Наш свiт жорстокий i немилосердний.
Так важко бути в нiм весь час однiй.
У всьому полягтися лиш на себе
Позбавившись найбажанiших мрiй.

Легеньке мерехтiння вогника свiчi
Єдиний провiдник у свiтi жаху й болi
Не можна зупинятися в ночi!
Вперед iду одним зусиллям волi.

Iду, не обертаючись назад
На минулого жахливi примари
Де вiчно лютує страху снiгопад
I тiнi несуться темними хмарами.

Сама, сама дiйду до вогника святого
Пройшовши шлях, не пiдкорюсь печалi
I колись, можливо, знайду я того,
З ким впевнено зможу йти далi.