Я не пишу, я дихаю віршем,
Слова виходять потом і сльозами,
Чи сльози виливаються словами,
Немов немає в світі інших тем.
Те, кимось в душу зронене зерно,
Росте в мені не звуком, не мовчанням, -
Колючим дротом, болем впізнавання,
Фантомом істин, втрачених давно.
Шепоче надокучливим дощем,
Волає, хниче, б'ється, скаженіє -
Само себе прийняти не уміє...
Я не пишу, я дихаю віршем.