Дедин Александр Романович: другие произведения.

Біг з Вандеї на П'ємонт

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
 Ваша оценка:

Тут не трембітають!



      — Еееееееее! — пронеслося хатою та полетіло собі. — Ееееееее!
      Дядько Логвин сіпнувся в ліжку.
      — Н... гааа... — як сполохана птаха, стрепенулася собі й тітка Килина, — Що то таке?
      — Та щось... Чи я знаю? Мо' й нічого, — промимрив сонно Логвин та поськав у голові. Такі воші не купиш за гроші. Присунувся до Килини і помацав, де сам знав.
      — Тю, телепню, то п'ятка. Та встань, погляди, що воно там. Мо', дядька якого вовки рвуть.
      — Та ні ж, любцю... Спатоньки...
      — Йому сери у вічі, а він каже: дощ іде! Вставай, бузувіре!
      — Гммме, — наче й не зрозумів нічого.
      Килина глипнула одним оком по хаті — чи не сховався де москаль? — і повторила голосніше, по-городському:
      — Ему плюнь в глаза, а он: "Божья роса"! Вставай, мусульманин!
      — Еге-ге-ге-ге-ге-ге... — простонав тихенько Логвин та потягнувся з ліжка в нетоплену хату. Почухмарив спину, накинув кожуха просто на споднє. Глянув із заздрістю на Килину, що рожево ніжилася в теплі.
      — ...тееее! ...тееее! — тепер уже ближче.
      — Еге, жінко, твоя правда. То хтось пробі кричить.
      — Та вже ж не гевулт! Йди ж бо мені, допоможи, — і повернулася до стіни.
      "Добра ще баба; повернуся, то потопчу", — але скосив оком на піч, де сопіло щось із п'ять малих дітей. Тьху... Кляті жінки. Залізеш тільки, а вона вже: на, годуй.
      Без чобіт та шапки, як був, почвалав Логвин до дверей. Був би й поквапився, але зі сну ногами ледь ворушив. У сінях стояла рушниця, — учора був забув, як повернувся від кума Ілька. Взяв. Ходити з хутора до села без тієї речі небезпечно. Усе обсіли голодні вовки.

      Як був, босий, вийшов Логвин на подвір'я, просто у сніг. Біле лежало кучугурами, лапато висіло на деревах, покривало стріху; високо лягло: тин майже не видно, лише стирчить на кілку бита макітра, та й та наче в сметані. Логвин аж облизався. Поглянув до лісу. Овва! Чотири цятки: одна наче така барвиста, і три сірих.
      — ...туйте! ...туйте! — віддавало луною, щоразу все ближче.
      "Загризуть дядька, катового сина падлюки" — майнуло в голові. Логвин підняв рушницю, ще з вечора заряджену. Не влучити: далеко. Але видно, що барвиста цятка не просто рухається, а наче ще й чимось махає, і сірі злодії від тих помахів відскакують. Логвинові трохи відлягло від серця. "Є дрючок у небораки, та ще й здоровецький; зможе, зможе підбігти ближче, а там я врятую". Вгрузаючи у глибокому снігу, не чуючи морозу, що різав босі ноги й холодив яйця, побіг Логвин наперейми. Але... Враз холод, як жаба, сів на серце. Почув... усе почув.

      — Р'ятуйте! Р'ятуйте!

      Тільки тоді розкрилися чоловікові очі, і до них уплило щось, схоже на кому, тільки вище поставлене. Плюнув спересердя — і пішов. Цятки все ближче до чоловіка, чоловік все ближче до хати. Холодіють у Логвина ноги, а головне — мерзне від огиди душа. Грітися. Увійшов, кинув рушницю і клацнув клямкою.
      — А що там? — зпросоння спитала жінка.
      — Та нічого, — відповів чоловік і гепнувся в постелю. Маць, маць — о, оце вже й не п'ятка. Ну, то до роботи.

      — Р'ятуйте! Р'ятуйте!
      — ...туйте! ...туйте!
      — ...те! ...те!
      — ...ееее! ееее!
      — і щезло на Заході. Далеко-далеко. Де ревучий не реве. Далеко.

      ...Не наш Дядько то був — чужинський Вуйко. Був тільки в крисані та в киптарі, та ще в штаніх, як там вони в них. Але холодно йому не було, бо палахкотів жар у серці. Біг, махаючи трембітою на вовків. Біг. Біг увесь час на захід. А десь — тепер уже далеко — двигтіло ліжко, підглядали з печі діти, ремигали корови та стиха кувікали уві сні свині. І все те — разом з Вуйком, ліжком та свинями, та навіть і з ур'ядовцями — летіло в просторі до нових часів, тільки чомусь поверталося, зробивши в етері коло навколо мерзлого сонця.


      Дійові особи (щоби р'ядків додати):
Килина та Логвин Січкарі — подружжя із Васютинців, що на Черкащині
Богдан-Йосип Дудар — а хто його знає, що воно таке
Лапоть — лапоть, сидить під ліжком
Вовки — такі собі звірі, три
Діти Січкарів — п'ять чи шість
Корови — дві
Свині — багато
Ур'ядовці — стільки ж, але ще більше
Ліжко — одне, але з двома бильцями

Торох... Торох... Торох... То — ритми душі...



30 вересня 2002 р. Київ


Вуйко добіг!
На фото: Ty-tu... Wujek pospieszny skonczy? bieg...
 


 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Самсонова "Отбор не приговор"(Любовное фэнтези) В.Старский "Интеллектум"(ЛитРПГ) К.Федоров "Имперское наследство. Забытый осколок"(Боевая фантастика) В.Соколов "Мажор 2: Обезбашенный спецназ "(Боевик) Б.Мелина "Пипец"(Постапокалипсис) А.Вильде "Эрион"(Постапокалипсис) М.Моран "Неземной"(Любовное фэнтези) А.Минаева "Академия Алой короны-2. Приручение"(Боевое фэнтези) С.Нарватова "4. Рыцарь в сияющих доспехах"(Научная фантастика) О.Бард "Разрушитель Небес и Миров. Арена"(Уся (Wuxia))
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"