Аннотация: „Всему своё время, и время всякой вещи под небесами; время рождаться; время разбрасывать камни и собирать камни; время обнимать и время уклоняться от объятий...”
Сьогодні я заснула дуже рано,
І дівчину побачила вві сні,
Вона ховала страшні свої рани,
Їх заточила в вірші і пісні.
А отруїли дівчину журбою,
Ті друзі, що були колись палкі,
Вони прийшли до неї не з бідою,
Та не замкнеш у ланцюги свої думки.
І ображали дівчину вони, але не вбили,
Від слів таких на серці вже тягар,
Чому, чому її не полюбили,
Згубили теплоти душевний дар.
І насміхаються вони тепер із неї,
Говорять: "Ми забрали все в тебе!"
А сльзи котяться і котяться за нею,
Їй не знайти підтримки вже ніде.
Поплачем тихо, дівчинко, з тобою,
Та ми згадеєм всеж таки одне:
Той, хто прийшов до тебе разом із бідою,
Із нею рано ачи пізно і піде.