Дуванский Владимир Петрович. Пiвник i двоє мишенят

В. Дуванський

Пiвник i двоє мишенят

Жили двоє мишенят

Круть та Верть без горечка,

З ними Пiвник, наче брат,

Голосисте горлечко.

Мишенята тiльки й знали:

Вранцi з лiжка скок та скок,

Танцювали i спiвали,

До роботи ж нi на крок.

Пiвник ще до сонця встане,

Дзвоном пiсня пролуна

I, хоча ще дуже рано,

Вiн роботу почина.

То дрiвцят несе iз гаю

Хату протопити,

В магазинi вiн купляє

Їсти та попити.

Пролiтають днi за днями,

Пiвник робить все один,

Мишенятам, як у мами,

Наче в свято iменин.

Якось вiн бiлив криницю,

(не любив ловити гав),

Колос стиглої пшеницi

Вiн побачив i пiдняв.

Проспiвав вiн мишенятам:

"Колосок зерном налитий..."

Перестали вони грати,

Кажуть: "Треба змолотити".

"Хто ж iз вас цю справу зможе?"

Мишенята: "Ой, не я!"

Пiвник сумно: "Бачу, схоже,

Ця робота теж моя".

До обiдньої години

Змолотив i знов гука:

"Не згубив я нi зернини,

Купка бачите яка?"

Круть та Верть, що грались доти,

Кажуть: "Треба вiдвезти

До мiрошника змолоти,

Пирiжечкiв напекти",

"Хто ж iз вас пiде до нього?" -

Пiвник братикiв пита.

Круть та Верть: "Нам не до того,

Нас чекає гра - лапта",

Пiвник знiс зерно до млину,

Де на борошно змолов,

Натрудив добряче спину,

Мишенят вiн кличе знов.

Тi прибiгли й пропищали:

"Ой, яка ж м`яка мука,

Пирiжкiв з`їмо не мало,

От би нам ще молока!"

Пiвник каже: "Добре, згоден,

Зробим тiсто, щоб пекти..."

Та з братiв не хоче жоден,

Вже їх слiду не знайти.

Взявся Пiвник до роботи:

Тiсто гарно замiсив,

Хоч не раз облився потом,

Пирiжечкiв налiпив.

Дух смачний пiшов по хатi,

Розлетiвся над селом,

Мишенят дарма гукати -

Повсiдались за столом.

"Ой, награлися сьогоднi

У футбола i лапти,

I тепер такi голоднi,

Що попухли животи.

Ми помились, лапки чистi",

Пiвник їм вiдповiда:

"Що ж подати вам поїсти

Сам не знаю, от бiда?"

Круть та Верть в єдиний голос:

"Ти ж смачненького напiк!"

Пiвник їм: "А хто ж той колос

Пiдiбрав i знiс на тiк?

Хто на млин ходив молоти?

Хто ж це тiсто замiсив?

Круть та Верть, яку роботу

Хтось iз вас хоч попросив?"

Мишенята геть принишкли

I шепочуть: "Нi, не я..."

Ось вони з-за столу вийшли,

Пiвник їх не зупиня.

Казка ця для дiтлахiв,

Їм ще змалку треба знати,

Що подiбних лiнтюхiв

Зайве годувати.

Оставить комментарий © Copyright Дуванский Владимир Петрович (natalya_dv@mail.ru) Размещен: 07/04/2009, изменен: 07/04/2009. 4k. Статистика. Стихотворение: Сказки		Ваша оценка:

Дуванский Владимир Петрович : другие произведения.

Пiвник i двоє мишенят