Аннотация: Маленька замальовка із життя. Цілком реальні життєві події.
Вона зайшла до магазину в елегантному пальто і трішки дивакуватому капелюшку. (Хоча їй він дуже личив, не кожна дівчина наважиться носити таку екстравагантну річ).
Дівчина елегантно зняла рукавички і все розглядала полиці з товаром. Її зелені оченята все роздивлялись, з цікавістю.
Мені було цікаво спостерігати за незнайомкою яка ніби, як заморський птах, прилетіла здивувала оточуючих своєю красою і полетіла знову в теплі, сонячні краї. Але я все ж вирішив допомогти їй:
- Вам щось підказати?
Вона стримано посміхнулась мені у відповідь, заправила пасмо рудого волосся, яке вибилось з-під її капелюшка.
- Так, будь ласка, скажіть яке у вас найсмачніше печиво?
- Ось, смачне з джемовою начинкою, ще є в шоколаді смачне, і моє улюблене тістечка з ванільним кремом.
- Дякую, зважте мені тістечок, і цукерок "Шарм".
- З вас 28.50, - я посміхнувся їй. В її присутності просто було неможливо не посміхатися.
- Тримайте, - вона відрахувала гроші і віддала мені, також посміхнулась.
Загадкова, заморська красуня склала усі солодощі в свою синю сумку, посміхнулась і попрямувала до виходу. Вона закрила двері магазину і пішла.
Вона пішла і залишила мене на одинці зі своїми думками. Хто вона? Звідки? Куди ішла? Звідки прийшла?
Незнайомка одна така на сотні, або на тисячі. Але ні, одна така на мільйони і тисячі людей. З чарівною посмішкою...
Хлопець замріявся і навіть не помітив наступних клієнтів, які прийшли за покупками до магазину.
Він все думав і думав про неї. Гадав чи ще зустрінуться, чи зайде вона до його маленького, скромного магазинчику за його улюбленими тістечками?
І навіть не здогадувався, що заморська, елегантна рудоволоса красуня давня його знайома. Що з нею в дитинстві вони грали хованки і як справжні пірати шукали пригод і скарбів. Що вона дівчина з сусідньої вулиці, яка кудись загадково зникнула з його життя, поїхала до теплих країн.
- Не впізнав мене, - думала вона, - невже я так змінилась?
Можливо він мене і досі пам'ятає дівчиськом із сусідньої вулиці з хлопчачою стрижкою, в джинсах, кедах...
Я вже дуже давно не була в своєму рідному містечку... Років 5, а можливо і 7.. Все змінилось. Я тепер інша і у нього мабуть теж є інша, яка щаслива, а не як я - втекла від власного щастя.
Звісно він її не впізнав, але надіявся на нову зустріч. Тепер їм двом потрібно надіятись на повторну випадковість, надіятись на долю. Чи брати все в свої руки і не втрачати щастя. Але це вже інша історія...
Вона ж одна така, дівчина серед усіх мільйонів людей. Дівчина із сусідньої вулці.