В жертовники покинуті з бідою віч-на-віч,
По вінця пам"яттю гіркою вмиті
Загляне тиха вереснева ніч,
Читаючи історій §х короткі та гарячі миті.
Розгледіти могла б під попелом гірким,
Де смуток, де іржу блюзнірства і зневаги,
Чия вина, і полум'я і дим -
Сліди чиє§ зради і відваги.
Минулого чи жевріє тепло,
Колючий лід де випік всю надію
Однаково тепер - пропало, що було -
Скорботою пекельною німію.