Де небо вогнищем палає,
Смерекам сни розповідає,
Де народився, і помер,
Мій сон казковий, наче сполох,
Між смарагдових гілок, голок,
Між мхів сирих - грибних сестер.
Де грали скрпики і цимбали
Так сумно, що мене не стало,
Що заблукала між шляхів,
Які копит і ніг не знають
Що між болот всю ніч вертляють
Морочать розум чужаків.
Там у лісах кружляє танок,
Там діти, претворені в мавок,
Хрещення просять у людей.
Там повітрулі розпустили
Вітра. І сумні очі сині
До ранку коси розпліта,
Собі, жнивам і деревам.
Багаття обхватив, чугайстер
Спить, гріється. І зорі-айстри
Уранці мліють помира...
Дівчина з гарними очима
Блука між травами лісними - 
Насе сніданок вівчарю.
Та він - вже вітер в полонинах,
Що повітрулі закружили
У божевільному танку.
І розуму, і пам'яті лишили...