Аннотация: Яркий портрет совершенно реальной, но крайне неординарной личности - пана физика А.В.Немировского! (...2005г.)
Кирилл Юрьевич Кучеров
"Пан Немировский"
Учебный корпус Киевского Политехнического Института. В коридоре под аудиторией, шумя, толпятся студенты. Наконец двери открываются и в коридор выходит первый из студентов, у которых только-но закончилась тут пара. Стоящие в коридоре, и не думая дожидаться, пока все освободят помещение, заваливаются вовнутрь - сталкиваются в дверях с уходящими, отчего образуется небольшая давка. Со стороны учительского стола донёсся звучный голос:
- Та дайте ж їм спочатку вийти, народ! - Їй Богу! - Можна подумати, це ви так на фiзику спiшите!
В ответ - лишь одобряющие улыбки вновь вошедших - никто и не подумал последовать совету. Да и физик, явно, на это и не рассчитывал. Он лишь саркастически улыбался.
Следует отметить, что его улыбка, скрытая белыми, как снег, усами и бородой, была приятной и располагающей к себе. Да и вообще этот человек мало походил на типичного преподавателя КПИ того времени. На вид ему было лет 60, и лысина уже успела украсить его затылок, хотя и не бросалась в глаза из-за слепяще-белых волос - достояние, которым на старости лет не каждый может похвастаться. Хотя навряд ли уместно употреблять термин "старик" по отношению к этому человеку. Высокий, подтянутый, с осанкой, которой позавидовали бы и молодые, всегда бодрый и активный, он прямо-таки излучал положительную энергетику вопреки всем законом физики и времени. Исключительное чувство юмора, отменное настроение, невзирая ни на какие обстоятельства, звучный голос (качество, зачастую отсутствующее у нынешних молодых людей), смуглое скуластое лицо, глаза, всегда блестящие улыбкой, - душой он до сих пор был 20-летним темпераментным Казановой. И всё это - наш физик - Немировский Анатолий Владимирович.
- Конечно спешим! - решил поумничать староста. - Нам у вас на уроке интересно: и задачку решим, и анекдот послушаем!
- О! Так ти нам усiм хочеш анєкдота розказати? - отпарировал Немировский.
- Не! Я имел в виду, что, быть может, вы нам анекдот расскажете? - немного смутился староста.
- Я?! - кажется, искреннее удивление на лице. - Та нє! Ви шо?! - Я не вмiю!
- Та ладно вам!
- Нє, народ, я серьйозно!.. Дивiтьсь сюди! Анєкдоти повинен розказувати тiльки той, хто вмiє, бо... знаєте, що саме паскудне, коли розказуєш анекдота? - Це коли стає компанiя, ви розказуєте анєкдот, а в iтогє - ви один смiєтеся, а всi мовчать! - Коротше кажучи, не вмiєш - не розказуй! - делает шаг к выходу, но тут же останавливается. - Да! А ще я не терплю похабних анєкдотiв... До речi, в мене був один знайомий - ну, як усi молодi хлопцi, мiж собою мiг видати парочку матюкiв, але коли чув їх у присутностi баришень - зразу давав в морду! Давав, i лише потiм розбирався, що й до чого... Це я, власне кажучi, хлопцi, до вас в першу чергу кажу, бо матюкатися при баришнях - то є просто нєпрєлiчно.. у вас же повинен бути якийсь певний рiвень культури... Хоча.. знаєте, якось йшов я по коридору - на пару йшов - стояли невеличкою купкою дiвчата - студентки - й щось там собi гомонiли. I так получилось, шо, як раз тодi, коли я проходив повз, то одна з них як загну-у-у-ла!... - Знаєте, чесно признаюсь, я таких матюков ще в життi не чув...
Все студенты уже давно порассаживались и с вниманием его слушали - ни у кого и в мыслях не было пойти покурить или погулять, как обычно на перерыве. Физик же, закончив говорить, взглянул на часы:
- Ой-йолки-палки! Вже i перерив скiнчився, поки ми тут з вами розсуждали, а я й покурити не встиг! - старосте. - Це все iз-за вас, шановний! - Анєкдот йому розкажи! - Знайшов тут корiша!
- Я?! А причём тут я?! - возмутился староста.
- Та щоб тебе цигани вкрали! Тепер вiн всьо заперечує! - Ви ж хотiли порозважатися? - Ви!
- Нет, не я!...
- Не ви? Ну да ладно!... Але якщо хочете, ви тiльки скажiть! - ми вам i способiв прєдложим! - ми ето могьо'м.. чи мо'гєм... - сев за стол, добавил, обращаясь ко всем, - А ви не переживайте - я зараз перекличку зроблю, й буду ще розказувати казочки... про рiзнi там закони й явища...
- С удовольствием послушаем! - в полголоса вставил Сергей за первой партой.
- С удовольствiєм? Хє-хє! Що ви думаєте? - я вже, кстатi, своє розказав на лекцiї, а сьогоднi я вас визову до дошки, й ви будете менi розповiдати, що знаєте! Договорились?... Хє! Конєшно, с удовольствiєм! Я й сам хтiв би сидiти 2 часа на вашому мiсцi й слухати анєкдоти, що ви б менi їх розказували!
Открывает журнал.
- Так!... Хто пiде до дошки? - ко всем. - Є бажаючi?... - Бажаючих нема... Добре - Александренко! Є Александренко?
- Є! - девушка на втором ряду встаёт.
- А-а-а! Баришня?! - Нє-нє-нє-нє! Сiдайте! Краще я не буду ризикувати, бо хочеться ж додому вдосвiтла поспiти!
- Ладно! Раз так - зробимо iнакше! Яке сьогоднi число?
- 28! - староста всегда тут как тут.
- 28!... Дуже хороше число!
- Чому?
- Чому? - Бо гарно дiлиться на 7.
- А почему именно на 7?
- Ну ти тiльки глянь на нього! От уж староста! I все йому треба знати!... - ко всем, сделав недовольную мину. - Знаєте, не люблю я старост...
- Почему?
- Ну як це почему? Ну а коли якогось студента нема на парi, хто вiноват? - Староста вiноват. Той прогуляв, а отвєчає староста...
- Чего это вдруг? - оскорбился староста.
- Чего! - передразнил. - Встаньте!.. Встаньте, я сказав! - тот нехотя встаёт - Питання в мене до вас! Що таке тiлесний кут?
- Тiлесний кут?...
- Тю, блiн! Ну я же чiтко говорю - чи нi? - так, тiлесний кут - що це?
Староста, немного подумав, - А как на русском "тiлесний кут"?
- Трясця твоїй матерi! Нащо тобi на русском? Може тобi ще на китайську перекласти?... Не розумiєш, що таке тiлесний кут? - А що таке "тiлесний" - знаєте, авжеж?... - продолжает - Так, на чому я зупинився? - А! Так! 28 дiлимо на 7 получаємо...
- Так почему на именно 7? - не мог успокоится староста.
- Бо я так сказав! - Така вiдповiдь вас задовольняє?
- Да... - садится.
- Гляньте - сiв!...
- А.. так мне ещё стоять? - окончательно растерянный, староста снова поднимается.
- Та сидiть, якщо вже сiли! - Я вас все одно пiднiму! Й ще не один раз! - тож навiщо лiшнiй раз утруждаться? - ...дорiвнює чотири. Хто в нас четвертий за списком? - Бречко! Є Бречко? - студент поднимает руку - До дошки!
На задних рядах - смех и подколки в сторону выходящего к доске:
- Штатный удоскист!
Немировский среагировал, - Так! Що там таке?! - Ща в куток поставлю! - к Бречко, - Так, вiзьмiть збiрник - задача номер... 5.3 - пишiть! - А я поки перекличку зроблю... Так, Александренко є!... - усмехнувшись, - Ех, баришнi!... Бречко? - ага! Цей у дошки... Гарагашко?!
- Я здесь! - выкрикнул Ваня с первой парты, пытаясь придать своему голосу как можно больше серьёзности, но у него ничего не получилось.
- Ах! Гарагашко!
- Что?
- Что? - питаєте? - А то, шо я запам'ятав вашу фамiлiю, Гарагашко!
- И что?
- ...Це, з одного боку, добре, а з iншого - зле...
- Чего это?
- Та хватить мене переривати через слово! Взяли моду! - Я розумiю, якщо б щось путнє казали, а то заладили, як папуги: "Шо?! Чого?! Чому?! Зачем?!..." - А того, пане Гарагашко, що коли я запам'ятовую фамiлiю, то той студент на екзаменi отримує або 5, або 2 - середини не буває!... Тож обирайте!
- Всё, Ваня, труба тебе теперь! Можешь на пары уже не ходить! - усмехнулся студент с занего ряда.
- Хочу зрозумiти хто там шо розказує на гальорцi!... Але не можу... Гей, хлопцi, хто там! Якщо я вам заважаю, то скажiть - я сяду посиджу тихенько! Добре? - Домовились! - Так, пiшли далi - Конєв! Де Конєв? - умолк, то ли ища кого-то, то ли считая.
- Что вы считаете? - снова полез с расспросами староста.
- Та я не рахую... Просто Конєв - то є мiй персональний лiчний знакомий... Сам попросив, щоб я його вписав у список, й не ходить... Ну да ладно! Передайте йому, що ще пару пропускiв, й на екзамен вiн може не йти, йому не треба - я йому тодi зразу автомат поставлю... тiльки в зворотню сторону... Льовочкiна?!
- А она у вас отпрашивалась! - в один голос воскликнули Сергей и староста.
- Ну й шо? - Народ, дивiться сюда! Ви ж прогулюєте пари, а потiм на екзаменi будете права качати - а я вам тодi опа! - i лист вiдвiдування пред'явлю - а у вас там - однi "н"-ки! I про яку "трiйку" може йти мова? - Нi! Я все розумiю: сачканув! Не видержала душа поета - надоїло сидiти на лекцiї й засинати, як он то зараз хлопець на задньому ряду!
На заднем ряду действительно безмятежно спал Панин, и не подозревая, что речь о нём. Немировский продолжал уже на полтона тише:
- Чшшш!... Не треба його будити - хай спить!
- Но у Льовочкиной уважительная причина - у неё там... семейные дела, - продолжал защищать отсутствующую Сергей.
- Ага! Свадьба! - Чорта с два! Ви уявляєте... у нас пари в середу та в суботу - раз на два тижнi - це виходить, щоб бути вiдсутнiм з поважних причин на всiх парах... це ж треба скiльки раз виходити замiж!...
- Но она же постоянно ходит, а тут такое дело... и ведь отпрашивалась она!
- Неправда! Вона не отпрашивалась, а поставила мене перед фактом, що її не буде на парi!... - Це я можу вас попередити, що мене не буде на парi, а ви, в свою чергу, iзвольте приходити! А то взяли моду!... - Вона, певно, сидить зараз вдома перед телевiзором, дивиться серiал й думає, чи ослiпне та Кончiта чи нi! Правда?
- Нет! Нет...
- Ладно! Уговорили! Не буду я ставити їй "н" - але вона повинна буде вiдробити... Як? - ще не знаю! Але ми щось придумаємо...
Он умолк, направив свой взгляд на галёрку - что-то там привлекло его внимание. Через некоторое время:
- Вам не соромно?... - Не соромно! - Ну й ладно!... - ко всем, - Саме головне, що всi починають крутити головами - тiльки нiхто не второпа, про що мова... Ну неважно!...
Его снова перебивают - это безобразничают девчонки за второй партой.
- ...Що ви там дiлите, дiвчата? - Я теж хочу!...
В этот момент двери открываются, и в аудиторию молча заходят двое опоздавших студентов без вещей - они всё-таки решили сходит на перекур, но он у них немного затянулся. Так же безмолвно они сели на свои места, сопровождаемые насмешливым взглядом Немировского.
- Ну що за неповага!... - встаёт, ко всем, - Народ! Ви знаєте, що таке вихованiсть? Вихованiсть - це.. вихованi люди здороваються, якщо заходять! - вновь прибывшим, - Привєт! - те, в свою очередь, отвечают что-то нечленораздельное - смутились, то бишь. - По-друге, приходячи на пару, треба.. ну хоч листочок паперу з ручкою, что лi, мати...
Опоздавшие показывают ему вещи, оставленные ними на столе как раз перед тем, как они ушли на перекур.
- ...А! Я вибачаюсь! А де ви, скажiть-но менi, цi речi носите?! В чоботi, чи де?...
Его взгляд падает на девчонку, что, сидя за первой партой, переписывала лабу по ТЕЦ.
- Що це ви там пишете, га? Зараз непотрiбно нiчого писати... тобто потрiбно вирiшувати задачу, але, як я дивлюсь на дошку, з цим у нас туго! - а конспектувати те, що я кажу - то це глупостi!... - присматриваясь к написанному, - А-га! То ви, баришня, оказується спецiалiст по законам Кiрхгофа! - що ж, пiсля цiєї задачi, продемонструєте нам свої вмiння! Згода? - От i добре!... Треба буде й вашу фамiлiю запам'ятати!
Усевшись снова за стол, обращает взгляд на доску.
- Ну що ви там застрягли?! Досить тягнути кота за.. за.. те що красять на пасху...
- За хвост? - вопрос с галёрки.
- Ага! Iменно!
- Я не зовсiм розумiю, що вiд мене хочуть у цiй задачi, - потирая макушку, пробубнил Бречко.
- Та йолкi ж палки! Народ! Дивiтьсь сюда! Якщо не хочете думати своїми головами, я зараз зроблю елементарно! - Нафiга нам цi задачi, коли можна вас попитати? Вiрно?
- Нi! Нi-нi! Нi!... - посыпалось со всех сторон.
- А якщо нi - то давайте розв'язувати задачу! - Читайте, Бречко, що вiд вас хоче пан Iродов!
А пока Бречко вслух, с выражением и расстановкой, читает условие всей аудитории (несмотря на тот факт, что вроде как у всех есть свои задачники), Немировский продолжал перекличку:
- Михалюк!
- Какой?
- А що є кiлька? - с удивлением.
- Ну если хотите, можно и два в одном! - голос с галёрки.
Немировский встал и с улыбкой несколько секунд рассматривал братьев:
- Ха! Схожi! - От дива природи! - То ви, що ж, близнюки?
- Ну да!
- От дива!... - присаживаясь, - значить, оба є!... тiльки один чомусь засинає... Що, гуляв усю нiч? А брат де був?
- Я не сплю! - Я просто медленно моргаю, - послышался сонный голос брата.
- А что он делает?! Бречко! Олег! Что ты делаешь?! - подскочил второй брат, тыкая руками в сторону доски.
- А шо, неправильно? - с умным видом прогнусавил удоскист.
- Ну да! Там же это... вон там - не по закону.. этому, как его... в общем, там должен быть не плюс, а минус, и не умножить, а разделить! - очнувшись ото сна, затараторил второй брат, поддерживая первого.
- А ну ша! Замовкнiть зараз же, а то по кутках розтавлю! - прервал их физик. - Попросинались! - Дивiтьсь сюда, народ! Ось чому ми бачимо свiтло й розрiзняємо кольори? - Я ж нiяких нових теорiй не iзмишляю! - Усi предмети вiдбивають або, iнакше кажучi, випромiнюють свiтло... Мається на увазi, наприклад, змiя - виходячи на охоту, вона вiдчуває випромiнювання мишки, й снiданок готов... Сонце ж, в свою чергу, теж випромiнює якесь свiтло... Можна сказати, що й ми за вами - сонечка - баришнi бiльше, мужики меньше... це тому, що у баришень температура завжди на пiвградуса бiльше, а то починається, розумiєте!...
- А-а-а-а! Понятно! - загудел Бречко.
- Зрозумiло? Ну раз так, то давайте швиденько розв'язуйте, бо скоро перерва, а я ще не курив! А то ви тут.. все пливете, пливете, та тiльки все не в тому напрямку!
Бречко начинает что-то калякать на доске. Немировский же в это время поднимает девчонку с первой парты:
- Встаньте!.. Поки вiн розв'язує задачу, ви, баришня, ось що менi скажiть: чому у вас светерочок рожевого цвєта?
- Ну... бо покрашений так!...
- Хе! Покрашений так!... Дивiтьсь сюда, народ! Це ж елементарнi речi! Я ж зараз не розказує вам нiчого нового - це ж я тiпа анєкдоти розказую, як декому дуже хотiлось... Ось ви думаєте, що ваш светерочок рожевий, бо вiн так покрашений... - так?...
- Перерыв! - подскочил рядом счастливый Гарагашко - аж испугал бедную девушку.
Ровно через пять минут Анатолий Владимирович был уже в аудитории (чего нельзя было сказать о всех студентах).
- Та-ак! Чому це нiкого ще у дошки нема? - Ледацюги! - Староста! Я вам обiцяв, що будете в мене постоянно стояти? - Бистро до дошки робити наступну задачу - в нас мало часу!
В аудиторию входит один из братьев. Немировский не упускает случая подколоть его:
- А де iншого брата дiв?
- Ща придет! - заходит второй.
- Нє! Так нє пойдьот - "ща прiйдьот"! Дивiться сюда! Ми з вами домовимося наступним чином: чи ви приходите на пару обидва, чи не приходити взагалi! Добре? А то в мене були случаї, коли близнюки по черзi на пари ходили - один одного, так би мовити, прикривали - влом же обом йти!...
Староста, написав условие, нарисовал рисунок и написал какую-то формулу:
- Правильно же?
- Ви мене питаєте? - поняття не маю! Я не помню! Краще у Iродова запитайте! - ко всем, - У мене тут є одна мисль... i я її зараз думаю! - от ви ж оце, певно, запитаєтесь: "На кой.. нам здалися тi задачi розв'язувати?! - краще пiшли б пива випили!" - правильно?.. Так ось що я вам на це вiдповiм! То шо тi задачки будуть на езаменi, й вам потрiбно буде знати, як їх розв'язувати, - то рiч зрозумiла! Але ще одна цiкава штука! - Мої п'ятикурсники - на фiзичному це факультетi - вони що, чортяки, роблять!... - проходив це я недавно мiж 1 корпусом й першим житловим будинком - знаєте, да? - i бачу - на столбi об'ява: "Розв'язання задач з Iродова" - 7 гривень задача, здається... - Тож ви прикиньте, яка це красота! - так кiлька задачок поробив комусь - й вже можна йти усiєю компанiєю купляти стiльки пива, скiльки душi завгодно!... - Ми отак само з ними розв'зуємо по 5-6 задач за пару... Їх же лише треба наштовхнути, а далi - вони вже самi, ну як оце вас... - бросает взгляд на доску, - Чуш собача! Що це ви нас, пан старосто, усiх дурите?
- Ну подскажите, пожалуйста, как правильно! - попросил староста.
- Ну я-то можу пiдказати! - 7 гривень - меньше не стану...
В аудиторию входит снова опоздавший Смирнов:
- Здравствуйте!
- ...Дай Боже!... Чого це ви знов запiзнилися? Ви що баришня?
- Нет! Прости меня пожалуйста - я больше не буду.
- Й не треба! Ти ж мужик! Чого це тобi запiзнюватися? Це баришням дозволяється - їм же треба красоту навести - напомадитися, там, обличчя розмалювати, на головi лад навести... А, до речi, народ, знаєте, для чого студенту голова? Нi? - Ну, якщо то студентКА, то, звичайно, в першу чергу, для зачiски, а вже потiм - для того, щоб думати... - случайно бросает взгляд на доску, - Пiду втоплюся я в рiчцi глибокiй! - А це що таке круте ви нам намалювали?...
- Вы только не ругайтесь - мы ведь для того и решаем задачи у доски, чтоб разобраться, - оправдывался староста.
- Знаєте, як говорив Вiннi Пух до п'яточка? - "Було б за що - вбив би! А то так - для профiлактики!" Дивiтьсь сюда, народ! Це ж вже скiльки раз ми говорили, куди напрвленi лiнiї магнiтної iндукцiї? Правило буравчика, чи, як ви його любите називати, штопора, знаєте? Так куди направленi лiнiї магнiтної iндукцiї? - Ото ж бо й воно!.. - Й отут поставте iндекс "M" бiля "I", щоб пам'ятали, що це iндуктивнiсть! А то як на екзаменi менi баришнi скажуть, що це ток.. то менi, я не знаю, чи в монастир треба йти, чи...
- В женский! - голос с галёрки.
- Точно!
Студентка на втором ряду персправшивает физика:
- Так вправо чи влiво?
- Що-що?.. - Хє! А це вже як кому нравиться! Ось я, наприклад, налєво - то святе дiло!... Я дивлюсь, що до другої пiвпари народ вже попросинався... - какая-то болтовня на галёрке. Немировский, повышая голос, - попросинався й почав гудiти! Як же хорошо було, коли всi дрiмали! - до Панiна, - Може я когось розбудив? - то я вибочаюсь!...
Староста у доски усмехнулся. Немировский с ехидной улыбкой обернулся к нему:
- А! Пан староста! У одногрупника трапилась маленька проблємка, а вiн - задоволений!... Пiдсунь свиню ближньому своєму, щоб тобi легше жилося! Так?... - до всiх, - це як у народi кажуть: "У сусiда горить хата, а ми погрiємося, повеселимося..." Ось ви, пан старосто, не можете розв'язати задачу - а що, як вона вам на екзаменi попадеться?
- Не попадётся!
- Я б на вашому мiсцi не був таким впевненним... Нє-нє-нє! Звичайно, у якiйсь мiрi ви правi: груп всього шiсть, тож тi шiсть чоловiк, що погорять на цiй задачi - це не так вже й багато! - Але й не так мало, коли серед тих шести є ти...
- Ну так я и напишу что-нибудь...
- Не сумнiваюся! Я анi трохи не сумнiваюсь що ви напишите ЩОСЬ! - Це як в минулому роцi в мене на екзаменi трапилось: Значиться, приносить менi студент задачу - нiби, вiн її розв'язав! - насправдi ж, бомбу йому дали! Та то ще пiвбiди! - Але та задача написана була таким отвраптiтєльним.. - Нi! Нє отвратiтєльним, а специфiческим почерком! Так той хитрун сам нiчого не зрозумiв, та й пiдсунув менi - тiпа, сам розбирай!... Отак i ви - накалякаєте щось, а я буду думати-гадати чи то вiдноситься до фiзики, чи то з анєкдота!
Гудыменко, не выдержав муки, крикнул стоящему у доски старосте:
- Напиши закон Фарадея!
Немироский недовольно стрельнул глазами на студента, но тут же улыбнулся:
- Ну що ж ви за народ такий!? - Трясця всiм вашим родичам! - Не даєте товарищу блєснуть!
Староста недоумённо:
- А как он выглядит - закон Фарадея-то?
Анатолий Владимирович на миг застыл шокированный. Затем произнёс:
- А халєра його знає!? - Сiдайте, староста! - тот, обрадованный, занимает своё место. - Ох! Утомився я з вами!... Ну все! Надоїло! Все одно остання пара - то ж нiчого принципiально нового ви не вивчите... А менi курити хо-четь-ся-а-а...
- Так отпустите нас!
- А я шо дєлаю, по-вашему?! - Ну, ти подивись - народ странний який став! - Ну й ладно! Iз святами вас усiх!
- И вас также!
- Чекайте-чекайте! Не спiшiть ви так! Я ось що хочу ще добавити! У вас буде недiля-двi непланових канiкул - правильно? Так ось, про що я хочу вас попросити, - в промєжутках мєжду бурними празднованiями i пьянками - у вас промєжутки, я певен, повиннi бути! - тож у цi промєжутки я прошу вас, народ, дуже прошу - щоб не було потiм слiз - вiдкрийти фiзику хоч кiлька разiв й щось почитайте!
- В смысле - щось - дедективы?
- Ну якщо хочете - дєдєктiви! Тiльки пам'ятайте, що вам їх потiм менi розказувати, й було б зовсiм непогано, якби вашi дєдєктiви були про фiзику!.. Дивiтьсь сюди, народ! Я вам не погрожую! - Нi в якiй мiрi! Боже упаси! - Просто, знаєте.. хлопцi! я теж не хочу, щоб ви йшли в армiю! - Чесне слово не хочу! А чому? - А тому що я прихильник ПРОФЕСIЙНОЇ армiї - розумiєте, до чого я клоню? - ну, баришням це, звичайно ж, не загрожує! Але й переповнювати ЗАГСи менi теж не до вподоби!... - Ну раз з iнститута поперли, то куди ще йти, як не замiж? Легко i невимушено, щоб не мати нiяких хлопот - правильно я говорю, баришнi? - Чесно кажучi, баришнi зовсiм у iншiй ваговiй категорiї нiж хлопцi - тобто мужикам - нiяких поблажок не буде, а от з баришнями ми завжди договоримся!... - Ну все вже! Казочки казочками, але треба бути серьойзним! Тож iз наступаючими вас святами, народ! Й до зустрiчi на екзаменi!
![Пан Немировський []](/img/c/chero_t/master_nemirovkiy/a_09172ded.jpg)