В своїх долонях я тримаю світ.
Такий маленький, зовсім непомітний,
Я бачу в ньому кілька тисяч літ,
Я бачу в ньому погляд заповітний.
Вже не вернуть нічого і нічого не згадать.
Лиш крапля туги скотиться з щоки.
Мені прощать. Мені гріхи людські прощать
На віки вічні і на всі роки.
І буду я.
І будеш ти, моя прекрасная Північная Зоря.
Між нами - Всесвіт. Ти - не я.