок не дивись на небо та свiтло шпарин
   вiд цього вайфаю не дiйшов жоден сигнал
   я знаю але цього недостатньо
   ***
   позiрна смерть як серп i мотовило певний сенс вхопила
   iсторiя та вже її не розказати ось вiн тiло тне на стелю i минає день
   i день минає i тобi не вiриться в життєпис всiх великих дiячiв минулого мистецтва
   тичина пестикiв росте i шкiрить свiй бузок i розрiзняє смак
   розподiл iншостi радує все та вiдбувається не так
   морок морква мотовило середа череда могила гоголь-моголь
   серпанок спраги sontag середньовiччя мiсцевий побут жiнок
   i бодай би всохла будь-яка надiя на краще майбутнє
   всi твої першi кохання останнi дзвоники незабутнi
   всi твої мережива що лежать на попелi притрушеному пилом
   слоники з бiлої маячнi бо це не мармур i жоден вiдомий гуглу матерiал
   i жодна свiдомiсть не в змозi всотати цю вiдстань вiд стелi додолу
   ти думаєш вiчнiсть це вiчнiсть прогулював досi цю школу
   життя марудний бiлий офiс бруднi погреби картоплю автобус "Пирятин-Чоп"
   це все було не насправдi твоє життя вигадали не для того насправдi щоб
   бiлi слоники клювали твоє тiло твої очi випивали твою кров
   твою вiчну цнотливу кров яку прийме будь-який пiсок
   але бiлi слоники не свiдомi свiжостi оцту
   позiрна смерть позiрна смерть життя жито Європи
   життя як смерть жито як оцет жито як смерть життя як життя
   тепер все копирсається в собi позбавляє себе самотностi риє ями
   тепер все позбавляє себе позбавляє себе життя позбавляє себе всього майже все i тепер все поруч
   ***
   достеменно вiдомо що жiнка на тлi скронi тростини цукру
   самовпевненої системи розпаду напiвфабрикатiв delete натисне
   почуваючись демiургом цитринових лiк вiд тиску мiцного чаю
   неможливостi свiтло розрiзати навпiл знов повернутись до школи
   навчання закiнчується ти вже маєш вмiти читати думки крiзь скло з мушиною тiнню
   розпач свiдомостi що не вмiщує роздiл про iснування
   колишнi картки з привiтаннями все що дорослi тобi бажали
   зрештою вирости винести все на смiтник здiйснити
   тепер треба ходити обережно помiж оберемкiв латаття
   розрiзняти кохання i байдужiсть в межах одного тексту
   розмiрковувати над неможливiстю всього i розумiти - це байдужiсть
   вирiзати стиглi снопи з карток i розумiти - це не кохання
   розiтри мiж пальцiв попiл життя ранкову осiнь
   розповiдi про мiсця де ми нiколи не були майже поруч
   проходить все розчиняється у хлорованiй водi миготить червоним
   i якась жiнка знову скаже що перехiд дозволено
   ***
   ***
   не все в листi напишуть з краю коли закiнчиться папiр
   тепер завжди "нових немає" i ненаписаному вiр
   порожнi теки плями змiсту чорнильнi китицi дворiв
   "нових немає" зовсiм чисто нiхто лишити не хотiв
   колишнє серце мотлох вiрний i перекресленi листи
   i вся можливiсть недовiри не дасть тобi вiдповiсти
  
   ***
   на прижиттєвих фото з Полоцьку вона майже так само нiяковiла
   професор сказав що всi мають одружитися носити з собою батiг
   коли Каспiй змiлiє зрештою надра плотi занепокоєння ситуацiєю з питною водою
   гра зi шрифтами неможливiсть обрати найкращий
   всi мають забути один одного нiколи бiльше не шукати зiм'ятий квиток
   щасливий трамвайний квиток наче стертi всi цифри
   професор сказав що час закiнчиться сповниться повiнь говiрких марень вимушених маршрутiв
   всi мають купувати ячмiнну крупу кiлограм в однi руки
   нiколи не закiнчується тiльки спека духових шаф
   пiдмороженi вишнi для компотiв кривавi крила
   пiдземнi прояви невпевненостi в собi життя хитається миготить
   хтось досi карбує на годинниках вiтання тому що час закiнчився
   для гарної пам'ятi треба їсти горiх
   тодi вона була ще тендiтною дiвчиною витримка пiвгодини
   залiзнi лещата лоскоту розголос мовчання нервовий смiх
   на зворотi напис невiдомою мовою кохання має втратити змiст
   щоб в'їстись у шкiру розчинитись у лiмфi
   беззмiстовнi правописи це пiвдень це їжак
   речi бiльше не отримують свої iмена i навiть чужi iмена хоча б
   рештки лiтер образливi спогади вразливi долонi
   кого тримати на чорно-бiлому тлi римськi руїни пiвденне небо
   затримувати пiсля роботи розкладати в конверти чистий папiр
   незнання не звiльняє вiд вiдповiдальностi вiд неможливостi вiдповiсти
   хто тримає пiд подушкою весь перелiк абонентiв
   чорне це бiле земля вода професор сказав
   не замилювати око красою розпач простих речей поза увагою глядача
   але всi мають знайти прихисток в твоїй свiдомостi
   всi мають i тепер вже напевне
  
   ***
   як мiсто старих мозаїк про принади працi
   ось умовна людина зi снопом ось шахтарi ось народнi пiснi i танцi
   ось бруд пiд нiгтями вiд намагання вiдкрити дверi
   що не вiдчинялись стiльки рокiв пiсля того як облупленi мозаїки
   присипанi снiгом виваренi вiтром стертi на порох мозкових клiтин
   треба робити фотографiї обов'язково робiть фотографiї бо потiм нiчого не згадаєте з того що було
   i навiть думка що згадувати нiчого не прижилася в нашiй мiсцинi
   каже чоботар i вiшає табличку "Зачинено"
   скiльки потягiв не дiйшли сюди залишились на попереднiй станцiї
   зашморгом залiзницi дитячої прикутi до столу
   розпеченi яблука сирiтства долонь пташиного молока лiнiй якi вже нiхто не прочитає
   як мiсто колишнiх кохань безпiдставних перетинiв реклами засобiв для пухкого тiста довгого розуму волосся
   нам ще стане в нагодi ця дитяча неприборканiсть приладiв пiдземнi комунiкацiї що там за муром
   коли стане комусь цiкаво мiсто-яблуня мiсто-тлiн розфарбовка-тiней печера
   якщо додати сюди трохи тмину та оцту всi пророцтва справдяться та навiщо
   як мiсто дня недiльного бур'янiв на залiзничнiй колiї невiдомих станцiй
  
   масових заходiв пiд музику мовчання мережива на очах
   простягати руку навпомацки вивчати запропонованi пiдгнилi абрикоси рiчнi звiти
   звiдси немає куди подiтися намалювати на стелi ще одну тiнь
   робiть фотографiї робiть якомога бiльше фотографiй бiльше нiчого
  
   ***
   так нарештi перетворюєшся на себе саму як вiн дивиться наскрiзь
   не помiчаючи лiнiї тиску на скронях замиленiсть мiста
   тiльки незустрiчi вартi запам'ятовування за якоюсь новiтньою системою перерахування
   предметiв якi ти бачиш у цiй кiмнатi ось вони лежать поруч не торкаючись жодних поверхонь
   розкутостi дна щоб не залишити свої вiдбитки на цьому стiльцi на цiй шафi
   на дзеркалi у яке бiльше немає кому дивитись
   не перечепися тут за неiснуючi предмети обмiрковуй рухи запам'ятовуй новi слова
   я люблю те що ховається пiд шаром мiркувань про погоду i падiння ринку нерухомостi
   i маснi плями фарби холi на твоїй бiлоснiжнiй шкiрi
   я люблю те що не приносить практичну користь
   те чого не можна торкнутися i не варто
  
   ***
   ***
   кажуть що завжди є якийсь iнший вихiд окрiм календули вiд кашлю
   простирадла з квiтами теплий зашморг
   життя готове до вживання
   з мiкрохвилями двi хвилини побути на самотi
   кажуть що завжди є якийсь iнший вихiд мотивуючi розфарбовки штрих-кодiв за комином
   колишнє життя завжди цiкавiше
   яким воно могло б бути вже невiдомо
   як дерева й кiоски навколо твого будинку опираються ентропiї
   перетворюються на мушлi розтинають лiнiю розподiлу
   ось туди ходи а сюди не ходи там чиїсь iншi слiди
   навколо паперового вовка узбережжям торiшнього снiгу
   мотивуючими розфарбовками для найщасливiших людей нашого мiста
   у центрi хижий непентес чатує на колiбрi
   треба замалювати яскравим
   це звичайнi речi нiхто не може бути завжди неправим
   iнодi навiть стиглi годинники похибки в часi стримують
   нетривкi стосунки з життям на днi океану Пеплум
   рекламнi проспекти обiцяли що тут буде завжди тепло
   але нi зовсiм не тепло
  
   ***
   ***
   всi твої персонажi мабуть найкращi вони говорять самi собi саме те що ти примусив їх говорити
   вони насправдi як пiзнi дiти яких люблять найбiльше що б вони не казали
   життя закiнчується нiчим репетицiї мавпування дзеркал бiльше сил їде нанiвець
   хто скiльки може кидайте в банку каже розпорядник i всi йдуть повз хто гривню хто сто
   кволе мiсто заходиться кашлем поливає кров'ю брукiвки
   креативнi слогани рекламникiв невiрно припаркованi автомобiлi
   наче ми зовсiм безсилi тепер розрiзняти кохання i зашморги архiтектурних планiв
   тут мало бути мiсто майбутнього мiсто-сад в якому нiчого вже не росте
   не прив'язане до мiсцевостi схили якi рiжуть як скибки солоне масло вологе пiснi чорноземи
   тут буде найбiльший атракцiон iз солодкою ватою iз солодким жахом з пам'яттю про те чого не було i фунiкулером
   залишайся назавжди з нами висмикуй нитки з подолу
   сiрi суворi нитки з розпеченого подолу
   серце легенi нирки що вам до столу стане
  
   ***
   впасти в ополонку захлинутися змiстом слiв не вiдати що колись сказати хотiв
   холод рук розбирає на гвинтики i колiщата
   коли рима спадає на думку все одно краще мовчати
   життя терпке мов зеленi сливи слизькi долонi в кишенi
   не розрiзняти ноти лiтери обриси навченi копiювати вченi
   нове життя не тримається на суворiй нитцi розсотується Беатриче
   кип'ятильники вогнища лаштунки вступ не програний тричi
   ополiскувач ополонок прозора вода стiкає з литок додолу
   склеїть щоденник розiрваний на шмаття вiдправить у початкову школу
   вiрить що все починається колись абеткою плюс на мiнус
   занурюйся в темнi води пливи дивись де мiст дотепер не вирiс
  
   ***
   так вона вiритиме що за Калитою за цим набором лiтер за теоремою простою яку не доведено ще
   за тiлом яке пiсля шкiри i зросту зiтре на попiл надiй коросту
   вище тiєї кам'яної будiвлi на якiй зображений тлiн
   знiмати його в рiзних ракурсах знати що вiн один
   у цiлому свiтi свiтла твого розiп'яв на амеби куделi скуйовдженого життя
   тепер немає потреби дмухати на попiл морква цiнна для зору
   i розтинає розклад воду облич прозору
  
   ***
   дитячий кiр опiвночi як фiлологiя без млостi
   нестриманi дива кохання кара костi
   платiвки рiзних груп та вицвiлi до понедiлку фото
   повернешся у клас де виконати мiг закреслену роботу
   шиномонтаж Петро тепер лише цi числа неспростовнi
   мелодiю двiзнка Шопен вiтає вас i кола креслить ззовнi
   i мружиться вiйна в перегорiлiй венi
   як нiжностi слова забутi нескiнченнi
   ***
   у нас є неспростовнi докази твоєї вини вiдколи
   ти вирощував цвинтар на подвiр'ї абетки i мапи школи
   i висотував мiзки листкiв капустяних i тнула руки городина
   до останньої краплi повiтря нiмотою руху вона
   спростувала закони динамiки вiчнi п'ятiрки глоду
   замiсть тебе нiхто не виконуватиме цю наскрiзь брудну роботу
   не риє твої окопи не закопує тiлом рви
   не тримається бiльше дрiб'язок скiльки в пам'ятi не живи
   у нас є неспростовнi докази iснування стеля i стiни
   рiвний на шиї пунктир i серце iз синьої глини
   i коли вони зрештою будуть роздiленi роздiловi
   на паперi залишаться суцвiттям кропу з твоєї кровi
  
   ***
   ***
   м'ясо пiсне кiстки лише за талонами поширюються помiж знайомими
   лежать не один день благороднi оленi мiста подяка вiд спiвочих слiпцiв вiд туристiв i праотцiв
   намисто з кiсток на шию наче я пробачати вмiю
   розрiзняє маестро Пiнзель їх за сортом пера ось ця в напiрнику це просто совiсть стара
   дистильована радiсть безоднi з якої немає шляху на сушу
   i тепер я твiй вiчний неспокiй своїм диханням не порушу
   м'ясо пiсне лише кiлограм на руки одинакiв дається взнаки скорбота
   аскорбiнових дитячих гiркот розведена сiль субота
   з полiрованої поверхнi стерти останнiй порох
   тiльки б серце твоє слiпе пiд язик не поклав той Молох
   для якого в останнiй день сподiвайся дiзнатись риму
   ось вона проступає вже на стiнi з пiр'я слiв та диму
  
   ***
   ***
   пiдчеревки електричнi пiдстанцiї не вiдчиняй цi дверцята бо вб'є i блискавка намальована навпомацки олiвцем з коробки де ведмежата
   не влучає в лiнiю розтину двiчi загострений пiд кутом грифель дрижання пiд вилицею вилучають найпотрiбнiше щоб потiм подарувати тобi як милiсть вмикається коло
   електричного струму цятки стигмати строкатi ляльковi строї
   що там у них всерединi стiльки було суперечок пiд шаром пластмаси з країни роздiленої приблизно навпiл
   з одного боку росте суцвiттям суцiльного стилю колишнє мiсто гутенбергового позiрного щастя горицвiтом та гостролистом
   з iншого боку крамниця товарiв по сто нерозмiнних простроми у голку нестиме поки не виллється на пiдлогу червоне
   з одного боку до нестями з iншого все проходить колишнi закоханi в колисковi
   колишнi першi останнi лiтери посвят невiдомим поетам
   нiхто бiльше не дотримується хронологiї не пам'ятає коли ставити крапку
  
   ***
   тепер нiхто не буде поруч,
   у пiдворiттi не засне.
   тримай свiй поручень, як покруч,
   в кровi чернiгiвське мiцне -
   ти будеш кожен день вмирати
   в музичний супровiд реклам -
   тримай свiй поручень, як грати,
   коли тебе тобi вiддам.
   для ворожiння чеки, щастя
   чатує десь, як в горло нiж,
   i залишилось тiльки впасти
   у битi скельця босонiж.
  
   ***
   ***
   безкарно розкладати на проїжджiй частинi ось вiн їде завжди за пилом який кудись там
   i мiг би тепер повiятись миготить фарами розкладати пластмасовi пальцi Фiони безпалої ляльки
   око лезом безпечним сяє на iншому сидiннi де нiхто не триматиме вирiз горловини пружковi петлi
   не пройдений курс плетiння саме тому всi останнi хвилини жалю схожi на першу
   Фiона безпала лялька легенi вкритi папером як мрiя середньовiчних анатомiв
   про нестяму блiде волосся кучерi тмину кожного дня силкується згадати дорогу
   якось же так i потрапила навiть сюди пiсля першого вибуху асфальт пульсує червоним
   пiдземнi комунiкацiї передають кров у передмiстя Голосiївський лiс розфарбованi силуети
  
   ***
   серце не крається бiльше як банки з варенням торiшнi
   з одного боку пласкої землi лежала б вона не маючи в тiлi зла
   жодної корисної кровоносної системи бере в оберемок забутi сукнi її
   не залишається вибору в календарi тiльки днi червоний та чорний розпещенi дiти тридцятих
   як селище крається цiвкою i телiпає на цвинтар дверцята
   i надмiром нiжностi не розрiзняючи мертвих та щирих
   вся пiна солона спадає землi залишається вивих
   i серце не крається на апельсиновий фреш соковито
   i знаєш що ти не помреш i не будеш у сутiнках вбита
   за пляму яскраву шматка не прошитої якiсно шкiри
   i буде навмисно тремтiти рука наче ми залишати не вмiли
  
   ***
   ***
   каже якого милого у тебе цi брязкальця лещата декоративнi вiяла двi смуги зустрiчна та протифаза
   мистецтво замилювання очей замилування невартiсними деталями перелiки що нiколи не закiнчуються
   скiльки б у тебе не було щасливих квиткiв без останньої цифри на розi перевертається складна модель свiтобудови
   фiрма "Свiтанок" i кострубатий заєць нiколи не зустрiчаються тi хто має оминути тебе не зачепити краєчком листiвки
   з побажанням веселих свят i плямою вiд глiнтвейну каже та нi неможливо знiмати при цьому свiтлi
   стосовно того як ляже вечiрня тiнь на поглиблено бiлу шкiру
   темрява поглинає все збираючи по шматочку
   свiтло гiрськi пасма волосся карбiд марина
  
   ***
   нiзащо тебе не забути не вимiрювати термiн очiкування короткими фразами навiть "як справи" вже надто довго
   результати вживлення чужої свiдомостi в твої розпеченi вiд пiкселiв очi на сiткiвцi де чистий берег за вiкном
   рекламують цирк шапiто швидкiснi трамваї в травматологiї середньовiчна мряка на стiнах мозок
   схеми рубцювання ось де твоє покликання копирсатись в лобових долях залюбки ловити штучнi квiти
   на всiх весiллях ось де твоя принада принагiдне замовчування посмiшка без ретушi
   нiзащо тебе не забути скiльки б не миготiло зелене зернятко смертi бiля твого зменшеного зображення
   як спiрити ловимо кожен лайк повiдомлення з потойбiччя
   щось та вiн має нам напевне тепер сказати
   наче знеструмлена кров згорнулась у кульки ртутi
  
   ***
   ***
  
   зупинки громадського транспорту антрацитовi пахощi тлiну в пору цвiтiння карбiду
   нiколи йому не спадає на думку пробачити тобi цю хвилинну слабкiсть надiї
   схематичнi рухи зiрок кiно про кохання не для всiх думки що завтра закриють мiсто
   понiвеченi покемони качечки для iржавої води з попелом сумiш всi вони воскреснуть одного разу
   не переходь на червоне свiтло попереджає брошура з протихiмiчної освiти
   всi вони нагадають про себе копирсанням тихим на робочих столах iмперiї ось ти вже i програв
   що тепер натиснути щоб вони повернулися в свiй найкращий зi свiтiв заохоченням за поразку
   зупинки громадського транспорту яких i тепер вже досить
  
   ***
   стеж за моїми руками казав ось тепер на днi народження княгинi Радзiвiл колишньої панi цього маєтку
   викарбували вiршi натомiсть тепер ти платиш вона так i не вийшла замiж не винайшла вiчний двигун
   стеж за моїми рухами ось вона бiла панна натурфiлософiя для чайникiв на першому поверсi
   вивiшують непрасовану бiлизну тут немає нi крадiїв анi спокуси морськi чудовиська намальованi у фолiантi
   невiдомого столiття лежать на столi життя як прояв смачного втiхою несмак тiльки слугує
   вона ще могла померти немолодою але все одно принадно людськi потоки в метро
   витоки всiх повiдомлень якi ти отримуєш миготiння i стертi
  
   ***
   тепер i ти простої рими задля,
   мов штампи на вологiм простирадлi
   та невiдомi селища з тих лiтер,
   якi осiннiй дощ навiки витер,
   не намагатимешся все згадати, потяг
   проходить лезом крiзь чарунки плотi,
   на запаснi шляхи лягає стигло,
   i мова, як вода, в калюжi збiгла.
   не розiбрати iмена районних селищ,
   слова кохання, i луна вертає те лиш,
   на що тепер ворожать, кров з прокльоном
   змiшається окропом несолоним,
   на пiдстаканнику вiдбитком, пiр'ям теплим
   i тим нiким не названим четвертим,
   хто за вiдсутностi своєї слiв вартує,
   але не буде вигаданий всує.
   ***
   купуєш сукнi теплi та картатi,
   на вирiст наче. плечi стисне щось.
   горить, як спирт в полинному екстрактi,
   щока вiд кровi. вжити не вдалось
   всi цi слова, якi навчають пити
   у пiдворiттях взимку крадькома.
   солонi, як льодяники, що дiти
   розтопчуть. не закiнчиться зима
   нiколи вже, не тисне серце ребра,
   вiд зойку "спiть спокiйно" йде луна,
   i прокидатися о шостiй вже не треба,
   i повiдомлення про щастя вирина
   коротке - триста символiв - з екрану.
   по вiрi кожному дається крапок рiй.
   коли тебе вигадувати стану,
   долоню теплу холодом зiгрiй.
  
   ***
   ***
   спочатку серце перетворюється на метелика метикуватого збоченця спiльного зору
   пiдморгує пояснювальними записками запiзеннями в обiдню перерву прiрвою пiд будинком
   десь знову дiра крiзь яку потрапляють фарби в блiду i прозору кров що холоне вiд струсу вiтром
   спочатку серце замовкає на декiлька мiсяцiв не вiдповiдає на поточнi виклики домофону
   не розрiзняє символи якi послужливо надсилає всесвiт хтось iнший давно б вже все зрозумiв
   i продовжив би вивчати археологiю на прикладi свого робочого столу розгалужену систему ходiв
   заготiвля деревини в цьому регiонi не приносить морального задоволення
   силомiць розправленi нерви соромнi синцi на вилицi силуети вирiзанi з цупкого паперу чорного
   намазанi медом кволi танцюють старезнi танцi говорять односкладово потiм папiр
   зминається рветься перетворюється на метелика мерехтить
   ***
   Емiлi своїм винуватим поглядом силкується висловити занепокоєння батькiвською невпевненiстю в розпорядженнi грума
   мапа мiста Нова Англiя розпорошена по лiнiях меридiанiв голландка Мерiен колись привезла малюнки зразкiв
   лялечок лускокрилих ось паралельна пряма що перетнула iншу в малюнку її черепа
   баранцi колисковi для моря по якому пливе корабель фiрма "Свiтанок" пропонує нову невесiльну сукню
   старе дiвоцтво змушує пильнiше придивлятися до стелi на якiй старовинний вiзерунок Амур Психея
   iхневмон висотує води зi шкiри її вкритої цятками стиглi ребра випирають особливо третє вiд серця
   сором висловлювання непромовляння окремих лiтер замовчування замковi стiни зйомки в Прилуках
   моторошнi прояви дрiбної моторики пальцiв Емiлi не вiдповiдає на листи хiба що один той провiнцiйний повiрений
   в таємницi пропонував разом померти на березi озера Iзер розмiрковувати над будуванням в будинку з бери
   це така груша мисливством збиральництвом вiрою в провидiння оперувати для встановлення (силомiць виринати)
   висоти над рiвнем спокуси пiд цвинтарем лежить прошарок мармуру теплi сутiнки масовi заходи
   на якi бiльше не кличуть масована атака пластикових пляшок без начиння
   Емiлi своїм винуватим виглядом примушує порпатися в її бiлизнi рiздвяний корсет пiснi панталони
   мистецтво не вимагає бiльше нiчого крейдяне коло пiд оком розпливається капає на восковi печатки
   Емiлi виносять в бiлiй сукнi з пiдбором
  
   ***
   ***
   серце не знає тебе достоту - невiдому науцi iстоту,
   серце щирить пазурi хижi в пошуках надлишкової їжi,
   котиться-котиться коцюрбато - буду пiд землю тебе ховати
   i годувати тебе цiвцем - потiм народишся ти вдiвцем.
   зможеш кротов'яче ти склепiння дотиком нiжним вбити, повiр, я
   теж не хотiла тут будувати - слиз червеця, вуста солов'яти.
   тiльки життя зламає потому будь-яку певнiсть, будь-яку втому.
   серце не знає свiдкiв наруги i невагомiсть бiлої смуги.
  
   ***
   останнi сутiнки безладу цвiль на стiнi - вiн говорить - дивись цi два роки безкарнi
   не могли пройти повз цю радянську лiкарню лаштунки психiчних розладiв у класичному стилi
   стислi перекази нiчних марень коли не вимикаєш свiтло хоча лiчильник не повертається в точку незлiченних помилок
   не залишається iншого виходу - лише зiм'яти у паперову кульку твоє iм'я та з'їсти не заливаючи сум морським повiтрям коштовним
   менi навiть мовчати боляче навколо простiр помножений на час або не боляче зовсiм вартує життя сваволя
   гiпермаркети куряча шкiра гнилi салати свободи насурмленi чеки без зазначення суми
   закiнчується нiчим будь-яка спiльна користь стаєш навколiшки перед кожним автоматом
   з якого має випасти хiмiчно забарвлена жуйка - варто лише кинути п'ять карбованцiв i простягнути руку
  
   ***
   ***
   18.02
   мертвi присипанi попелом квiти лютневi папiр вiд газети де фото у чорнiй колисцi
   снiг обiймає знiмати лише вiдсутнiсть руху передається повiтряно-крапельним шляхом розмаїття
   суперечливих повiдомлень його бачили десь бiля зiтнутого пiд прямим кутом останнього поверху
   свiт без ознак руху кровi та глини судом десь вiн лежить пiд однiєю ковдрою з iншими
   щiльнiсть мовчання бiльше не вiдповiдає дiйсностi абонент ластовиння зернят з пакету
   тлумачення зворотної адреси закиди життя що саме робив не так квiтчаста ковдра на обличчi
   ярмарок марнославства манекенiв у сусiдньому примiщеннi вам так пасує ця шкiра
   слайди спеки вислизають зi змерзлих пальцiв падають на брукiвку
  
   ***
   шкiра мов грати i кристалiчна решiтка погляду повз бите скло не дивитись на сонце не мiряти вiдстань надiї
   що все буде якось не те що так добре бо це не обставина часу зашморг скасовує дихання тепла вiдлига i нежить
   родичiв просять на першому поверсi скласти пакунки приймати лише необхiдне як нерозбiрливi погляди
   влучив туди де колишнє знекровлення струму тнеться душа мерехтять нерозвиненi м'язи вона пам'ятає як познайомились
   десь в автобусi "Київ-Ставище" сонях один подiлили на три четвертини не розрiзняти кохання взуття ворожнечу
   видобування електроенергiї змiсту повiтря вiн не повернеться все зрозумiло вже майже нiколи
   рухомий склад залишився там пiд осiннiм небом цукерка липка з дитинства за гарну поведiнку
   вчасно прибранi iграшки сплять
  
   ***
   ***
   кохаю тебе п'ятий мiсяць, наче минуло тих кiлька днiв -
   просто блiдий при штучному свiтлi та вiд холоду сполотнiв,
   i притуляєш люстерко до рота: "Вiн же дихає, ви дурнi.
   ми поїдемо у вiдпустку - скiльки можна на цiй вiйнi".
   ти сидиш на колiнах бiля нього, цiлуєш в крихке плече.
   сльоза перетворюється на лiд, солона вода пече.
   тiльки б нiколи не вiдпускати, забути iм'я та вiк,
   шкiру, що тиснула, та потiм нарештi до неї звик.
   шкiдливi звички повернулись - палю, дивлюсь у вiкно.
   ми поїдемо на море у вереснi все одно
   захлинутись водою iз присмаком кровi та кардамону,
   i засинаю, притуливши до серця щоку солону.
  
   ***
   ледве стримувати сльози на описi подiй якi вiдбуваються щодня наче короткий змiст непоширеної новини
   все закiнчується краплi мають присмак солонуватий вiд'їжджаючi просять не залишати зошит на цьому вигонi пустка
   тiло занурюється у траву наче мiсткiсть закликiв до порозумiння колишнiх речей неможливо зменшується
   стикаєшся з ними в темрявi говориш навпомацки що чорне це сiре масне провалля в якому нiхто ще не встановив
   мармурову брилу обтесану розклад змiнюється щохвилини на платформi червоний снiг
  
   ***
   казав, що тепер вiд Яна Палаха не залишиться жодного спалаху,
   мiсто, яке перетворять на цвинтар, еклектики неодностайностi витвiр,
   мов дiрка у щелепi, скронi, в таку народженi лиш в безнадiю мiську
   закоханих, що залишають в пiд'їздi свої телефони без коду плямистi,
   веснянi побачення на бездорiжжi, шматками свинцю в пiднебiннi колишнi
   закоханi мовчки проходять, не повз, але доторкнутись тепер не вдалось.
   казав, що тепер, як опiки тiла, якi олiєю вже не сила
   мастити, вiрити у найкраще, сусiднього парку дубовi хащi
   одним сiрником зрiвняти з собою, тiло залишити для двобою
   з янголом, що не назве iм'я, i запальничка у нього своя.
  
   ***
   коли йшлося про iншi речi - яка байдужiсть дорослих, подихи, зойки, кпини
   за лiнiю розпачу розтину сивого струму з дубового тiла дитини
   ляльки, в якiй малий мала менше i так до восьми колiн,
   поки не прийде на пам'ять єдиний, хто пам'ять залишив, вiн
   пам'ять - марудна справа, вiдбитки пальцiв на забутих в кишенi ключах,
   на пiдлозi кривава юшка, луска, несамовитий сум i недбалий страх,
   наче тепер життя не вимагає гостроти заточеного ланцету
   видали цю родиму пляму, єдину при упiзнаннi твою прикмету.
   коли йшлося про iншi речi, вдавала, що розумiєш, про що там далi.
   виринати, щоб дихання тепер залишало спроби витiснити невдалi
   на поверхню розуму. ось трамвай на зупинцi жеврiє тьмяним оком.
   щось тут має статися, зачекай, календар скорочують рiк за роком.
  
   ***
   ***
   дуже точно про це написав венецiанець Нiколо Барбаро
   Константинопiль з початку облоги залишався у формi шару
   це найбiльш ергономiчна фiгура з усiх можливих
   вигин стiни крiпосної сусiдської луки вивих
   свiдок подiй спостережливий мiг би писати романи
   про королiвну з багрянцем родимки, та не минути омани
   справдi великих держав - митнi стягнення, з моря калiки
   ставить десь крапку i словом "кiнець" замуровує пам'ять навiки
   ранiше мур цегляний справдi правили як для себе
   досi лишає як тiло тiнь в землю падає без потреби
   i у провiнцiї вже вiзник просить кiлька монет додати
   i з прейскуранту до свiтла зник костянтинiв вiвчар крилатий
   тягнеться траса в столицi зима надлишкових вiтань розпродаж
   з потаємного ходу несли дарма ключi, якi вже не вхопиш
   дуже точно про це написав, у двiрницькiй сухого спирту
   декiлька крапель згубив, дистильованих ним in virto
  
   ***
   наче останнi сутiнки перед закриттям виходу там, де ранiше написано "Вихiд" кимось було,
   мов риби об лiд кiоску з перепiчкою преси зiрковим складом учасникiв цього життя на вiстрi арки вiчної дружби
   наче Бикiвнi кров дерева робити б з цих людей на труну i трунок транквiлiзатор
   смирення просити поспiль кiлька крокiв у напрямку десь наче останнi сутiнки дощ кольору морквяного соку
   кров кольору опадiв непрогнозованих простiр для тлумачень професiя що зникне у двi тисячi двадцять п'ятому роцi
   кублиться пiр'я з подушки холодний льох мистецького призначення
   дерева б робити з дерев проростати корiнням у скроню
   на масивi знову лiто маснi плями паперових журавликiв у небi вода
  
   ***
   ***
   хто ворожитиме на Андрiя нестиме закрутки з огiрками нуль п'ять слив'янки
   останнiй твiй чоловiк замерз у землянцi коли шукав кiльце невмирущi розбитi пацiрки
   спогади про унiверсальний лiчильник Гейгера дiти вирушають в рiздвяний хрестовий похiд з пробитими прапорами
   з нафтовими плямами на випрасуваних фартучках мир злагода безлад травень
   хто ворожитиме на причини i наслiдки вiдсутнiсть зв'язку в печерi сирi печерицi
   необхiдно смажити можна додати сметану за смаком сiль воду лушпиння
   торiшнiй землянки вогонь розмальовка в якiй стисло окресленi напрямки руху
   на непроникному склi напис "не кантувати"
   хто ворожитиме на Андрiя без дати i часу коли зупинився годинник жетон вирiзняє номер так або нi
  
   ***
   скiльки б не думав по кому подзвiн щось вiддалено схоже на теплий колишнiй райком леопардовi плями
   на стелi попiл чорнобильских квiтiв тепер чорнобривцi та скiльки б не жив тут без шибок
   та термiнiв оплати життя i опалення розподiл на декiлька колишнiх тлумачних словникiв
   скiльки б не чатував на знайому лiтеру розраховував що вона пройде повз тебе
   омине землянi червивi яблука розпач поза системою мовлення
   скiльки б не думав по кому подзвiн нiчого тепер не чутно розривається на кiлька квиткiв
   лiнiя вiдриву намальованi ножицi шия тепер невiдомо як потрапити кудись вiсiм годин в зонi вiдпочинку
   повiдомлення невiдомих у забороненому месенджерi як ся маєш скiльки залишилось крапок поза клавiатурою
   коли ми зустрiнемось наступного разу вперше лiтак врiзається в лiнiю на якiй свiжий гудрон парує
  
   ***
   говорити зi своїми померлими виписками з епiкризу
   дивнi знаки завжди будь готовий наче ти нiколи не жив не сподiвався викрити спогад
   про пагони каналiзацiйного струму двiрники якi змивають пожовкле листя псевдокласичних стигмат
   будiвель ампiрна його прохiдна чорний чай з пакетикiв
   нiколи не закiнчується легкий морський бриз кондицiонеру
   канцелярськi принади натовпи на зупинцi о восьмiй ранку смерть приходить до тебе тепла м'яка
   розчинена у холоднiй водi присмаком фтору
   не пам"ятати числа жодної дати i сходить сонце
   у п'ятому секторi скiльки триває день i життя стинає
  
  
   ***
   скiльки просторового бачення залишилося тобi до останнього подиху трамваю, який їде на Нивки,
   кондуктор навiть не намагається отримати докази наявностi квитка з цупкого паперу вихований голуб
   цупить з верхiвки дерева дуб середнього розмiру голод скiльки намiрiв залишилися марними
   перевiсити чорний квадрат догори пересмаженим стегном пояснити родинним експертам самотностi клiтинного рiвня
   безладдя всю немiч автора бездоганного твору розпиленого на декiлька колишнiх шматкiв
   оскiльки це день спiвжиття мотузки зупинок врiзатись у стiну сльота на вивiсцi
   жоден не пройде повз тiло бавиться намiром жити вiчно
   молоко наливають у бiдон де червонi маки
  
   ***
   вмiти в життi лише дещо, рекламувати кулон "Тризуб" без особливого натхнення,
   але з присмаком позбавленого ймовiрних ознак свободи розподiлу працi нетлiнних колишнiх сервiзiв,
   i в кожнiй вiтринi, коли закiнчиться лiтiй в твоїй батарейцi, нелiнiйнi рiшення нiкуди не йти вранцi
   не пити розчинну каву не вiдкривати зубну пасту не згадувати примарне позахмарне вночi
   скiльки не йшлося про вiчне неповернення, все одно клацають колiщата повз домофон, i неможливо впевнитись, що поза реальнiстю тлумачень iснує бiлий духмяний але
   вмiти в життi лише те, що досi обсяг кола окресленого, в якому Дарницька ТЕЦ, районна пiцерiя,
   дитячий будинок продмаг коло трикутник безлiч
  
   ***
   мирнi дитячi майданчики, гойдалки, синцi на колiнах,
   щорiчнi поїздки туди, де хвойне повiтря, ковзанки,
   нiколи не закiнчиться день, роздягальнi мiських будинкiв культури,
   отримати посвiдчення учасника окреслених в цьому документi подiй,
   перелiк непересiчних вулиць, якими нiколи не пройде наша ланка
   дитячий кiр цар звiрiв останнiй мешканець цього льодового звалища
   примерзлi пальцi ведмежати кiлька годин льодяник у скроню
   кiлька в томатному соусi плями кривавi на тлi
  
   ***
   ***
   а в неї з металу зварена пiрамiдка,
   i блакитна фарба, мабуть, облущилась знову.
   довгi роки життя не лишають свiдка,
   короткi також. не зважати на лiтер змову.
   зривати пожовклий глiд, у гранатовi груднi
   штовхати велосипед до штучного водоспаду,
   перелiчити все, наче тут ще досi пiдсуднi.
   аорта штовхає кров до самого краю, зраду
   (взимку вони вже були в пилу, якiсь дрiбненькi, дзьобали,
   лушпиння, вiд апельсинiв пожмаканi терикони,
   наче цього життя для спогадiв не замало,
   зернятко забуття у пiднебiннi холоне.
  
   ***
   все пам'ятати до крихти, але воскресити їх ти
   бiльше не зможеш нiколи, великi мiста-стодоли.
   нижня полиця у лiвiм кутку, електричного дроту промiнь,
   i закриває долонею скло, невiдомо, хто вiн.
   в полi замерзнути, тiла муляж залишити в вiддiленнi пошти,
   i адрес гiркоту тепер не вiддаси, але їх помилково хоч ти
   продиктувала, i божа роса не спадає на думку як засiб.
   не описати подiю просту, скiльки їх не ховали в класi б.
   все пам'ятати до крихти - ось куля в стiнцi продмагу.
   вiн залишає тобi сльозу торiк втамувати спрагу.
   скло розбивається, тане снiг вiд кровi, пiску та солi.
   нижня у лiвiм, а ти не встиг i життя доволi.
  
   ***
   така вона густа, ця темрява, що ти
   нiкуди не втечеш, i лiхтарiв омана,
   заснiженi слiди та снiговi хребти.
   в повiтрi не гребти, не прокидатись рано.
   така вона густа, що кожен тихий крок
   луною вiддає у шумовиннi вуха.
   засмаги вiбрiон ховає в пляшцi Блок,
   немає бiльше рим до слова "завiрюха".
   така вона густа, що в темрявi чужiй
   розiрваний конверт не викинеш в смiтник ти.
   i ллється стигла кров - без витримки напiй
   у землю, на яку тепер складають квiти.
   i свiтло не ввiмкнуть безрiдне нарiзне
   на декiлька хвилин, щоб розiрвати коло,
   i зведений ланцюг з рукою вiдiтне
   вся пустка, на яку не дивишся навколо.
  
   ***
   коли її шукатимуть одну - пiвнiчний потяг зникне, наче розклад
   написаний. калюжний осад сну, i щеплення тепер мовчання досить.
   вiн майже жив, на станцiях чужих брав пирiжки з начинням пiдозрiлим.
   фейсбуки самовидцiв, плями слив на спаленiй брукiвцi, змiст могилам,
   життя як хрестословиця пуста, i жодних лiтер вiрних не вгадати.
   дорога спить за формою хреста, фiранки бiлi та iржавi грати.
   вiн майже жив i ввiчливi синцi ховав її обличчям вверх до стелi.
   i папiрець з молитвою в руцi - останнiй лист до листування з нею.
   прощатись, доки сплине п'ять хвилин, пообiцяти повернутись, з краю
   бiля вiкна сидiти, лiс один, а що там далi буде, не впiзнаю.
   ***
   а це дерево бачила восени ще до початку вiйни
   на клiтинному рiвнi однi до розподiлу "ми" i "вони"
   до мiського палiння трави кольору гiркостi м'яти
   коли ще не потрiбно було у пiвкулi тебе ховати
   без пояснення напису хто це коли вiд недiльної втоми
   вiд морської пропасницi кров не холоне та хто ми
   щоб гортати пустi сторiнки впiзнавати за обрисом кволим
   всi недбалi закiнчення кинутi в стелю говорим
   про торiшню погоду лише наче простiр волiє з'єднати
   набери його ще зiрка номер на вiсiм i грати
  
   ***
   чи добре ти поводився цього року вiсiм мiлiметрiв залишаються пiд шкiрою
   стiльки подарункiв земля парує розповiдi для тих що вижили римованi прокльони як побажання найскорiшого одужання
   чи добре ти поводився цього року знаходив кротячi помешкання пiд пустою бетонною коробкою
   в якiй жеврiє несамохiть розмальовка ось колiр морської ртутi ось мексиканський сурик
   цукерки з ялинкою на обгортцi спецiальне замовлення ось лялька мобiльний мрець
   мотузяних сховищ клiпає вiями наче ворожать сутiнки пiднебiння
   чи добре ти обмiркував це колишнє почуття з усiх запилених куткiв i точок спостереження
   позбавлених змiсту медичних карток примiських освiдчень
   не залишається ззовнi шляхiв для вiдступу рiвних схилiв
   рiчних звiтiв простих слiв
   ***
   ***
   залишаються тiльки нiчнi потяги сталий диктат iсторiй
   помешкання, в яких нiколи не вимикають свiтло, тому що боязке тiло
   не наважується залишитись наодинцi з собою
   розгледiти щось за вiкном, ось валiзи тягнуть по сходах
   втаємниченi електроннi табло не надають iнформацiю про колишнiй
   напрямок руху, застигле обличчя за вiкном, наче риба фугу
   плiвка на оцi, в якому тремтить, як лiхтар
   нерозмiнована територiя, далi рухатись неможливо, але ти
   кидаєш речi, якi придбала на розпродажу не прасувати
   i йдеш повз старовинну будiвлю вокзалу, в якому тiнi та свiтло
   всупереч пам'ятi спiвжиття розгалужують довгий сумнiв
   залишаються тiльки нiчнi потяги розмови з невiдомими любителями фолку
   поцiновувачами тишi в навушниках i диктант
  
   ***
   нiколи не вийти з цього джет-лагу не дiстати свою мильницю з кишенi на площi Iспанiї
   наче ти розумiєш розмовну мову читаєш довiдники дiзнаватись про найстрашнiше з новин
   якi довiрливо повiдомляють про те що волiла б залишити десь в пiдсвiдомостi
   iнколи зупинятись щоб роздивитися пам'ятну табличку на старовиннiй будiвлi
   скiльки морепродуктiв людство з'їло спровокувало на беззмiстовне розпiзнавання образiв
   образ розгалужених систем спостереження вимiрiв тиску на шкiру
   такi ж високi вилицi як у тiєї красунi холодна шкiра вода в очах пам'ятати краще
   вибiркове життя наче нiколи не закiнчиться подорож не вимкнуть свiтло у поїздi не побажають свободи пересування
   на кiнцевiй зупинцi коли земля
   ***
   наче святий Миколай призвичаївся вже до твоїх бажань отримати сто балiв у караоке
   нiколи не зупинятись коли кулi поринають у мур класово невартiснi елементи
   реальностi непевнi картки на метро i розподiльна здатнiсть здається що все не проходить
   наче добре поводилась цю половину життя щоб не йшлося про вигини вулиць
   синцi вулиць силомiць пронумерованi будинки в яких вже нiхто нiколи не знайде чорний вихiд
   i теплий лiхтар не спростує спокуту бовтається на мотузцi лялька солом'яна
   ластовиння свiтиться в темрявi якщо проходити повз трамвайнi депо чайнi будинки котли в яких з'являється осад
   не розбиваються лаштунки будинкiв з дрiадами феями трунком за яким земля за якою просторе повiтря
   i якщо смикнути за кiльце не вiдчиняється замкнена стеля з якої мають впасти на тебе спотворенi подарунки
   наче таки впiймав
  
   ***
   коли йде вiйна, всi пiснi лише про кохання,
   у парку мiському закопують вишнi без кiсточок -
   вона пiдросте i на шиї твоїй висiтиме зрання,
   тепер не зламаюсь, не пiднiмусь, i червоним змок
   цей отвiр, який розтинає сльоза, наче срiбна куля.
   тепер нiчия земля в полосi примiськiй
   крiзь пальцi вертається, i продають в електричках снулi
   пожмаканi мапи мiст, i монету Кий,
   що щелепу тисне тобi, золотi вже на вартiсть снiгу.
   на тому березi рiчки ботанiчний сад i музей,
   коли з вiдкритих очей починає знiмати кригу -
   на першому поверсi свiтло, фiранка застигла, клей.
   коли йде вiйна, всi пiснi тепер нi про що, i саме
   у довгому приспiвi йдеться про те, як згорiла плоть
   пiд сонцем Севiльї, коли закрили унiверсами,
   повiсили там "не вб'є, але все-таки не заходь".
   ***
   ***
   за такi кульбiти вона волiла б у пеклi згорiти
   пiд камiнням у квiтiв серце не б'ється дiти
   перотворюють цеглу на попiл кремований чергою ЖЕКу
   особистими справами цiлять у гумову теку
   мов риби нiмi лише життями i плачем
   промовляють до того хто їх залишає пiд сонцем наче
   дитинство збирає по кiсточцi змите як море
   i тнеться в мушинi шпалери життя серед ночi кволе
   за неї говорить ця дикторка сонна яку не чекають вдома
   вона ще дивується голосно кров на пiдлозi вiд дихання втома
   i гiсть їй кладе на холодне плече забинтовану руку камiнну
   i в студiї знову так пахне мате з непомiченим запахом тлiну
  
   ***
   дiти воєнного часу розлитi пiд вiстрям готичного шпилю пелюстки костел невеликi шпарини у стрiсi
   будiвлi пiд цим прилавком з якого капає кров на бетонну пiдлогу пiдвестися бiльше не в змозi
   та розум не знає здобуткiв немирного часу колишнi статичнi як статуя у мiському мурi
   вмурована в дрiб'язок скель примiського притулку розбита на декiлька квадратiв
   дiти воєнного часу повоєнної пристрастi до комiксiв з яскравими кольорами зачiсок
   мiток вiд щеплення слiдiв вiд неправильного прикусу невiрного смаку вiн говорить їй
   що не мiг би не повернутися сюди та невiдома сила мультиплiкацiйної бентежної дiйсностi
   викинула саме в пунктi пунктиру бажання розбити за кiлька хвилин цю кватирку камiння що з неба
   дiти воєнного часу нiколи не рахуватимуть скiльки повернеться потiм тому що коли
   ***
   раптом отримуєш повiдомлення "ваш комп'ютер працює повiльно".
   напроти будинку, де жив Сiкорський, тепер бiлена катiвня.
   їх виводять у дверi будинку, з якого на землю капає кров червона,
   i не знатиме слiв немовля, наче слiв не залишиться вдома.
   їх виводять у двiр по одному, складають у патики чорнозему,
   i такого нiколи не станеться, i за переписом не помремо,
   вiн нарештi тебе викликатиме, зробиш ти вигляд, що не почув.
   i цеглини твоїх куренiв просуваються, поки зсув
   не вiдчують легенi, якi видихатимуть тiльки слово,
   наче ти до повтору цiєї програми самознищення не готова.
   раптом отримуєш повiдомлення: "всiм з'явитись о п'ятiй ранку
   з клунком, з останнiм дитям", це магнолiї тнули п'янко
   квiти свої. розтинає їх тiло досi,
   i на снiгу засинають простоволосi.
   ***
   Київське море
   ***
   спочатку треба помити посуд миючим засобом - змiст написiв на етикетцi бiльше не зчитується,
   наче це прирощення змiстiв завершене, майже довершене до небуття,
   застарiлi залишки кропiткої роботи зi збирання, накопичення, нашiптування на всi носiї iнформацiї,
   поховання в чарунках, замовчування у несвiжi бинти,
   коли сонце, добре видно, щоб не було вiдблискiв,
   всотує все, залишає - лише що забуде, марення, колiр бузковий,
   iз порту в Марселi пробкове дерево, теплих годин ластовиння,
   i плиннiсть, i кошик, судини як витерта замша, розваренi мушлi подiй -
   спочатку було слово, розмокле вiд холодної води з хлором,
   вже два тижнi дощить, асфальтовий каток i садок Семи ряден,
   недолугi патички бiля ряден будуть цвiсти i квiтнути,
   i наливатися соком, i море плисти в Геркуланум.
   краще не жити нiде i на попелi стiн будувати
   нежитлову споруду, вогнище кволе.
  
   ***
   наче в цiй комуналцi - дзвонити два рази на тиждень,
   нiчим не розбавлена, не позбута свого Гудзону,
   схожого на рiчку, куди їздили хизуватися новою пiвнiчною засмагою,
   завжди дивилась на неї з вiкна тролейбуса, коли їхала через мiст,
   питала, скiльки коштує полуниця, чому саме стакан, мiра об'єму пам'ятi,
   яка залишається пiсля всього, неможливо розтлумачити, розбити на параграфи,
   сувора, але справедлива мати з мечем i тацею, на якiй лiси, поля,
   несе мене лиса за чотири моря i два океани, розбовтує жовтяка,
   кидає напризволяще вмiст червивого яблука,
   сонечко моє сходить та йде на небо,
   наче в цiй комуналцi три на чотири простiр,
   котиться тiло проти руху, залишається позаду вiдчай,
   вiдчуження, кров полишає цi руки, з яких вона змита,
   напризволяще, волiла б себе не впiзнати нiколи,
   затiнок поличок, на яких героїнi iстерики Туве Янсон,
   скелi, з яких нiколи не доведеться впасти, морський бiй,
   який вже програно, скiльки б не перебирав рiзнi варiанти,
   вiдбитки старих речей, якi неможливо викинути, оскiльки коли б не шкода,
   силомiць набираєш номер, тiло тягнеться до контуру, яким обведено центр мiста,
   люди проходять повз тiнi маленькi мiсцевi принади,
   в навушниках розтинається на молекули вiдоме завдяки телебаченню колоратурне сопрано.
   ***
   ***
   життя надто тривале для всього, що iснує, можливiсть пережити всi свої кохання,
   тримати в шухлядi роздрукiвки смс-листування, перечитувати, коли немає iнших варiантiв проведення вiльного часу,
   згадувати, хто i коли пiшов туди, щоб не повернутись, напередоднi розпачу поколiння бебi-бумерiв,
   тiльки без нового автомобiлю i кредиту на пiвстолiття,
   яке починалося так щасливо i закiнчилося орденом за мужнiсть другого ступеня
   складностi. життя надто тривале для пам'ятi - спочатку забуваєш загальну картину дня,
   а вже потiм подробицi, посмiшки, похмурi погляди касирок,
   якi всмiхнено простягають пустi пакети,
   життя неможливе, як вранiшня кава колись о десятiй, вже холодна, тому що запiзно, i майже солодка,
   ти не хотiла б дiзнатись подробицi, але газета iз розмитим зображенням лежить поруч,
   питаєш: "Йому хоча б не було боляче?", тому що завжди залишається надiя на краще,
   i скiльки б не перебирала вiдтiнки скорботи, симптоми скорбуту,
   масованi бомбардування нерозважливих повiдомлень,
   на якi вже неможливо знайти вiдповiдь.
   ***
   ***
   осiнь - дивна справа, наче ти жив завжди в її морськiй несумiсностi з твердою поверхнею,
   тлумачив знаки для перехожих на свою користь лише як зелений,
   чи помiтив колись цей зашморг нежитю, чи змилується не заповнений розгорнутим висловлюванням рекламний простiр,
   розриває на кiлька шматкiв лист без пiдпису або листiвку з побажанням якомога легшого прощання зi своєю шкiрою,
   бiльшої розкутостi пiсля скасування чужого тiла, кимось полишеного, подарованого тобi просто нiзащо.
   осiнь - первинна нерозбавлена рiдина рiдкiсного щастя
   наближення холоду. зелена ящiрка вихоплена замацаним об"єктивом з пожовклої трави,
   наче тут її справжнє мiсце, осiнь - не вiддана ритму мiсцева говiрка працiвникiв комунальних сервiсiв,
   якi несамохiть палять проти вiтру, щоб позбутися вродженого почуття провини
   перед попелом, що падає пiд ноги i всотується в камiння,
   полите гарячим оцтом.
   ***
   фотографiя початку вiсiмдесятих - приглушенi кольори, якi тепер iснують лише завдяки спецiальнiй програмi-редактору,
   сонце падає на клумби, немає нiяких клумб,
   бiльше не ходять трамваї, дiти не намагаються сховати щойно куплене морозиво в кишеню,
   не зважаючи на забороняючi написи бiля мiсця водiя,
   приватний простiр звужується - скiльки людинi потрiбно приватного простору для власного нещастя,
   спогадiв про знаменитий мабуть на всю область магазин "Хлiб",
   який ти нiколи не бачив у днi його минулої слави, травма постiйного небуття, в яке занурюється мiсто,
   не залишаючи на поверхнi жодного вiдтiнку спiвчуття до тих, хто бiльше не поряд,
   лише вперед рухається ескалатор, тлумачний словник для постави,
   нiкуди не зникають картки без зворотної адреси - вiчно шукають цiль,
   кремова цвiль мерехтить свавiльно
   там, де ранiше була четверта гiмназiя.
   ***
   ***
   тому що фантики вiд цукерок треба викидати в урну, не смiтити в центрi мiста,
   здавати кров - це не боляче, комарик вкусив i все - ти пам'ятаєш,
   тому що вказiвники брешуть - там за рогом ще однi грати,
   за якими ще однi, наче лялька, яка не знає свого iменi, лише машинально промовляє слова з двох складiв,
   лише зубна щiтка й цукерки, непромовистi назви, можливо, вони навiть солодкi,
   скiльки б серце не билося, розриває поверхню пластикову бiляву,
   чай улан сушонг, застиглий краплею в калюжi мазутного сяйва, розведеного молоком milk говiркої ослицi,
   тому що вона завмирає при перших кроках, не маючи перекладача для висловлення думки,
   тому що фантики вiд цукерок завжди їдуть.
   ***
   ти повертаєшся на свої позицiї, чiтко окресленi на мапi,
   кiлька уламкiв у спинi, спати у блiндажi неможливо, коли вода обiймає груди, розриває на тут i зараз.
   ховати у лiкарнянiй палатi пiд простирадло себе, наче нiколи так пронизливо червона, паролi на блокпостах,
   кров у твоїй попiльничцi, Попелюшка, диво стається,
   коли невiдомо, скiльки треба чекати його, беззмiстовнiсть - марудна справа,
   все життя переїжджати з точки А в точку В, сигнальнi вогнi свiтять в обличчя, наче ти вмiєш читати цi сигнали,
   маскувальнi прояви людяностi до фотографiй, павутиння, в якому застрягла квiтка,
   краса не знає неможливостi спротиву, залишається десь.
   ти повертаєшся на свої позицiї - скiльки б не було лiтер в цьому словi, колись воно закiнчиться,
   не на твою користь, не здригнеться гiлка наступна,
   коли вимкнуть свiтло похилого лiхтаря,
   ти повертаєшся геть.
   ***
   ***
   ворожити на тлумачному словнику, не маючи значення для iсторичного процесу падiння голосних,
   не вимикати свiтло в особливо небезпечних мiсцях, не закривати очi, скiльки б не залишалося сторiнок до кiнця,
   вицвiлi кольори середньовiчних гобеленiв, що тодi означали сережки на жiночих портретах,
   що бридке каченя не стане бiлим лебедя пухом,
   в пуховiй пiринi, в якiй горнятко зернятко блиск чавуну маскувальнi литаври i арфи марсельськi креветки в iржавiй водi
   стiльки в залишку потягiв на запасному шляху нiколи не розвидняється не змивається фарба Пiвнiчного сяйва,
   не розбивається скло "Аварiйний вихiд".
   ворожити на тлумачному словнику лише на лiтеру "Л", вибiр завжди невеликий, несумiснiсть лiтер i коректурнi виправлення, зелене свiтло
   населених пунктiв з центральним опаленням, знайдено воду з землею.
  
   ***
   китицi повiтряних куль падають, немов пiгулки в день народного цiлителя, бiльше нiчого не болiтиме, не вболiватимеш бiльше
   за свого героя, коли в нього закiнчаться всi життя до останнього, "невiдомий боєць, який загинув у зонi АТО, 2570" дивиться з екрану,
   перетворюється на пiкселi будь-яка рана, будь-яка смерть перетворюється на передмову до збiрки оповiдань, авторськi переспiви свiдомих спагетi, з"їдена iржею полуниця комунiкацiй,
   все перетворюється на щось невiдоме, зривати марлевi прапори з деревини пiд"їзду, здригатися вiд кожного телефонного дзвiнка негостиннiй плотi,
   силкуватися згадати, куди подiвся носiй iнформацiї з неважливими даними про тебе, який висiв ось тут у тебе на шиї весь час,
   не розiрвати коло, не змiнити напрям руху струму, розрахувавши час.
   ***
   ***
   а натомiсть лише повiдомлення про нестачу кальцiю та кiлькiсть крокiв, яка пройдена за день в гiдропарку,
   скiльки не триватиме життя, його неможливо витримати в одному стилi стислого одужання вiд сподiвань, надщерблених сервiзiв,
   люстерок з трiщинами лiщат гордостi антикварних крамниць пишатися чутливiстю емоцiйнiстю спонтаннiстю рiшень
   у цивiльному вбраннi вже майже схудлi плечi не настiльки приваблюють погляд. мiськi мешканцi цнотливi вiтальнi листiвки
   минулих часiв перечитують мовчки, i тiло, що зтерте на порох, не має до себе жалю, розливається тлом барокко
   попiльниць та еркерiв брунатного диму лiсiв.
   ***
   "Life" вiтає тебе у Чехiї, стiльки рокiв мертвi моравськi брати, дешева морква на ринку,
   кiстки в пiдземеллi на зламi пластiв у землi, де Йозеф К. з кров'ю та кардамоном всупереч туристичним довiдникам,
   де насамперед закiнчується життя, золотi рибки в скляних пляшках для паперових квiтiв,
   мордовськi схили силiконовi невилiковнi, пагорби, пагони, синцi вiд падiння з велосипеду,
   з висоти власного зросту, жертовна кров на брукiвцi, жовта кров у небi кольору листiвки з моря, нетривка засмага,
   розлучення з розумом, "Life" бiльше не вiтає тебе роз"єднує абонентська плата телефонiстка Мiлена розносить плiтки
   шоколаднi плитки плити полу витертi вщент.
   ***
   пережила всi свої кохання - зникли двi крапки, пiв-свiтильника, в матерi-землi немає мiсця для нас, окресленої територiї,
   в якiй розмiщується твоє пластикове тiло, подiлене на квадрати - ось туди втискається голка мiж щiлинами плотi,
   оголенi клiтини шахової дошки, може майже не нам вiдомо, як мають ходити вони, як вони мають пересуватися траєкторiєю кулi,
   влучнi рухи залишають слiди на шкiрi, якщо змивати сiль, корисне повiтря, таблиця, в якiй, наче нежить ще має мiсце в цьому життi,
   на яке спокуситись хотiв би, зринає колись i заходиться плачем, де спокiй зливається з болем, я бiльше тепер пам"ятати навчилась,
   i пар за життя з теплих вуст випливає.
   ***
   ***
   наче волiючи вижити пiсля шторму, не маючи змоги зрозумiти мову риб, досвiд не має сенсу в акварiумi з тонкими стiнками,
   коштовнi обриси пустих будiвель, в якi не проникає свiтло очей Ведмедицi, полярне сяйво реклам соцiальних та комерцiйних,
   сподiватися, що нiхто не залишив зупинку сьогоднi вночi без докладної мапи мiсцевостi, де не були ще в жалобi.
   нiкуди не рухається потяг, в якому жодного вiльного мiсця, прощання i привiтання, бiле шумовиння,
   крiзь стiнки акварiуму дивиться витвiр палеолiту, як водоростi в самоварному золотi, розведенi золотом, змащенi йодом,
   подряпини рiвної шкiри.
  
   ***
   перед великою вiйною бiльше квiтiв у переходах.
   дiти, яким за життя купувати любили мотлох -
   для фарбування папiр, кульки чорної сивий гелiй,
   домовини-сюрпризи, в яких лежать тваринки веселi.
   збереш десять цих кiстякiв i отримаєш в них вiдпустку -
   ось вимикають свiтло, змiтають в куток пелюстки.
   дрiб'язок мертвих країн дзвенить у лiвiй кишенi.
   залiзо, як рiдина, стикається крiзь легенi
   з повiтрям, i провiд оголений тнеться, вони
   сидiли п'ять рокiв на поштi, були при надiї - з вiйни
   чекали листiвку, де попiл у станi фосфату,
   i напис "З народженням" падає в землю кирпату.
   ***
   їх було саме стiльки, як ти рахувала, шукаючи ключ i додому.
   тiльки бiле камiння на пагорбi, мертвi не знають вiд дихання втому.
   це тяжiння повiтря i запаху, мускус палених парфумiв, дивись.
   як вода розливається кольору коли та кровi, солона колись.
  
   їх було саме стiльки, як вийшло до пункту призначення, мiсто, розбавлене оцтом,
   не лишає надiї позбавленим iменi, вiри пестливим пророцтвам,
   i коли твоє серце залишиться в скринцi поштовiй, тобi затiсне,
   таймер всiх мiкрохвиль, на яких вiн хотiв повернутись, засне.
  
   їх було саме стiльки, як нас. мерзлим паростком, грудкою тлiну,
   наче гострим пiдбором залишити в пам'ятi голених слiв половину,
   так старанно причесаних, складених в парку пiд бiлий мармур, де дитя
   прочитає по лiтерам, бiльше не знатиме слiв для життя.
   ***
   смажила тiло курки в пательнi, шинкувала кабачками - немає в життi жодної драми,
   окрiм нерафiнованї олiї. лiфти в будiвлi старi, i
   проходить дiвчинка в бiлому вбраннi повз, i пам'ять дарує лiки,
   всi цi старовиннi ринки дев"ятнадцятого столiття, i тягнеться
   (яблучна зелень) рука несамохiть.
   я мала б залишити тiнь, вiдбитки пальцiв на дзеркалi,
   та ця траєкторiя в землю падiння доволi проста
   вологим зерном, з якого нiколи не виросте хлiб,
   який все одно розчавила в тарiлцi ти б.
   ***
   i вiн веде її в укриття, каже, що хоче врятувати їй життя, подарувати квiти.
   життя - нiде правди дiти - проходить ось тут пiд землею, вiн залишається з нею.
   їй подобається цементна пiдлога, тому що так ближче до Бога.
   цi небiленi стiни, на яких червоною фарбою напис: "Не розлучить вiйна нас,
   не розлучить мир, який настане потому".
   вона дiстає вологi серветки, якi гарно знiмають втому
   у цьому пеклi пiд мiстом, пiд сiльським iндустрiальним пейзажем, де кожне авто
   кидають пiд стiною так просто неба, пiд зимовi шини не кидає тiло нiхто,
   не залишає рифлений слiд на її долонi iз зображенням карти мiста,
   вона змила все зайве - i шкiра вже майже чиста.
   ***
   тому що цей довiдник для молодших класiв зi шматками шоколадного скла наскрiзь
   пробитий голкою, помацаний пензлем з бiлячого мiху, надто сильно розведенi водою
   акварельнi фарби - ллєш воду просто у кратер, тому що цей довiдник
   на лiтеру "А", нiколи не знав, про кого йдеться в класичнiй лiтературi -
   усi цi описи природи, природа без кiнця та без краю, навколо тебе хатинки
   з килимовим квiтчастим покриттям - повертається дверима або цим явором,
   який колись впаде i розчавить все, що рухається та проходить повз,
   цей довiдник на лiтеру "Я" - сакральну, яку нiколи не можна промовляти вголос,
   зiзнаючись в коханнi, наче в злочинi особливого ступеня тяжкостi,
   який не змити жодною аквареллю.
   ***
   Життя таке, яке воно є - маслинне, гливке, потойбiчне,
   Незважаючи на вiдсутнiсть обставин, обличчя.
   Колишнi дiти майбутнiх батькiв, не зважати хотiв.
   Цукор розтане у кровi пiд марення злив.
   Життя таке, яке воно є - i хотiв би побачити бiльше, майже злетiв.
   Та тримало гостинне горище animus anima перший примiрник видання про втому.
   Втратив притомнiсть, питому вагу i потому
   Впав на холодний розчавлений равликом лист.
   Вiдчайдушнi пагорби, паростки, ось i закiнчились титри,
   I свiтло твого кiнозалу,
   Що говорило про те, що кохання замало.
   ***
   Роз"ятренi ятки морозиво стигне провiнцiя сонна спливає
   I наскрiзь пробита лежить вiд попелу наче ось так як легенi курцiв на плакатах
   "Палiння вбиває" помiтно та наживо пишуть забутих
   В усiх закутках вiд iмперiї сонце заходить от сором
   Кричить оператор "Скорiше" замрiяно блискавку мацає чорним крилом nevermore
   Розливає дощить же так довго так дивно продовження чарiв життя в пiслясмертi скупому
   Дитина зриває цей мак i на макiвцi обрiєм кров i садок там вишневий i сестри
   Середини майже нема i нiкуди тепер не дiйти i трикутник там сiрий
   Пiд оком написане теплим чорнилом гливким прочитати тi змiг
   Одразу забув що написано там i пiднявся мов подих до стелi
   Морозного дня за яким не спливатиме нiч
   ***
   Жiнки стрiляють не гiрше за чоловiкiв -
   Повiдомляють на кожному семiнарi.
   I пам"ятаєш, як вiн до тебе пiдсiв,
   На око вимiрював отвори мало вдалi.
   Жiнки стрiляють не гiрше - iз тiла ртуть
   Нiколи не вимити, як придорожну пляму
   На сiрий бетон i отруту, коли зiтнуть
   Останнiй апостроф, колишнiй тобi так само.
   Як вишня п"янка, розривається тiло вщент
   На мерзлiй землi, для якої що кров, що крига,
   I пальцi холоднi не грiє останнiй Kent,
   Який довелось заховати пiд зошит стиха.
   Жiнки пiднiмають прозору кулю, пiд каблуком
   Гаряче i липке щось, i солодке майже.
   Ти все пам"ятаєш, i вiру свою цiлком
   Повернеш йому, всю iсторiю не впiзнавши.
   ***
   тверезi бiльш нiж пiвроку, церква у стилi необарокко,
   сказав екскурсовод, англiйською мовою був безкоштовний гiд.
   не розрiзняти рух, який до, i той, який вiд.
   кружляти за сонцем i проти бiля пiвденноi сторони.
   iменами iноземних святих називали, вода до стелi. втони
   у кольорових бульбашках невикористаноi пiни,
   пiд ногами намацавши потопельникiв спини.
   тверезi бiльш нiж пiвроку, свята Тереза на iржаве те лезо
   намотувала волосся, вижити не вдалось, я
   без картки пам'ятi, iменi - неочiкувана свобода.
   аудiогiд радить дивитись уверх, на цей витвiр Джотто.
   ***
   Iвона принцеса Бургундська неначе обскубана гуска,
   мовчання - це золото, кiлька краплин коньяку iз буфету.
   не може лакею сказати, щоб їй подали ту карету
   з яскравими плямами фарби червоної. варте життя порятунку,
   але залишили в снiгу дрiб'язок, що колись i складав цю пустунку -
   iз декiлькох пазлiв скидатись могла на складну особистiсть, та свiтло
   її притiняло так вигiдно, потiм покинуло пiдло,
   i мимо проносять цi мощi на оксамитових ношах.
   ведiть сюди автора - не вистачає так реплiк хороших.
   мовчання i золото - битого скла на асфальтi цей розсип,
   i бiльше не скаржиться, що у мiстах неможливо залишитись босим
   безкарно. на землю дивитись, лише коли падає хтось,
   бо серце за схемою з атласу там, де записано, ось.
   ***
   сi тi цвяшки-ялинки у дзиги, неначе прикраса-принада у мiстi старому.
   серце заходиться, наче вiд того дешевого рому,
   що розбавлений був не водою з-пiд крану та чимось на кров надто схожим,
   i привiтання хотiв повернути. так мало листiв перехожим
   зараз приходить в письмовому виглядi та на паперi, i мертвi
   бiльше не заздрять живим, бо адреси ретельно їх стертi,
   поки iм'я пам'ятаєш своє, i останнi тi декiлька лiтер
   душу зiгрiти могли, доки в серцi свистiв, наче вiтер
   в сiрих шибках, цей роз'ятрений звук, перетворений в розпач.
   хто зрозумiє, почує його тут ну хто хоч.
   поки ялинка кружляє навколо рослинної вiсi,
   так i проходить життя то в надiї, то в кризi.
   айсберг розсiк її деревину i на волi залишив,
   бiльше нiхто про спасiння тобi не напише.
   i обiймає, тепло розливає на кiлька хвилин,
   i залишається номер у книзi один.
   ***
   ти напишеш кiлька постiв i забудеш пароль середнього ступеня складностi.
   смерть - коли надто багато iнформацiї, яку неможливо перетравити.
   у цьому напiвпустому потязi заборонили палити, отже, тепер навряд в хвостi
   хтось цигарки дiстає i згадує, хто це такi - луддити.
   хтось палить, а хтось вдихає цей дим в складнопiдрядному реченнi.
   ти напишеш кiлька постiв, якi нiхто не прокоментує.
   слова у найкращому порядку теж не завжди бувають доречними -
   навiщо згадувати одне сiм символiв просто всує.
   якщо натиснути туди, де мало б бути серце, в суцiльнiй темрявi,
   раптом згадаєш, скiльки годин воно не б'ється пiсля вiдключення вiд мережi,
   i це бажання поставити лайк тепер пояснити не зможеш нервами
   чи неможливiстю окреслити порозумiння межi.
   ***
   сiм тисяч осiб у черзi на курси першої допомоги,
   в країнi весна, новi покришки, старi дороги,
   вказiвники у напрямку, який заборонила цензура.
   доброго ранку бажають диктори, пiд час реклами похмуро
   дивляться в дзеркальце, перевiряють, чи не впав мiкрофон,
   потiм читають приємним голосом заяву ООН,
   потiм їдуть вiдсипатися перед нiчним ефiром,
   їдять бутерброди з кракiвською та сиром.
   сiм тисяч осiб у черзi на отримання знань,
   як затискати артерiю, щоб кров не вдарила. стань
   кимось розумним та сильним, дотримуйся теж режиму
   кiлька годин на день. цього достатньо, скажiмо.
   сiм тисяч осiб купують за власнi кошти пенiцилiн та корпiю.
   власне те саме робили б, коли б у Європi я
   запах iприту не вiдрiзняла вiд освiжувача повiтря,
   i освяченої води купували чотири лiтри
   для всiх, хто працює та не може вийти пiд час обiду.
   я застрягла у пробцi, тепер нiкуди не їду.
   сiм тисяч осiб зранку дивляться на небо спальних районiв.
   Гiдрометцентр обiцяє стiльки антициклонiв,
   обiцяного чекати доведеться тридцять хвилин.
   свiтиться вогник червоний у вiкнi навпроти один.
   ***
   вiрити майже можливо, життя повертає забутi,
   концентрованi, в кишенях похованi, кольору ртутi
   копiйки. врештi нам сказали, що нас не зламати.
   невiдомої армiї невiдомi солдати,
   закутi в камiння бомбосховищ, павутиння за двадцять рокiв.
   ти порушуєш тишу аптечну вiдлунням крокiв.
   порушуєш спокiй, стерильнiсть, розчавленi мухи на стелi.
   дивитись немає на що в цiй застиглiй з екрану пустелi.
   вiн робить, що може, але героїня нiма вiд природи,
   i доки рухома земля над багаттям кружлятиме, доти
   вона малюватиме попелом лiнiї рiвнi, якщо
   можливо це в свiтi, де цих декорацiй замало було
   для певностi, а за вiкном так палатиме Олександрiя -
   туди вiднесу непотрiбнi книжки всi старi я.
   ***
   снiгом коли замете першi пролiски-патрiотiв
   двох кольорiв, що надихали тебе на ментальний спротив
   перед монiтором. розподiльна здатнiсть 320 на 240.
   за небокрай кудись летить останньої пляшки корок.
   не можна нехтувати силою розпачу, зупинятись бiльше не треба.
   Lufthansa завжди залишає там, де митниця просто неба,
   чорних вiд пилу дiтей у маскувальнiй сiтцi просторiй.
   холодно-гаряче - ось i вся незалежно вiд слiв love story.
   вихiд має бути завжди, що б сценаристи не малювали.
   реплiки туляться одна до одної хитко чи вдало.
   в останньому кадрi кидає листа в ЧМ героїня.
   бульбашки лимонаду розходяться колом синi.
   ***
   канадiйцi зрадiють твоїй вимовi, зiрки реклам локально вiдомi
   зроблять з тобою кiлька спiльних свiтлин, але ти тут не один.
   придiлять уваги своєї п'янкої кiлька хвилин,
   а потiм знову змивати залишки сої з одноразових тарiлок.
   картон i рослини в рiзнi контейнери, не потрiбний бiлок,
   бо тiльки запаморочення рятує вiд спалахiв фотокамер,
   листи про кохання присилає лише невiдомий спамер,
   я побачив ваше фото в Iнтернетi, прах до праху, до пластику скло,
   i цiвкою кров по брукiвцi - яке тобi rule of law.
   ***
   не страждати вiд комплексу меншовартостi,
   не спокушатися жодним, що створений людством,
   i телебаченням, образом. стiльки образ
   в серцi твоєму. немає нiчого нового,
   витримка тiшить смiття, що лежить, нiч стинає
   гострим кутом - малювати навчились у школi,
   тiльки тепер не людей. орiгамi-лаштунки,
   не поспiшати туди, де тебе не чекають.
   коли вiн пройшов повз свинцевi огорожi гiпер-
   маркетiв, де взуття завеликих розмiрiв, де
   близьких неможливо впiзнати за штрих-кодом
   на вилицi. тобi подарували новiтнiй сканер.
   мовчазно закривавленi пiдлоги витирати, завмер
   манекен, позбавтеся печiї, мароканська таблетка
   знiмає будь-який бiль, неначе тебе не було
   навколо. триматися за поручнi бiльше не треба.
   не страждати вiд комплексу повернення, силомiць зачиняти
   перед тим, хто не встиг, забуття розчиняти, як аспiрин
   per aspera ad у будь-якому напрямку, зволоження шкiри,
   сухе повiтря iонiзоване розчинене стигне,
   на деревi телефонного проводу телiпається, шарiється i холоне.
   страждати вiд будь-чого, виринати на поверхню, дихати срiблом
   пилу, який збирають з твого штрих-коду.
   ***
   ствердно кивне головою сестра i розгубиться лiкар,
   опади врештi заллють Оболонь i тепер вже навiки.
   м'яса кусок з гiпермаркету з клюву шулiки
   бiля пiд'їзду твого на камiння впаде -
   ти не знаходиш для себе притулку нiде.
   та вже поїхала звiдси, а ця незнайома.
   теж говорила, щоб був о десятiй ти вдома,
   i без запiзнень, бо пастки трапляються рiзнi,
   жити якщо доведеться, то при комунiзмi.
   домiшки в морфiї цьому, повiтря у венi,
   дiляться навпiл країни твої сувереннi,
   витратив шосте життя у столицi намарно -
   i у будинку тепер має тiнь бути парна
   там, де розбитi пляшки на майданчику, досi
   дiти мiсили бетон шикувалися босi.
   досвiд, якщо вiн i є, може занапастити.
   має пробачити - люблять жiнки свiжi квiти.
   ствердно кивне головою сестра, вистачатиме ампул,
   щоб роздiлити життя до i пiсля не навпiл.
   ***
   насправдi майже всi камiння в емендемсi
   знаходять, чорне та червоне, ти в мейнстрiмi.
   лушпиння по водi пливе, з пакетами пустими
   без переваг пiд час знеболювання руху,
   коли забудеш цю, тобi запропонують другу
   одразу. щастя пам'ятає хто - лише образу.
   чiпляє стрiчку на портрет царицi Олександри,
   вмикає свiй ipad, куди рушати в мандри.
   ця бiла лiнiя навколо континенту, обрис тiла.
   ти впала горiлиць, хоча ти не хотiла.
   в розмовнiй мовi стiльки слiв, про це розповiсти кому.
   в письмовiй ти листи кидала б у пiтьму
   криницi, i луна бринiла над курганом, де Малахов
   туристiв лiкував вiд неприродних страхiв.
   ***
   стiнки стискаються, наче охоплює страх
   тебе вiд обiдiв мiсцевих i жвавих комах,
   що теж перетнули екватор на мертвому суднi.
   наповненi снiгом розталим пiд вiнця всi буднi
   твої, та не видно пiд снiгом чужої землi -
   лише телеграми пустi та покришки старi.
   тобi пропонують до Книги життя записати
   когось, кого навiть у натовпi бiльш не змогла ти
   впiзнати по рисам, що тут притаманнi усiм.
   стискаються стiнки, i зранку не має простим
   лишатися погляд на речi, розгублений вчора.
   мiста миготять в телевiзорi, потяг-потвора
   несе тебе далi, куди - невiдомо, а ти
   не хочеш дивитись, як палко палають мости
   лише вiд недопалку, що залишився на мапi
   країни, яку малювали колись на стартапi,
   але все полишили, бо колiя беззмiстовна
   не має кiнця i пустелю окреслює сповна,
   i розум не знає троянди не знає розплати.
   у кого квиток на останнiй сеанс вимагати,
   де тiнi, що хочуть краплину лиш кровi живої,
   зустрiтися поглядом бiльше не можуть в "Савої".
   ***
   тримай себе мiцно в руках, каменем падає птах
   у шибку немов хтось навмисне зi злостi поцiлив
   не мiг пiдiбрати слова для життя, рими вмiлi
   скорiше невдала iдея, ти бачиш цей "Змiст"
   поставити пiдпис на бiлiй серветцi благає юрист
   якийсь ошуканець, отримати пам'ять у спадок
   тепер неможливо, бо ти все одно не нащадок
   цих лiтер забитого в чорну брукiвку тепер алфавiту
   не прийде нiщо, невiдомо, де вiтер, де лiто
   i дiвчина у протигазi тепер на бiлбордi,
   бо що б не було, успадкують красивi та гордi
   цей свiт, птах розчиниться в чорнiй дiрi,
   бо хто прибиратиме потiм цi речi старi
   ***
   це не бiном Ньютона, а просто вiд снiгу втома
   вiд неможливостi вийти кудись та сидiти вдома
   снiгом засипаний слiд вiд тойоти Corolla
   впевненiсть якось тримає, та впевненiсть квола
   навiть не можеш тепер загадати бажання як слiд
   рух без зупину - якщо вже не до, то вiд
   щоб не стояти на мiсцi, не мерзнути на зупинцi
   чорну маршрутку прислали для зухвальцiв мiсцевих нiмцi
   тiло запхається якось саме в цю печеру образ
   i вiддалятися буде мiсцевiсть вiд нас
   квiти замерзлi, стирчать з целофану пелюстки,
   наче дитина, яка визирає з-пiд хустки
   i розумiє, що швидко не вб'є тебе свiтло -
   треба шукати десь вихiд, але непомiтно
   будуть навколо ялинки вiд снiгу комети
   тiльки життя залишає знайомi прикмети
   щоб розчинитись у спогадах, кiномеханiк
   дивиться вперше, як тоне i тоне "Титанiк"
   ***
   жiнка чекає на прибуття НЛО експерименти зi свiдомiстю невагомi кульки космiчної їжi
   пазурi проникають пiд шкiру твої родичi надто хижi
   щоб порозумiтися з ними над фотографiями старими
   медитуєш здригаєшся раптом вiд тваринної пантомiми
   леопардовi плями знову у модi, як двадцять рокiв тому,
   i нiколи цю шкiру тепер я вже не знiму
   рiвень рН 5,5 зустрiчати знайомих притомних в китайських притонах
   за курiнням опiуму вдиханням диму окропу
   бачити за вiкном дитсадковий двiр та Європу
   всi охочi зголосилися жити як доведеться але нiхто
   не подав тобi на виходi звiдси твоє пальто
   в холодному льосi з проводками рiзнокольоровими досi
   дивишся в ракурсi смiття на свої ноги босi
   чекаєш - нарештi хтось прийде та знiме злiпок
   нiкому бiльше нагодувати рибок
   кохання - це не для розумних iстот принада
   скiльки не вдивляєшся в життя - одна неприємна вада
   вiд тебе залишилась сама лишень пiдсвiдомiсть
   ти у накуреному кафе не сидиш, натомiсть
   мiсткiсть цiєї банки, в якiй павук-хрестовик
   до виконання ритуалу з'їдання звик,
   чотири на чотири, пробили його на касi
   i знiмаємо кришку, тепер до життя не ласi
   ***
   люди кричать "Ганьба", вибивають шибки, текст їде навпаки
   внизу екрану, залiкувати простроченим йодом рану
   нiкому. станеш колись i ти, напевне, великою,
   виростеш з вiри теж, нi до чого не доростеш,
   тому перехожих, якi просто неба зомлiють, бентеж
   можливiстю щастя, яке нi побачити, нi доторкнутись
   до якого. нiкого живого, буяє Хрещатик смiттям,
   на стендi коробка з табличкою "Грошi на храм".
   зробити пожертву з останнiх своїх копiйок. якщо сигарети - блок
   "Malboro Light", заповнити цей гiгабайт поганими фото,
   напевне без пiдпису - нащо їм знати, чия це робота.
   зустрiнемось десь о п'ятiй у цьому квадратi.
   брукiвка не розбиратиме, якої ти статi,
   прийме у себе будь-якi обриси i обличчя.
   неможливо належати собi, якщо бути рiччю.
   виринеш десь за порогами ти натомiсть,
   просто життя - це перерва на непритомнiсть,
   i кольоровi картинки в пiдвалах мозку,
   лялька в колясцi тане, i краплi воску.
   ***
   сила силенна слiв завжди iмiтує спiв,
   i ти говориш про те, про що мовчати хотiв,
   мовчання - це просто втручання в чуже небуття.
   все те, що ховав, знадобилось якшо за життя,
   тепер все одно не залишило жодного плоду.
   кому говорити слова, ти не знаєш достоту.
   сила силенна морфем - це протизморшковий крем,
   в останньому рядку iнструкцiї не знайдем
   пояснення всiх складових, що гартують цю сумiш,
   отже ти все переплутав i марно римуєш
   "кров" i "любов", за вмовчанням не обрана мова
   б'ється, пульсує. поезiя справдi - не змова:
   просто раптово поцiлила з неба цеглина,
   в iншого також могла б - отже ти не єдина.
   просто на ґрунтi цнотливого побуту хтось втратив мозок
   i перестав за годину приймати свiй "прозак",
   вийшов на вулицю, щось там побачив рухоме,
   i вiд життя дратувала невпевнена втома.
   впевненiсть конче потрiбна, тому нерухомiсть
   нас обiймає, та iнших приносить натомiсть
   вiчний подiльський трамвай, обговорюють стиха,
   як дiставали шмаття з-пiд колiс його. втiха
   сонця й сусiда з газетою, їх зiгрiває
   сукня, яку їз любов'ю пошили в Китаї.
   треба таку ж показати вiдомiй майстринi.
   взявся за гуж - i тягни його далi вiднинi.
   ***
   i от знiчев'я потрапила до поля зору якась вежа древня
   описання розлоге концепцiї авторства змiсту
   посилання на те що насправдi їй рокiв з триста
   i якщо ви пройдете сходинками усiма повз ятки де рiзнi магнiти
   можна дивитись на сонце нарештi очi вiдкрити
   бiля мiського муру прикрашають травневе дерево
   зараз план укрiплень на травi ми розстелемо
   позначимо врештi пунктиром куди тобi рухатись треба -
   адже неможливо стояти на мiсцi, коли вже потреба
   кудись та прийти тебе просто пiд груди штовхає,
   неначе матерiя там, як говорять, жива є
   навколо травневого дерева водять свої хороводи
   тi офiснi клерки, якi не питатимуть, хто ти,
   якщо ти i прийдеш до них, недолугi цi танцi
   нiхто пам'ятати не хоче, ми знаємо, вранцi
   екскурсовод говорить, що треба спускатися вниз
   скiльки в iсторiї нашiй було невiдомих криз
   сходило сонце на сходi i вежа горiла
   пилом життя припадало i скнiло вiд пилу
   ось посилання на дати його основнi
   ви пам'ятаєте щось? та напевне, що нi.
   ***
   я тобi не бажала злого нiчого зi змiсту видно
   що це мiсто пошарпане вiтром розкрите огидно
   i беззахисно поглядам ницим скляним пляшкам
   посерединi станцiя метро десь тут поряд храм
   я тобi не бажала повернення мокрi недопалки сором
   рахувати втомився громадським твоїм непокорам
   вже немає рахунку завжди нiчия зсуви ґрунту
   ми збираємось кiлька хвилин мовчимо пiсля бунту
   i розходимось в теплi свої ТРЦ i порти
   там чекає тебе подарунок цей шар ти зiтри
   ***
   i тому вони всi мали втонути в росi не закiнчиться ця вiйна так як хотiло
   твоє озброєне байдужiстю знекровлене тiло
   бо тiльки поки живеш i з якимось прапором теж
   ходиш туди-сюди iсторичним центром застигла крига
   i хтось з тiєї сторони вже шкребеться стиха
   хтось приносить кавовi боби хтось теплi речi
   все що вiдбудеться вчасно але недоречi
   згортує розмаже по стiнцi мов голуба миру
   хтось пам'ятатиме очi та посмiшку щиру
   на цiй фотографiї скiльки таких на фейсбуцi
   вiйна не закiнчиться поки цi довiдки куцi
   раптово ось так виринатимуть разом з пiтьми
   i свiт крадькома поглинали так жадiбно ми
   ***
   з помiрно-континентального клiмату Марiєнгоф у Сочi для двох
   вiз кокаїн кiлька засмаглих спин iз самiсiньких чорних глибин
   виринали що там про кохання повз вади вiдсутнiсть помади читав у Стендаля
   не зважав на безпомiчнiсть був пiстолет дерев'яна паля
   повний набiр косметичних засобiв i для життя пiдстави
   вправи для вправної шлунку роботи i для постави
   нiкуди ставити буде печатку жадали для друку
   всi ненаписанi вiршi пенсне та перуку
   буде звучання глухе у цього невiдомого iнструменту
   отже його з цього тексту буде нам легше стерти
   вийшов на березi моря поцiлив у двох горобцiв
   у новому числi газети примiром перелiк гравцiв
   невiдомих тобi раптом виявиться поема
   Ромула вбивцi впiзнати могли та зустрiли Рема
   вiн називає цi прiзвища на пiднебiннi смакує
   бо не повиннi вони просто зникнути всує
   гiльза одна залишається у барабанi
   пишуться вiршi такi неможливо стараннi
   ***
   Вакарчук пише у фейсбуцi що йде до ЄС
   хтось повинен дотримуватись поважати цей полiтес
   над непотрiбним щоранку собi мiркувати
   без оголошення вiйни кому цi солдати
   будуть тепер звiтувати що ворог ганебно втiк
   ти ж мене певно кохав i забув торiк
   Вакарчук миготить срiблом кавайного аватару
   ти надсилаєш менi пiснi Софiї Ротару
   про те що вона в далекому мiстi дивиться у вiкно
   i нiкому не потрiбне бiльше воно
   якiсь питомi та непритомнi рими
   ми нiколи не будемо кажеш менi старими
   жорсткими i владними палиш своє ганчiр'я
   не розумiю мову квiтiв так до сих пiр я
   старий квiтникар у Чернiвцях говорив по святцях
   щастя iснує воно к кавi i працi
   ти виходиш з унiверситету у стилi "Хогвартс"
   у такi степи символiки занесло вас
   чарiвну паличку б тобi з бергамотом чаю
   я нiчого непотрiбного не вивчаю
   безiменнi квiти вилазитимуть з чорнозему
   я напишу що потрiбно визначте тему
   ти виходиш на свiже повiтря з цупкого хутра
   ти нарештi красива при цьому мудра
   дiти палять цигарки обирають бога
   ти не кажеш їм що це марна пересторога
   вони рахують хто вибув той i програв
   и вирує пiд льодом брунатний став
   ***
   "На Софiївську 10 переїхав нотарiус" - оголошення на парканi
   на чорно-бiлiй фотографiї у пiнi в чавуннiй ваннi
   якесь недолуге дiвча не видно нiчого хоча
   кудись несе тебе проти течiї течiя
   не матиме жодного змiсту твоє гумове мiсто
   гумовi рукавички пупси магнiти сережки невичерпнi рештки
   культурних нашарувань пiд цим склепiнням i стань
   щоб тiнь падала тiльки туди де будуть твої слiди
   дiвча поглинає пiна i ванна ця старовинна
   посеред кiмнати в якiй немає бiльше нiчого окрiм гостинного Бога
   але насправдi це марна пересторога
   правостороннiй рух лiтає де хоче дух
   тисне на будь-якi кнопки ти потрапляєш у пробки
   йдеш у "Макдональдс" ну потiм згадає хто нас
   по цим вiдбиткам вафельних стаканчикiв масного паперу досить
   для того щоб згадати що чорне нiхто не носить
   бiльше весна приходить коли ти її не ждав
   земля зголоднiла i кров подорожнiм роздав
   би але цей чорний дим грiє бiля труби
   вiзьми моє серце та тiльки його не згуби
   губи солонi та пiтнiють долонi
   стiльки пилу залишається в поролонi
   що незрозумiло яка потойбiчна сила
   зберегла цю мiль навiщось життя змiнила
   сказала: "Тепер лети, дивись на свiт з висоти"
   немає значення навiщо приходиш ти
   кожного ранку до цього безпечного парку
   заглядаєш у шпарину дивишся на гусiнь вiд танку
   на дитячi брязкальця на невiдому цвiль
   все найдорожче приносять сюди звiдусiль
   i залишається як зiккурат що напам'ять
   знаєш ти вже i якiсь невiдомi тут правлять
   стiльки столiть тихо грають в своє домiно
   отже кохання напевне i варте воно
  
   ***
   для поезiї може стати поштовхом все що завгодно
   вранцi шарiєшся ввечерi зовсiм голодна
   годi згадати куди сiрники тi подiли
   для протидiї немає належної сили
   просто їси пластiвцi вмикаєш "Як я зустрiв вашу маму"
   але твоє життя не перетвориться на мелодраму
   нiколи дев'ятий сезон почнеться у жовтнi
   "Фiзики" цi сторiнки замальованi жовтi
   мiстять малюнки якiсь зрозумiла хоча б ти
   i тематичнi вiдвiдала форуми чати
   має ж там бути вiдгадка якась хоч би натяк
   ти вимикаєш комп'ютер заварюєш "Batik"
   так зберiгала пакетик для другого разу
   сонце о шостiй сприймала завжди як образу
   десь там автiвки шумiли як скажуть стороннi
   ось ти замружилась мало не луснули скронi
   вiд почуття пiднiмається вже хтось на лiфтi
   тiльки прозорим фарбуєш пiдрiвнянi нiгтi
  
   ***
   марсохiд "Curiosity" "Аїда" Вердi розмови вiдвертi потiм не стертi
   непотрiбно читати рiзнi там чати розумнi дiти над книжкою будуть скнiти
   поки ти руйнуєш будiвлю з якої летить голубине пiр'я
   i чорним снiгом присипане все подвiр'я
   на твоєму обличчi пил i щоб стерти немає сил
   хтось на це життя спокусив покинув тут одну без совiстi та без сну
   задля цього якийсь вигадуєш змiст i купуєш масний окiст
   а навколо багато яскравих балтiйський мiст
   паперових ти маєш сюди привести тексти здорових
   без неврозiв i зайвих питань поставу рiвнiше стань
   коли тебе просять вiдповiдай на питання коли не просять мовчи
   i свiтло вимикай обов'язково вночi
  
   ***
   копирсалась у собi знаходила щось торiшнє
   про щось потрiбно ж нам тут писати вiршi
   дитяча забавка Ганс и Гретель залазять вдвох на горище
   мiсяць червоний марципан невже не кохала ти ще
   нiкого нiяковiє Гретхен i просить вимкнути свiтло
   ти невагома як яблунi цвiт розквiтла
   бовтаєшся тут у вакуумi мiсяць колише
   туди-сюди нарештi панує тиша
   жодного свiтла в кiосках таксi на хащах
   все що вiдбудеться тут вiдбудеться якнайкраще
   море хвилюється раз тобi зараз просторо
   наше життя маячня але все ж непокора
   падали вниз щоб розбитися знову злетiти
   маки червонi такi собi скажемо квiти
  
   ***
   копирсатися у магнiтах з вiдрядження, яке ти сам собi тут призначив,
   вибрав на картi точку АВетки, поїхав туди навмання.
   це лише припущення. що має бути там, ти непевний, наче
   спокутує все, що ти визнав, твоє знання.
   ось красуня легка, наче натовп її не зiтре на пил. ти
   малюєш в уявi риси обличчя, якi пiдiйшли б їй. свiт зник.
   цивiлiзацiя надто стара, i нагрiтi вiд сонця плити
   перетинаються, гострим кутом потрапляють на твiй язик.
   мовчання - це крик, i поезiя - крик. отже це, як ти знав, тотожнiсть
   мiж двома невiдомими, одне з яких спотворює iнше.
   ось красуня у вiддiлi "Дитячий свiт" iмiтує побожнiсть,
   вибирає сукнi собi найщирiшi, найгiршi.
   борсатись у невiдомих словах такої знайомої мови,
   яку десь-таки чув - увi снi чи просто в FM-порадах
   щодо щастя, незвичного побуту i основи
   всього, що ґрунтується на її крихiтних вадах,
   про якi ти вже здогадався - мистецтво примушує жити так, як хотiв,
   незважаючи на вiдсутнiсть мiсця для магнiту нового,
   чекаючи, коли тобi нарештi забракне слiв,
   потiм вигадуєш знову новi, не бажав би злого.
  
   ***
   Ми пасуємо один одному, як два пазурi
   на обкладинцi роману фентезi, два пазурi позазмiстовної iстоти.
   Бiльше нiкуди палiтурки цi не пролазили.
   З роману неможливо дiзнатися навiть, хто ти.
   Не знаючи броду, не лiзь у пiна-коладу, людинi такого складу
   Соромно потiм вранцi шукати в прозорiй склянцi
   Очi, тому що сьогоднi в клубi теж будуть танцi,
   Телефонуй скорiше тiй рибцi вранцi,
   Яку пам"ятають якось непевно твої долонi. В капронi
   Декiлька дiрок, назовнi виходить пар сподiвань, устань
   Та йди, куди ти там йшов, по шкiрi проходить шов.
   Сьогоднi будуть, напевне, танцi. Всi прийдуть знов.
   Кожному тут по парi, всi вони красивi та вдалi.
   Ви ж хочете знати, що там за текстом вiдбуватися далi
   Буде, якi спiватиме колисковi пiснi
   Вiн їй, що за вододiл проходити навеснi
   Буде мiж ними. Тут плекати зв"язки тiснi
   Заборонено. Говорити лише так/нi.
   Буде знову весна, у серцi, повному хлорофiлу,
   Зберiгатимеш теж (ну а де ж) цю забуту милу.
   Це кохання навiки твою вiдбирає силу,
   Але це лише мiж нами. Нiхто стороннiй сюди
   Не має дiстатися. Ти обережно йди
   Брукiвкою мiста, де має зрештою стати чисто.
   I все, що турбує - погана технiка пiанiста,
   Коли неможливо вгадати, увертюра чия навiки
   Лягає монетою на теплi твої повiки.
  
   ***
   Андерсен-Данiя-Скандинавiя-бiлявки,
   русалонька напередоднi пожежi на фабрицi ялинкових iграшок
   читає змiст антологiї поезiї, до якої не увiйдуть її вiршi про кохання до принца,
   якому не подобається її луска, тому що луска - вiд слова "лоскотати",
   це навiює неприємнi асоцiацiї з дитинства. доктор Фройд
   гортає нову Tagesblatt, поринає у спогади про форель,
   велике льодове побоїще i купи луски на Привозi,
   сьогоднi знову нiчого не вiдбулося. з цього випливає,
   що русалонька теж була бiлявкою, користувалась кривим люстерком,
   ненавидiла зменшувально-пестливi суфiкси, їла планктон.
  
   ***
   Зелене свiтло, пiд шкiрою сполотнiв,
   куди себе пiсля лiтер стiлькох подiну,
   людське життя - 25 000 днiв,
   лезо насправдi тонше за волосину.
   Почнеш тут збиратися в гостi i навмання
   зустрiнешся поглядом, серце крихке в долонi,
   своє секондхендiвське вiд жебракiв вбрання
   у лiс вiднесеш i парфумами змастиш скронi.
   Куди нi подiтися, правди своєї тин
   поставити вище за той хмарочос-горище,
   на все залишається ось 25 годин,
   на все залишається, вище i вище, вище.
  
   ***
   аже водiй, що осiнь - косинус вiд кута,
   жiнка приносить хмиз i чує "Свята простота",
   люди шарiються, на пiвгодини лишають пиху,
   вода вимиває з тебе останню кригу,
   навiть не встигнеш зомлiти, як станеш Лiлi-Марлен,
   пластиковi зiницi, комета i манекен.
   Кожне подружжя мрiє, що через рокiв сiм
   стане вiдомо майже уже усiм,
   куди тарiлки подiлись i фарба для стiн стiйка,
   i що там насправдi п"ють бiля стiн ДК,
   кожного разу навколо тебе таке кiльце,
   хочеться бути разом, разом пiти в "ДЦ",
   вибрати гель для душу i засоби для прання,
   вважати життя поблажливим, справдi не корм в коня,
   пластик може не сiпатись кожного ранку, що буде дощ,
   що недосолений хмиз и зелений борщ,
   пластик може насправдi ну майже все,
   i нiхто за це на нього не донесе.
  
   ***
   Особливу увагу ми придiляємо черепасi Дарвiна,
   яка прожила триста рокiв у притулку для бiдних,
   набралася там рiзних нецнотливих термiнiв
   на позначення металобрухту i аспектiв тяжкої долi жiноцтва -
   нiхто не любить непружну шкiру i плями на панцирi,
   хоча туди завжди можна сховатись, коли сором тобi допече.
   Особливу увагу ми придiляємо кошику Марiї-Антуанетти
   з квiткою асфоделем, було вже бажання його розсадити,
   розсада росла на вiкнi, потiм хтось зачепив, зiв"яла,
   пам'ять стрiмка i куди вона тiльки не пнеться,
   щоб не тримати в собi твоє розпечене серце.
   Особливу увагу ми придiляємо рухам iрландської дiвчинки Сонi,
   стiльки страждань вiд невдало зомлiлих гормонiв -
   все це для нього, звичайно лише для мистецтва.
   Тут ми були безпораднi такi недолугi,
   а подивитись - розсудливi, гарнi й рожевi.
   Тут ми були тiльки тiнню того, що нам треба,
   треба чогось (розумiтимемо - безпiдставно),
   так i жили з цим бажанням, палким i гнiтючим,
   потiм дiсталися щойно розритої вежi.
   Особливу увагу ми придiляємо ось...
  
   ***
   Не можна виходити за межi ленiнградських дворiв-скель,
   вiзерунчатих келихiв i замiської млостi,
   там, де ранiше трамваї, тепер розливають ель,
   не потрапляють без коду за мури гостi.
   Там, де тобi не буде боляче, насправдi марне живе,
   марнi втручання в цю плоть, що стiкає снiгом,
   думаєш - можна зайти, а нiхто не живе
   там вже давно, у наближеннi зламаним кригам
   важко сховати всi трiщинки i набуття,
   досвiд звеличення власної болi достоту,
   справдi нiхто не вiддасть тобi власне життя,
   соус для пасти i термiн вживання для Сходу,
   справдi нiхто тут нiчого тобi не вiддасть,
   не вiдкоркує останню без чвертi на розi,
   чорна, як нiченька, зовсiм нестримана масть -
   бiльше нiчого побачити ми тут не в змозi.
   Бiльше нiчого сказати я тут не скажу,
   бо для можливостi щось невiдоме сказати
   треба вiдвiдати цей магазин "Bobiju"
   i до свiтанку твої рахувати карати.
  
   ***
   Нiкому тут описати страждання юного В.,
   який випиває три кухля та їде спати.
   Манiрна поетка Кет, що пiд ним живе
   i цупким папером пiдлогу чужої хати
   вистеляє, оскiльки у свiтi до бiса вiршiв -
   якби-то хтось написав хоча б половину -
   думає В., та вiн вже три днi не їв,
   а у дворi можна з"їсти лише калину.
   Манiрна поетка Кет поливає сухе деревце,
   коли прокидаються всi спiврозмовники в скайпi,
   зеленi смайлики кидають у лице,
   а юний В. їй пише листа у кнайпi,
   де можна взяти на прокат ноутбук,
   написати: "Кохана, не йдiть же хоч ви у хащi,
   видають же вас вилицi i жовта шкiра рук,
   не поверталися навiть багато кращi".
   "Якщо не пiдеш до лiсу - нiколи не почнеться життя" -
   написано у пiдручнику самореалiзацiї, це варте поваги.
   Юний В. хоче примусити себе вiднести смiття
   у смiтник, але вiдкриває давньоїсландськi саги,
   через двi години годинник перестає далi йти,
   манiрна поетка Кет поважає Еклезiаста,
   тому нiколи не наближається до плити,
   не думай, за ким цi дзвони i лiнiя ця хвиляста,
   оскiльки нiкого живого не залишилося тут,
   окрiм нас, тому ми кохаємо в перспективi,
   коли повертаємось з пiкнiка бiля Крут
   i думки вiдкидаємо будь-якi, навiть хтивi.
   Нiкому тут описати страждання юного В.
   чи страждання будь-якого схожого iндивiда,
   у тузi, що не пiдлягає поясненню, хай пливе,
   i хустинку ховає в горнятко вiд очей нецiкавих Фрiда.
  
   ***
   Кинула пити каву, бо зранку
   хтось весь час говорив: "Покинь",
   придбала для колекцiї ляльку-мотанку Веснянку
   у цих чудових майстринь.
   Переїхала до мiста, де чугайстри i круки
   перехожим миготять "nevermore",
   i нiхто не каже: "Вiзьми себе в руки,
   бо ми всi тут так живемо".
   Перестала чекати на листiвки у мейлбоксi
   "з днем народження, країно потвор",
   ти нарештi пройшла свою вiдстань, досi
   перманентна лише "Londa Colour".
   Кинула пити каву, бо зранку
   випадають зерна кавовi з рук,
   i не в змозi зiбрати їх до снiданку,
   i клює собi по зернятку крук.
  
  
  ***
  наша країна подiлена на квадрати на сектори наче це такi правила гри пройти неушкодженим повз усiх потенцiйно хворих
  не потрапити на швидку "до скорого" майже звучить "до скорых"
  нашу країну вигадав закомплексований лiтератор-постмодернiст з кризою середнього вiку
  коли виникає потреба вирiшувати якусь проблему велику щоб забути про купу дрiбних поки не опинишся поза грою
  коли нiхто бiльше з тих хто питав як твоя температура не заговорить з тобою
  наша країна подiлена на квадрати на сектори рецептом безсмертя поганим повiтрям розбитою колiєю
  коли ще випаде нагода так поговорити з нею про те що болiло життям закресленим голкою олiвця теплою стернею що коле до кровi
  наче слова iснували ранiше знайомi в забутiй мовi
  наша країна дiвчинка що болить кожного дня кожного затемнення виходу за периметр якщо не вб'ють то пробачать
  але анi смерть анi любов тут нiчого не значить
  у темному горнятку маскувального болю слiв
  скiльки у тебе якось ти сполотнiв
  
  ***
  натомiсть тебе покине снiг та свiдомiсть свiт перетворений на судоми та невагомiсть
  вигадки теплого мiста напруга впаде до нуля
  до грудей пласких притискає своє немовля земля
  натомiсть ти намагаєшся всi приховати слiди стерти вiдбитки
  слiди кривавi з помащеної антисептиком плитки
  звiдки ти йдеш сюди просто нiзвiдки всi хто тебе пам'ятає свiдки
  лише твого зникнення з радарiв розчесаних ран свiтанку
  ковдр з англiйської вовни Марiанських западин снiданку
  кров жертовна стiкає на пiдлогу повiтря солоне вдихає тепле ягня
  кривавий отвiр нового сiчневого дня
  опiк свiдомостi ось тепер ти все маєш впiзнати
  сiрi будiвлi на шкiрi вiдбитками грати
  тут неможливо програти тому що не за нашими правилами ця гра
  як ти могла прогавити вбивцю як ти взагалi могла
  але натомiсть у цього свiту просто погана спадковiсть
  тiло втрачає вагу найпрекраснiша повiсть
  закiнчується тим що важко вважати гепi-ендом але
  тебе обiймає у пастцi жалю живе
  тепле солоне любов колись охолоне
  не для нас iснує цей свiт не на нашу користь закони
  тому ти не будеш тримати руку мою останнього дня
  коли з колисковою прийме нас у лоно земля
  тому рiздвяне печиво нам не вiщує доброго спадку
  тому про тебе тут не буде жодної згадки
  нас заховали у шафi ми дiти забутi у прiрвi днiв
  хтось вiд розпачу зойкне хтось вiд жалю до себе зомлiв
  
  ***
  нi зверхностi нi знання жодного суму не залишила нам земля колисала в надiї що отримали соки її навмання розiйшлися по свiту покинутi дiти продавати фальшивi квiти на всiх безiменних станцiях цiєї iмперii скнiти
  зглянься на нас ми скоро пiдемо у перший клас за кишеньковi грошi купимо пломбiр або квас щоб згадувати його через тридцять рокiв пiтьми коли ми були дiтьми але ми не згадаємо це насправдi були не ми
  жодного суму картатi панянки з пакетами "ЦУМу" люди якiсь питають про що ти думаєш тiльки напруга струму тебе викриває серед усiх ненароджених i живих усiх кого вигадка на хвилину зiбрала з колишнiх книг у цьому мiстi що слугує мапою марних пересувань встань та йди далi але для початку стань кимось кого неможливо згадати стерти з пам'ятi назавжди встань та йди нi не йди зачекай зажди
  жодного суму лише транспортнi корки на мосту через вiчну рiчку це питання твого порятунку себто кривавої звички зуби стискати терпiти те чого терпiти не можна нiколи й нiде та подивись на небо скоро зiрка впаде
  можна бажання згадати своє через тридцять рокiв нав'язаних ззовнi бажань безкiнечних коркiв мимовiльних зiзнань навiщо вони тобi тiнi з дитинства пiтьми хто говорить хто слухає це напевне не ми це хтось iнший говорить нами змушує їхати автострадами занапащеними мiстами пересуватися лише вночi спати вдень пiд мостами наче хтось iнший весь цей час був нами але тiльки тiло живе душу свою колисає нi дня нi години не знає вранiшнє молоко на пiдвiконнi скисає
  жодного суму немає на зап'ястку нитка червона ми наче вдома тут були вчора лише ходимо коридорами пустими питаємо чи хтось живий тут є жодної вiдповiдi немає мовчання горло стискає дрiб'язок у кишенi дзвенить потiм все зникає
  
  ***
  ваше повiдомлення переадресовується на автовiдповiдач
  нi даремно не плач у Бога всi живi
  всi тiла загиблих на цiй вiйнi у цiй повенi свiтлом та камiнням наповненi
  блискiтками електричного струму тут не має бути жодного суму окрiм життя
  опiв на четверту скрегiт машини вивозять смiття один одного не впiзнавати жити та помирати
  перелiк невiдомих осiб ось на лодонi засихає хлiб для голубiв ось залишається так небагато днiв
  щоб змiнити траєкторiю руху
  лiвою рукою писати листи про те що збережи та захисти наче прихисток є у свiтi
  наче не доведеться тим хто любить тебе сивiти наче ми не покинутi в зимовому полi дiти
  вийти до свiтла за слiдами птахiв як радили книжки дитячi все це не марно наче
  вiрити тому що радять в книжках коли охоплює страх або надiя що вихiд є вiн десь поруч
  отару веде на бiйню погонич та радiо грає життєствердний мотив
  слiди птахiв зникають пiд вогнем перехресним злив
  кров заливає небо поки ти її не спинив
  
  ***
  матiнко-зозуле серця вибух пастка слiв як тебе вигадали кров прiрва солов'їна нiколи тебе не покине
   наче не було нiчого небо палає небо там де колись були пiдземнi торговi площi куди ми ходили кожного дня на прощу обирали з того що неможливо обрати як розбрат i любов перш за все до себе обирали те що нам зовсiм не треба потiм волали подумки просто неба це просто потреба вiдчувати що ти потрiбен комусь там де було небо мов кров багряне країна повстане проти жаху життя проти сваволi iсторiї смiття що забруднює сум палає пiд дахом поки ми отруєнi страхом котилася торба з великого горба ти не втечеш отже з тобою вона залишиться назавжди ця несумiсна з надiєю прозора земля насправдi тебе просто немає це вона тобi колисковi спiває щоб приспати на пiску малювати грати це вона забирає у пiддослiднi та солдати просто ми не звикли програвати але це тимчасово
   одного разу ти не вгадаєш слово як перехiд ходу хто хоче вiддати свободу або померти за неї як хвiрток старих терцини як пiсня що лине з динамiку про те що колись було краще ось подивись тодi небо було справдi блакитне й чисте червона кров коралiв краплями збирала намисто тiльки тодi життя було для якого ми лише тло зафарбованi силуети вигадки тi яким немає вiри прикмети не тримайся за те що не належить тобi жити на колiнах чи загинути в боротьбi вибору немає як свiтанок за вiкном верхiвку неба стинає що там насправдi за ним нiхто нiколи не знає купол скляний розбивається мов улюблена порцеляна нi я нiколи космонавтом не стану куди звiдси втечеш знаєш ти теж не те щоб iдеал та кожен/на отримає винагороду якщо не свободу то пастку в якiй вiдчуваєш її слова тiльки для тебе тiльки твої ось бережи їх
  
   я мушу вигадати себе тому що iстина вбиває все неможливе з iсторiї прибирає ми не заходили на цi сайти ми були хорошими так i знайте ми не знали що таке вiйна поки не було запiзно розумiти що це вона поки наше тiло не вкрила пiтьма у гастробарах ми не знали що це марення але у примарах бачили себе тих хто просто прийшов запiзно в кого влучила куля всi цi солодощi потойбiччя пiснi минулi
   я мушу вигадати себе все що навколо нас не навчила життю територiя мiста школа книжки в яких все несправжнє хоч би що там не писали минали повз вiкна мiста вареники iграшки та вокзали нас вбивали мов цвяхи в цю безодню розпеченої землi ми були надто втомленi щоб пручатися надто малi
   я мушу вигадати всiх нас кожного розпiзнати нас вiддiляють вiд свободи лише реальностi грати ми так боялися програти навiть розпочати цю гру щоразу розпочинати пiсню наче нову стару ми не впiзнаємо самих себе у дзеркалах й водоймах ми проходимо повз наче бачимо тут стороннiх простягаючи руки кличемо пiдiйди але холод йде вiд води ми проходимо повз навколо чужi слiди
  
   нас мали вигадати чи мало ця земля страждала чи мало над народженими для смертi ридала коли зачиняли вокзали бо вибухне все чи вчасно їсте ви пiсне читаєте молитви як безпечнi бритви по шкiрi вулицi мiста сiрi чи вчасно вiдповiдає несмiшними жартами Siri ми вже посивiли просто нам так не пасує дитинство як сивина кавова гуща пiдiймається з дна нас мали вигадати тому що країна спустошує душу як осiнь з якої немає куди втекти наче вас iз дзеркалом двоє i хто з вас тут справжнiй насправдi годi зрозумiти той хто говорить мовчить життя розчиняється в кавi немов упiзнання мить нас мали вигадати хоча ми себе не впiзнаємо нiколи ось ми йдемо до першого класу айстри купляємо для школи кому вони насправдi потрiбнi їх просто складають на стiл гора квiтiв якi зiв'януть назавтра знову розмальована парта у якому роцi була завойована Спарта ми вимикаємо всi почуття не вiдчуваємо просто нiчого вiд життя здається нам зле iсторiя рухається колом немов змiйка повзе
   нас мали вигадати за лаштунки iсторiї заховати за всi її неотриманi здобутки картати ми волiли б нiкого тут не впiзнавати навiть себе просто пройти осторонь тому що дерев'янi будинки охоплює холодний вогонь тому що ми колись сюди повернемось знову забувши цi вулицi їхню невпевнену мову ми будемо йти та дивитись пiд ноги немов щось цiкаве там це просто iсторiї стиснуте горло останнiй злам
   ми будемо вулицями йти у вiкна пустi заглядати немов усе повернеться знову просто кохання дати зумиснi як все що було з тобою хоча здається що навмання що все це лаштунки яскраве акторське вбрання i кров тут несправжня i сльози це просто вода з-пiд крану дешева зеленка лiкує будь-яку рану дивись як це мiсто лежить на долонi твоїй i янгол останнiй надвечiр згортає сувiй
  
  ***
   годi тобi казати зберися ганчiрко цiй землi не будуть кричати гiрко повiнчатися iз собою щоб життя здавалося грою
   прочитати кiлька рядкiв iз чужинського "Домострою" щоб ми так були за себе горою як не вбивати слабких чи сильних у нас не буде друзiв або колишнiх незнайомих та спiльних ми прослухали це радiоповiдомлення кiлька разiв а потiм буде хоровий спiв якщо ти не потрапляєш у ноти просто програв як зумiв
   годi тобi казати зберися яка чудова погода тут немає значення хто ти хоча особистiсть кожен iз нас але всьому буде свiй час як продали б на базарi мов яблука пiдгнилi з одного боку з iншого червонi мов кров вiзьми цю землю цю країну нiму нi знаєш ми не їмо такi нiчого особистого просто нас вiдлякує вираз вiчних страждань ось ця їдеалiзму без грунту короста нам краще злiтати в Турцiю кiлька разiв нам краще не бачити снiв не бачити реальностi не бачити нiчого що поза нами
   нам краще не послуговуватися словами та Господь завжди з нами цi господарськi товари свiдомiсть напхана тiлом ми довiряли не собi не якимсь там небесним силам чи телеекрану життя саме по собi несе до цього свiту оману годi тобi казати що десь буває щось iнше це просто вiршi ми ходили до школи сiрої школи кiнця 80-х наша свiдомiсть не хотiла вiдчиняти свої дверцята наша свiдомiсть не хотiла цю реальнiсть вибачати нiзащо навколо казали ця країна пропаща нiчого тут не буде нiколи ми у замкненому колi їжа бридка в їдальнi сiрi та кволi стiни будiвлi яка мала вчити думати але нi країнi не були потрiбнi нi розумнi анi дурнi вiчна повiнь лiтер беззмiстовнi слова потiм спитають чи ретельно ти крейду витер
   наша свiдомiсть не хотiла вiдчиняти свої дверцята щось особливе собi обiцяти бо не виконаєш нiколи коли цi дверi вiдчиняться ворота пiзньорадянської школи наче тобi якийсь вiтамiн зневiри замiсть вакцини вкололи тут нiчого не буде чого тобi треба не буде нiколи саме життя вказувало на те що вiрне рiшення не обов'язково просте бачиш як з асфальту кульбабка весною проросте а потiм зникне час для навчання є час для молитви для всього є час яке непорозумiння з нас годi собi казати що iснують грати намальованi на асфальтi просто стрибай до неба рахувати не треба чи буде у нас потреба повертатися потiм дивись як мурахи будують дiм як його руйнують просто йдучи повз не спитають куди ти повз зi своїм хлiбом десь дорогою згубив не залишається бiльше слiв
   зi столу падають крихти першим уроком спiв
  
  ***
  
  коли вбивають за жовто-блакитний браслет здається що слiв немає
  можна продовжити тезу про те що поезiя неможлива пiсля обгорiлої руки з жовто-блакитним браслетиком я пам'ятаю їх продавали в пiдземних переходах сувенiри робили самi плетiння
  якщо iснує щось щоб померти за це
  щось найбiльш неможливе в Європi кажуть менi: "Ми - номади, не знаємо, що таке батькiвщина, взагалi, що це за слово"
  якщо iснує щось за що можна померти що залишиться цей браслетик з пластику
  все згорить та зiтлiє все те що вбиває згорить з'їсть себе а життя живе
  що таке шматок пластику пофарбований у два кольори
  що таке пластик що таке попiл що таке земля твоя чужа вся земля
  не вiдрiзняється майже нiчим скiльки не йди на схiд там виявиться те саме що вона тобi
  земля темна солона батькiвщина
  хто скаже чому пластик не горить не згоряє чому людина вмирає чому вбиває
  на кожен з цих пунктiв можна вiдповiсти вiдповiдi немає
  жовто-блакитний цвiт
  
  ***
  тут водяться дикi кабани як за бабцi Австро-Угорщини як за короля на Вавелi у квiтнi черга святити паски
  дiвчинка з маленьким братиком за руку говорить по телефону мамi: 'Нiчого, не плач, ми ще заробим',
  туристи не знають що таке вiйна хiба що у 15-му столiттi
  хiба що памятник Грюнвальдскiй битвi десь там бiля центра що каже гугл мепс
  тут водяться дикi кабани телефон куди дзвонити якщо зустрiнеш такого iкла вiйни в Європi стане холодно взимку обовязково стане кажуть полiтики
  хiба хто створить купол люди в поїздi з Катовiце кажуть ми маємо допомогати один одному я все розумiю хоча нiколи не вчила цю мову
  але що означає допомогати один одному що таке допомога новiтнє ПВО визнання країни-терориста країною-терористом
  iкла вiйни вбивають незгiрше за все що вбиває тебе
  як вижити у цьому свiтi вiчної вiйни вiчного ринку кров памятникiв камяниць туристи йдуть вулицею говорять
  це такой балкон камяниця вони говорять англiйською але я все одно все розумiю
  blue colour is my favourite colour
  коли вiйна закiнчиться ця Вавiлонська вежа на тебе впаде попелом притрусить
  коли вiйна закiнчиться ми забудемо всi мови
  коли вiйна закiнчиться кому телефонувати iкла паплюжать твою плоть iкла ракет розривають тебе на шматки перетворюють на попiл
  коли вiйна закiнчиться хто захлинеться кровю хто згадає тебе
  
  ***
  якщо у вас немає дiтей, якi вчаться у нашiй школi, iдiть в iнше укриття за мiсцем проживання
  окупанти обстрiляли Запорiзьку область
  окупанти обстрiляли Київ окупанти обстрiляли твiй район
  ти пiд небом Кракова тут нiчого не вибухає
  пострiли чуються всюди але мабуть лише в новинах
  майже нiхто не загинув вiд вибухiв просто Європа помре але це ж буде потiм не зараз пiсля реклами
  просто Європа народиться пiсля рекламної паузи дивись як запiзнюються поїзди
  якщо у вас немає дiтей якi вчаться тут виживати у бомбосховищах чого ви можете навчитися далi
  мотузка свiтла каплицi Матерi Божої Кароль Войтила у скверi
  виставка присвячена дивись вiн мiг би зробити карєру в науцi але пастирська мiсiя
  дивись надто багато патрiархату життя вбиває тебе незгiрше за мову
  життя вбиває краплина за краплиною куди подiтися потiм емiграцiя слiв
  якщо у вас немає дiтей якi стануть гарматним мясом кровю тисячi вибухiв за який кордон вам тiкати
  якщо у вас немає дiтей ви самi дiти мабуть не звиклi до смертi або звиклi занадто як вона є
  вас зберуть у спортзалi вишикують за зростом тут насправдi немає куди тiкати лише похапцем збирати речi думати що може знадобитися пiсля ядерного вибуху
  земля велика куди на мапi де б на мапi не вибухнула вона
  
  ***
  
  все плинне тут i зараз Музей народовий князiв Чорторийських великi багатства все плине кудись розкажи менi що розказати
  натомiсть iсторiя завжди мовчить про нас ми заходимо у кавярню
  зустрiчаємо там українцiв якi теж втекли вiд вiйни вся iсторiя - втеча вiд воєн
  вся iсторiя - втеча, неначе вiд себе тут можна втекти
  обiцяю собi бути сильною голос у навiгаторi каже куди звертати цi лабiринти дворiв планування на Вавель до центру
  де центр цiєї iсторiї де центр всього децентрування
  звiдки береться кров у жилах коли вона замерзає вiд жаху життя вiд жаги iснування
  коли вона замерзає закiнчується живе
  не баритися на жоднiй зупинцi
  але нiкуди не встигнути незабаром весь свiт стане зблиском скiлька тон вибухiвки
  ми тримаємо в серцi тому воно має залишатися нерухомим
  залишатися нерухомим жодного тиску
  розкажи менi що знаходиться пiд скелями вод Вiсли
  чи вiдзеркалює вода вибухи слiв
  
  ***
  скiльки життя залишилося в тобi королева Ядвiга в'їжджає до мiста знеструмлене тiло любов памятає що поряд
  вибухають будинки не все що навколо нас буде знищене але хто може знати що саме
  залишиться потiм навколо що саме залишиться ззовнi цей свiт що не створений ще
  память колишнiх iмперiй колiна рiздвяних дерев звiдси виходу зовсiм немає
  звiдси має вiн бути але хто все вигадав це iсторiя повторюється повторюється весь час повторюється календар на наступний рiк
  скiльки життя залишилося в тобi наступного року
  
  ***
  начебто все це було не з тобою насправдi
  бiль оминає яке у нас мiсто на картi
  вся асиметрiя слiв невiдомої мови
  хай би не влучили в цiль пiдсвiдомостi змови
  начебто все це було але далi все марно
  тiло вертаючи душу вбиває безкарно
  ось для пелюсток яскравих прозорих мов скло
  кров'ю iсторiї мiсто мов пекло i тло
  для невiдомостi - я тебе тут пам'ятаю
  тут надто темно для фото i темно для раю
  наглої смертi карбункулiв вбивства Рiздва
  все що ми маємо треба дiлити на два
  помiж собою i тим ким би мали ми бути
  бiльше не буде для вiчностi в тебе спокути
  я залишаюсь i стiни будиночка впали
   хто ми були нi ми iменi навiть не мали
  
  ***
   як вiйна розiрвала серце на шматки мов з картин Яна Матейко фарба спливає
   чорна фарба чорна вода стiльки днiв поспiль вiйна що її початок
   губиться десь в пiдсвiдомостi слiв вистачає лише щоб сказати надiя
   має залишитись там де полишили все
   як вiйна впала шматком залiза на скронi викарбувалась забуттям пам'ятаєш що було тут ранiше
   цвiль зелених садочкiв рухомого складу душi мов розлили весь оцет в кровi
   як вiйна розiрвала серце i що тут ранiше було тiльки пустка залишилась замiсть того що живе та б'ється
   все що може розбитися тiльки навпомацки спiв з пастки вiкон чужих
   як вiйна залишила сирени полiв що ти маєш сказати так тому й бути зашилила нитку в голку смутку слова мають сенс там де ще є слова
  
  ***
   нi зовсiм не хотiлося б говорити про меседж вiйни вiйна не вчить нiкого не робить
   кращим ефективнiшим бiльш стресостiйким у свiтi миру
   ти просто ходиш вулицями чужих мiст не розумiючи що робиш тут прекрасно насправдi
   тут тихо i тiстечка тут неймовiрно смачнi тут вибухiв зовсiм немає хiба що вiд
   феєрверкiв тут з тобою вiтаються привiтно питають як ти нiхто тут не знає що таке вiйна ми теж ранiше не знали
   вiйну ми бачили в кiно потiм нам набридло дивитися цi фiльми захотiлося побачити щось про сучаснiсть
   щось про справжнiй свiт речей а не тiней в печерi
   щось про свiт де на людей не падає раптом ракета як в дурному блокбастерi щось про справжнiй свiт а яким вiн був чи могли ми його впiзнати чи могли ми говорити зi свiтом його мовою а не мовою вiйни
  
  ***
   тендiтна бiлявка Барбi лежить у пилюцi
   пластик потрощений очi виколотi щоб нiхто не дiзнався хто вбивцi
   просто так життя стається з кимось або вiйна стається просто так кажуть як лихо стихiйне якась навала
   як землетрус або повiнь нiхто не застрахований вiд вiйни
   тендiтна бiлявка Барбi ось її рука ось нога ось її сукенка рожева ось аксесуари ось очi окремо вiд душi
   нiхто не обирав бути вбитим на вiйнi нiхто не обирав щоб тебе дикi звiрi загризли
   нiхто не обирав але все пройшло все минає
   ось дивись тут немає протипiхотних мiн ти гуляєш цим мiстом просто так як вiйна
   перетинає мир як мир захлинається вiйною
   ось знову тролейбуси їдуть туди де має бути життя
   нiхто не обирає страх але страх витiкає з кров'ю
   тендiтна бiлявка Барбi лежить у пилюцi вiзьми моє серце воно просто пластик жадоби
   кожен видих немовби останнiй та все це iлюзiя серце краси не зiв'яне
   цi мiста вiдбудують i море поглине любов
  
  ***
   прямуйте до укриття та очiкуйте на сигнал "вiдбiй повiтряної тривоги"
   скiльки живих пораховано нинi у Бога скiльки буде прорахункiв скiльки залишиться коли ти награєшся у своє
   дивись ось душа чиясь повз вiкно твоє пливе
   схопи її за крильця метелика пилок залишиться на долонi
   розриває зсередини зараз луснуть скронi
   я не буду говорити нiчого хiба я маю право на страх хiба я маю на вiдчай право
   у тебе є все проти тиску день наступний повiтря кава
   згадай про тих хто в землi яку боронив хто вже немає нiчого
   прямуйте до укриття до будь-якого простого
   слова яке має боронити тебе
   яке з твоєї горлянки паростком проросте
   прямуйте до укриття та очiкуйте на сигнал "вiдбiй повiтряної тривоги"
   не з глини лiпили в яких горнилах гартували цi боги
   кожна хвилина може стати останньою тому хоч крапку постав
   прямуйте до укриття громадяни там вистачає лав
  
  ***
   свiтло вмикається наче життя незабаром почнеться знову кров теплу як втому мов
   кожну кватирку знайому ми будемо разом завжди ми потiм зустрiнемось знову
   ми проговоримо кожну помилку кожен звук вода холодна стiкає з рук нам не поговорити
   цi пластмасовi квiти на свято знань приносять з горища дiти нам нiкуди це життя з-пiд пiдкладки подiти
   ми мали радiти та вигадка все куди нас тепер несе iсторiя що мала закiнчитись знову ми вигадали серце як змову
   як мову твою незнайому натомiсть нам кров на оцет перетворили повiтря забрало всi сили
   подивись у вiкно це все те що насправдi любили його iснування доведене все це уламки життя
   все це смiття що не прибирають на зупинках громадського транспорту вся ця нестримна втома дивись ми вдома
   кожна цяточка на асфальтi тобi знайома кожна риска вiд маркеру на шпалерах ось квiтка ось лабiринт ось ми у лабiринтi ось ми до центру його йдемо ось яскраве чи сiре тло
   стiни пошарпанi все що насправдi було вся любов як останнє речення прочитати не стане сил свiт хитає колиска тiла
   плями вiд оцту змиває так наче згадати хотiла
  
  ***
   що ж значить вiн не надто сильно любив тебе щоб померти
   з усiх що шли падали з рук хустки витирали радiсть з очей оминали новобудови
   потрапити нiде не має бути спокою нам щосили затисни кров i мовчи щосили
   кiлька рокiв голоси у вiкнi все мине все мине все минає уже сьогоднi
   тепло холод що карти кажуть нитки на зап'ястках кольоровi бульбашки мильнi
   з усiх очей холоду з усiх протиударних снiв пробачити серце розбити пiвденне коло
   що ж значить не надто сильно кольори рiзняться земля мовчить оточує полум'я колискових
   затисни горло не мають жоднi слова розiрвати тканину мовчання витиснути полум'я на стiнi не влучить у коло
   кожна твоя любов розлучає тебе зi свiтом речей зi свiтом рiчок натисни кнопку "вiдбiй" всi вони мали серце
   але мовчання сильнiше ось вона розриває тканину де артерiя все має бути гарним пустим солоним
   вiдпусти мене звiдси вiдкрий очi навколо свiтло
  
  ***
   дивись це полум'я в якому ти згориш i кожен нiж - тобi у тiм'я
   простими ми хотiли бути як дитя але пiтьма спiймала нас за руку вiдвела туди де свiтло не помiтить
   вiдповiдей тут немає i ранiше не було лише iсторiї цивiльне тло ламає руки за лаштунками i слiз щасливий глiцерин безглуздя плотi
   нi все це по роботi просто ми розiйдемося наче не було нiчого бiль полишив наше тiло
   якесь неоковирне слово "бiль" хiба ти знаєш що натщесерце не приймай пiгулки цi тримай їх мiцно у руцi
   дивись якi святi отцi тебе благословили якi всесвiтнi сили
   тримали над колискою тебе одмiнка вiд могили
   нi все це про любов про кров а як iнакше може бути
   ми всi тут живемо в однiй простiй спокутi
   нiхто не забував але i пам'ять - щось непевне щось безпечне та пусте
   коли вона в тобi зернина смутку проросте
   дивись це все що ми могли собi лишити
   не треба брати все бери веснянi квiти
   це все для чого ти була тодi собою
   для вiчного вогню останнього двобою
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"