Черная Дракона : другие произведения.

Любопытство наказуемо

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Рассказ о том что не всегда нужно идти за своим любопытством. Не очень удачный, но почитайте, может понравится...=) ПРОДОЛЖЕНО. Оцените я немного добавила...

  Сатаніст згорбившись брів по галасливим багатолюдним вулицям міста. Шістнадцятирічний , середнього росту хлопець з чорнявим волоссям, карими очима і смуглявою шкірою в мішкуватому одязі з конопляною символікою, який так люблять сучасні "пацани", на блузоні группа "Арія", на голові темна еластична пов`язка - ось що можна було про нього сказати, побачивши десь на вулиці. У своєму колі він був дуже популярним - як серед дівчат, так і серед хлопців. Дівчатам він подобався через досить гарну зовнішність і деяку ненормальність в погляді, а хлопцям через свою невгамовність, задерикуватість і свої дикі, ненормальні ідеї. Він часто впадав у крайності - якщо йому в голову приходила якась ідея, то чим більш неочікуваною і дикою вона була, тим не охочіше вона йшла від нього. Наприклад до восьмого класу він хотів навчитися магії, і три роки мучив свою однокласницю, у якої були схильності до містики і окультизму, тим самим підводячи її під недовіру і нелюбов всіх інших. А ось тепер його "ідеєю фікс" був сатанізм. За що він і отримав нове прізвище - Сатаніст, яким дуже гордився. Він ходив грозячи всім накликати на них гнів Сатани, ретельно шукав в Біблії помилки і відступи святих, пробував навернути ту ж бідну дівчину(яку до речі звали Мирослава і тільки по повному імені) до сатанізму, вивчив всіх верховних демонів пекла з якоїсь книжки і навіть знайшов собі "гуру" - такого собі Олега, якого називали Хартом, який погодився його вчити чорній магії сатаністів. Неординарною людиною був одним словом. Але ось тепер робити йому було абсолютно нічого. Всі друзі його роз`їхалися на канікули і гуляти було ні з ким, але і сидіти вдома йому теж не хотілось, отже він просто без діла швендявся по вулицях, йдучи туди, куди вели його ноги. Він якраз проходив біля якогось великого магазину, коли помітив що в провулку неподалеку блимнула якась тінь. Деяка зацікавленість з`явилась на його обличчі і він подумав, що коли ходиш без діла, то все одно куди йти і звернув в той провулок. В інший день він не помітив би цієї тіні, але сьогодні розум, змучений нічого-не-робінням, гостро виділяв будь який цікавий момент. Ввійшовши в провулок Андрій, а саме таким було його справжнє ім`я, оглянувся навколо шукаючи тінь, що зацікавила його. Провулок був брудним, запльованим, записаним різними тупими надписами і просмерджений смітниками, які давно ніхто не вивозив. Це все що він встиг побачити, бо поспішив далі за тінню, що мигнула і зникла на дальньому повороті з провулку. Сатаніст зацікавився, і вирішив все-таки побачити що за тінь і куди вона прямує, думки захопив азарт. Через одну вулицю він зумів догнати тінь, яка виявилась десь приблизно вісімнадцятирічним хлопцем в темному одязі, світлою плямою на якому був тільки білий павук вишитий на спині. Він цілеспрямовано йшов кудись, час-від-часу дивлячись на годинник, який був на лівій руці. Сатаніст йшов за ним і з кожним метром в ньому все більше розгорялась цікавість. Через деякий час хлопець звернув у ще брудніший і темніший провулок і Сатаніст зрозумів що вони майже прийшли - в кінці провулку була глуха стіна. Андрій пригнувся за смітниками і очікував, що ж далі буде робити хлопець-тінь. І вчасно - хлопець пильно оглянув провулок, перевіряючи чи не йде хто за ним, і не помітивши Сатаніста відкрив якісь бокові двері і зник в них. Сатаніст почекавши з хвилину пішов за ним. За дверима побиті бетонні сходи вели кудись вниз в темноту. Сатаніст прислухався до темряви і почав обережно спускатися по сходам. Сходи були досить довгими, але і вони закінчились, вивівши його у широкий кам`яний коридор. Потім знову сходи і ще один коридор, але на цей раз він виходив у якесь велике приміщення освітлене червонуватим світлом. " Це ж катакомби під містом!" - подумав він обережно і так тихо як він тільки міг проходячи по краю коридору, - "От покажу Харту, він помре!". Коридор закінчився, виходячи в велику печеру. На щастя, недалеко від входу були звалені якісь коробки і він, присівши за ними зміг оглянути печеру. В ній горіло три вогнища по краям і одне в центрі, освітлюючи невелике підвищення біля стіни, на якому стояло старовинне крісло з високою спинкою, подібне на трон. На підлогу були постелені килими. На стінах були намальовані якісь знаки і повішені гобелени. З другої сторони виднівся такий самий коридор. В печері уже було досить людей, але прибували все нові - хлопці і дівчата різного віку, але не старші двадцяти п`яти. І всі вони були одягнені в чорний одяг з білими і срібними павуками, драконами або зміями. Всі тихо переговорювались і від цього в печері стояв рівномірний гул. Але раптом гул різко стих і з дальнього коридору вийшла група молодих людей в такому ж чорному одязі в центрі якої йшла дівчина, обличчя якої не було видно через глибокий капюшон, який ховав його. І взагалі все її тіло було закрито широким чорним балахоном, тільки долоні з довгими нігтями виднілись з рукавів. Спереду на грудях у неї був вишитий срібний дракон, на правому рукаві - павук, а на лівому - змія. Коли вона зайшла в печеру всі присутні встали і поклонились їй, видно було що її тут дуже поважали. Дівчина зі свитою пройшла до підвищення і сіла на трон. Її свита розсілась навколо неї. Всі присутні теж розсілись і дівчина на троні легко махнула пальцями. В ту ж мить прозвучав дзвін. Дівчина заговорила холодним і спокійним голосом, і хоч вона говорила не дуже голосно, голос її розносився на всю печеру.
  - Збір відкрито. З цього моменту і до закінчення ніхто з вас не має права покинути Печеру Зборів. Покарання за неслухняність - смерть. Почнемо ж з того, що ви зробили за той місяць, який минув з останнього Збору. Слово клану драконів.
  З килима піднявся високий світловолосий хлопець з мечем на спині і в рукавицях без пальців. Поклонившись він вийшов на пусте місце перед центральним вогнищем.
   - Як тобі відомо Верховна, ми розробляла нову систему бою для дівчат і хлопців окремо в незвичних умовах, таких як політ, падіння і вузький простір. Так от, за цей місяць ми закінчили і навіть добавили деякі показові виступи.
   - Покажіть мені. На сьогодні вистарчить тільки показового виступу. Одного.
  Хлопець махнув рукою і з килима піднялись четверо - двоє хлопців і двоє дівчат. Сатаніст, сидячи за своїми коробками, здивовано дивився на все це. " Що ж це за зборище? Куди це я попав?" - він глянув в сторону коридорів, але на його жаль в них стояло по троє людей зі свити цієї їхньої Верховної, перекриваючи виходи. " Прийдеться чекати до кінця..." - і він почав спостерігати за тим що відбувається стараючись зручніше вмоститися за коробками. А тим часом викликані повитягували мечі і почали показову битву парами - дві дівчини на двох хлопців. Працювали вони дуже добре, мечі так і блимали в світлі вогнищ, і хоч Сатаніст нічого в цьому не розумів, навіть він бачив, що рівень майстерності цих людей був дуже високим. Через деякий час дівчина на троні змахом руки припинила битву.
  - Я задоволена. Ви добре попрацювали цього місяця.
  - Не лоскочи сплячого дракона! - викрикнули викликані і їхній "тренер", напевно свій клич, і повернулись на свої місця.
  - Слово клану змій.
  І знову з килима піднялись, але уже не хлопець, а дівчина. На поясі у неї була шкіряна сумка, на голові - біла пов`язка. Вона теж поклонилась і вийшла на те ж місце.
   - Верховна, ти наказала нам зробити ліки від тошноти і від сильного стресу. Ми виконали поки що тільки половину твого наказу - ми зробили ліки від тошноти, але не встигли зробити ліки від стресу. - вона похилила голову.
   - Оправдання?
   - Ми розробили речовину, випивши яку на дві години можна буде забути про спеку чи мороз.
   - Оправдання прийняте. Я задоволена. Ви добре попрацювали.
   - Отрута і ліки! - і вона теж зайняла своє місце.
   - Слово клану павуків.
  Знову те ж саме. На пустому місці той самий хлопець за яким йшов Сатаніст, але тепер на його руках були рукавиці з гачками, а на голові - чорна пов`язка.
  - Цього місяця Верховна не давала нам ніяких наказів. Але ми як ти й хотіла почали виробництво павутинних маскуючих накидок. На цей місяць ми зробили п`ятнадцять, але оскільки тепер звільнилися ті павуки які допомагали драконам я надіюсь що ми зробимо ще тридцять наступного місяця.
  - Продемонструй.
  Хлопець кивнув і йому зразу ж принесли довгий білуватий мереживний плащ. Він розправив його і одним плавним рухом закутався в нього і надів капюшон. Тоді він впав на килим і...зник. Сатаніст не повірив своїм очам. На місці з якого відповідали перед Верховною клани нічого не було. Але через хвилину від килиму відділилася частина, яка перетворилася на постать у плащі. Секунда - і знову хлопець стоїть на пустому місці і з руки у нього звисає білувата накидка.
  - Я задоволена. Ви добре попрацювали.
  - Сіті смертельні і для героїв! - хлопець іде на своє місце.
  - Сабат на місце відповідачів.
  На пусте місце піднявся і пішов невисокий але дуже коренистий хлопець з клану драконів. У нього в руках була якась торбинка.
  - Ти відповідальний за зв`язки з нашими братами в Румунії, які минулого місяця вийшли на наших інформаторів. Результати.
  - Ми зустрілися з послом Румунського Верховного. Вони бажають нашої дружби і співпраці. В знак великої до нас поваги їхні клани Вовків, Ящірок і Соколів, як і їхній Верховний Земрот шлють тобі ось це.
  І він з поклоном протягнув Верховній торбинку. Взяв її один із свити і витягнув з неї кулон у вигляді вовка ящірки і сокола, які тримали досить великий темно-фіолетовий камінь.
  - Ми приймаємо подарунок і дякуємо за нього послу. Ми приймаємо пропозицію миру і співпраці. Ти вільний. Кланам Драконів, Змій і Павуків - найкращим майстрам виготовити плащ. Невидимість - Павуки, захист від любої зброї крім сюрікена - Дракони, імунітет до любих отрут крім "сонної мушлі" - Змії. На випадок якщо вони передумають. Представити на наступному Зборі. Мілой на місце відповідачів.
  На пустому місці - хлопець з довгим білявим волоссям, заплетеним в косу. Верховна встала зі свого крісла і підійшла до викликаного.
  - Тиждень тому ти зв`язався з Інквізиторами. Завтра ти маєш прийти до них знову і обміняти нас на спокійне і багате життя до старості. Я хочу знати, чому ти нас зрадив. - все це вона продовжувала говорити сухим і холодним голосом. Сатаніст напрягся і великими очима спостерігав за двома постатями.
  - Верховна, я... Я не... Я...
  - Ти був неправий Мілой. Я розчарована тобою. - невловимим рухом вона дістала звідкись кинджал і встромила його хлопцю точно в серце. Без звуку він впав на килими. - Прибрати.
  Вона розвернулася і знову сіла на трон. Вся печера мовчала, але як помітив Сатаніст оглянувши лиця, на них не було жаху. На деяких було презирство, на деяких посмішки а на деяких взагалі байдужість. Андрій покрився холодним потом. Він нічого не розумів і почав відчувати страх.
  - Подати сег`арайю. Скоро північ. Моя черга відчитуватись.
  Між всіма хто сидів в печері, крім Сатаніста звичайно, були роздані невеликі леткі чаші з якоюсь рідиною темного кольору. Верховна стала перед своїм кріслом.
  - Я теж маю перед вами зобов`язання. Я виповнила те, що потрібно було. Я заглядала в майбутнє і танцювала Танець Смерті. Цього місяця нас чекає якась несподіванка. Ніхто з нас не загине і не пропаде. Клан Павуків чекає поповнення. Клан Змій чекає визначне відкриття. Клан Драконів чекає удача. - в печері почувся глибокий дзвін, - Північ. Життя незмінне, вічність в часі!
  - Вічність в часі! - ехом повторив зал і всі перехилили чаші.
  - Люди Тіні почали новий місяць. Але у нас ще є одна справа. - Верховна віддала чашу кудись назад і показала прямо в сторону Сатаніста. - Вивести на місце відповідачів.
  Сатаніст відчув на своїх плечах руки і його легенько підштовхуючи повели до вільного місця. Весь цей час за ним стояло двоє в костюмах клану драконів, а він їх навіть не помітив. Але тут він побачив те, що змусило його широко відкрити очі. Всі ці хлопці і дівчата були не зовсім людьми! В мінливому світлі вогнищ він бачив що вуха їхні загострені, а на руках у них кігті. Напевно зіниці у них були вертикальними, але цього йому не було видно. Його підштовхнули в останнє і він опинився на тому ж місці, на яке так довго споглядав. На нього дивилися всі присутні і він відчував себе некомфортно від такої уваги. Верховна підійшла до нього і від неї повіяло холодом. Сатаніст дивився на неї у всі очі. Вона підняла руки і відкинула капюшон і Андрій вкотре уже облився холодним потом. На нього, холодними очима дивилася Мирослава, та сама, яку він так довго мучив. Вона підійшла до нього зовсім близько і Сатаністу стало ще страшніше, бо в очах у неї була пустота, якої не буває в очах живих людей.
  - Я бачу ти впізнав мене. Це добре. - заговорила вона тим же холодним голосом. - Ти прийшов за Літралом - старійшиною клану Павуків. Нічого дивного, Літрал не воїн, він міг і не помітити тебе. Ти бачив все. І зараз напевно роздумуєш що ж ти побачив. Ти побував на Зборі людей Тіні, людей Ночі. Ви називаєте нас вампірами, оборотнями, духами. Але ти завжди ними цікавився. Подобається? - але Сатаніст від страху і здивування не міг говорити. - А зараз я думаю що з тобою робити.
  - Мирослава! Як...це можеш бути ти?... - раптом прорізався у нього голос.
  - Як це можу бути я? Просто. Вони знайшли мене три роки тому. У мене є дар заглядати в майбутнє танцюючи Танець Смерті. Дар їхніх Верховних. Вони запропонували мені білет у новий, незвичний світ і я прийняли його. Я стала їхньою Верховною.
  - Але...Ти ж була звичайною... Нормальною...А тепер ти така як морозильник!
  - Як морозильник...Ні, я не "як морозильник". Просто у мене більше немає емоцій, немає почуттів. Просто я більше не відчуваю нічого. Майже нічого. Це плата. - і він побачив в її очах біль і страждання такі сильні, що він вдсахнувся. - Але все. Достатньо говорити. Ти бачив Збір людей Тіні. В тобі немає задатків людини Ночі. Пробач. Нічого особистого.
  І останнє що бачив Сатаніст, був срібний блиск кинджалу в її руках і власні слова: " Бідна...", а далі все поглинула темрява... Мирослава вказала на Сатаніста, який лежав без тями на підлозі: - Віднесіть його додому. Він повернеться і стане людино Ночі, якщо ні - то всеодно нікому нічого не розкаже. Продовжуємо. Верховна повернулась і пішла до трону, а за її спиною двоє драконів підняли і винесли Сатаніста. "Він нічого не зрозумів. Він жаліє мене, але мені не потрібна нічия жалість. Я вибрала, вибрала нове життя, де я щось значу, де я потрібна. Можливо це життя не найкраще, але воно подобається мені більше ніж його безцільне існування. Можливо він зрозуміє, можливо - ні. Але в будь якому випвдку він вже не буде таким, як був..." Мирослава сіла на високе крісло-трон і глибоко зітхнувши поглянува на людей Ночі. Свій народ...
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"