Аннотация: Пєдагогiчєска поема у 2-х дiях з прологом i епiлогом (за мотивами творiв Й.В.Гете та Л.Подерв"янського)
Дiючi особи:
Iван Опанасович Харченко - народний педутат
Гриць Якович Вареник - тоже народний педутат
Богдан Петрович Фауст - дохтур
Степан Iзра§левич Мехвiстофель - гламурна трансцендентна iстота в тухлях зi змi§но§ шкiри i з пiрсiнгом
Хуна - телеведуча, особа незрозумiло§ статi
ПРОЛОГ
Сесiйний зал Верховно§ Зради. Iван Опанасович Харченко i Гриць Якович Вареник сплять на пленарному засiданнi. Раптом Iван Опанасович прокидається.
ХАРЧЕНКО. Га!? Шо? Це хто? Грицько, це ти хропиш?
От iдiйот! Ти ж педутат, падлюка!
Законiв - як лайна, а ти, блiн, спиш...
Вареник, просинаючись, нiжно плямка губами.
ВАРЕНИК. Менi наснилась Хуна...
ХАРЧЕНКО. Файна ..ука!
ВАРЕНИК. Як вчора я §§... i так, i сяк,
Навiть на люстрi i на калiдорi.
ХАРЧЕНКО. Я бачу, Гриша, ти у нас маньяк.
ВАРЕНИК. Побачив би, як я §§ на морi...
Свою стару вiдправив на Балi
I взяв з собою цю... Ото був празнiк!
Ти ж знаєш, в мене яйця не малi,
А там - аж ссохлись, як i мiй проказнiк.
Не баба, а якийсь компресор, Вань,
Вiдбiйний молоток! Долбе i смокче!
Кароче, прямо завтра зранку встань,
Бери цю Хуну - i чешiть хоч в Сочи.
ХАРЧЕНКО. А шо ж закони?
ВАРЕНИК. К бiсу цю муйню!
ХАРЧЕНКО. А ще от, кажуть, Хуна - це мужчина.
ВАРЕНИК. Хоч ти село, тебе я не виню.
Мужчина, не мужчина - шо, причина,
Шоб отказаться вiд... ну, це... забув.
Кароче, тiпа iга комунiстiв.
Ти, Ваня, в Та§ландi хоч раз був?
ХАРЧЕНКО (сумно). Ну був. З женой.
ВАРЕНИК (зi спiвчуттям). Понятно. Даром §здив.
(Придивляється). А шо ото у тебе за кiно?
ХАРЧЕНКО. Та серiал.
ВАРЕНИК. Як зветься?
ХАРЧЕНКО. "Доктор Фауст".
ВАРЕНИК. А-а, "Хаус"... Я дививсь. Таке гi..но!
Нема кiна, як вмер той... (Замислюється) Мiккi Маус.
Погодившись з останнiм тезiсом, обидва знов погружаються в глибокий здоровий сон. А по Рилiвському компутєру iде кiно...
ДIЯ ПЕРША
Богдан Петрович Фауст, задовбаний життям, сидячi на стулi, головою на столi, спить на суточному дiжурствi в проктологiчному вiддiленнi райлiкарнi. Крiм тiла Фауста на столi, покритому вiконним склом, стакан з недопитим спиртом i чайним пакетиком б/у, непрацюючий телехвон "Швидко§ допомоги" та усякi лєчєбнi рецепти, на лицевiй сторонi которих написано: "Кока§н 3х0,200", "ЛСД - унутрiвєнно" i т.п., а на обратнiй - нумери телехвонiв пацiєнток i медсестер неважко§ поведiнки. З сортиру вiддiлення чути огидливе пердiння, вiд якого Фауст прокидається.
ФАУСТ. Га!? Шо? Це хто? У вас хоч совiсть є?
Чи хворiй ..рацi совiсть не потрiбна?
Нажреться - i пердить, плює, блює...
А я - нє человєк? Вам шо, не видно?
Зараз пiду та як пере§... Нi,
Не можу, як же клятва Гiппократа?
От вам iз-за формально§ фiгнi
Такi нервовi в докторiв затрати!
Та скiльки ж можна!? Гей, звiльни клозет!
Ти ж там усе знесеш струйой повiтря.
З сортиру, застьобуючи штани хвiрми "Дольче&Габана=Любов", розбещеною ходою виходить Степан Iзра§левич Мехвiстофель i, придавши максимальну амплiтуду стегнам, рухається до спально-обiднього столу Фауста.
МЕХВIСТОФЕЛЬ (Манє-єрно). Любє-єзнєйший, у вас бумагi нєт?
ФАУСТ. Нема. Зате є спирта десь пiвлiтра.
Мехвiстофель на очах стає нормальною людиною. Тобто мужиком.
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Невже нарештi я зустрiв людей?
Невже десь залишились справжнi люди?
ФАУСТ. Так ти не пiда...? В смислi, ти не цей?
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Не той. Їх i без нас багато буде.
А мiй прикид, весь цей гламур-лямур -
То є прикорм, приманка, мишоловка.
Ти знав би, скiльки йолопiв i дур
Клюють на понт, шо я пускаю ловко.
Ну шо, нальєм?
ФАУСТ (Наливаючи). А вип"ємо за шо?
Бо ми ж слов"яни, нам же треба тоста.
МЕХВIСТОФЕЛЬ (трохи почервонiвши). Та я не слов"янин... Ну харашо,
За твою душу!
ФАУСТ. Як це так?
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Це просто.
Випивають. У-ух, лєпота!
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Береш, примiром, душу як продукт.
Ну, як товар. Як ковбасу чи грушу...
ФАУСТ. Ти шо, здурiв? Душа ж тобi не фрукт.
Ї§ ж нема, то що я брати мушу?
Я можу як товар печiнку взять,
Пряму кiшку - i то у пацiєнтiв.
I можу сiсти, якщо тупо брать,
З ментами не рiшивши всiх моментiв.
МЕХВIСТОФЕЛЬ. От якщо душу продаси менi -
Неважно, хоч на лiтри, хоч на грами,
Звiльнишся вiд цiє§ маячнi:
Ментiв, там, суддiв, прокурорiв ..раних.
Пошлеш сво§х начальникiв...
ФАУСТ. Куди?
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Та хоч туди, куди ти сам подумав.
Тобi все буде до Караганди,
Бо станеш педутатом.
ФАУСТ. Де?
МЕХВIСТОФЕЛЬ. В Держдумi.
ФАУСТ. Нi, в Думу нє хачу, я патрiот,
Хоч смисла цього слова i не знаю.
Давай у цей... у наш бардак.
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Iдьот!
Ну шо, готовий? Все, повєлєваю!
Тепер твоя душа, цей Божий дар,
В мо§й приватнiй власностi зависла.
Тобi же перепав за цей товар
Мандат в Верховнiй Зрадi. Та ще крiсло,
Двi кнопки, ну а може даже три:
"За", "Проти" i, здається, "Воздєржався"...
Нi, "дякую" менi не говори.
Що ж, на коня? У тебе спирт остався?
(Чаклує). Кiшка здохла, хвiст облiз,
Секс, Содом, садизм, стриптиз,
Як нажреш великий зад -
Будеш справжнiй педутат.
З палат, де до того страждали пересiчнi укра§нцi, хворi на геморой, вивалюється на калiдор юрба веселих упирiв, вурдалакiв та кiкiмор, i починається цiкава святкова оргiя, символiзуюча солодку брєнность педутатського битiя. У Фауста стрiмко i без будь-яких фiзiологiчних пiдстав ростуть морда i дупа, а на пом"ятому халатi з"являється клеймо Люцифера - педутатський значок.
ФАУСТ. Невже поперло? Все, збулись мєчти!
МЕХВIСТОФЕЛЬ. Не радуйся, як дурень, передчасно.
Знай, дупа трiсне, якщо скажеш ти:
"Остановiсь, мгновєньє, ти прєкрасно!"
Феєрверк!
КIНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДIЇ
ДIЯ ДРУГА
Педутат Фауст на телебаченнi в полiтичному ток-шоу "Кому б вiддатись Хунi?", у якого такий високий рейтинг, шо аж стирчить з штанiв. Напроти героя - телеведуча Хуна, вона з довгими ногами, великими цицьками i розмовля басом.
ХУНА (томно). А як ви до полiтики прийшли?
ФАУСТ. Продав з себе шматочок - двадцять грамiв,*
Вони у мене зайвими були.
А шо ти робиш вечером?
ХУНА (в камеру). Реклама!
Поки iде реклама, Фауст признача Хунi побачення на сво§й державнiй фазендi.
ХУНА (зацiкавлено). I шо там?
ФАУСТ. Будем Швецiю робить.
Ти пробувала? Дуже креативно!
ХУНА (кривлячись). У мене ще з вчорашнього болить...
Такi попались шведи - аж противно!
Учили мамка: "Якщо бiльше трьох,
То, синку, може буть небезопасно", -
А я - з усiм кабмiном, як той лох!
ФАУСТ (здивовано). Шо, грошi не потрiбнi?
ХУНА (скромно). Я согласна.
Дiя переноситься на свою державну фазенду Фауста, яка розмiром з Ки§вську область. Чи, наприклад, з Донецьку або Iвано-Франкiвську, один хрiн. На фазендi все як обично у людей: хатинка на вiсiм поверхiв, басейн з озера Синевир, шашлик-башлик, шмурдяк "Хенессi", Фауст в халатi, Хуна без халату.
Мовчазнi обриганi тiла педутатiв Харченка i Вареника плавають в басейнi як гi..но, оригiнал котрого плаває там же. Цiкаво, що нiчого з того, що плаває, не тоне. (Тонкий драматургiчний хiд).
ФАУСТ. От зараз тiльки розв"яжу халат -
Та як встромлю...
ХУНА (грайливо). Ну прям азербайджанець!
ФАУСТ. Ти шо? Я наш... ваш рiдний педутат.
Ой! Зараз повернусь...
ХУНА (ласково). Бiжи, за..ранець!
Фауст бистрим оленем мчить до теплого сортиру, де до всiх чоловiкiв приходять великi мислi. Почитавши на очку графа Толстого, томик котрого пилиться там ще з часiв царя Миколи Другого, Фауст формулює сво§ непересiчнi думки в монолозi.
ФАУСТ (гордо воссiдаючи на унiтазi). Оце про..рався - ледве не взлетiв!
ПОХIТЛИВИЙ ГОЛОС ХУНИ. В тебе запор? Тобi ввiткнути клiзьму?
Це дуже еротично, шоб ти знав.
ФАУСТ (вiдчиняючи дверi сортиру). От бездуховнiсть! От баб`и порочнi!
Тут весь в роботi! Навiть не по..рав!
А §м подай лиш збочення...
ХУНА. Це точно.
Миттєва соромлива темрява зi звуками незрозумiлого походження, що нагадують варварське тевтонське зоопорно. В фiналi шедевру виявиться, що це мудре обленерго прозорливо вiдключило падонку Фаусту свiтло. За нєуплату.
КIНЕЦЬ ДРУГОЇ ДIЇ
ЕПIЛОГ
Сесiйна зала Верховно§ Зради. Педутати тiпа обсуждають змiни до конституцi§. Iван Опанасович Харченко i Гриць Якович Вареник звично дивляться порнуху на монiторах для голосування, Хуна примiря новi стрiнги, Фауст, товстий i красивий, у крiслi спiкера.
ФАУСТ. Кароче, ви там чуєте чи нi?
Хто хоче голих баб, он Хуна рядом!
Багато в конституцi§ дурнi,
Шо нам мiшає жити так, як нада.
Надарували смердам всяких прав...
Зiзнайтесь, вам самим це не огидно?
Шановнi педутати, я нєправ?
ВСI (хором). Хай здохнуть смерди!
ФАУСТ (мудро). I менi обiдно.
Не може бути смерд таким, як я
Чи навiть ви... хоч ви всi i холопи.
ВАРЕНИК (Харченку, вказавши на монiтора). Як тобi ця?
ХАРЧЕНКО. Тю! Це ж жена моя!
ФАУСТ (§м обом). Вам шо, судьба отєчєства до ..опи?
А шо докладчик Хуна скаже нам,
Як голова комiсi§ по змiнам?
ХУНА (вийшовши на трибуну). Змiнити стать - це не халам-балам.