Спростований пейзаж мого життя:
Дерева, квiти, трави - я в полонi.
Роздертi на шматки всi почуття...
Порожнi очi знов-таки солонi...

Твiй неосяжно-недосяжний свiт
Для мене таємницею лишився.
Iз дня у день, вже декiлька столiть
Я прагну, щоб вiн трошечки змiнився...

Але вже вкотре все таке, як є:
Немає змiн в пейзажi сьогодення.
Моє життя - спростоване твоє,
Без свiтлої надiї на здiйсненне.

Спростований пейзаж - без каяття
Моє життя в малесенькiй долонi...
А час iде, iде без вороття
I я лишаюсь у його полонi.