Ти розiбрав це серце по частинах,
На два шматочки з кришталю.
Зiбрав мене в нову людину,
Тепер що любиш - я люблю.

Я йду тепер шляхом тернистим,
А поруч ти...Один наш шлях,
Ти йдеш й збираєш жовте листя,
Ти любиш це. Люблю i я.

Ти любиш сонце, море, простiр,
Лани омрiйних сподiвань,
Ти мене любиш...Цього досить,
Щоб це любити без вагань.

Якщо колись, хоч на хвилину
Мене розлюбиш...Серце знов
Вже не складеш в нову людину,
Яка знайде свою любов.

Я розлюблю себе так само...
Але навiки, все одно
Любити буду
Жовте листяне рядно, 
Що Богом дане...

Любити буду море, простiр,
I це нiколи не мине.
Хто знає, може цього досить,
Щоб полюбив ти знов мене?