В жертовники  покинутi з бiдою вiч-на-вiч,
По вiнця пам"яттю гiркою вмитi
Загляне тиха вереснева нiч,
Читаючи iсторiй §х короткi та гарячi митi.
Розгледiти могла б пiд попелом гiрким,
Де смуток, де iржу блюзнiрства i зневаги,
Чия вина, i полум'я i дим -
Слiди чиє§ зради i вiдваги.
Минулого чи жеврiє тепло,
Колючий лiд де випiк всю надiю
Однаково тепер - пропало, що було -
Скорботою пекельною нiмiю.