Аннотация: Перевод на украинский язык "Сказки про мысли" (вариант для школы)
Жили-були думки. Дiм їх називався Розумом, вiкна - Очима, а дверима в домi були Вуста. Коли думки були зовсiм маленькими, вони багато пустували, а свiт вивчали через вiкна-Очi, вiн здавався їм величезним i зрозумiлим. Але, по мiрi того, як думки бiльшали, їхня оселя становилася тiснiша й тiснiша.
Думки зростали рiзними: добрими i сердитими, розумними i не дуже, зiбраними та безладними. Лише в одному вони сходилися: думки були надто тендiтними та легкими. Тому дверi-Вуста нiколи не випускали їх погуляти. Довелося думкам напружитися i вигадати для себе одяг-Слова.
Одразу усе стало простiше. Наразi думки змогли залишати дiм в рiзноманiтних строях: вишуканих шатах, мережаних золотом, або в вiдвертому, iнодi навiть грубому одязi. Iнколи думки гуляли поодинцi, iнколи гарними рядками у виглядi вiршiв, пiсень або логiчних висновкiв.
Не обiйшлося, звичайно, без сварок та непорозумiнь, коли яка-небудь не вельми добра думка вилiтала в свiт вбрана в чужий одяг-слово. Якщо її не встигали упiзнати та зупинити, поганiй думцi удавалося наробити багато лиха, спричинити багато образ. На це найрозумнiшi думки вирiшили створити для одягу-слiв особливi барви, якi й назвали Буквами.
Барви-Букви робили одяг слiв тiснiшим, але пам`ятним, помiтним. З тих пiр, кожна думка, при бажаннi, могла мати свiй портрет на паперi. Букви змiнювалися у часi, їх було то мало, то багато, однак, вони вiрно служили думкам. Ось так думки навчилися жити в зовнiшнiм свiтi столiттями i, навiть, тисячолiттями, не зникаючи в повiтрi, наче дим.