Ніби і весна прийшла до нас у гості,
та весни немає -
все ті ж самі сірі будні:
навчання в когось,
а в когось і робота...
часу немає не лише на те,
щоб вибратись кудись,
а й навіть просто щоб поговорить...
нема весни, немає квітів,
немає цвіту... немає мрій -
лише навчання, лиш робота
і все ті ж самі сірі будні...
а вихідні - то теж навчання
або також робота...
а де ж життя?
де мрії?
куди поділися вони?
де віднайти їх нам,
у цьому світі суєти?
ось у чому суть...
невже навчання
чи буденная робота
без вихідних,
без спогадів і мрій
є сенсом нашого життя?
невже це дійсно так?