Спроба етимологічного дослідження та встановлення первісного вигляду слова.
Шановний читачу!
Спробую довести, що немає і не може бути ніякого сумніву в тому, яке саме слово виступило похідним для позначення предмету, що останнім часом подається в українських словниках як "парашут". Жодна людина, що хоч трохи знайома із основами філологічного знання, не стане заперечувати того припущення, що слово "парашут" складне, більш того, складеноутворене. Розгляньмо його більш докладно. Отже
Парашут= пара(укр.) + шут(рос., запозич.).
На українське походження слова безсумнівно вказує перша його частина, що дійшла до нас із стародавніх часів у своєму первісному, не пошкодженому трьохсот п"яти десятирічним впливом насильної русифікації вигляді.
"- Чому саме "пара" ?",- спитаєте ви. А пояснюється це дуже просто. Адже за тієї давнини, коли людство ще не знало про існування законів фізики, не могло бути ніякого іншого пояснення тому, як людина спускається на землю під клаптиною і не падає, крім такого, що клаптину ту тримає у повітрі саме та пара, що її видихує отой чоловік. Адже пара, як ми знаємо, завжди підіймається угору. Отже, ми довели, що першою частиною слова "парашут" є українське "пара".
Розгляньмо тепер другу частину слова. За тих часів невігластва і жорстокості, будь яка, людина, що відрізнялася від інших своєю поведінкою, викликала у оточуючих або переляк, або ж, що траплялося частіше, сміх. Отже, маємо припустити, що вбачаючи в небі отакого дивака, що бовтається на мотузках під клаптиною, люди навряд чи лякалися. Скоріш за все, вони тицяли у нього пальцями і волали, щось на кшталт "блазень". І тільки пізніше, внаслідок штучного впливу російської мови, українське "блазень" було замінено на російське "шут", що у свою чергу ще раніш було запозичене із французької мови.
Таким чином, шановний читачу, було б простим встановленням історичної справедливості повернення українській мові її автохтонного слова "ПАРАБЛАЗЕНЬ"!