Аннотация: Перевод на украинский язык "Сказки про мысли" (вариант для школы)
Жили-були думки. Дім їх називався Розумом, вікна - Очима, а дверима в домі були Вуста. Коли думки були зовсім маленькими, вони багато пустували, а світ вивчали через вікна-Очі, він здавався їм величезним і зрозумілим. Але, по мірі того, як думки більшали, їхня оселя становилася тісніша й тісніша.
Думки зростали різними: добрими і сердитими, розумними і не дуже, зібраними та безладними. Лише в одному вони сходилися: думки були надто тендітними та легкими. Тому двері-Вуста ніколи не випускали їх погуляти. Довелося думкам напружитися і вигадати для себе одяг-Слова.
Одразу усе стало простіше. Наразі думки змогли залишати дім в різноманітних строях: вишуканих шатах, мережаних золотом, або в відвертому, іноді навіть грубому одязі. Інколи думки гуляли поодинці, інколи гарними рядками у вигляді віршів, пісень або логічних висновків.
Не обійшлося, звичайно, без сварок та непорозумінь, коли яка-небудь не вельми добра думка вилітала в світ вбрана в чужий одяг-слово. Якщо її не встигали упізнати та зупинити, поганій думці удавалося наробити багато лиха, спричинити багато образ. На це найрозумніші думки вирішили створити для одягу-слів особливі барви, які й назвали Буквами.
Барви-Букви робили одяг слів тіснішим, але пам`ятним, помітним. З тих пір, кожна думка, при бажанні, могла мати свій портрет на папері. Букви змінювалися у часі, їх було то мало, то багато, однак, вони вірно служили думкам. Ось так думки навчилися жити в зовнішнім світі століттями і, навіть, тисячоліттями, не зникаючи в повітрі, наче дим.