Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Пам"ятi Л.В.К.
Зимовий вечiр лагiдно взяв у свої обiйми змерзлу землю, припав до неї синiми крильми, оповив чарами сну, розбризкавши по бiлiй ковдрi фiолетову акварель лiхтарiв, втихомирив вулицi й двори, i тепер вони у нiжнiй насолодi дрiмоти завмерли в очiкуваннi ночi. Тихо i затишно навкруги... Тихо до нестями... Але нi! Щось тонке, мов струна, бринить у морозному повiтрi, вiдлунюється кришталевими передзвонами, затихає i знову наростає. Щось тужливе i мелодiйне...
Цвiте терен, цвiте терен,
А цвiт опадає.
Хто в любовi не знається,
Той горя не знає...
Жiноче сопрано, руйнуючи кам"янi й склянi перешкоди, проривається в сад i краплинами суму падає на заснiженi дерева. Крiзь плетиво розлогих гiлок проглядає жовтувата пляма вiкна.
Вечiр тихо пiдкрадається i зазирає в шибку. Старенький патефон, вмостившись на комодi, проникливим голосом сповiдається кiмнатним сутiнкам у своїх "грiхах":
