Аннотация: Про махновця Палiя, коли вiн ще не був махновцем. Альтернативна iсторiя, тому в царя i нема сина
Палiй розiгнувся, чхнув три рази поспiль та подивився на тiк - роботи й роботи! Аби до вечерi впоратись, гарний дуже врожай. Пан тут жадiбний, не хоче парову молотарку, наймитами дешевше вийде. Аби заплатив. А як нi - то хлiба, звiсно, дуже й дуже шкода, але така гарна сонячна пора року, все таке сухеньке, а сiрники коштують аж цiлу копiйку.
Та й навкруги повно роботи - кому фрукту-яблуки трусити, кому свиней валити, серби овець тримають, їх вже стригти пора. Але чого це так кричать нагорi? До пана ж син приїхав, начебто мають радiти, син єдиний, ще й офiцер. Не кричать - стара панi голосить. З якого дива? Пан - отамечки стоїть, смердючу сигару запалює. Офiцер - отут вирячився, наче нiколи не бачив, як хлiб молотять. Це вона так вiд газети заверещали? Принесли зi станцiїї. Шо там в тих газетах пишуть? Палiй читати не вмiв, палити не навчився i не звертав на це уваги. А що сталось, то на базарi розкажуть.
- Люди, то вчорашня газета. Я ще, коли додому їхав, то чув, що мобiлiзацiя буде.
- Шо, знов япошки?- пробурчав вусатий наймит.
- Бери вище, дядьку. До австрiякiв нiмцi прибiгли.
- Тю! А де тут ми? - Палiй десь шось чув, що вбили якогось дуже поважного австрiяка з усiм сiмейством, але ж то не цар за ними з ножакою бiгав. Цар би краще дiтей робив, а то смiхота - чотири доньки, нi одного сина.
- Цар за сербiв.
Палiй нiчого не вiдповiв. Забагато свiдкiв, ще й день.
- То шо буде? - сполошився ще один з наймитiв, з мiшком в руках.
- Вiйна буде, - офiцер снизав плечима.
Наймити перезирнулись мiж собою: чим давати хабаря? Де тi нiмцi живуть? Офiцера пересмикнуло - байстрюк, єдиний серед усiх, з красномовним прiзвиськом Палiй, шкiрив зуби. Ой не чобiт солдатських цьому чорному-брудному-пелехатому треба. Йому б десь так рочкiв сорок в'язницi не завадило б, задля спокою усiх хазяїв, помiщикiв i батькiв молодих дiвчат звiдсiля i аж до Полтави.
- Пропали жнива, а такий же врожай став.
Старий захеканий пан тiльки й мiг погодитись зi старим захеканим наймитом i однаково зiщулитись вiд замрiяної посмiшки байстрюка.