Черненко Петр Евграфович: другие произведения.

День народження Буржуя-22

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-20
Peклaмa
Оценка: 1.00*3  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Реалистический (на украинском языке)


День народження Буржуя-XXII

Вистава в 2-х діях

Дійові особи:

  
   Андрій (Буржуй) - мовчазний парубійко 22 років із слідами видавлених прищів на лобі і щоках. Він худорлявої статури, постійно з цигаркою в роті, на лобі стирчать темні окуляри "термінатори", яких він ніколи не опускає на очі. Він завжди похмурий, але має неабияке почуття гумору (чорного). Коли Буржуй щось говорить, він морщить лоба.
  
   Альона - дівчина Буржуя (хоча називає Буржуя по імені - Андрій). Студентка кулінарного технікума, тобто рідкісна блядь. Єдина примітна риса у зовнішності - бородавка на щоці, яку вона сама лагідно називає "мушкою". Кльовий хлопець Буржуй зустрічається з нею тільки тому, що вона не жадібна, не падка на гроші та на все завжди готова.
  
   Вася (на прізвиська не відгукається через принципи, але Альона розповіла, що в рідному селі його називають Дятлом) - двоюрідний брат Альони з села десь поблизу міста-героя Ніжина. Непоганий хлопець, але його жлобський гумор нікому крім нього більше не подобається. Він приїхав до свого дядька, батька Альони, щоб знайти роботу (а то й гарну пару!) в Києві, й тому вже десь з півроку оживається у них в однокімнатній "гостінці", постійно падаючи на хвіст Альоні, куди б вона не подалась.
  
   Славік (Толстий) - сусід Буржуя, з яким вони частісінько курять "план" в парадняку. Славік страждає від ранньої виразки шлунку, а тому п'є мало, від чого настрій в нього майже завжди поганий. Він нещодавно закінчив Політех, а тепер робить у фірмі на відповідальній посаді кур'єра, за що отримує 150 гривень. Щоб зовсім не простягнути з голоду ноги, він "баригує" планом.
  
   Валерій (Псих) - друг Буржуя ще з шкільних часів. Він зовсім не любить Альону та її брата, і це в них взаємно. Але у Валерія "водяться" грошенята, і тому з ним майже ніхто не сперечається, а він, використовуючи цю переконливу позицію, може робити різні нехороші речі. Він від природи прижимистий, але стає аж занадто щедрим, коли вип'є.
  
   Наташа - невисока на зріст і завжди сумна блядь. Вона ще з 9 класу кохає Славіка, який ніколи не відповідав їй взаємністю, хоча в свій час необачно запропонував бути друзями, чим вона і не згаяла скористатися. Від такої "безнадьогі" Наташа перестала себе любити і скотилася "під откос".
  
   Свєта - подруга Наташи. Теж блядь. Однак, вона досить висока на зріст, на додачу товста (як висловився свого часу Славік, представницького класу), любить носити шкіряні штані і такого ж матеріалу куртку, і тому багато людей, коли мають статеві зносини зі Свєтою десь в парадняку чи кущах, мають численні жалоби та пропозиції. Торік Свєта влітку два місяці провела у бабусі в Рязані, і тепер розмовляє з відверто противним кацапським акцентом.
  
   Зізон - зовнішність його не заслуговує детального опису. Ватажок купки місцевих наркоманів з претензією на крутість, що в принципі властиво багатьом наркоманам.
  
   Дівчини постійних прізвиськ не мають, але хлопці "за глаза" називають їх "кобилами", "курицями", "лошицями", але частіше лагідно "дурами", та іронічно - "красавіцами"...
   Дівчата називають хлопців "пацанчиками", "мальчиками", а час від часу "придурками", "мій", "той" тощо.
  
  
  

Дія I

Вдома

  
   Події відбуваються на квартирі Буржуя, чия мама поїхала на кілька днів до тітки в Кременчук, залишивши сина "на хазяйстві". Цей день - визначна подія, день народження Буржуя, якому виповнилось 22 роки. Буржуй з сумним виглядом сидить перед телевізором і дивиться усе підряд. На годиннику половина п'ятого вечора, а о п'ятій мають прийти гості. В кімнаті, крім телевізора, стоїть невеличкий стіл, на якому, як на думку Буржуя, досить художньо розташовані столові предмети. З кухні чутно нерозбірливі шуми і такі ж запахи. Там копирсається Альона, яка сьогодні виступає в ролі хазяйки будинку. Їй допомагає Вася - він сидить на табуреті, курить "Приму" з пачки, поцупленої у батька Альони, струшуючи попіл в раковину, і розповідає кузині, як він того літа мав статевий зв?язок зі своєю кумою. Альона робить вигляд, що слухає, а сама, помішуючи якусь загадкову субстанцію в каструлі, розмірковує над власними жіночими проблемами.
   Двері кухні розчиняються, і туди входить Буржуй, який вже голодний, і телевізор йому набрид.
  
   Буржуй: Ну шо ти тут уже навортила, риба золотая? (Зазирає через плечі Альони і почина вдивлятися в вариво). Ти хочеш сказати, шо це плов? Це тебе в твоєму конченому технікумі навчили?
  
   Альона - Буржую (роздратовано): Андрій! Іди на хуй отсюдова із своїми претензіями, або сам вставай і вари своїм придуркам "праздничний бенкет"! І цього долбойоба з собою забирай, бо він вже мені усі мозги засрав!
  
   Буржуй (з пафосом) : О врємєна, о нрави! Сама будеш жрати цю бурду, дура... ( виходить з кухні).
  
   Вася (який слухав цей діалог з нахабною посмішкою, як би "між іншим", помічає): А от моя кума, коли я її виїбав перший раз, мені такенного плова запиздячила - мама дорогая!
  
   Альона із мішалкою в руках повертається до родича, але того в кухні вже нема. Вона відкриває духовку пічки і перевертає там курячі окорочка, чухаючи при цьому сраку.
  
   Вася (присівши на крісло поруч з Буржуєм): Ну, як настромлєніє? Праздничноє?
  
   Буржуй (похмуро) Прадничноє - піздєц! (Тим часом він клацає пультом від телевізора, і не знайшовши нічого, вимикає його). А ти шо, роботу хоть шукаєш?
  
   Вася: Це робота мене шукає, а не я її... (філософськи додає) - від роботи коні дохнуть!
  
   Буржуй: Ага, дохнуть... Ну дивись, а то Альонкін пахан тебе назад відправить, будеш там кобилам сільським знов очки втирати біля клубу. (Саркастично) Тебе там заждались вже, невєрноє?
  
   Вася мовчить - зачіплена його больна тема, і він починає робити вигляд, що шукає щось в кишені. Тут лунає гучний дзвоник в дверях. Звук схожий на щось середнє між кудахканням курки і жаб'ячим кваканням.
  
   Буржуй: Ну наконєц-то! - і іде відчиняти двері.
  
   До кімнати, де скромно сидить Вася, заходить Валерій разом з Буржуєм, і з неохотою простягує руку Васі.
  
   Вася: Здорово, Валера!
  
   Валера: Ну здоров, здоров, єслі не шутишь! Ти уже тут как тут, а де твоя вандерфул сістер?
  
   Вася (чистою англійській мовою): Ту зе кітчен, пліз!
  
   Валерій: Не вийобуйся, сільська інтилихенція!
  
   Вася (войовничо): Пизди давно не получав?
  
   Буржуй: Корочє, не піздітє оба, а то підете на хуй в парадняк свої базари голімиє терти! Сідай, Валеріан, де тобі зручно.
  
   Валерій сідає одразу за стіл, поближче до пляшок з горілкою, узявши одну, він трусить нею діловито і, примруживши око, вдивляється в бульбашки, які з'явилися в пляшці.
  
   Валерій: Хоть не пальонка? Де ти брав?
  
   Буржуй: Де брав, там уже нема. Авось не помреш, сам же ж завжди більше всіх накатуєш, і как-то по хую тобі, чи пальонка, чи ні.
  
   Валерій: Та тут тільки три, не вистачить. Братва ж велика - тут такі дауни серед нас є, що в одне рило пузир дудлять и ще просять. (Валера демонстративно не дивиться на Васю, але той просікає, про кого це йдеться).
  
   Вася: Не пизди, бо серце стане!
  
   Валерій: Ой, Вася, Вася, не бережеш ти себе...
  
   Буржуй дивиться на них і щось міркує собі, потім підходить до серванту і достає звідти десятку.
  
   Буржуй: Так, корочє, гроші є?
  
   Валерій починає шерудіти в кишенях, і на світ з'являється дві гривні. Вася теж пробує. Але в нього результат ще гірший - гривня та пару монет по десять копійок. Буржуй складає цей капітал докупи і дає Васі.
  
   Валерій: Пробач, Буржуй, все на подарунок витратив.
  
   Вася прийшов без подарунка, і відсутність грошей нічим не мотивує.
  
   Буржуй (до Васі суворо): Піздуй, корочє, до ларька, і там купи ще пару пузирей. Ілі нєт, погоди... Купи один пузир водяри, і одну вина.
  
   Вася: А шо ж то за вино за п'ять гривень? "Зося"?
  
   Буржуй: "Зося" у тебе в штанах. Там якійсь фуфлові я бачив... "Дунай..." якийсь, чи іще як, з червоною етикеткою, там сам побачиш. Ну шо встав, як баран? Бистро, хоч якась польза від тебе буде.
  
   Вася натягує джинсову куртку, і виходить, а потім зазирає знов в кімнату.
  
   Вася: Як ти казав? "Дунай"?
  
   Буржуй (роздратовано): Хуйнай! Піздуй вже!
  
   Двері за Васею зачиняються. До кімнати заходить Альона, і здоровається з Валерієм. Вона вдягнена в синій фартук поверх застираної блузки, яка в неї зійшла за святкову, і короткої спіднички, на якій вже стали помітні наслідки її перебування на кухні.
  
   Валерій: Бонжюр, мадемуазель, Ви сягодня дуже гарно виглядаєте!
  
   Альона: Мєрсі за комплемант, я дуже рада вам також. А де той дятел?
  
   Валерій: Дятел полетів за вогненою водою для туземців. Просив переказати свої найщиріші вітання!
  
   Альона: У тебе сьогодні дуже гарний настрій?
  
   Валерій: А як же, побачивши вас...
  
   Альона (перериваючи його) : Смотри, шоб я тобі його не спортила.
  
   Валерій (кротко): Ну як можна...та ладно, Альона, проєхалі!
  
   Альона: Андрій, дай сигарету.
  
   Вона присідає на стілець біля вікна і швидко палить цигарку. Доки вона це робить, усі в кімнаті мовчать. Валерій бере з полиці книгу Ромена Ролана і дивиться її з розумним виглядом. Буржуй дивиться телевізор. Кинувши недопалок у хвіртку, Альона йде знов на кухню.
  
   Валерій (ставить книгу туди, де брав): Ну якого хуя тобі ця куриця потрібна? Я її як побачу, мені її так і охота єбанути по голові чимось важким.
  
   Буржуй: Ну так єбани!
  
   Валерій: Та ладно, шо ти вже, то ж я так...
  
   Буржуй: Ну вот і не пизди, у тебе і такої нема.
  
   Валерій: Та я вже краще подрочу, так і хлопот менше!
  
   Буржуй (зловісно): Ну от і дрочи собі, а не пизди.
  
   Валерій (миролюбно): Та ладно вже, шо нам, і поговорити вже нема про що більше. Ну шо, як там в тебе з армією?
  
   Буржуй : От-тличную ти тему вибрав, так сказати, актуальну. А сам-то ти що, вже сухарі сушиш?
  
   Валерій: А я-то чого? Я там нікого не знаю... (трохи мовчить) да і відмазав мене вже пахан...
  
   Буржуй (в нього пахана зовсім нема, а мама робить десь на фабриці нічною охоронницею): Так, може, він і мене відмаже?
  
   Валерій: Та я спитаю, в нього там знайомі є десь, та обіцяти не можу...
  
   Буржуй: Так от я ж і кажу, не пизди!
  
   Лунає дзвоник у двері, Буржуй, якого вже дістав Валерій, мовчки йде відчиняти. З коридору знов чутно різні звуки та голоси. До кімнати входять Славік, Наташа і Свєта. Славік вдягнутий в коричневий піджак поверх чорної майки і джинси. Його чорні очі блищать, наче у звареної креветки, і можна небезпідставно зробити висновок, що він вже встиг "поправити здоров'я". Разом з ним до кімнати заходять Наташа із Свєтою. Наташа вбралася в нову сукню синього кольору, яка екзотично контрастує із свіжопофарбованим в рудий колір волоссям. Свєта тримає в руці пляшку пива "Оболонь", де ще залишилася десь чверть рідини.
  
   Славік : Ну шо, уже всі в зборі? Можна починати?
  
   Буржуй : Ну шо, можна і почати - ти ж уже все одно прийшов.
  
   Свєта : А де Альонка?
  
   Буржуй : А на хуй вона тобі?
  
   Свєта: Просто...
  
   Альона (виходячи з кухні): А ось і я! Не скучили?
  
   Альона починає вітатися з усіма прибувшими, гучно і слюняво цілуючись із Славіком і двома блядями. Буржуй і Валерій на все це дивляться.
  
   Валерій (з ентузіазмом): А мене?
  
   Альона (скручуючи дулю): На, посмокчи, Псих!
  
   Валерій мовчки показує їй "американську дулю", або просто "фак".
  
   Буржуй: Ну хорош, давайте сідати вже до столу.
  
   Альона: А шо, може Васю ще почекаймо?
  
   Валерій: Семеро одного не ждуть!
  
   Альона: А тебе взагалі ніхто не питає!
  
   Валерій: А тебе і подавно!
  
   Тут лунає жаб'яче квохкання дверного дзвоника. Буржуй відчиняє двері. Заходіть Вася, в одній руці у нього пляшка "Столичної", а в іншій пляшка якогось вина. Альона бере в нього з рук пляшки і починає роздивлятись, що це за вино.
  
   Альона: Шо це за гімно? Краще нічого не було?
  
   Валерій: Тобі й таке за радість буде...
  
   Альона: Валерік, шо тобі від мене вообщє треба? Шо я тобі зробила поганого?
  
   Валерій (дивиться на Буржуя і цинічно посміхається): Мені - нічого, тому що я завжди начеку.
  
   Вася сідає на крісло, і дістає з кишені "Чупа-чупс" на паличці. Розірвавши обгоріку, він застромляє цукерку в рота і починає нахабно і гучно плямкати. Усі на нього дивляться.
  
   Альона: А мені купив?
  
   Вася: Та де ж? Я ж на сдачу.
  
   Альона: Козел жадібний!
  
   Вася: Зато в мене канфета є, а ти тільки хуй сосеш!
  
   Альона: Ти, сука, не забувай, шо ти тут на птіч'їх правах взагалі!
  
   Вася демонстративно на неї не дивиться, і продовжує плямкати цукеркою.
  
   Буржуй (сідаючи в голові столу поближче до телевізора): Ну все, сідайте, бо вже усі мозги мені заєбали своїми розкладами!
  
   Альона сідає поруч з Буржуєм по ліву руку, Валерій навпроти неї по праву. Славік сідає поруч з Васею, поруч із Славіком сідає Наташа. Свєта сідає біля Валерія. Вася першим починає накладати собі на тарілку салат з крабових паличок з кукурудзою. Валерій бере зі столу пляшку горілки і, потрусивши нею про всяк випадок ще раз, відкорковує її.
  
   Славік: Ну що, скажу пожалуй тобі коротку, але змістовну промову! (в цей час Валерій наливає йому горілку). Сьогодні у нас великий праздник, твій день народження, Буржуй, і я хочу тобі побажати щастя, добрих друзів, і трохи грошей! За тебе!
  
   Усі "чокаються" і випивають. Валерій, випивши горілки, задоволено кива головою і впівголоса констатує: "Пішла!". Усі бляді випивають "шмурдяк", налитий їм. Альона кривить обличчя в гримасі, але мовчить. Свєта дістяє з-під столу недопиту пляшку пива і запиває ним вино.
  
   Валерій : Ну як? Ін вінум вєрітас?
  
   Альона: Краще не коментуй, дорогенький.
  
   Свєта: Ну што, мєжду пєрвой и второй...
  
   Славік (закінчуючи за неї): Хуй сосала я большой...
  
   Свєта: Я не поняла, ты че, Толстый? Па-а-ссориться хочешь?
  
   Славік: Дуже треба мені з тобой свариться...Не звертай уваги, то я пожартував.
  
   Валерій: Ну що, повторити?
  
   Альона: Давай, повтори. Тільки знаєш, давай-ка і мені горілки, бо я щось вина не хочу вже...
  
   Буржуй: Горілки-то тільки три пляшки, тут і нам мало буде.
  
   Альона: А тобі що, жалко, жлоб, да?
  
   Буржуй: Не жлоб, по-перше, а по-друге, пий - хоч залийся, але погано буде, я тебе відкачувати не збираюсь.
  
   Альона: Дивись, щоб самого не прийшлось відкачувати.
  
   Буржуй: Так, ладно, не воняй тут, бо вже сил нема...
  
   Наташа: Ну хватіт, ребята, не сваріться.
  
   Славік: Та хай - цікаво послухати!
  
   Валерій починає розливати по другій чарці горілки. Черга доходить до Свєти.
  
   Валерій: Ну шо, мадемуазель, вам теж водяри?
  
   Свєта: Да нет, я вина лучше попью.
  
   Валерій: Ну как знаєте.
  
   Валерій бере свою чарку і підводиться.
  
   Валерій: Ну, давай, Буржуй, і я тобі щось скажу. Короче, нам усім приємно, що ми тут сидим в тебе на дні народження, п'ємо за твоє здоров'я. Я тобі бажаю усього, шо ти сам собі бажаєш, тільки в сто раз більше.
  
   Після цього банального але задушевного тосту усі знов "чокаються" і випивають. Альона, випивши горілку, зморщується, і її аж смикає.
  
   Альона (Валерію): Ну шо ти либишся, Псих? Андрій, скажи йому, щоб не знущався з мене.
  
   Буржуй: Так, хорош мені настрій поганити.
  
   Усі деякий час мовчать, Вася накладає собі тихенько чергові порції салату з пловом. Валерій недружньо дивиться на це, але поки мовчить.
  
   Вася: Шо ти дивишся? Не бачив давно?
  
   Валерій: Та дивлюся, в тебе апетит сьогодні напрочуд добрий.
  
   Вася: Та, не жалуюсь - в мене і настрій сьогодні непоганий.
  
   Валерій розтуля було пельку, щоб сказати якусь чергову гидоту, але, помітивши, що Буржуй спостерігає за ними, затуляє її і тягнеться за смаженим курячим окорочком.
  
   Альона (усім гостям):Та ви ж беріть теж окорочка, я сама приготувала!
  
   Валерій (він вже взяв до рота окорочка і намагається його жувати): Воно й видно...
  
   Альона: Корочє, ти, шо тобі треба? Ти вже дістав, придурок!
  
   Буржуй (вкрай роздратовано):Блять, короче, ще хоч хто слово криве тут скаже - піде на хуй звідси.
  
   Над столом на певний час нависає напружена тиша. Потім атмосферу пробує розрядити Свєта.
  
   Свєта (підводиться і каже все з тим же противним кацапським акцентом): Андрей! Можно и мне сказать тост? Только у меня в стихах.
  
   Валерій: О, поетеса, а шо, сама написала?
  
   Вася (він вже давно "підбива клинцята" до Свєти): Дай людині сказати, хам!
  
   Валерій мовчки показує йому вже звичний "фак".
  
   Свєта:
   Пусть будет праздник вечен этот -
   Друзья, подарки и Она
   Пусть светлый день лучом согреет
   Затишье твоего окна!
  
   Пусть много радостей, веселья
   Несет тебе твой новый год
   Который проживем мы вместе -
   С друзьями праздник не умрет!
  
   Буржуй робить вигляд, що він у захваті. Усі чокаються, випивають. Деякий час усі мовчать, потім слово бере Славік.
  
   Славік: Ну шо, треба сказати, новий год настав...
  
   Валерій (підводиться):Піду покурю, пожалуй. Хто зі мною?
  
   Буржуй: Та кури тут - матушкі все равно нема!
  
   Валерій: Та я ще подихати хочу.
  
   Славік: Піду-ка і я подихаю.
  
   Славік і Валерій виходять на балкона і, закуривши, про щось балакають там. Буржуй вмикає телевізора і починає дивитись якусь чергову "Санту-Барбару". Вася, який також хотів покурити, дивиться на балкон і, поміркувавши, що компанія Валерія його не вабить, дістає "Приму" і підпалює її.
  
   Альона: Вася! Іди на хуй на балкон із своєю "Примою" - хочеш, щоб я стоншила тута?
  
   Вася: Та ти шо, які ми нє-є-єжні! Буржуй же разрешив тут курити.
  
   Буржуй: Вась, піди-ка краще на кухню чи на балкон, мені-то похуй, шо ти куриш, а вот нашим баришням не треба псувати настрій, бо воні і так усі нєрвні до усрачки...
  
   Вася виходить на кухню і, присівши на табурета, курить там, струшуючи попіл у раковину. Тим часом на балконі "згущаються хмари"... То Славік дістав "п?ятку" та "взриває" її, забираючи "напаси" тренованими роками легенями.
  
   Славік (висуваючи обличчя у напіввідкриті двері балкону та на ходу видихаючи целєбний дим): Буржуй! Ну де ти там?
  
   Буржуй: Шо, почекати нема сил вже? (але підводиться і теж виходить).
  
   На балконі стає дедалі туманніше, чутно як Буржуй каже Валерію "не пиздіти голосно, бо сусіди кругом стукачі", покашлює Славік. На балкон заходить Альона.
  
   Альона: Пацани, дайте мені "парік", бо щось вже сил нема ніяких!
  
   Їй задувають "парік", а потім ще один, на цьому п'ятка закінчується. Славік, не зупиняючи ані на хвильку процес, дістає наступну, "взриває", дає Буржую. Коротше кажучи, веселощі не вщухають. Вася, який вже докурив "Приму" на кухні, сумно сидить в кімнаті навпроти Свєти й Наташі, і зрідка позира на веселу компанію на балконі.
  
   Валерій (по-тихарському): О, пацани, а давайте Васю накуримо - він же тормоз, от наприкалуємся, який він накурений долбойоб буде!
  
   Альона (стаючи на захист родича): Да ти й сам тормоз не менший - куди ж нам стільки прикалуватись.
  
   Буржуй: Так, затихли оба молча! Вася! Ти шо там сидиш, як не родной? Чи тобі "особоє пріглашеніє" треба?
  
   Вася (заходячи на балкон, де й так вже мало місця): Та я то просто відпочивав.
  
   Славік ("підлечивши" косяк): Ага, відпочивав...корочє, приймай!
  
   Вася богатирськими легенями втягує дим приблизно з пів-хвилини, що викликає в усіх, а особливо у Валерія, досить неоднозначну, але бурхливу реакцію.
  
   Буржуй: Ну, ти даєш!
  
   Валерій: Нахуй натренувався на "Примі", а тепер по пів-п?ятки єбашить на раз...
  
   Альона: Блять, сукі, скільки ж можна вже при дамах матюкатись!
  
   Усі замовкають і замисленно дивляться на неї, а потім, "роздупливишися", починають реготати, причому дехто ледве не вивалюється з балкону. Це триває десь хвилин зі п?ять, потім, обезсилені, усі затихають, окрім Альони, яка чи то сміється, чи то плаче - словом, схлипує, сидячі на корточках.
  
   Вася: Альона - тебе шо, "порвало"? Іди в кімнату.
  
   Буржуй: Я ж казав, що не треба цій дурі давати курити - а вона ще й водяри хильнула, то тепер на це "тєло" дивитися будемо.
  
   Альона (несподіванно оживши): Андрій! Да ну тебе на хуй таке пиздіти. Просто "пробило на хі-хі", а ти, придурок, таке западло кажеш.
  
   Валерій: Ну шо, подихали, тепер пішли на базу, доганятись.
  
   Усі заходять назад до кімнати - там сидять бляді і про щось тихенько пиздять, мабуть плетуть плетки про "пацанчиків". Коли усі починають заходити, вони замовкають.
   Усі сідають назад до столу і, розслаблені, знов беруться за їжу та напої. Деякий час усі мовчать. Буржуй не їсть, і, взявши пульта у руки, починає клацати каналами телевізора. Бляді тихенько дивляться в екран, де новини міняються музикою, та - серіалами і так без кінця.
  
   Наташа (примхливо): Буржуй! Ну залиш хоч шо-то нормальноє. Вон була кльова музичка, "Донт спік".
  
   Славік: Твій "Донт спік" в печінках вже у цілого світу сидить. Буржуй - краще виключи цю хуйню, давай мафон врубимо, радіо чи шо-то типа того, воно не так нагружає...
  
   Тим часом Вася, про котрого усі забули, наминає окорочка з салатами, задоволено спостерігаючи мінливу поведінку телевізора. Вальяжно відкинувшись на спинку стільця, Вася смачно і сито відригує, причому звук цей чимось нагадує одночасно і нічний рик леопарда, і скаучання гієни у африканській саванні.
  
   Свєта: Ой, ну и культура - аж прет!
  
   Вася: А шо - я до Інституту культури як раз і думаю поступати, на журналістіку.
  
   Валерій: На хуїстіку. Там таких, як ти, долбойобів як раз завжди чекають. Міша Поплавський жлобів полюбляє, окружляє себе гуманоідами типа тебе.
  
   Вася: А по єбальнику хочеш?
  
   Валерій (з нахабною посмішкою, яка напевне має спровокувати візаві): А ти ризикни, дятел...
  
   Вася, усвідомлюючи важкість ситуації, робить слабку і неохочу спробу підвестися, але Наташа зі Свєтою утримують його, і Василь, зробивши ще пару рухів у напрямку підйому, здається.
  
   Валерій (цинічно): Правильно, сиди, Вася! (При цьому "Вася" звучить зовсім не просто як ім'я).
  
   Свєта: Мальчики, ну какие вы примитивные все-таки! Сколько же можно уже так себя вести. Будьте же людьми, наконец!
  
   Усі дивляться на неї, над столом нависає тиша, яку нарешті порушує Наташа.
  
   Наташа: А шо, може підемо прогуляємось? Погода нормальна, підемо на канал... Випити з собою візьмемо, пива ще потім купимо, устроїм вечірній пікнік... Буржуй, чого, погана мисля?
  
   Усі задумливо дивляться на Наташу.
  
  
  

Кінець першої дії

  
  
  
  
  

Дія IІ

На природі

   Сцена відбувається на березі каналу, куди підведено воду одного з дніпровських рукавів, що, на думку талановитих радянських інженерів, мабуть мало б додати венеціанського шарму тутешній місцевості. Геніальний задум однак не виправдав себе, і поступово місцевість стала нагадувати скоріше продовгувате болото, по боках якого стоять житлові будинки. Тим не менш, місцеві мешканці полюбляють тут погуляти, ті, що постарше - з собаками і онуками, що помолодше - з дівками і пивом, а деякі підстаркуваті романтики здогадуються навіть і порибалити. Наша компанія вийшла на свіже повітря вже достатньо "підігріта", і несе в руках захоплені з дому предмети першої необхідності. Знайшовши більш-менш цілу скамейку, вони розміщуються (спочатку дівчата, а потім хто встиг). Альона, якій зненацька заманулося розкласти багаття, бо "це красиво", нацьковує Буржуя, і той посилає Васю за дровами. Свєта (під приводом надання дружньої допомоги) йде з тим кудись в район кущів, де, на думку Василя, можна обовязково знайти дрова. Події розгоряються.
  
   Буржуй: А шо, погода і справді нормальна. Може, пройдемось до Дніпра, купнемося?
  
   Альона: Та ти шо! Осінь на дворі - це тобі зараз, бидло бухе, море по коліна, а завтра, коли захворієш, стопудово будеш пиздіти, "хто це толканув ідею купатись...".
  
   Буржуй: Цить, дура, клізмі слова не давали!
  
   Альона: Та пішов ти...Іди на хуй купайся, козел...хоч втопися к єбаній матері!
  
   Славік (він дістає з кулька пляшку горілки, одноразові стаканчики та закусь): Ну хорош вже ругатись, день народження же. Давайте накатимо вже, бо щось мені нормально пішла, треба ловити мить...
  
   Наташа: А шо, Васю зі Свєтою ждати не будемо?
  
   Валерій (він сидить на лавочці, піднявши комірець, і курить): Хай дрова шукають, чуєте як оруть, аж сюди чую, мабуть, від радощі, шо гарні дрова попадаються (спльовує) а що, Наташа, може пішли їм допоможемо?
  
   Наташа: Пізніше, дорогенький, не поспішай.
  
   Буржуй: Дивись, Ната, він може й передумати пізніше, або втомитись так, що не до дров буде.
  
   Наташа: А мені похуй, мені і без дров тепло.
  
   Буржуй, Славік і Валерій голосно регочуть від такого гарного жарту. Наташа тихо дивиться на Альону і кривить лице в іронічній посмішці. Альона крутить пальцем у скроні, киваючи на хлопців головою.
  
   Буржуй: А ну, шо це за тєлодвіженія? Давно роз'яснювальну роботу серед збуджених мас не проводив, а?
  
   Наташа: Гумор у вас тупий - сам шучу, сам сміюсь...
  
   Славік: Та який є, зато наш. А в натурі, де ці красавци? (кричить в сторону, куди пішли дровоноси) Егегей! Альо, ви де там, ми вже без костра мерзнемо!
  
   Через деякий час з темряви виходять Свєта, на плечі якої накинута джинсовка Васі, та він сам, тримаючи в руках декілька трухлявих досок та гумову покришку від якогось"жигуля".
  
   Вася: Ну, шо ви тут кричите, зараз буде і костер, і вся хуйня впридачу.
  
   Валерій (неприховано знущаючись над молодятами): Ну шо, тепер може непоганий дерев'яха-Буратино народитися...
  
   Свєта: Судя по твоим фантазиям, у тебя какие-то проблемы, весьма определенного, я бы сказала...
  
   Валерій (перериваючи її): Ой, тільки не требя, бля, умничати тут - і так хуйово.
  
   Славік (він вже наповнив стаканчики): Короче, поїхали!
  
   Усі чокаються, випивають, Валерія від горілки смикає і він, матюкнувшись, підкурює чергову цигарку. Вася складає невеличку купку дрів у формі шалашика і, запхнувши всередину шаткої конструкції порожню пачку з-під "Прими", запалює вогнище. Свєта з Наташею стають поруч з багаттям і тихенько між собою шуршать "як красиво", "какая прекрасная ночь" і т.п. Так молоді люди сидять деякий час, періодично підігріваючи свої організми неякісним горілчаним виробом, що його запивають лимонадом.
  
   Славік (жуючи бутерброда з шпротами): А шо, кого за пивом відправити, хто там вумні ідеї кидав про це?
  
   Вася: Чур, не мене - я вже сьогодні і за водярою бігав, і дрова шукав...
  
   Валерій: Ага, шукав - на шару всюди тільки гаразд прокатувати.
  
   Буржуй: А ну, кінчай пиздіти - краще скажіть, в кого гроші є? Чи за який хуй ми пиво купуватимо? (як приклад, він дістає з кишені "олімпійки" десятку).
  
   Славік дістає з задньої кишені джинс п'ятірку, бляді, пошерудівши в своїх маленьких сумочках, дістають на двох щось біля семи гривень. Вася скромно сидить на корточках біля багаття - сьогодні він вже "на нулях". Валерій, хитаючись від напруги на лівочці (світла мало, а треба ж не дістати купюру побільше...), вилучає з шкіряного гаманця десятку. В принципі, сума виходить достатня і на пиво її має вистачити.
  
   Буржуй: Ну, хто в нас доброволець прогулятись до ларька? Є - немає? Як вирішувати проблему будемо?
  
   Альона: Ну, давайте кинемо жребій - хто коротку палочку дістане, той побіжить?
  
   Валерій (ніби сам до себе): Все то вам палочки да єбалочки...
  
   Альона: А якщо не хочете, то самі пиздливі й побіжуть - у мене тут як раз одна підходяща кандидатура є.
  
   Буржуй: Короче, Вася, роби для усіх палочки - жребій будемо тягнути. А шоб не скучно, роби дві короткі - для компанії удвох попхають.
  
   Вася робить палочки, використавши для цієї цілі вербові прутики. Він старається бути безпристрасним суддею, але потихеньку розмірковує, як би зробити так, щоб коротка палочка не дісталася йому.
  
   Буржуй (до Васі): Альо, ти ж на мене не роби цю хуйню - не вистачало ще мені в свій день народження за пивом хуячити.
  
   Усі, як індіанці, мовчазно погоджуються, що це правильно. Вася, зробивши справу, підводиться і стоїть в очікувальній позі, простягнувши руку з паличками до потенційних гінців за пивом.
  
   Валерій (оскільки мислити логічно за життя так і не навчився, він вважає, що самий хитрий і, якщо тягнутиме перший, в нього буде більше шансів не дістати коротку): А ну, дай-ка мені, Вася...Небось, підтасував, бля, спеціально щось (дістає паличку, подивившись на яку, треба бути дуже наївним, щоб уявити, що можуть бути ще коротші) блять, не считається, це він спеціально підсунув!
  
   Буржуй: Да ладно, не пизди, зараз судьба все вирішить сама...
  
   Поступово всі витягують свої палички. Бляді дістають по довгій паличці, Славік також витягує довгеньку. Вася, розуміючи трагізм фіналу, розкриває долоню, в якій лежить коротка паличка.
  
   Буржуй (його пропер такий розклад): Ну, бачте, яка примха судьби - Валеріан і Василь, два кращих друга, попиздячать за пивком...
  
   Валерій: А я-то думав, чого мені сьогодні не хватало, а тільки тепер пойняв.
  
   Славік: Ну от і прекрасно! Ідіть вже, придурки!
  
   Валерій: Дивись, Толстий, як би не допиздітись і самому не пійти...
  
   Славік: Да я б із радістю, але доля жорстока до мене, а ви її фаворити, як бачиш.
  
   Двоє "товарищів по нещастю" беруть кулька для покупок, який їм услужливо простягують доброзичливці, до рук, та скриваються в пітьмі. З півхвилини ще чутно обривчасті фрази на зразок "не пизди", "хто б вже пиздів", а потім і вони стихають.
  
   Буржуй: Ну шо, кидаємо цю хуйню? (Не дочекавшись реакції публіки, він бере принесену Васею покришку й жбурляє її у вогонь. Та, радісно плюхнувшись туди, одразу ж займається, весело розповсюджуючи хімічний сморід і яскраві язики полум'я).
  
   Альона (дуже нервово): Ну нахуя ти це зробив, дебіл? Я ж хотіла ще хліба пожарити на вогні, урод ти...
  
   Свєта: И вправду, Андрей, зачем это делать, ведь хорошо горело же, теперь все резиной паленой пахнет!
  
   Буржуй: Блять, закрили ротяки, дури: я мужчина, я й роблю шо хочу, а захочу - на хуй вас в костер кину! Село вам тут, чи шо, хліб жарити...
  
   Наташа: Ага, ось бачте, дєвочкі, це така чисто мужска логіка - я мужчина, шо хочу, то роблю. А ось якщо я б колесо у костер кинула, зовсім інша була б розмова.
  
   Славік: Наташа, блять, не пизди хуйню. Кидай на хуй у костер цей, що хочеш, тільки хуйню не пизди.
  
   Альона: О, іще один мужчина вишукався. Славік, я була про тебе кращого мнєнія...
  
   Славік (розв'язно): Срав я на твоє мнєніє...
  
   Буржуй (зненацька в ньому прокинулися кращі почуття): Толстий, чого ти наїхав мені на Альонку? Вон, у тебе Натаха є, її й щеми.
  
   Наташа: Я попросила би...
  
   На цьому розмова компанії вщухає, і усі сидять мовчки, спостерігаючи за горінням хімічного багаття, куди Славік на додачу до колеса підкинув ще й кульки, в яких були принесені їжа та напої. Побачивши, що робити поки що все одно нема чого, Славік дістає з кишені заздалегідь підбитий "косяк", підпалює і дає Буржую, той далі Альоні, і так по колу, оскільки Свєта з Наташею курнути відмовилися і сидять, як завжди по-блядському шушукаючись. Зненацька з іншого берега стає чутно якісь нерозбірливі крики і воплі, однак, сумніву нема, що когось пиздять, і можливо ногами.
  
   Буржуй: Да, неспокійно у нас тут стало, бикоти усякої більше, ніж треба.
  
   Славік: Ну да, поприїжджають на хуй сюди з сел і гуляють, шо больні...
  
   Тут з іншого берега доносяться обривчасті, але знайомі голоси.
  
   Наташа (перелякано): Пацани, та то ж Валерка з Ваською там, то мабуть вони деруться!
  
   Буржуй: Шо!? А ну, блять! (вихоплює з багаття палаючу дошку, що побільше, і починає бігти до містка через канал, за ним Славік і бляді).
  
   Добігши до епіцентру сутички, Буржуй одразу ж встромляється в скупчення хлопців, яких чоловік десь з п'ять-шість, усі як водиться у спортивних штанях, кепі "Адідас" і т.п., та пиздить усіх, кого попало дошкою, Славік допомагає йому в цьому ногами, і блискавичність їхньої появи приносить перемогу, оскільки один з нападників залишається від удару дошкою лежати на сирій землі поруч з Васею, який власне і був предметом рукоприкладства, а решта трусливо і з матюками відходить в сторонку. Валерія ніде не видно.
  
   Буржуй: Блять, козли, какого хуя вам надо?
  
   Хлопчина, що лежить на землі: Буржуй, ти сам якого хуя робиш, шо не бачиш, що свої?
  
   Буржуй (нахиляючись до землі поближче до джерела останньої фрази): Тю, Зізон, ти чи шо? Блять, вже зовсім від ширки єбануті стали?
  
   Зізон: Тю, дак хто ж знав, що ці твої? Ми блять, спитали, котра година, хто вони по жизні, все нормально, по-пацановському, а цей (показує на Васю) на хуй одразу посилає. (Кричить до Васі) Ти блять не правий, братуха, поняв?
  
   Вася: (у них в селі поняття дещо інші, відповідає тому) Та кажу ж, пішов на хуй, блять вп'ятером на одного сміливі, шакали...
  
   Буржуй: Зизон! На хуй будеш лохам розказувати всякий бред. Вася, а де Валера?
  
   Вася: Втік твій Валера, пидорас галімий. Стартувати тільки при бабах сміливий, сука!
  
   Зізон: Та той параліч з кульком щось стояв, єбалом клацав, тільки ми пару слів сказал, чкурнув як піонер...
  
   Славік: Охуїти можна від Психа. Блять, і не здогадувався, шо він таке западло...
  
   Альона (вони з блядями стоят неподалік і жадібно спостерігають за сценою, що розігралася): Андрій, пішли вже, хватіт вже тут базарити, вертаймося.
  
   Буржуй (Зізону): Короче, з тобою потім поговоримо, на хуй пора тебе вже жизні навчити.
  
   Зізон: Ой, ладно, дивись, як би тебе самого не навчили!
  
   Буржуй: Шо, іще огризатися вздумав!? Блять, зараз в'єбу (замахується дрючком, який ще досі тримав у руці).
  
   Зізон (не дуже впевнено): Та короче, піздуйте вже звідси...
  
   Славік: Буржуй, пішли звідси, нехуй з цим кретином балакати. Потім розберемось, день народження же.
  
   Зізон: В кого? Буржуй, в тебе? Ну пробач, братуха, не хотів, я ж не знав, шо така хуйня.
  
   Буржуй: Та не пизди, пішли, короче...
  
   Усі розходяться в різні сторони. Наша компанія повертається до своєї лавочки з багаттям, Зізон з братвою теж кудись зникає в пошуках нових пригод. Усі сідають на свої місця, Буржуй кидає свою бойову дошку назад у полум'я, Славік відкорковує останню пляшку горілки, без слів наливає по стаканчиках, усі випивають мовчки - настрою ні в кого нема. Вася в світлі вогню струшує з себе сліди перебування на землі та розмина під глазом рукою місце, де невдовзі з'явиться "фінгал", та розбиті губи.
  
   Славік: А де цей придурок? Соромно на очі показатись?
  
   Тут з темряви з'являється Валерій, несучи в руках кулька з пивом і чіпсами. Всі мовчки на нього дивляться, він присідає на корточки і дістає з кулька пляшки та пакетики.
  
   Буржуй: Ну шо, герой? Думаєш, що таку хуйню з пацанами можна безнаказанно робити? Какого хуя збрився, а Васю кинув?
  
   Валірій: Та мені ж в усяку хуйню не можна встрявати, у мене ж рік умовно, а якщо б мусора наїхали, на хуя мені такі проблеми?
  
   Славік: Ой, свіжо пєрдєніє, да сериться з трудом. Так і кажи, очко жим-жим...
  
   Альона (противним голоском): Да-а-а, Валерік, бач, як люди перевіряються (той затравлено мовчить - сказати, власне, й нічого...)
  
   Буржуй (Альоні): Так, не пизди вже - вон, бери приклад зі своїх подруг- сидять, наче німі, не базарять, одній тобі щось не мовчиться. (Бере пляшку пива до руки) Ладно, давайте я тоста скажу! Вип'ємо не за мій день народження, не за моє здоров'я чи іще там якусь хуйню... Давайте вип'ємо за те, щоб в житті нашому (дивиться на Валерія) люди були насправді такими, яким ти хочеш їх бачити!
  
   Наша компанія, посидівши ще деякий час, збирається і йде по домівках. Вася, все потираючи рукою розбиті губи і вже визрівший "фінгал", йде поруч зі Свєтою - вона його запросила до себе на "чашку чаю". Славік іде поруч з Буржуєм і Альоною, які помирилися і тепер йдуть, обнявшись. Наташа з Валерієм йдуть трохи позаду.
   Над каналом блищать зірки, і чутно як полощуться останні риби у воді та квакають жаби, яких ще не вполювали жорстокі дітлахи.
  
  
  

Кінець

  
  
  

Оценка: 1.00*3  Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Е.Кариди "Сопровождающий"(Антиутопия) А.Холодова-Белая "Полчеловека"(Киберпанк) Д.Сугралинов "Кирка тысячи атрибутов"(ЛитРПГ) С.Климовцова "Я не хочу участвовать в сюжете. Том 1."(Уся (Wuxia)) Т.Мух "Падальщик"(Боевая фантастика) В.Бец "Забирая жизни"(Постапокалипсис) А.Завадская "Архи-Vr"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие Реальность-7"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга вторая"(Уся (Wuxia)) Д.Сугралинов "Дисгардиум 5. Священная война"(Боевое фэнтези)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Колечко для наследницы", Т.Пикулина, С.Пикулина "Семь миров.Импульс", С.Лысак "Наследник Барбароссы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"