Таким нахмуреним і злим
Буває вітер в ніч осінню,
Таких бажає важких зим,
Такою небо тисне тінню.
Що навіть сонячне тепло,
Що зберегли осінні квіти
Не розганяють сіре тло,
Не зупинять холодний вітер.
Я плив і падав безліч раз,
Я біг і повз, і зупинявся,
Але ніколи сірий птах
Мені так близько не стрічався.
Йому так хочеться тепла
Людського серця випить світло,
Але від дотику згора
Його надія сірим вітром
Він тих неcкорених вогонь
Засипле попелом будення,
Тепло вкраде тво§х долонь
І вб'є беззахистне натхнення.