Чирук Святослав Владимирович: другие произведения.

Трон Формака

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:

5

ЛЕГЕНДА ПРО ТРОН ФОРМАКА.

Колись давно, коли ще не було тінгу херсирів у Фіскабю, Варурхейм був королівством, і як кожне королівство, мав власного короля, з династії Йомсквінгів, яка змінила собою напівміфічну династію Варунгів.

Столиця за тих часів знаходилася не у Фіскабю, як тепер, а у Варні, де розташовується замок Томмерстаде - колишня резиденція монархів.

У цьому замку, посеред широкої зали, міститься великий престол, який зявився не так вже і давно, десь у часи Б`єрна Широкі Плечі - батька Гудлейва Щасливого - останнього короля Варурхейму.

Престол цей дуже красивого різьблення, виповнений з чорного дерева. На самій горі в нього знаходиться голова химери, такої, як на Варурхеймському гербі, підлокітники і ніжки в нього виповнені у вигляді її лап, і взагалі, трон цей дуже і дуже нагадує фантастичного звіра, витягнутого із пекла, але в народі побутують дещо інші припущення щодо його походження. І не тільки.

Гудлейв втомлено плюхнувся у крісло. Ноги зводило страшенно. Після цих церемоній, на яких потрібно годинами стояти, після всіх цих королівських обовязків, жити було просто неможливо. Враження таке, буцімто на ногах зявились величезні і страхітливі виразки. Ніби не король він зовсім, а селянин, змушений весь час працювати, працювати і працювати, як віл.

Гудлейв відкинув голову на спинку, і заплющив очі, розтираючи руками жижку лівої ноги. Король був сам у великій пустій тронній залі. Він завжди собі це дозволяв. Після напруженої днини посидіти трохи вночі, самому, на престолі, так, щоб його ніхто не чіпав. Тим більшим було його здивування і переляк, коли він почув зовсім поряд із собою страшний і скрипучий голос.

- Гудлейве...

Король озирнувся, марно намагаючись знайти очима того, хто з ним розмовляв.

- Гудлейве... - повторилося знов.

- Хто ти? - спитав переполоханий монарх.

- Я? - відповів голос питанням на питання. - Крісло.

- Крісло? - не зрозумів король. - Яке крісло?

- Те, на якому ти сидиш.

Гудлейв швидко підхопився, перелякано вирячивши зіниці на предмет інтерєру, що розмовляв.

- Не бійся, не бійся. Сідай, - сказало крісло вустами химери. - Я ж не заперечую. У цьому моє призначення - бути твоєю підставкою.

Гудлейв обережно і з острахом сів на самий краєчок. Крісло змогло його заспокоїти, але не переконати до кінця.

- Тобі зручно? - спитало турботливе крісло.

- Так, так, - швидко відповів Гудлейв таким тоном, нібито він звик вдовольнятися найменшим, і готовий був відректися від усього, що йому належало, на користь іншого.

- Це добре, але можеш сісти і краще. Мені легше буде шепотіти тобі на вухо.

- Гудлейве, скажи мені, будь ласка, як ти прийшов до влади? - спитав трон. - Ти ж був молодшим із синів, чи не так?

Гудлейв зачервонівся, та в темряві це було погано помітно. Він занервувався, і серце його забилося часто-часто. Ніби бажаючи втекти.

- Я...Я...- незвязно лопотів йомсквінг, не наважуючись продовжити фразу.

- Ти вбив своїх братів, - спокійно і невимушено допоміг йому престол. - Чи не так?

У відповідь, мабуть, слідував кивок, бо жодного слова крісло так і не почуло.

- А ти ніколи не чув, що старшим треба поступатися місцем?

- Вони не були такими вже старими, - занепокоєно сказав Гудлейв, почавши виправдовуватись.

- Так, авжеж, але б неодмінно стали б такими колись. Проблема в тому, що і ти теж. Я правий?

Гудлейв мовчав, і тільки перелякано дивився на голову деревяної химери. Йому здавалося, що він бачив як у неї ворушився язик, і змінювалась міміка.

- Не бійся, - продовжувало крісло. - Я просто знущаюся. Це в мене гумор такий. Хе-хе. Лякливий. Ти здобув корону лише місяць тому, і ще нічого не знаєш. Твоє життя поки що більшою частиною проходить у світських зустрічах і церемоніях, але невдовзі все зміниться, і тобі доведеться частіше спілкуватись зі мною, як це доводилося робити і твоєму батькові.

- Королем бути складно, складніше ніж я думав, - сказав раптом Гудлейв ні до чого. - Я хочу відпочити.

- Не бійся, - заспокоїло його крісло. - Моє завдання якраз і полягає в тому, щоби забезпечувати твій відпочинок. Довірся мені, і все буде добре. Побачиш.

Так повелося у замку Томмерстаде, що ночами у тронній залі завжди горіло світло, а король залишав всю свою роботу саме на цей час. Він ніколи не з ким не радився, а завжди робив це сам. Принаймні всі так думали.

Кращого помічника годі було й шукати. Тепер Гудлейв зрозумів чому і для чого батько замовив у замок нового престолу. Він просто не знав що робив би без нього. Напевно, що щось би таки робив. Зараз же він просто бив байдики. Всі обовязки перекладалися на крісло. Воно було наполегливим, уважним, просто незамінним для короля майже у всіх випадках життя. І зовсім швидко Гудлейв відчув величезну залежність від нього. Без крісла він тепер не міг вирішити жодного питання, яке ставало перед ним, навіть у всіляких дрібницях він звертався за порадою. І Гудлейв почав нервувати. Він відчував як влада буквально просочувалася у нього крізь пальці, тікала, як підстрілена дичина, а він такого не любив. Гудлейв був людиною із гордістю та самоповагою, але без надто великого розуму.

- Я це не підпишу, сказало крісло залізним холодним голосом.

- Чому? - здивувався Гудлейв. - Ти повинно.

- Я сказало НЕ ПІДПИШУ, і це моє останнє слово. "Наказ про страту Фроста - годі" ? Ти що. Зїхав із глузду? Надумав посварити нас із херсирами? Ми не можемо собі цього дозволити. Привселюдно - ні в якому разі. Якщо ти хоча б найняв вбивць, пішов би обхідним шляхом, а не в лобову...

- Не збираюсь робити нічого подібного. Я король або хто? Хто кому служить, ти мені, чи все навпаки?!

Крісло мовчало, але Гудлейва це тільки більш роздратувало. Йому здавалося, що за цим мовчанням полягав прихований зміст, знущання, насмішка, плювок.

- Я накажу порубати тебе на маленькі шматочки!!! Я знищу тебе!!! Розтрощу!!! Ти гнитимеш у підвалі разом із старими меблями!!! Ти горітимеш у комині замість звичайних дров!!!

Гудлейв розпалявся все більше і більше. Він був вже нездатним стримувати свої почуття, ту образу, яка накопичувалася в ньому з роками. Очі йому услало червоними килимами, думки кудись зникли, звільнивши місце самій тільки злості, а вуха позакладало від власного рику. Він підскочив, зірвав зі стіни сокиру, і замахнувся, оскаженіло вищиривши зуби.

Далі трапилося щось неймовірне. Крісло відірвало свої підлокітники, і перехопило руки короля у повітрі. Воно вхопило Гудлейва за передрам`я, і дивовижним чином викрутило їх, притиснувши до себе монарха. Голова химери розкрила свою пащеку, показала ікла. Ляснула ними. Хруснула щелепами, і... почала жувати. Голова Гудлейва зникала у лакерованому дуплі під плямкання, сповнений насолоди.

Король помирав. Крісло зїдало його живцем.

Крик затух дуже швидко, булькаючи в королівському горлі. А потім все разом змовкло. Стало тихо. Тихіше, навіть, ніж у склепі.

Коли слуги забігли до тронної зали, то нікого там не побачили. Пуста кімната посеред якої стояв чорний деревяний престол. Нічого начебто не змінилося, ніяких слідів боротьби, ніяких кривавих плям на підлозі. Нічого такого там не було. Тиша, спокій і благодать, як ніде в цілому світі. Тільки подушечки на кріслі з червоного бархату стали яскравішими, наситились кольором, ніби їх хтось почистив від накопиченого бруду. Набрякли, помякшали і роздулися.

Тільки вранці всі зрозуміли, що серед них не було короля. Він зник, пропав безвісти, загубився у безмежному світі.

Династія йомсквінгів увірвалася. У Фіскабю почали збиратися херсири.

Крісло і досі стоїть у тронній залі Томмерстаде, у Варні, але замок поки що пустий. Ніхто не наважується там оселитись.

Кажуть, що крісло було виготовлено майстром Формаком, славетному у Вахларені (північно-західному Варурхеймі) своїм різьбярством, узорами і неймовірним хистом. Минулий король - Б`єрн Широкі Плечі навмисно замовив його для себе у майстра, але коли справу було завершено, наказав вбити Формака, з тим, аби той не зміг зробити у своєму житті нічого більш досконалішого ніж те, що стояло відтепер у тронній залі Томмерстаде.

С.Чирук


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"